День Святого Валентина – це найромантичніший день для багатьох  закоханих. Цей День для них  сповнений цукерками, серцями, почуттями та  освідченнями в коханні. Напередодні цього свята наші телеведучі вирішили бути максимально відвертими та привідкрити занавіс своїх почуттів...

Запитання „Детектор медіа”:

1. - Чи вважаєте День Святого Валентина – святом?

2. - Коли ви останній раз казали вашому/вашій коханому/коханій – „люблю”?

3. - За що ви кохаєте свою другу половинку?

4. - Чи траплялася з вами якась пригода чи, можливо,  романтична історія пов`язна з цим Днем?

Відповідають: Галина Янішевська, Дмитро Крижанівський, Ганна Соболєва, Юрій Кот, Світлана Леонтьєва, Максим Равреба, Ольга Нестеренко, Олександра Ніколаєнко, Василій Зверєв, Юлія Мотрич, Олександр Бондарчук, Евген Міхін, Власта Шовковська, Ілля Віноградов, Христина Маковій, Ірина Волкова, Катерина Кельбус, андрій Твердак, Наталя Калатай, Іван Корнієнко, Тетяна Даниленко, Лідія Таран, Єгор Соболєв, Наталя Якимович, Олена Затолокіна, Ганна Єресько.

Галина Янішевська (Перший канал, „П`ять із семи”):

1. - Ставлення дуже позитивне. Це свято дає можливість зайвий раз нагадати одне одному про те, що кохання існує, і його потрібно підтримувати. Якщо людина закохана, то чи це офійне свято чи ні, вона все одно його буде відзначати. Це справа лише двох.

2. - Кожен день. Я прокидаюся і кажу: "Я тебе люблю!". Я засинаю і кажу "Я тебе люблю". Я дякую Богові, що мені судилося одного разу зустрітися з цією людиною. Я зроблю все, що від мне залежить, аби зберегти ці щирі стосунки.

4. - Одного разу в мене був такий період, коли я жила одна в чужому місті. Був День Святого Валентина і мені було так сумно. І коли я прийшла на роботу, то мої колеги несподівано влаштували велике і веселе свято в колективі. Це було дуже приємно, хлопці накрили стіл, принесли тортик, валентинки. Спогади лишилися приємними.

Дмитро Крижанівський (Перший канал, „П`ять із семи”):

1.- В Україні стільки свят, що неофіційні свята розважливості не додадуть. Враховуючи те, що стан закоханності мені притаманний постійно, день Святого Валентина я святкую впродовж всього року.

2. - Чесно кажучи, це слово я вимовив лише один раз - на початку своєї закоханості.

Ганна Соболєва («Інтер», „Усе для тебе”):

1. - Считаю. С одной стороны,  я давно уже должна была стать циником, потому что люди, работающие на телевидении, как ни крути, становятся циничными – профессия у нас такая. Но с другой стороны, я все-таки романтик и женщина, которая хочет, чтобы,  как и 8 марта, каждый год, в один день все,  кто боялся нам сказать о любви говорили о ней. Буквально неделю назад, когда я готовила подарок своему любимому,  подумала о том, что 14 февраля  нужно сделать выходным. Я себе наметила так: утром я должна проснуться, поцеловать своего любимого человека и устроить с самого раннего утра и до самой глубокой ночи день, когда мы все время были бы вместе. Чтобы в один выходной день любви каждую секундочку воплощались самые-самые сокровенные желания и самые бурные фантазии. Ведь каждый день мы все так закручены, так замотаны, что для настоящей чувстсвенной любви не остается никакого времени. Я «за» и еще раз «за».

2. - Вчера вечером. Он уехал в командировку и звонил поздно ночью. Я сказала: «Я сплю и я тебя люблю». Интересно то, что все было,  словно сквозь сон.

