Віталій Шевченко: "ТРК "Україна" пішла на конкурс, і тепер ні в кого немає ніяких підстав ставити під сумнів їх ліцензію"

19 Травня 2005
1421

Віталій Шевченко: "ТРК "Україна" пішла на конкурс, і тепер ні в кого немає ніяких підстав ставити під сумнів їх ліцензію"

1421
". "з’ясування" ідуть не на користь справі, вони вносять нервозність у роботу творчих людей, які ні в чому не винні, а, навпаки, хочуть мати стабільну роботу і впевненість у завтрашньому дні" ". "з’ясування" ідуть не на користь справі, вони вносять нервозність у роботу творчих людей, які ні в чому не винні, а, навпаки, хочуть мати стабільну роботу і впевненість у завтрашньому дні".
Віталій Шевченко: "ТРК "Україна" пішла на конкурс, і тепер ні в кого немає ніяких підстав ставити під сумнів їх ліцензію"
Як сьогодні повідомила «ТК», Нацрада з питань телебачення та радіомовлення проводить внутрішнє службове розслідування з перевірки фактів незаконного надання ліцензій окремим телекомпаніям на безконкурсній основі. Ідеться, перш за все, про ситуацію з каналом НТН.

«ТК» докладно висвітлює всі останні процеси, які відбуваються і в оновленій Нацраді, і в процесі ліцензування каналів. Дати оцінку останнім подіям ми запропонували голові Нацради Віталію Шевченку.

- Віталію Федоровичу, коли Національна рада з питань телебачення і радіомовлення теперішнім складом приступила до роботи, то публічно озвучила принципи своєї діяльності, що видається особливо важливим, бо це було зроблено вперше. І одним із перших принципів було те, що Нацрада з питань ТБ і РМ не має наміру переглядати й відміняти попередні рішення, якщо вони приймалися відповідно до законодавства. Як саме цей принцип узгоджується з вашими заявами щодо оскаржень рішень суду щодо ліцензій НТН?

- Але під це визначення – «попередні рішення, якщо вони приймалися відповідно до законодавства» - ніяк не підходить ситуація, яка склалася з кількома телерадіокомпаніями, які минулого року, у час вседозволеності перед президентськими виборами, вирішили, що вони можуть робити ліцензії самі собі в обхід Нацради. Це можна назвати навіть не рецидивами попереднього політичного режиму: я хочу, у мене є покровитель, і я це роблю - а рецидивами минулого століття. Тому що, після утворення незалежної України, коли 12 років тому була створена Національна рада з питань ТБ і РМ, ми чітко розуміли, що виходимо на європейські світові моделі облаштування інформаційного простору і робимо те, що й усі цивілізовані держави. Тоді дуже модно було говорити про розмежування владних повноважень, про те, що кожен має займатися своєю справою. І тому дивно, що коли кілька компаній вирішили, що ліцензії можна зробити, ”бо їм дуже хочеться”, на це пішли суди. Зрозуміло, що суди можуть втручатися у правові відносини між суб’єктами господарювання, у тому числі і в інформаційному секторі, вони можуть відміняти будь-що, якщо воно вирішувалося або приймалося з порушенням законодавства. Але чому суди вирішили видавати ліцензії – незрозуміло. І те, що зараз суди продовжують наполягати на своєму, це є не що інше, як порятунок честі мундира. Вони не хочуть визнати, що в передвиборчий рік робили те, чого від них хотіла тодішня влада чи ті, над ким влада ходила у покровителях.

- Що ви можете порадити керівникам телерадіокомпаній, які в минулому припустилися, м’яко кажучи, помилки ? Чи є якийсь вихід із цієї конфліктної ситуації, зважаючи на те, що поки що телеканали не йдуть на пропозиції Нацради щодо повторного конкурсу?

