Завдяки Поморському осередку дорадництва в рільництві PODR (Старе Поле) та Агентству регіонального розвитку «Волинь», які за підтримки Міністерства закордонних справ Польщі організували ознайомлювальну поїздку групи українських журналістів, я мав нагоду зустрітись і поспілкуватись із головним редактором часопису «Gazeta Pomorska», заступником президента Європейської федерації видавців Мареком Тшебятовським (Marek Trzebiatowski). Ця розмова була однією з найцікавіших із професійної точки зору. Польща не так давно пройшла складний шлях реформування засобів масової інформації, який Україна тільки готується пройти, тому в розмові з’ясувалось багато цікавих моментів.

- Пане Мареку, як, на вашу думку, розвиваються сучасні українсько-польські стосунки у сфері мас-медіа та медійного бізнесу?

Дуже прикро, але мені здається, що стосунки між нашими країнами в цій галузі знаходяться майже на «нульовому рівні». Я учився в Києві, і тому в мене до України найкращі почуття. Тому я готовий відповісти на ваші питання. Я можу відверто сказати, що у нас взагалі не мають поняття  про те,  що відбувається  в Україні і в Росії. Ми просто не розбираємося в тонкощах, не розуміємо того, що там у вас відбувається. Люди залишаються нормальними людьми, але політика – це інша справа. На жаль, вона переносить всі свої негативи на ці стосунки.

- Як ви оцінюєте сучасний стан медіа в Польщі?

- Це може вміститися в одну фразу – наша робота з кожним днем стає дедалі важчою. Я думаю, що якщо я буду говорити тільки про газети в Польщі, цього буде недостатньо, щоб окреслити сучасну картину регіональної польської журналістики. Тож, буду говорити про це у загальноєвропейському контексті.

Будучи заступником президента Європейської федерації видавців, я часто чую від моїх колег – західних видавців, що вони випереджають нас на кілька років. Там газети створювалися сто-сто п’ятдесят років тому. Ми ж пройшли їхній період розвитку набагато швидше, інтенсивніше. Якщо говорити про якісь загальні речі щодо преси і взагалі видавничої справи, то є два нюанси. По-перше, – це те, що відбувається на нашому медіаринку, а по-друге, це те, хто є власником сучасної преси, телебачення, радіо – медіа взагалі.

Можна сказати, що йде дуже швидка «мультимедійна революція». Це підтверджують деякі західні аналітики, які вважають, що вже в 2017 році, а найпізніше – у 2043 році ми зафіксуємо останнього читача газети у тій, класичній, паперовій формі. Вони просто зникнуть і будуть продаватися, уже за моєю власною теорією, як гарні, якісні товари – Хеннесі, Шанель, Діор, кубинські сигари, – тільки для любителів. По-моєму, уже не можливо одержувати багато грошей, підвищувати фінансові результати видавничої діяльності на основі паперових газет. Ця епоха вже закінчилася. Все! Погодьтесь, – не можна нескінченно підвищувати ціну газет, – читач просто не буде їх купувати. Тим більше, що зараз 25% преси, що видається в усьому світі – це безкоштовні газети. І цей процес, звичайно ж, буде продовжуватися, тому газет, за які потрібно платити, буде дедалі менше. Цей процес можна спостерігати і в Польщі, хоча він, звичайно, не такий інтенсивний, як на Заході.

Цей процес призведе до того, що буде дуже стрімко скорочуватися роль паперової преси, відповідно, буде збільшуватися значення інших форм передачі інформації. У першу чергу, ми зараз бачимо швидке зростання ролі різних цифрових систем – Інтернет, телебачення, радіо, мобільні сервіси, – тих засобів, що можуть допомогти нам заробляти гроші, використовуючи інформаційний продукт, підготовлений журналістом. Бо зміст залишається тим же самим, і без журналіста ми все рівно не зможемо обійтися. Усе питання в тім, як будемо продавати цей зміст. Які види передачі інформації будемо застосовувати, щоб заробляти гроші. Це дуже важливо!

