ПРОЛОГ

Презентацию «Украинской медийной группы» канал «1+1» начал нетрадиционно - с десерта. То ли кого-то ждали, то ли технические неполадки, но собравшаяся публика могла, дефилируя между столиками с напитками, конфетами, фруктами и прочими лакомствами, пообщаться друг с другом или на худой конец подумать о чем-то экзистенциальном, к примеру, о журналистской жизни.

Тут-то и вспомнились те случаи, когда тебе не раз приходилось в ожидании заезжей «звезды» или из-за самодурства организаторов некоторых проектов ждать начала «торжества» по 40 минут и более, теряя драгоценные минуты жизни. Как в такие мгновения не начать проклинать, нервно поглядывая на часы, собачью профессию, себя, и, в конце-концов, виновников твоего часового ничегонеделанья? Но организация презентаций канала «1+1» такой негатив напрочь исключает. Человек, хочет он того или нет, здесь чувствует себя «хозяином» празднества, медийным сотворцом «плюсовского» продукта. Тогда понимаешь, что забота о тебе – не просто радушие хозяев канала. Гостей принимают хорошо и щедро еще и потому, что ценят и лелеют производимую «1+1» продукцию. Ведь обласканный вниманием журналист или потенциальный партнер, удовлетворенный и сытый – в какой-то мере гарантия успешного продвижения продукта. Получается, что культура проведения презентаций – сегодня неотъемная составляющая телебизнеса (как и бизнеса вообще), и чем она выше, тем успешней и презентабельней канал.

ПРЕЗЕНТАЦИЯ

Никакого привычного официоза с тремя-четырьмя лицами за длинным столом с обязательными пояснительными табличками-ярлыками о должностной принадлежности героев не было. Все просто, демократично… К публике вышел Александр Роднянский (почетный президент канала «1+1») и без особого пафоса, стоя полтора часа у экрана, сам презентовал проекты «1+1» 2004 года. Говорил как всегда, по-украински в Украине, не скрывая любви к людям, с которыми ему приходится работать, не пряча гордости за успехи созданной им компании.

Про новий формат «1+1»

- Мали зробити презентацію наприкінці минулого року, але політичні події примусили її перенести. Події ці змінили, фактично, все суспільство і, думаю, що впливатимуть на нього ще достатньо довго. Ми не випадково зібралися в кінотеатрі. Тому що презентуємо кінофільми та кінопроекти. Це не просто потреба часу чи виклик суспільству, це єдина спроба розвиватись. «1+1» достатньо масштабно повертається до своїх базових намірів і братиме активну участь не тільки у виробництві телесеріалів та телефільмів, а й у кіновиробництві. Коли ми створювали канал, то вирішили, що він, безумовно, має бути частиною українського культурного, соціального і політичного процесу. Сподіваюсь, що збиратимемо далі усіх не просто, щоб показувати наші нові проекти, а презентуватимемо новий вигляд «1+1» в нових політичних, історичних та суспільних умовах. Безумовно, це буде канал, який виходить з можливостей журналістського, авторського телебачення, на яке завжди був націлений «1+1», спрямований на створення власного теле- та кінопродукту.

Про фільми та серіали ”1+1”

- Це абсолютно різні жанри, цільові аудиторії. Кожен фільм і серіал розраховані на свою нішу і в нього є своя певна мета.

Про залежність українського телеринку від російського

-Я ніколи не належав до тих, хто вітав залежність українського ТБ від російського. Навіть незважаючи на те, що сьогодні працюю і в Росії, і в Україні. Я розумів, що російський ринок за рахунок потужностей і наявності грошей у десять разів сильніший за український. В нас значно менше грошей для виробництва продукту для українського ринку. Тому проекти каналів «Інтер» та «1+1» розраховано на російський ринок, щоб залучити гроші і мати можливісь ці проекти здійснити. В нас є декілька ризикових проектів, розрахованих виключно на український ринок, бо ми усвідомлюємо відповідальність за наш бренд – бренд українського авторського продукту, який має знаходитися в активному діалозі з українською ж аудиторією.

Про проекти „Украдене щастя” та „Водій для Вєри” - Усі, хто брав участь в „Украденому щасті” Андрія Дончика, живуть у Києві і працюють з «1+1». Мені здається, що якісна і сучасна інтонація фільму була амбітна і помітна аудиторії. У нас є декілька нових проектів для Андрія Дончика, які мають безпосереднє відношення до української класики.

Одна з найгучніших прем’єр на території СРСР – «Водій Для Вєри», що знімалася повністю в Україні. Стрічка вдало пройшла у кінопрокаті, зібравши більше ніж 2,5 млн. доларів, і має непогану фестивальну долю.