- Нехай знайдуть у собі мужність прийти і розв’язати цей конфлікт, поклавши ці ліцензії і пішовши на конкурс, перемігши за багатьма, а може, і за всіма позиціями. Нацрада готова розглядати їх як мовників із певним пріоритетом, оскільки вони вже почали освоювати частотний ресурс, навіть отриманий у такий дивний спосіб. Якщо ці керівники цього не зроблять, вони просто прирікають свої компанії на великі несподіванки в майбутньому і ставлять під удар свої колективи. Адже очевидно, що всі ці „з’ясування” ідуть не на користь справі, вони вносять нервозність у роботу творчих людей, які ні в чому не винні, а, навпаки, хочуть мати стабільну роботу і впевненість у завтрашньому дні. Ми зараз є свідками „з’ясування стосунків” ще з часів „першої” Нацради з питань ТБ і РМ.

Ситуація із href="http://www.detector.media/comments/?id=17263"отриманням компанією НТН у непередбачуваний законом спосіб 76 частот – це наруга над свободою слова. Тут напрошується дуже просте запитання: адже існують десятки компаній, які роками чекали на мовлення у конкретних містах , чекали на конкурс - і не дочекалися. А компанія НТН у цих містах, що найцікавіше, ніколи не претендувала на ліцензії, бо для того, щоб претендувати, треба оформляти хоч якісь документи. Це бажання не знаходить свого підтвердження ні в одному документі. Я абсолютно офіційно стверджую, що НТН має мовлення майже у 60 містах, на які вона навіть не претендувала. А це ті міста, де дуже багато мовників чекали, просили і не могли дочекатися, і дехто з них навіть збанкрутував через те, що не зміг почати діяльність.

А щодо акцій, які влаштовує канал, то я сам особисто виходив до пікету перед Нацрадою, де підлітки розгорнули плакати” За свободу слова” на каналі НТН. І я звернувся до пікетників, які виступали від імені глядачів, запитавши, з якими вимогами вони прийшли і які в них претензії, і ці діти спочатку відверталися від мене, а потім повтікали через дорогу до сусідньої 25 школи. Ще вони тримали плакат „Ми перші, хто наступний?”. Його, мабуть, треба було розуміти так: НТН - перша жертва політичного режиму, який прийшов після помаранчевої революції. Так от, не треба дурити громадськість, а треба бути чесними у своєму журналістському середовищі. Першою була телекомпанія ЮТАР, у якої „Служба інформації”, попередник НТН, безцеремонно забрала ліцензію. І зрозуміло, що то була розправа з неугодною телекомпанією. І я думаю, всі пам’ятають спробу забрати ліцензію, яку видала Нацрада на мовлення на 48 київському каналі, у телекомпанії „5 канал”, на підтримку якого виступили працівники ЗМІ майже всієї України. І спроба ця, знову ж таки, була через суд, бо, очевидно, що минулого року хтось мав „високе благословення” обминати Нацраду з питань ТБ і РМ, хоч вона й була обрана політичними прихильниками ще тієї команди, але навіть і така вона не підходила, бо комусь хотілося все робити швидко. Усі ці компанії, які одержали через суди ліцензії, зробили це у спринтерсько-фантастичному темпі, на відміну від лідерів телевізійного ринку „Інтера”, „1+1” та інших каналів, які розбудовувались ціною важких зусиль і великих коштів.

- Яке враження у вас склалося від діяльності, а в кінцевому результаті - від прийнятих рішень судів, які займалися підміною функцій Національної ради з питань телебачення і радіомовлення?