- Невже завданням сучасних медіа є тільки заробляння грошей?

- Звісно, ні. Є завдання подавати суспільству правдиву інформацію і т.д. В цьому питанні необхідно поставити крапку над «і» – гроші в мас-медіа визначають ступінь їхньої свободи. Може бути, що це не усім подобається, але саме так і є! Якщо ти, працюючи в пресі, на чи радіо на телебаченні, зможеш заробляти гроші, – ти можеш самостійно визначати свою мету, ступінь демократичності, власне те, чого хочеш домогтися. Якщо ви працювали в Україні, в газеті, що її видавав райком партії, міськрада, чи інші структури, то могли відчути, що той, хто платив гроші, той і «замовляв музику». Міру залежності визначав саме хазяїн, а не журналіст чи редактор, тому що саме хазяїн дає гроші, щоб медіа могло існувати. Тому гроші в нашому бізнесі – це основна річ, що визначає свободу. Ми багато чого пережили, а тому переживемо і зрозуміємо цей період.

- Чи є загроза від нових технологій традиційним формам інформації?

- Говорячи про нові форми передачі інформації, необхідно сказати, що, за останніми повідомленнями, в Штатах уже 28% читачів користуються тільки Інтернетом. Для них газети вже не існують! Для людей, що цікавляться інформацією, набагато швидше зайти в Інтернет і довідатися всі те, що відбувається у світі – не треба чекати виходу газети або програми радіо чи телебачення. Говорячи про мультимедійні системи передачі інформації, необхідно сказати, що вони розвиваються надзвичайно швидко з кожним роком.

- Що зараз відбувається з  медіа-ринком Польщі?

- Коли йдеться про ринок засобів масової інформації чи про власників медіа, треба сказати, що він з кожним роком укрупнюється – дають про себе знати глобалізаційні процеси. Якщо в Європі ще кілька років тому було сто власників медіа, то тепер їх – п’ятдесят. Через кілька років їх буде іще менше. Процеси на цьому ринку співвідносні з іншими ринками – чи то хімії, чи іншого виробництва. Цей процес призводить до того, що часто ми не знаємо, хто насправді є власником того чи іншого медіа. Так, у США 80% власників преси – це фонди.  Усі стало не так, як було раніш, коли була якась родина на Заході, що сто років володіла газетою. Хоча залишки цього можна зустріти в Німеччині та Ірландії. Але, думаю, мине лише кілька років, і вони будуть продавати свої газети, бо будуть не в змозі конкурувати з іншими виданнями - їхні суперники будуть належати більш великим видавничим домам.

- Як складаються стосунки з власниками видань?

- Головна проблема для нас полягає в тому, що нас усе більше «тягнуть» і «тиснуть» наші власники, які хочуть, щоб прибутки були з кожним роком усе більше і більше, а витрати – усе нижче і нижче. Я маю на увазі відрахування на зарплату та інші витрати. Завжди хочеться запитати власника: чому з кожним роком наш прибуток повинен збільшуватися, чому він не може бути стабільним, чому, якщо цього року ми заробили п’ять мільйонів, те вже в наступному повинні заробити шість? Хіба це не планова економіка? (сміється). Ці питання завжди залишаються без відповідей. Коли акції наших газет з’являються на біржі, то акціонерів зовсім не цікавить доля журналістів – гарна в них квартира чи погана, їли вони  сьогодні чи ні. Це неважливо! Абсолютно! Важлива тільки вартість цих акцій на біржі і це все!

До цього, звичайно, дуже важко пристосуватися. Але на останній зустрічі зі своїми журналістами я сказав, що, хочете ви цього чи ні, але зараз редакція - це теж відділ маркетингу. Ви повинні працювати як маркетингова служба – якщо ви не в змозі підготувати продукт, тобто газету, з таким змістом, що буде цікавий покупцю, який захоче її купити, то відразу можна закривати цю «контору». Це кінець!