3. -  Если такой вопрос существует, значит,  на этот вопрос существует ответ. Если есть люди, которые считают, что нельзя любить за что-то, могу им возразить. Люблю свою половинку за то, что я с ним очень хорошая. Знаете, вот с разными людьми мы чувствуем себя по-разному. Например, попадаются люди, которые провоцируют тебя на то, чтобы ты был плохим, злым, глупым, тупым. А вот мой любимый, он настолько раскрывает все мои самые лучшие качества и черты характера, что просто…  Это как Маркес сказал: «Я в сотый раз повторяю, что люблю тебя не за то, кто ты, а за то, кто я, когда рядом с тобой». А еще за то, что он просто интеллигентный, просто умный, за ним можно спрятаться, как за каменной стеной, за то, что он оберегает меня, подстегивает к каким-то успехам, достижениям, ругает меня. Просто я с ним становлюсь лучше. Да, действительно, за это я его и люблю.

4. - Наверное, как и каждой женщине,  мне хочется, чтобы самое романтическое приключение было еще впереди. Мне кажется, что 14 февраля в этом году  мне подарит что-то невообразимое, потому что я совершенно случайно заметила – мой любимый готовит какой-то грандиозный подарок. Честно скажу, просто подсмотрела. Но до конца секрет не разгадала. Он взял с меня честное слово, что я не буду рыскать по шкафам, по его сумкам в поисках подарка. Вот года два назад в этот день у меня состоялся первый поцелуй с моим  любимым. Это случилось настолько неожиданно. Если бы это показали в кино, все бы сказали: «Что за банальщина, что за глупость, такого просто не бывает». Тогда я была на работе, все поздравляли со Днем святого Валентина, и мой любимый, мы тогда общались на «вы»  и вовсе не считали друг друга какой-то парой, просто дружили, подарил мне подарок и на виду у всех в коридоре очень страстно меня поцеловал и сразу же умчался. Просто какой-то «фантом ин зе опера». Вот тот День Валентина был таким самым-самым романтичным, хотя я жду, что этот станет еще более ярким.

Юрий Кот («Інтер», „Усе для тебе”):

1. - Я считаю этот день праздником, но не считаю, что он должен быть единственным днем, когда нужно признаваться в любви любимому человеку.  А еще у меня это профессиональный праздник, потому что « занимаюсь любовью» прямо на работе. Я считаю, что человек живет для того, в первую очередь, чтобы любить. Это самое большое счастье. Правда, не всем везет встретить свою любовь. Я призываю всех помнить о своей любви.

2. - Сегодня утром я сказал своей любимой, что люблю ее.

3. - Не могу сказать. Если б мог, наверно, это уже не была б любовь. Скажу, что за то,  что она красива? Хорошая хозяйка? Мудрая? Когда начинаешь оценивать – чувства проходят.

4. - Романтичная история на день Валентина. Романтичная – нет. А вот смешная… На прошлый день Валентина любимая подарила мне надувную женщину из секс-шопа.

Світлана Леонтьєва («Інтер», „Подробиці”):

1. - Любимой женщине надо делать подарки без всякого повода – это будет для нее самый красивый и неожиданный праздник. К тому же, День святого Валентина – праздник католический. Мало кто знает, что у нас есть свои, православные святые, отвечающие за соединение любящий сердец. Это – Февроний и Параскева, к сожалению, они, выражаясь современным языком, гораздо менее раскрученные. Днем любви считаю 7 июля, праздник Ивана Купала, когда можно все: с древности именно в этот день разрешались любые ситуативные союзы, пусть даже и одного дня. А 14 февраля для меня, прежде всего, день рождения моей доброй знакомой, Ирины Георгиевны Левитской - киевской художницы-монументалистки, работы которой украшают несколько станций московского метро. Очень нравятся мне и ее картины, которые я, по возможности, коллекционирую.