- Судові ліцензійні рішення доходять до абсурду. Над такими рішеннями можна було б реготати, якби не хотілося плакати. Це є вершина примітивізму, коли люди штампують спеціалізовані рішення, не розуміючи нічого в цій сфері. З’являється маса рішень, які, в принципі, неможливо виконати. Ці судді в багатьох випадках проявляють себе дрімучими невігласами, бо не розрізняють, що таке частота, канал, мовник, ліцензія і її види, як видаються додатки, чим вони зумовлені, що таке програмна концепція. Також судді не розуміють самої процедури - чому Нацрада кілька разів розглядає питання, перш, ніж видати ліцензію, а це невипадково передбачено законом. Є випадки, коли суддя спочатку відмовляє, а за кілька тижнів змінює рішення й бере справу до розгляду, або по одній компанії виносить одне, а по іншій (за аналогічної ситуації) інше рішення. Я не знаю, яким чином будувалися стосунки між суддями й керівниками компаній, і що спонукало того чи іншого суддю думати, що він має право видати ліцензію, підмінюючи компетенцію службовців першої державної категорії, які перш, ніж бути обраними до Нацради, мусять пропрацювати багато років в інформаційній сфері й відповідати високим професійним вимогам.

Ще в грудні 2003 року у справі за

позовом відомої радіокомпанії „Онікс”, загальнонаціонального мовника, який не погодився з рішенням Нацради й просив ліцензію через суд, той самий господарський суд Києва, який зараз „штампує” рішення для НТН, виніс такий вердикт: ”Аналіз статті 14 Закону України про телебачення і радіомовлення дає підстави вважати, що законодавством встановлено вичерпний перелік пріоритетів, які мають деякі з претендентів на одержання ліцензії, на користування каналом мовлення, порівняно з іншими мовниками. І серед визначених законом пріоритетів відсутній такий критерій, як участь у розробці радіочастотного ресурсу». Це вердикт суду, який тоді ще не був втягнутий у політичні розборки. Що спонукало цей же суд навесні 2004 року діяти вже по-іншому, невідомо. Я думаю, що це може бути приводом для втручання слідчих органів, щоб дослідити, що саме змусило суди змінити свої підходи в питанні ліцензування. Також ми натрапили на ще одну цікаву обставину, коли дві телекомпанії з різних регіонів, незадоволені рішенням Нацради, подавали позови до суду, і в цих позовах були однакові граматичні помилки…

- Дійсно, формальним приводом звернень до суду було посилання на те, що частоти на мовлення прораховані коштом самої телерадіокомпанії. А як відбувався прорахунок частот, в обхід Національної ради з питань телебачення і радіомовлення?

- До Нацради надходить лист: ми хочемо мовити там і там, прорахуйте нам частоти. В останні роки стало зрозуміло, що частотний ресурс вичерпався, у багатьох містах його просто немає, або там уже є мовники, тому Нацрада в таких випадках відмовляла у прорахунку. Тоді компанія, не маючи на це ніякого права, іде домовлятися із зв’язківцями (домовлятися – пишіть у лапках, без лапок, як завгодно), але я не хочу своїми очима бачити, як відбуваються ці домовленості, через те, що вони наштовхують на багато думок. Наприклад, чому зв’язківці прораховували частоти тим, хто прийшов учора, і не прораховували тим, хто просив прорахунку про це роками? А потім ця компанія йшла і платила гроші, не маючи права цього робити, бо законодавством передбачено, що всі розрахунки веде Нацрада, і тільки вона замовляє прорахунки. І, до речі, замовляє „безіменно”, не вказуючи для кого, бо в законі сказано, що ресурс для інформаційного мовлення надається на конкурсній основі. Далі компанія чекає, поки прорахують частоти, а потім приходить у Нацраду й каже: „...віддайте, це наше”.

Ми ще не встигли оголосити конкурс, а їхні посланці вже тиняються коридорами Нацради й намагаються всіх переконати, що частоти їхні, і вони ВЖЕ хочуть мовити. Так принесли „платіжку” за прорахунок частот і з компанії НТН. Я сам особисто писав листи у колишнє Міністерство зв’язку і не дочекався відповіді-підтвердження, що саме ці частоти належать НТН. А в листі НТН до Нацради було написано: ви нам, будь ласка, допишіть ці частоти до нашої ліцензії; і ніхто не хотів слухати заперечення, що ваша ліцензія є лише для мовлення в місті Києві причому для мовлення програмного і форматованого, а не такого, як ви хочете. Але лист вони написали як просту формальність, для того, щоб із його копією йти до суду. Усі вже чудово знали логіку дій компанії НТН, якій усе це листування абсолютно було непотрібне, адже вони покладалися на високих покровителів і були переконані, що одна людина в суді зробить цю ліцензію дуже швидко. Усе інше нагадувало просто фарс.