Така моментальна перебудова дуже важка, дуже болісна. Люди часто не можуть і не хочуть цього. Я їх розумію. Але справа в тім, що сьогодні ми маємо дуже гарний приклад у Польщі – у «Республіки», що є видавцем газети «Rzeczpospolita», однієї з наших основних газет, з’явилися фінансові проблеми – вони стали не в змозі заробляти такі гроші, яких би хотіли їхні власники. І господарі замінили усе керівництво, головного редактора та інших.

- Чи захищений найманий працівник-журналіст?

- Я думаю, що тут мова йде про профспілки. У нашій газеті їх немає. Знаєте, чому? Я вважаю, що якщо у вас у компанії усі йде нормально – профспілки не потрібні. Вони з’являються там, де бізнес йде не дуже, чи існують проблеми, чи колектив думає, що потрібно захищатися. Я запитую у своїх людей: від кого? У вас проблеми?  Приходьте, скаржтеся, розповідайте. Я думаю, що профспілки - не ліки, часто від їхньої діяльності буває ще гірше. За розпорядженнями Євросоюзу в кожному колективі повинна бути створена Рада робітників. Ми підкорилися і створили її, але вона нічого не робить.

Хоча іноді мене запитують: чому ми не купуємо нових комп’ютерів? Я їм відповідаю: а у вас уу будинку вже є все? Повітряний кондиціонер у вас будинку вже є? Зараз немає грошей для цього. Я можу їх знайти, але тоді я уріжу вам зарплату. Вам це підходить?

- Ваш медіа-холдинг «Gazeta Pomorska» - успішна «фірма»? Поділитеся якимись особливостями цього успіху?

- Я представляю часопис «Gazeta Pomorska» – одне з найбільших регіональних видань у Польщі, що виходить у Бидґощі щодня накладом близько 90 тисяч. Ще кілька років тому ми перейшли на такий формат, коли в нашої газети з’явилося 14 щоденних місцевих додатків. Ми маємо 50 тисяч щоденних передплатників. Це дає нам впевненість у тому, скільки людей нас буде купувати наступного дня. Нам не треба думати, як тим газетам, які щодня продаються в кіоску – у нас є цей «золотий запас», ці 50 тис. передплатників, які купують у нас нашу газету щодня.Але на сьогоднішній день я мушу сказати, що говорити тільки про газету недостатньо. Кілька років тому назад ми почали процес створення медіа-холдинга, тому на сьогоднішній день у нашої компанії є 4 радіостанції і друкарня.

Нещодавно ми почали видання безкоштовного щотижневика в Торуні для того, щоб створити гідну конкуренцію місцевим платним виданням. Він виходить накладом у 50 тисяч. На прикладі цього щотижневика можна показати, що заробляти необхідно і можна тільки на рекламі і поступово вибиваючи ґрунт з-під ніг конкурентів. Може бути, що це недобре, але це так. Життя складне!

Можна сказати, що всім цим ми зобов’язані створенню кілька років тому цього нашого медіа-холдинга, і тому тепер ми можемо нормально заробляти гроші, що їх від нас вимагають наші власники.Чому це так важливо? Тому, що знижується прибуток газети. Ви ж знаєте, що прибуток від газети складається з грошей за продаж газети  і реклами. І якщо прибуток від реклами з кожним роком трохи збільшується, то продавати більше газет уже практично неможливо. Тому, медіа-холдинг може покривати всередині себе деякі витрати – хоча б комунальні.

Останнім часом у нас з’явилися непогані прибутки від радіо. Щомісяця його прибутки доходять до 150 тисяч євро. І це тільки від реклами, тому що ми не продаємо програмний час!

Іншим гарним способом заробляння грошей стали різного роду мобільні сервіси. Погодьтеся, сьогодні неможливо вже організувати конкурси для читачів і звертатися до них: ви нам пишіть чи просто дзвоніть до редакції... Це вже не проходить. Тому в нашій редакції працює спеціальний відділ мобільного зв’язку. Поки це не великий прибуток, але 10 тис. євро щомісяця не зайві.

Іншою гарною можливістю заробити для редакції є відкриття магазинчика з різними товарами, що за якістю будуть відповідати якості газети, – це гарні книги, CD-диски й інші речі. Ці товари можна пропонувати своїм читачам через редакційну базу даних, щоб вони були впевнені, що ці товари не дуже якісні, тим самим «виховуючи» у них відповідне ставлення до газети. Це дуже важливо в умовах, коли на цьому ринку працює величезна кількість компаній, що пропонують буквально все, але при цьому про якість цих товарів невідомо нічого. У нашому варіанті, гарантією якості є ми, наша робота, назва нашої газети.  В умовах, коли епоха платних газет закінчується, це необхідно робити. Хоча я вважаю, що платні газети все рівно збережуться.

Шукати і придумувати нові шляхи пошуку прибутку – це необхідність, продиктована сьогоднішнім днем. Усе це відбувається на тлі того, що наша робота стає усе більш складною, а фінансові ризики зростають з кожним днем, тим більше, коли ви відповідаєте за своїх людей, за їхнє забезпечене роботою майбуття.

- Як ви прийшли в цей бізнес?

- Я працював журналістом, і колись, після революції 1990 року, постало питання – хто очолить колектив. Це як на броненосці «Потьомкін» – мені сказали: будеш ти. І от уже 16 років я керую газетою.

Сьогодні я стаю журналістом тільки тоді, коли читаю газету – можу відразу знайти всі помилки, але вже намагаюся не думати як журналіст, бо це зовсім інша ситуація. Одним із головних завдань редактора повинно стати те, щоб не думати як журналіст. Редактор - у першу чергу менеджер, який відповідає за фінансові результати та за завтрашній день свого колективу. Тим більше, що ви  іноді повинні приймати тверді рішення стосовно своїх людей. Це потрібно робити швидко і рішуче. Буває так, що ви хочете зберегти одну людину, але через місяць уже можуть «пролетіти» три чи чотири.  Не треба чекати, що хтось буде тобі дякувати, тому, що ти можеш десятки разів комусь робити добро, прикривати його, але варто один раз сказати: так не годиться, треба працювати краще, - і решту життя на тебе будуть ображатися.

- Яке співвідношення в польських газетах між рекламою і роздрібним продажем?

- У цьому питанні є кілька нюансів. Окремо стоїть ця проблема в «бульварній» пресі, але в інформаційних виданнях співвідношення приблизне таке: 60-70% – прибуток від реклами, інше – роздріб. Але це в газеті. Журнали дають зовсім іншу картину – там іноді 80-90% дає реклама.

На мій погляд, досить цікавою буде інформація про те, скільки в Польщі реклама займає в тих чи інших медіа. Тим більше, що ці показники характерні для всіх «не надто розвинутих» країн (а це й Африка, і Азія, і Польща з Україною в тому числі). Понад 60% грошей від реклами попадає на телебачення, газети одержують 20-25%. На Заході на долю телебачення припадає лише 30-35% реклами. Такі обсяги реклами на телебаченні – це велика проблема для газет, тим більше, що ми у Польщі підійшли до того моменту, коли далі підвищувати ціни на газети вже не в можна.

- Говорячи про особливості організації бізнесу, хотілося б почути, як у вас організована доставка газети передплатникам.

- Десь 90% – через пошту. У нас підписаний договір з поштою. Хоча на Заході зовсім інша система, що передбачає наявність власної служби доставки. Їхній цикл цілком закритий. Але для нас це занадто дорого. Адже ціна на газету, наприклад, у Німеччині вище нашої в 3 рази, хоча усі витрати в нас практично однакові – наприклад, ми купуємо папір за тією самою ціною. Тож уявіть, як складно створити ще й підприємство, яке буде щодня поставляти газету передплатникам. Якщо ми зараз виплачуємо 30-32% від вартості газети за послуги доставки, то для створення компанії з доставки потрібні величезні гроші – автомобілі, люди…

- Як ви шукайте й утримуєте передплатників?