Про фільм „Путівник” - Це експериментальний напрямок. Режисер Олександр Шапіро у вузьких колах був вже відомий експериментальним фільмом «Цикута». „Путівник” - це своєрідна подорож по сучасному Києву з відсилками в минуле, використанням хроніки, авторського бачення. Нам цікаво було просто підтримати проект на тому етапі, як він виглядав, коли до мене звернувся Олесандр Шапіро. Щодо ролі продюсера, то вона в авторському кіно мінімальна. Якщо вам стверджуватимуть інше – не вірте. Це абсолютно авторське кіно, що має найменший бюджет серед усіх наших проектів 150 тис. дол. „Путівник” включений в програму міжнародного берлінського кінофестивалю. Це успіх, бо вперше за довгий час український повнометражний фільм став учасником фестивалю классу «А», в програмі «Форум молодого кіна». Наступного року ми надамо Олександру можливість зробити ще один фільм - менш експериментальний.

Про індустріальне телебачення та „Українську медійну групу”

- Переходимо до телебачення, розрахованого на широкі верстви населення – до телесеріалів. Це велика кількість проектів, розрахованих на успіх. При «1+1» працює окрема компанія «Українська медійна группа». Вона є виробником проектів і серіалів для каналу «1+1». Керує нею людина, яка була причетна до створення «1+1», яка зараз є продюсером багатьох наших проектів - це Микола Шевченко. Зараз у виробництві запущено ще три серіали за сценарієм Юрія Рогози. Також знімаються проекти за книжками Тетяни Устінової. Над екранізаціями її творів працює Анатолій Матешко.

Про „Весілля Барбі”

- Є фільми, де головними дійовими особами є міста. Такими часто є Нью-Йорк, Париж... І фактично ніколи – Київ. Я радий, що в нашій невеличкій програмці є два фільми, де Київ є ледь не головною дійовою особою. Це „Путівник” й зовсім інша за жанром стрічка „Весілля Барбі” – режисер Віктор Придувалов. Це сучасний фільм з використанням українського музичного середовища, в якому ми живемо.

Про статус „1+1”

- Як канал, який за фактом є одним з двох лідерів на українському ринку, ми хочемо запропонувати аудиторії достатньо різні жанри й зберегти за собою не просто високу частку аудиторії, а статус піонерської компанії, яка розробляє нові жанри. „1+1” завжди був - погане чи ні до нього ставлення – першим. В нас в перших з”явилися дебати, ток-шоу, теле-ігри, перші популярні українські серіали. Думаю, що так ми і продовжуватимемо.

Про «Девятую роту»

- Найамбітнішим проектом, виходячи з бюджету, використання бронетехніки, з кількості людей, які брали участь в зйомках в Криму (тривали чотири з половиною місяці), є „Дев’ята рота”. Це найвідоміший у вузьких колах кінопрокатників та дистрибюторів кінопроект, за який усі воюють та на який претендують, ще до того, як він був змонтований. Ми вже підписали угоду з німецькою компанією „Гімені”, яка була причетна до успіху „Нічної варти”. 25 серпня він виходить у 350 копій. Перший дебютний фільм Федора Бондарчука. Тема - афганська війна. Фільм звертається до одного з останніх трагічних епізодів війни, про роту, яку забувають на позиціях. Бюджет 5,5 млн. дол. Може, більше...

Про СТС

(про проекти „Міф про ідеального чоловіка”, „Подруга особливого призначення”, «Новий русский романс», музичні фільми „Ніч в стилі диско” „Алі-Баба» і «Єврейське щастя»)

- Все, що ми сьогодні презентуємо, є без винятку проекти „1+1”. Проекти „СТС”, яких, на жаль, значно більше, участі в цій програмі не беруть. Це „1+1” 2004-го року.

НАБЛЮДЕНИЯ

Продукция, представленная «1+1», действительно подтвердила, что канал стремится собрать под своей крышей режиссеров, работающих в разных жанровых направлениях. И речь идет не о том, чтобы просто презентовать «пакет мыла», а о качественном развитии собственного фильмопроизводства. Ролики фильмов, представленные Александром Роднянским, выгодно отличались от подобной продукции других каналов. То ли из-за пестроты жанров, то из-за профессионального уровня их создателей, но создавалось впечатление, что каждый из них стремится не столько - используя эффектные кадры - передать сюжет и настроение фильма (как это происходит обычно), сколько донести суть, конфликт его темы. Словом, на фоне тотальной «развлекухи» ТВ 2004 года, новая продукция «плюсов» выглядела по меньшей мере революционно, что навело на мысли о творческой интуиции продюсера и предощущении политических изменений в стране. Получилось так, что социальный заказ на серьезный продукт (не политический, а творческий) «1+1» стал реализовывать уже в 2004 году, задолго до оранжевой революции.

ЭПИЛОГ. ФУРШЕТ. БЕСЕДА.

После полуторачасовой презентации Роднянский пригласил собравшуюся публику снова на фуршет. Не десерт, а более серьезные, основательные угощенья и напитки. Стало ясно - спешить некуда, пришло время для неформального общения. Корреспондент «ТК» подошла к почетному президенту канала «1+1», представилась. Тут же, внезапно и непонятно откуда, рядом с нами выросла знаковая фигура пресс-службы канала «1+1» Ольга Клингенберг. Так и вели диалог с господином Роднянским – в присутствии недремлющего ока пресс-аташе «плюсов» - несменной посредницы между «1+1» и масс-медиа.

- На презентации вы сказали об изменении облика канала «1+1». Речь идет об авторских проектах?