3. - В этом смысле мне не очень нравится объяснение химиков и докторов, которые считают, что любовь – всего лишь химическая реакция, происходящая в мозге человека. Мне больше нравится думать, что любовь – сочетание интеллекта и взаимного положительного энергетического обмена. Телепатия есть, и она – следствие любви. Для меня очень важен интеллект, я никогда не смогла бы полюбить глупого мужчину. Замечательную формулу придумал когда-то любимый мной Михаил Михайлович Жванецкий. «Из всех умных женщин я выбираю красивых, а из красивых – добрых». Никто не сформулировал похожую формулу для мужчин. Но своему сыну я советую обращать внимание на девушек именно в такой последовательности.

4.- В этот день со мной происходили не столько романтические, сколько забавные истории. Например, мне присылали очень красивый букет из «прекрасного далека». А еще именно в этот день я когда-то познакомилась с моим другом и просто очень хорошим человеком – народным артистом Украины Александром Сафоновым.

Максим Равреба ( Інтер, „Подробиці тижня”):

1. - Скорее нет, чем да. Что же касается подарков, то предпочитаю делать их спонтанно, не привязываясь к какому-либо конкретному поводу. Если вижу что-то такое, что, как мне кажется, ей понравится, то просто покупаю и дарю.

3. - Как говорил Портос, я дерусь, потому что дерусь. «Тому, що кохаю!»

Ольга Нестеренко («Інтер», „Подробиці. Спорт”):

1.- День Святого Валентина к своим праздникам не отношу, поскольку у нас в семье не было традиции праздновать Валентинов день. Но, все-таки,  считаю, что это не лишнее - еще раз напомнить своим любимым о том, что мы существуем и их любим.

2.- Говорила эти слова своему любимому очень давно, потому что очень боюсь этих слов. Они подразумевают очень большую ответственность и я стараюсь их не говорить, но вести себя так, чтобы у любимого человека не было никаких сомнений в моих чувствах по отношению к нему.

3.- «За что-то» можно любить. Я люблю за то что он такой, какой есть. Люблю его всего от головы до пяток. Люблю за то, что он ругается, за то что он мыслит, делает мне подарки, общается со мной… за то, что он есть. Мне кажется, что любой человек достоин любви, но очень тяжело встретить желаемый ответ, найти взаимные точки соприкосновения.

Олександра Ніколаєнко («Інтер», „Погода”):

1. - Как каждый человек,  я тоже люблю праздники, выходные и Валентинов день не является исключением – для меня это действительно праздник. Ведь сама по себе любовь – праздник для души, поэтому, безусловно, считаю День Святого Валентина праздником.

2. - Последний раз говорила «люблю» своему любимому человеку вчера. Вообще, не считаю, что в этом что-то особенное:  если чувствуешь – говоришь, если нет – не говоришь. Бывает, меня спрашивает любимый «ты меня любишь?», я говорю  «нет, не люблю». Все зависит от настроения. Вот сейчас чувствую - люблю,  звоню и говорю об этом. Это все равно, что сказать «спасибо», все в порядке вещей.

3. - Сложно сказать. Когда нет любви, думаешь, что выбрала бы такого-то и такого-то человека, с таким-то и таким-то статусом, какими-то определенными критериями. А когда появляется любовь, понимаешь, что все, что ты себе планировал - такая ерунда. Если, конечно же, это настоящая любовь. Понимаешь, что ни статус, ни определенные качества не имеют абсолютно никакого значения. Ты просто любишь этого человека. А если эта любовь ненастоящая, можешь думать, за что ты его любишь: за «Мерседес», или квартиру на Леси Украинки, или за какой-то его статус в обществе. Это уже подмена самого понятия «любовь». Конечно, хорошо, если любимый дарит, допустим, машину, а если бы у него не было такой возможности? Что,  если бы он просто  пришел с цветами, или только с открыткой и словами «я тебя люблю». И тогда можно понять, что между вами за чувства. Если ты все равно будешь осознавать, что ты его любишь, значит,  это та самая, настоящая любовь. Если же ты задумаешься и решишь, что тебе нужен другой, который может подарить машину, квартиру, или шубу -  это будут уже неискренние отношения и чувства. Считаю, что они ни к чему не приводят.