- Це найскладніше питання, на яке немає однозначної відповіді. Це те, чим потрібно займатися завжди і скрізь. Це й робота з поштою, й нагородження за кращу передплатну кампанію, і безліч інших засобів і технологій. Це дуже складний процес, що працює дуже чітко і злагоджено, тому, що ми розуміємо, що від цього залежить наше майбутнє.

Часто передплата на газету передається від батька до сина, а потім і онукам. Ми вирішили, що саме цих передплатників потрібно берегти. Я пам’ятаю, у колишньому Союзі це теж було, хоча і більш формально. Але, ми не відкинули цю систему. Ми цьому ніде спеціально не вчилися. Всі ідеї я привозив з різних міжнародних семінарів і конференцій. Пробували, що може прижитися в наших умовах. Ми не користалися якимись західними розробками, тому, що платити божевільні гроші за те, що може не прижитися, не мало сенсу.

- Виділіть у процентному еквіваленті, скільки Ваша газета витрачає на папір, на зарплати, на доставку і т.д.

- Звичайно, адже це не таємниця. 20% – це зарплата, 18% – папір, 5-6% – промоушн чи маркетинг. Інше – прибуток, що іде власникам.

- А пошта?

- Відрахування за доставку ми не вносимо в цей список витрат, тому що ці гроші ми не одержуємо, їх відразу забирає пошта, перераховуючи нам лише решту від передплати – трохи більше за 60% від загальної суми. Наша пошта бере за доставку 32% від вартості газети, хоча на Заході ця цифра може зростати і до 50.

- Є чи у Вас поняття «відсоток повернення»?

- У нашій газеті це дуже малий, у порівнянні з іншими газетами, відсоток – всього 10-15%. Усе це тільки завдяки тому, що в нас є передплата. У середньому по Польщі ця цифра складає 30-35%. Отут є погроза появи спіралі, коли падає тираж і підвищується відсоток повернення, і якщо різко скорочувати цей розрив, то тираж буде ще менше. Цього не можна робити механічно. Треба аналізувати всі пункти, що відповідають за продаж. Якщо цього не робити, то запросто можна «пролетіти» з тиражем!

- Чи є повна електронна версія вашої газети в Інтернеті? Який режим доступу до неї – вільний чи по передплаті?

- НЕ МОЖНА міняти місцями паперову й електронну версії газети! НЕ МОЖНА викладати всю інформацію на сайт! У газетному бізнесі Інтернет необхідно розглядати лише як дуже гарний засіб промоушна інформації в газеті. Не тільки інформації, але й усього, що ми пропонуємо читачу і покупцю – усі наші ексклюзивні товари і пропозиції. І якщо ви будете робити Інтернет-версію,  виникає питання: який сенс купувати газету?!

У нас є спеціальний відділ, що працює тільки з Інтернетом, за іспанською системою «Millennium». Вони скорочують інформацію і «вивішують» на сайті лише «тізери» з підписом: «Якщо ви зацікавилися і хочете дізнатися побільше – купуйте газету!» Або пропонують відразу ж передплатити газету. Хоча за гроші ми можемо запропонувати читачу й повну версії, у тому числі  у форматі «пейпер», яку він може роздрукувати на своєму принтері як звичайну газету.

Головне - не віддавати інформацію безкоштовно! Навіть агентства, що готують дайджест-версії повинні платити за взяту у вас інформацію. Це бізнес! Погодьтеся, якщо таке агентство працює в столиці, воно не в силах зібрати всю повноту інформації з регіонів. А тому ваша інформація у будь-якому випадку ексклюзивна, і її не варто віддавати даром.

- Трохи змінимо тему. Радіостанції, що входять у ваш холдинг мають які параметри мовлення – скільки реклами, новин, музики?

- 15-30% це місцеві інформаційні програми-блоки, 60% – це музика, інше реклама. Звичайно це не більш 20 %.

- А як справи з авторськими правами на музику, що транслюється по радіо?

- Звісно ж, ми сплачуємо за авторські права, тому що в нас інакше бути не може. Навіть не виникає думки, аби щось «запустити» без ліцензії, бо редактор відразу йде в тюрму.