І ці теперішні твердження, що хтось когось переслідує - це просто безсоромно по відношенню до інших колег, до тих, кого вони позбавили права мовити.

- Нагадайте, коли все це почалося? Хто „вторував” доріжку до судів по ліцензії на мовлення?

- Дійсно, раніше такого не було. Це „винахід” трьох компаній у період підготовки до виборів. Першою була телекомпанія «ТЕТ» , за нею „Київська Русь”(„Астра ТВ”), яка в такий спосіб вирішила розбудовуватися з нуля. Ця компанія з Донецької області (навіть не з обласного центру) розбудувала дві мережі - одну ефірну, а іншу - кабельну, не маючи дозволу Нацради. Наступною була компанія НТН, керівництво якої продемонструвало зневагу до всього на світі та непомірні апетити щодо частотного ресурсу. Як протилежний приклад, можу навести телекомпанію „Україна”, яка не пішла цим шляхом, хоч і відчувала підтримку тодішнього прем’єра Януковича і сприяння його, як провладного кандидата на пост Президента України. ТРК „Україна” пішла на конкурс, і тепер ні в кого немає жодних підстав ставити під сумнів їхню ліцензію.

- Що означають ваші

попередні слова про наміри звернутися до Верховного Суду? Адже Нацрада не була суб’єктом судових справ по НТН та КРТ, позови подавала Генпрокуратура.


- Коли ми говоримо, що будемо звертатися до Верховного Суду, це не будуть апеляції чи позови. Малося на увазі інше: ми будемо ставити перед Верховним судом питання правомірності таких порядків у нашій державі, і будемо наполягати, щоб наше клопотання було розглянуте, і щоб Верховний Суд дав хоч якесь роз’яснення. Існує й інша процедура, можна було б звернутися до Конституційного Суду, попросити, щоб і вони прокоментували відповідні норми законодавства, бо це - єдиний орган, який може це зробити, але ця процедура дуже довга, і якщо ми підемо таким шляхом, то ризикуємо, що частотного ресурсу не залишиться зовсім, бо його пороздають суди. Тому ми зараз будемо просити всіх зупинитися й проаналізувати, у яку ситуацію потрапили ми, власне, і не ми, а потрапила Україна, тому що ситуація надзвичайно важлива. Те, що діється в інформаційному просторі, - пов’язане з питаннями національної безпеки.

- І наостанок. Олександр Богуцький, топ-менеджер каналу ICTV, повідомив «ТК», що начебто Нацрада знешкодила результати моніторингу телеканалів, який вона проводила під час виборчої кампанії - 2004. Чи це насправді так?

- Останній закон про вибори Президента зняв із Нацради відповідальність за те, що діялось під час виборів у наших ефірах, повністю віддавши контроль за цим у Центрвиборчком. Ми мали б реагувати лише тоді, коли б до нас були відповідні звернення.

Але ми з власної ініціативи утворили групу, яка займалася моніторингом. Результати цього моніторингу ми періодично віддавали у ЦВК із тим, щоб вони брали їх до уваги або, вивчивши документи, зверталися б до нас, щоб ми, як спеціалізований орган, реагували. Але від них таких пропозицій не надходило. Ми ж свою роботу виконали сумлінно, моніторили до закінчення виборів. Матеріали в нас десь збереглися.

Читайте також:

Віталій Шевченко: „Ключовим на сьогодні є питання свободи слова…”

Нацсовет намерен обратиться в СНБО относительно практики выдачи лицензий телеканалам судами

"Служба інформації" купила 75 частот і у вересні може стати новим загальнонаціональним каналом

І знову спекуляція...

.

НТН розвиває свою мережу через суд
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
"Детектор медіа"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1421
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду