У суботу та неділю у Києві відбулась міжнародна конференція: «Реформування мас-медіа в Україні: проблеми та перспективи». Організували її Національна спілка журналістів України (НСЖУ) та Незалежна медіа-профспілка України (НМПУ). Запрошеними були гості зі шведської спілки журналістів та хорватської професійної спілки журналістів.

Питання роздержавлення ЗМІ є сьогодні надзвичайно актуальним для розвитку вітчизняного медіапростору. На конференції журналісти і юристи говорили про те, яким шляхом слід піти, аби «і вівці лишились цілі, і вовки були ситі», щоб колективи державних і комунальних ЗМІ та власник (держава та місцеві органи влади, а також майбутні приватні власники) знайшли порозуміння.

Як розповіла медіа-юрист НСЖУ Тетяна Котюжинська, для незалежних приватних медіа Західної Європи характерна тенденція концентрація медіавласності. Зараз на кожну країну припадає кілька великих власників, що контролюють переважну більшість засобів масової інформації. Нагадаємо, в інтерв’ю «Детектор медіа» відомий польський медіа-менеджер Марек Тшебятовський говорив про невідворотність перемоги саме такої моделі організації медіаринку, зокрема, й в Україні. У Польщі, Румунії, Хорватії та інших країнах «нової демократії» державні ЗМІ були приватизовані, але це, на думку пані Котюжинської, не пішло їм на користь: вони не стали більш плюралістичними та демократичними. У Румунії був випадок, коли журналісти поскаржились на німецького власника, який запровадив цензуру у виданні. Рада Європи занепокоєна ситуацією, що склалась у приватизованих пострадянських медіа.

Президент Академії Української Преси Валерій Іванов виступив за приватизацію державних та комунальних ЗМІ. Він послався на успішний приклад «Газеты по-киевски», власники якої збираються робити аналогічні проекти «по-дніпропетровськи», «по-харківськи» тощо. «Великі власники уже ідуть в регіони. І якщо в областях все залишиться так, як є, «велетні» просто проковтнуть малі газети», - каже професор Іванов. На це голова Медіа-профспілки Сергій Гузь відповів, що приватизація всіх державних та комунальних медіа – не вихід із ситуації, оскільки залежність від держави або місцевої влади в цьому випадку буде замінена на залежність від приватного власника. На думку пана Гузя, покладатись на приватизацію цілком і повністю – хибний шлях. Він закликає створити в Україні систему суспільних ЗМІ – не лише телебачення і радіо, але й друковані видання.

Вікторія Сюмар, керівник Інституту масової інформації, виступила за приватизацію, оскільки, на її думку, медіа в державній власності не можуть бути незалежними. Проте, пані Вікторія попередила: є небезпека того, що закон про роздержавлення буде виписаний так, як це вигідно майбутнім власникам, а не державі та колективам ЗМІ. «На сьогодні ми не можемо впливати на ухвалення закону. Є небезпека того, що депутати проголосують за варіант, який буде вигідний «антикризовій коаліції», - каже пані Сюмар, і пропонує запровадити тимчасовий мораторій на роздержавлення обласних державних телерадіокомпаній. Почати, на її думку, варто з приватизації менших ЗМІ, проводити її вибірково, враховуючи помилки в кожному окремому випадку.

Приклади успішного розвитку медіа в країнах, що мали кілька років тому ситуацію, схожу на українську, існують. Секретар хорватської профспілки журналістів Марінка Бойлковач-Барковіч розповіла, що в Хорватії досі залишились комунальні видання, але зараз триває підготовка до їх приватизації. Арне Кьоніґ, президент Європейської федерації журналістів та віце-президент Шведської спілки журналістів, зазначив, що у Швеції 95% журналістів є членами професійної спілки журналістів. «Іноземні власники, яких у нас більшість, змушені рахуватися із інтересами журналістів, якщо мають справу із такою сильною організацією», - каже Кьоніґ.  Отже, можливим шляхом убезпечення колишніх комунальних та державних ЗМІ від тиску з боку нових власників може бути посилення медіа-профспілок, супроводжуване відповідною законодавчою підтримкою.

Вікторія Сюмар навела приклад деяких регіональних польських газет, які вийшли з під «опіки» держави і досягли комерційного успіху. Такі газети виходять, наприклад, на 40 шпальтах, половину з яких займає місцева реклама, інша половина – історії про людей, що мешкають у громаді, для якої видається газета. Історії добре відомих, знайомих людей є близькими читачеві, бо стосуються безпосередньо його життя. Тому така преса користується попитом. «Детектор медіа» у нещодавній публікації розповідала про досвід польських регіональних ЗМІ, яким удається бути популярними і запитаними, виконуючи водночас важливі соціальні функції, характерні для суспільних медіа.

За підсумками конференції Незалежна медіа-профспілка України та Національна спілка журналістів України підписали заяву, у якій ідеться про стурбованість цензурою, утисками свободі слова, що нині мають місце в Україні. Перед початком реформування ЗМІ дві організації погодили основні принципи, із яких виходитимуть, і домовились координувати між собою роботу.

Спільна заява учасників Міжнародної конференції з реформування медіа

Київ 10-11 листопада 2006

Учасники конференції стурбовані станом свободи слова в Україні, утисками прав журналістів та тиском на редакції видань органами державної влади і місцевого самоврядування. Констатуємо той факт, що в Україні затягують виконання Плану обов’язків та зобов’язань перед Радою Європи щодо «умов забезпечення плюралізму у висвітленні ЗМІ процесів та подій, що відбуваються в Україні та за її межами».

Журналісти України постали перед перспективою майбутньої реформи ЗМІ, зокрема роздержавленням. Учасники конференції дійшли висновку, що у цьому процесі ми висуваємо такі вимоги:

-         Редакційна незалежність, свобода слова та вільний доступ до інформації;

-    Передача права власності на приміщення, друкарні та інше майно у медіа-галузі від держави журналістам та тим, хто працює у засобах масової інформації;

-  Соціальні гарантії, відповідно до яких журналісти, на котрих вплинуть результати реформування, мають право на соціальний захист, відповідно до законодавства, в тому числі у частині пенсійного забезпечення тощо;

-     Право на створення професійних журналістських організацій;

-   Встановлення контролю за дотриманням права  на колективні переговори та права на укладання трудових угод;

-     Прозорість оплати: «чорні зарплати» мають бути легалізовані;

-  Єдина національна етична система – встановлена та гарантована самими журналістами;

-    Запровадження інституту незалежного прес-омбудсмена;

-   Безпека журналістів при виконанні їхніх службових обов’язків як у редакції, так і за її межами;

-    Гарантоване професійне навчання;

-    Перетворення державного радіо та телебачення у суспільне мовлення;

-   Мораторій на кадрові зміни творчих працівників, зокрема звільнення редакторів у процесі підготовки до роздержавлення;

-    Створення координаційної ради з контролю за процесом роздержавлення.

Учасники погодилися вийти із пропозицією до Кабінету Міністрів та Верховної Ради про накладення мораторію на відчуження майна редакцій співзасновниками (владою) до прийняття Закону про роздержавлення, на вихід із співзасновницта та створення нових владних газет.

Дві організації – Національна спілка журналістів України та Національна медіа-профспілка України – координуватимуть свої зусилля у досягненні задекларованих цілей.

Від імені НСЖУ Ігор ЛУБЧЕНКО

Від імені НМПУ Cергій ГУЗЬ