- А як з рекламою? Ваша рекламна служба працює відразу на весь холдинг?

- Так, у нас є своє рекламне агентство, що працює як окрема компанія. Воно займається усім – рекламою, маркетингом, організацією концертів, днів міст і містечок. У них є свої сцени, одна з яких мобільна, своя музична група, свої ведучі... Вони готові виконати усе, що захоче читач – це їхнє головне завдання. Разом з тим, агентство активно збирає замовлення «на стороні» – ми виготовляємо будь-яку рекламу, друкуємо усе, що захоче клієнт-замовник. Ми не відмовляємось ні від чого, навіть, якщо замовляють наші конкуренти, бо розуміємо, що ці замовлення тоді забере хтось інший.

- Як поширюється ваше безкоштовне щотижневе видання?

- Є зовнішня фірма, з якою ми уклали договір і яка займається його поширенням. Перед цим ми проаналізували усі найцікавіші місця пересування потенційних читачів. Це не тільки супермаркети чи великі магазини, це й такі людні місця, як у Києві – Хрещатик.

- В Україні останнім часом все частіше виступають проти того, щоб журналісти бралися за «замовні» матеріали. Чи береться ваша газета за них?

- Так. У нас є спеціальний відділ консументів (замовлень). Але ми повинні завжди усвідомлювати, і чітко розрізняти, що є журналістика, а що є реклама. Звичайно, журналісти, що працюють із замовленими матеріалами, не підписуються під ними. Це стосується всіх журналістів, що цінують своє ім’я, і які хочуть, щоб з ним не ототожнювалася ця «заказуха».

- Саме час поговорити про професійну етику...

- Головне, - і отут ми частково переходимо до етики, - у кожній редакції усі повинні неухильно виконувати свої обов’язки, які повинні бути чітко прописані, і дотримуватися журналістських принципів.

У нас у газеті, коли якийсь журналіст захоче стати депутатом від якоїсь партії, чи потрапити в обласну раду, чи навіть виконувати якусь суспільну функцію, він знає, що в той же самий момент він буде звільнений з роботи. Це робиться тільки для того, щоб люди, читачі дивилися на нас з довірою, а не говорили що ця газета «права» чи «ліва», що в нас є якісь «темні» інтереси. Погодьтеся, що читачам буде складно довести, що коли журналіст газети буде членом якоїсь партії чи депутатом, то в нього не виникне бажання добре писати про свою політичну силу. Двоє наших журналістів стали депутатами і були відразу звільнені. Для них журналістика закінчилася назавжди! Звичайно, вони були дуже ображені. Але тут потрібно зважати й на інтереси газети. Якщо політичні партії пропонують журналісту займатися політикою, то, швидше за все, що вони розраховують на те, що газета, у якій він працює, може стати їх партійною трибуною, де вони будуть займатися пропагандою.

Я не буду спеціально зупинятися на журналістській етиці, тому що в цьому світі є Біблія, десять заповідей, а люди все рівно продовжують красти й убивати один одного. Тому, на мій погляд, дуже важливо, щоб у редакції існували яскраві і прозорі принципи, які б регламентували дії журналіста в різних ситуаціях, а також жорстка система покарань за різні провини. Якщо цього немає – це усі балаканина! Бо без цього ми не в змозі виробляти якісний продукт. Якщо не буде чогось, що об’єднувало б людей на роботі, вони не будуть працювати і не будуть робити конкурентний продукт. Отут потрібно усвідомлювати, що журналістика це не просто технологічний процес, як виробництво пива: є пиво, є банки, є плівка, конвеєр працює, продукт виробляється. У нас щодня повинен бути новий і абсолютно інший продукт.

- Якщо це не буде порушувати ваші принципи, назвіть амплітуду зарплати журналістів у газеті.  Чи включає зарплата який-небудь «соціальний пакет» – мобільний зв’язок, транспорт, безкоштовне харчування і т.д.

