Оператор Сергій Азаренко та журналіст Святослав Цеголко були очевидцями киргизської революції, тож «ТК» і вирішила поцікавитися поглядом саме журналістів на події у цій пострадянській країні. Кореспондент «ТК» розмовляє зі Святославом Цеголко.

- Найперше - було дуже приємно дізнатися, - каже Святослав, - що кілька активних лідерів, які брали участь у всіх киргизських подіях, були на київському майдані Незалежності, і знали, що таке 5 канал. Вони жалкували про те, що в Киргизстані не було свого телебачення, яке б оприлюднювало думку, не схожу на ту, яку дають провладні канали. Коли я вперше прилетів до Джелалабада 14 березня, то виявилось, що знімальна група 5 каналу була другою у світі після РТР, яка звернула увагу на ті події, що відбулися ще за 20 днів до киргизської революції. В Джелалабаді люди захопили міську адміністрацію і, домовившись з міліціонерами, які були місцевими мешканцями, продовжували захоплювати адміністративні будівлі, не зустрічаючи ніякого опору. А поява знімальної групи не стільки їx здивувала чи вразила, скільки стала ознакою того, що вони на вірному шляху і їм все вдасться , бо прорвати інформаційну блокаду в межах самої країни їм раніше було неможливо. Bci канали - i державні, i приватні - працювали на сім'ю президента Акаева.

Якщо щось i згадувалось про події на півдні країни, бо Джелалабад є південним містом Киргизстану, то це було лише в контексті того, що кілька опозиційних лідерів, які програли вибори, підбурюють народ i за це вони відповідатимуть i разом з ними тi, хто виконує їxнi накази. Спілкуючись з прес-секретарем президента Абделем Сігізбаевим, ми почули: „ У нас жодних проблем з пресою немає, я особисто читаю опозиційні киргизські газети". I справді, тi видання, які висвітлювали події на півдні, коли революція рухалась до столиці країни Бішкека, можна було придбати у кіосках, однак у цих газет ритмічно кожний місяць з'являлися проблеми. Одній з опозиційних газет тричі довелося переєстровувати назву, через програні судові процеси, один з яких вона програла самому Акаеву. Тому ставлення колишньої влади до 3MI можна назвати диктаторським, адже вона трактувала 3MI лише як зaci6 впливу на маси i не як інакше.

Відношення ж дрібних чиновників та представників правоохоронних органів до ЗМІ можна проілюструвати таким випадком. Коли ми проходили контроль в аеропорту, до нас підійшов міліціонер, і зрозумівши з обладнання, що це телевізійна апаратура, запитав, звідки ми. Здавалося, що можуть бути неприємності, оскільки ми спеціально літали зі столиці знімати те, що не прийнято знімати центральними каналами Киргизстану. Але він повівся досить несподівано, як на мене, запитавши „ У нас будет так, как у вас?" Після того, як ми ще 15 хвилин поспілкувалися, я зрозумів, що південь зовсім інший, як північ Киргизстану. Навіть в органах влади та серед правоохоронців, як це проявилося 24 березня, є люди, які були готові перейти на бік опозиції.

- Так в чому ж, на ваш погляд, схожість і в чому відмінності між українською та киргизською революціями? - Відмінностей більше, ніж схожостей. По-перше, киргизи самі не сподівалися зробити те, що ми вже зараз називаємо революцією. А по-друге, у це не вірили і лідери їхньої опозиції, ні Курманбек Бакієв, який зараз виконує обов’язки президента Киргизстану, ні Роза Отунбаєва, яка зараз очолює міністерство закордонних справ країни. Ще за кілька днів до тих подій, які на години прикували очі глядачів усього світу до цієї країни, в телефонних включеннях 5 каналу вони не виявляли жодних ознак того, що це відбудеться , а те, що вони казали, звучало приблизно так: „...ми збираємося повалити режим Акаєва до осені”. І те, що відбулося у Киргизстані - це відчай народу, це революція від бідності, коли люди пішли і скинули владу, не чекаючи наказів опозиції, котра в цій ситуації була безсилою. Вони зробили це тому, що влада довела їх до зубожіння і спробувала обдурити на виборах. Порівнюючи з українськими подіями, можна сказати, що у нас відбулась „буржуазна” революція, на моїх очах взимку в Києві люди на „мерседесах” чи „джипах” під’їжджали і були готові віддавати велику частину свого заробітку лише заради того, аби завдати поразку цій владі, яка виступає проти малого і середнього бізнесу в Україні. В Киргизстані зовсім інша ситуація, там на вулиці вийшли, в першу чергу, бідні люди, а ті, хто були більш забезпеченими, відсиділись дома.

- Що ж все таки стало поштовхом до того, щоб все, що сталося в Киргизії, сталося тепер, а не восени? - Як би це банально не звучало, але поштовхом була провокація, організована владою. 24 березня о 8 годині ранку до палацу президента Акаєва разом з міліцією та спецназом привезли людей в білих ковпаках – молодиків з палицями, які перед будівлею очікували на демонстрантів. І, власне, перший бій опозиції, яка проводила мирний мітинг і ні на що не сподівалася до осені, дали саме молодики з палицями. Вони жорстоко побили кілька сотень людей, після чого колона вирішила дати відсіч, і в той час , коли лідери опозиції закликали мітингуючих розходитися і не проявляти ніякої агресії, побоюючись арештів, маніфестанти вдалися до фізичного спротиву. За молодиками стояв кордон спецназу і міліції, який був пройдений завдяки камінню і палицям, що були забрані у нападників, і після того перед людьми залишилися тільки останні кордони міліції на сходах палацу президента Акаєва. За лічені хвилини палац був взятий штурмом. Я особисто називаю те, що відбулося у Киргизстані, „революцією за пів години”.

- Ви називаєте так, а в Грузії була „трояндова”, в Україні - „помаранчева”, а як називають самі киргизи свою революцію? - У них немає спільної назви, дехто називає її „рожевою”, оскільки більшість знамен, під якими відбувались події 24 березня, були рожевими, однак там були і жовті кольори, а жартома люди, які там мешкають, кажуть, що у них відбулась „ конопляна” революція, бо Киргизстан входить у трійку лідерів серед країн Азії, які найбільше експортують наркотики. Але все це жартома. Якщо ж говорити серйозно, то це є просто класичний бунт мас і класичне повалення низами верхів.

- Чи можна провести паралелі та знайти відміннності між поведінкою влади та опозиції під час революцій в Грузії, Україні та Киргизстані?

- Слід сказати, що киргизська влада пішла у відставку найганебнішим способом, на відміну від грузинської та української влад, яким вистачило сміливості триматися до кінця. Втеча президента Акаева з країни для мене, як для журналіста, означає державну зраду, хоч я не так досконало знаю законодавство Киргизстану. Після тих безчинств, які творились ночами в столиці, коли люди грабували награбоване, а саме магазини, які належали родині Акаева, президент мав би звернутись до народу i повідомити, готовий він чи не готовий іти у відставку, i вже тоді, якби його незадовільнила відповідь, тікати. В порівнянні з Акаевим, Кучма i Шеварнадзе виглядають краще. Що до опозиції, то киргизську опозицію можна охарактеризувати як найслабшу, це визнають i caмi її лідери, які в інтерв’ю підтверджують, що не є лідерами yciєї країни, опозиція представляє південь, а влада - північ. А якщо точніше, опозиція представляе клани півдня, а влада - клани півночі. I ситуація є такою, що боротьбу влади та опозиції дуже легко перевести у русло кланової боротьби, оскільки ці дві частини Киргизстану історично розвивались по- різному. I ми бачимо, що цей момент дуже активно намагались розвивати російські політтехнологи, які, до речі, на останніх виборах і в Киргизстані активно підтримували владу. Тут присутній момент розколу держави, який не вдалося застосувати в Україні, i який за останні -надцять років ycпіщно „працює" в Грузії.

- На вашу думку, в якій з країн очікувати подій, подібних до грузинських, україських та киргизських ?

— Відповідь на це запитання дуже проста. Подій, схожих на киргизські, українскі чи грузинські, слід очікувати там, де мають відбутись вибори, парламентські, президентські чи місцеві, тому що влада на пострадянському npoстopi, окpiм влади в Україні, Грузії i НОВОЇ влади Киргизстану, не здатна адекватно реагувати на свою поразку, вона не здатна віддавати правління. Тож опозиція, яка не звикла ще перемагати в цих країнах, іншого способу, як прийти до влади, ніж революційний, не знайде. А країни, в яких найближчим часом відбудуться вибори, це Азербайджан i Казахстан.