- «1+1» ждут серьезные изменения. Но на это нужно время, так как телевидение – сложнейший технологический организм, он не может меняться внезапно. Появились новые возможности, новые требования времени, потребности общества. «1+1» не может на это не реагировать.

- Если говорить о потребностях общества, то в чем они в отношении телевидения сегодня заключаются? - В обеспечении реального, полноценного, живого диалога, в котором бы учувствовало общество во всем его разнообразии. Телевиденье должно играть роль медиума, профессиональной площадки для выяснения отношений и реализации интересов общества. Если речь идет об «1+1», то в идеале это так, Но бывает и другое телевидение, которое предлагает другой образ мира. Это развлекательное ТВ, которым я тоже занимаюсь. Оно не претендует на площадку для дискуссий, а формирует модель несуществующей жизни. Оно может каким-то образом даже рефлектировать жизнь нынешнюю – едко, иронично, в разных жанрах, но всегда опосредованно, не впрямую. «1+1» должен стать тем, чем он, по идее, является, то есть площадкой для общественного диалога. Площадкой, которая позволяет всем без исключения участникам проявляться и, выявляя противоречия, находить новое, приемлемое для всех, решение.

- Если взять те проекты, которые мы увидели на презентации, диктует ли канал «1+1» свое виденье режиссерам?

- Это зависит от самих проектов и режиссеров. В одних случаях – роль продюсера сведена к творческому попутчику, сотруднику, другу и доверителю. Ясно, что в экспериментальном кино роль режиссера намного важнее. В этом случае, если фильм и имеет смысл, то только поскольку он соответствует тому, что хотел сделать режиссер.

Если же речь идет о проектах, ориентированных на широкую аудиторию, то продюсер, бесспорно, играет ключевую роль в реализации творческого замысла. Здесь продюсер является творческим посредником между зрителем и авторами. Не случайно «Оскар» за лучший фильм получают продюсеры. Они полноценные творческие авторы фильма. В телевидении и кино продюсер - ключевая фигура. Базовые условия, правила, адрес, критерии, способ изложения, интонации, диалоги актеров – все, что связано с успехом фильма, решает продюсер. Поэтому многие режиссеры, переходя в телевиденье, становятся продюсерами. Продюсеры – это творческие люди, а не те, кто интересуется исключительно технологическими, финансовыми и административными деталями. Я в значительно меньшей степени занимаюсь технологиями и даже финансированием. Хотя на все смотрю практично. То, чем я занимаюсь – это сценарии, кастинги, монтаж. Это более, чем творческие вещи.

- Вы часто говорите о бренде «1+1»…

- Наш бренд – это наличие индивидуальности и разных авторских стилей. Мы твердо уверены и готовы реализовать всегда идею «1+1» как содружества разных индивидуумов, которые имеют свои личные авторские ориентиры. Касается ли это программ журналистских или телевизионных сериалов и фильмов. Я не говорю об индустриальных проектах, таких как «Бедная Настя», а у меня их четыре. Не говорю о ситкоме «Моя прекрасная няня», которая имеет беспрецедентный успех. В производстве еще около ста серий этого сериала. Не говорю о множестве других кинопроектов, среди которых шесть дебютов. Мы ищем интересных людей, понимаем, что наша ответственность перед аудиторией – это живой диалог. Поиск своего стиля, своего лица.

- Значит ли это, что «1+1» обновленный – это прежде всего новые лица канала? - Да. Кастинги на разные проекты идут каждый день - от новостей до ток-шоу. Мы сейчас переформатируем «1+1», решаем, что получается лучше, что хуже и как добиться внятного представления о будущем успехе. Мне кажется, что проблема «Детектор медіа» в том, что мало кто отдает себе отчет, что мы занимаемся не политикой, а телевидением. У нас есть масса задач, которые на 95% не имеют никакого отношения к политике. Они находятся в сфере индивидуальных креативных аспектов мастерства. Телевиденье надо оценивать в ряде тех задач, которые перед собой ставит тот или иной проект. Если это телероман в 120 серий, как «Бедная Настя», то в первую очередь оценивать надо его технологические качества - игру актеров, как снято, как развивается сюжет, держит ли он внимание аудитории. К такому проекту нельзя выдвигать те требования, которые предъявляют к такому фильму, как «Путеводитель».

- Но даже индустриальные проекты влияют на сознание масс. Их невозможно отделить от политической ситуации в стране. Они в какой-то мере тоже являются социальным заказом на имитацию несуществующего благополучия - красивой и спокойной жизни в стране…

- Нельзя быть зацикленным на политике, так как получается, что 4/5 телевиденья выбрасывается за борт. Замечательный ситком «Моя прекрасная няня» - главный успех постсоветского ТВ в 2005 году. В конце сезона все генеральные директора российских каналов традиционно подводят итоги и четыре гендиректора назвали его лучшим проектом года. Об этом надо говорить. Да, политика влияет на развитие телевиденья. Но за нее отвечает та часть ТВ, которая о ней говорит. Нельзя с этой точки зрения судить те каналы, которые политикой не озадачены, те программы, которые не имеют к ней отношения.