- Я вже говорив, що буду відвертий. Мені цікаво, щоб в Україні знали про реальний, а не надуманий стан речей про польські медіа. У нас стара система зарплати в журналістів. Є постійна зарплата («ставка») і гонорари. Багато газет намагалися змінити цю систему – якісь коефіцієнти, премії, нескінченні перерахування... З того виходили дурниці! Як зацікавити журналіста писати більше і краще, якщо він знає, що в нього тільки ставка і все?! А ніяк! Тому ми залишили систему гонорарів.

У середня зарплата -  1000 євро. Але тут потрібно розуміти, що є такі, котрі заробляють 300, а є такі, котрі заробляють і 2000. Наша головна проблема, щоб цих перших було поменше. Завжди виникає питання – чому ми їх тримаємо? Такий журналіст, наприклад, працює вже 5 років, а ніяких поліпшень немає. Ми тільки шкоду робимо такій людині, ми даємо йому якусь надію, хоча, по логіці, уже після першого року він повинен був шукати себе в іншій редакції чи в іншій сфері. Бачите, знову виходить дурниця – усі не задоволені! Журналіст – тому, що мало одержує, а редакція – тому, що він поганий журналіст.

Ми не платимо журналістам якихось окремих, спеціальних премій – це в минулому. Звичайно, журналіст має редакційний мобільний телефон, але компанія оплачує приблизно 100 злотих (близько 25 євро) на місяць, інше журналіст оплачує сам. Хоча ситуації бувають різні – люди, що працюють у рекламі, одержують більшу доплату на мобільний зв’язок. Звичайно, журналісти одержують компенсацію витрат на транспорт. В основному, журналісти мають приватні авто, і ми оплачуємо десь 500 кілометрів на місяць або 100 євро. Окремо оплачуються витрати на відрядження. Так само в нас є соціальний фонд, що допомагає тим, кому ці гроші необхідні – через хворобу тощо.

- Чи може виникнути загроза інформаційної безпеки країни, якщо всі медіа належать іноземним інвесторам?

- Гіпотетично, звичайно, все може бути. Але, якщо ми прагнемо бути в єдиній, загальній Європі, то таку загрозу шукати немає необхідності. Ми чуємо, що французи і німці захищають свій ринок від іноземних конкурентів, але не треба забувати, що в нас, у Польщі, така ж проблема, як і у вас, в Україні – ми бідні країни. От і все! Ми, звичайно, намагалися шукати польський капітал, але, проаналізувавши, ми вирішили, що це було б у багато разів гірше. Ми прикидали, що якщо наш власник сидить в Осло, то який він може мати інтерес до нашої влади, політики? Ніякого! Його цікавить тільки чистий прибуток і все. Говорячи ж про вітчизняних інвесторів, необхідно сказати, що вони мають саме політичні інтереси. Для них газета – це просто засіб пропаганди. От де проблема! У нас, як і у вас, той, хто має гроші, хоче мати і засіб пропаганди.

Але найбільш показовою є ситуація на державному телебаченні. Там, щойно проходять вибори, міняється влада, моментально міняється керівництво, журналісти і напрямок – «вліво», «вправо» чи «в центр», а потім назад. Тож потрібно шукати таких інвесторів, що більш-менш чесні, з якими ви в стані відверто говорити.

- Глобалізаційні процеси торкнулися і медіа-бізнесу. Який ваш прогноз щодо цього?

- У нас ситуація вже як в Америці: один штат – одна газета. Не сумнівайтеся, ви до цього теж прийдете. Механізм абсолютно економічний – виживе найсильніший. Тому вам необхідно вже зараз задумуватися над тим, щоб створювати дуже сильну газету чи кооператив газет, де одна – центральна, обласна, а інші районні, але які виступають під одному «дахом»-брендом. У цього об’єднання повинна бути одна бухгалтерія, одна рекламна служба. Тільки так можна буде вижити. Тому, що виживе саме той, хто дістане кошти для розвитку від інвесторів. А ви ж розумієте, що інвестор зацікавиться саме найсильнішим.