Василій  Зверєв (НТН, „Вершки”):

1. - День Валентина святкується вже понад 18-ть століть, і на сьогодні є другим після Різдва святом за кількістю вітальних листівок (близько 1 млрд), які надсилаються мешканцями нашої планети одне одному.
Ми, на жаль, святкуємо Валентинів день лише років п”ятнадцять. Що поробиш – так вже складалося історично, що ми, представники православного християнства, протягом багатьох століть більше полюбляли горілку, їжу, тютюн і війну, а не жінок. Ні – звичайно, наші пращури й про них не забували, але їм точно було не до високих почуттів. Дякувати Кларі Цеткін принаймні за те, що вона спробувала внести в жіноче життя бодай трохи різноманітності у вигляді березневого жіночого свята. До речі, японці переробили 14 лютого у своєрідне „8 Березня для чоловіків”, і в цей день подарунки отримують саме чоловіки.
Але я, наприклад, вважаю, що про коханих слід пам”ятати завжди – незалежно від того, оголосить наш парламент День Валентина державним святом чи ні.

2. - Це було сьогодні. Я не зізнавався в коханні. Просто зайвий раз нагадав коханій людині, наскільки багато вона для мене значить. Раджу всім робити саме так – кохання треба постійно підживлювати.

3. - А хіба можна зрозуміти, за що ти кохаєш ту чи іншу людину? Ти її просто кохаєш – і все. Ти відчуваєш, як у твоєму серці стає все менше місця для ненавісті, зла, негараздів. Ти починаєш по-іншому сприймати навколишній світ – все навколо здається світлим і радісним. Тебе переповнюють почуття і емоції, ти намагаєшся знайти для їх вираження якісь слова, рими – але в тебе не виходить. І не потрібно: твої очі самі скажуть за тебе все! Ось це і є любов. Кохати і бути коханими — цього бажаю всім від щирої душі!

4. - Не пригадую, щоб зі мною у  Валентинів день траплялася якась занадто цікава пригода. Але світова практика знає чимало кумедних історій, пов”язаних із цим днем. Британці, наприклад, надсилають зізнання у коханні не тільки друзям і знайомим, а й своїм домашнім тваринам. До речі, саме у День св. Валентина перуанські терористи пускали до своїх заручників посередників із шоколадками та компакт-дисками, а „залізна леді” Америки, держсекретар Мадлен Олбрайт здивувала світ, коли на засіданні Ради Безпеки ООН почала обходити його учасників та дарувати кожному з них мішечки із „валентинками” та солодощами. А ви питаєте: свято чи ні?

Юлія Мотрич (НТН, „Вчасно. Київ”):

1. - Це таке собі нагадування людям, що вони вміють і хочуть любити. Приємно отримувати Валентинки не тому, що їх немає цілий рік, а швидше за їх колорит. Це як піна для ванни  – вона створює настрій. Так само, як кожної хвилини його формує будь-яка дрібниця навкруги – погляди, горобці на підвіконні, музика з навушників, щенята чи маленькі діти. Свято кохання не є нагадуванням – воно є постійно, його не може не бути! Навіть якщо ви не разом із людиною, яку любите! А подарунки є постійно. Ті, хто робить презенти лише на свята, обкрадають себе. Ми живемо кожної миті. Вона не має зникнути просто так. Почніть нове життя хоча б із офіційного свята кохання. Відпустіть любов на свободу!

2. - Сьогодні! Смішно питати, наприклад: „А ти мене кохаєш?” Однак  „люблю” я казати не боюся. Це магічне слово – воно дає силу

3. - Кохаю за те, що він схожий на мене, за те,  що розумний, красивий, креативний, сміливий...За те, що він унікальна особистість. Треба багато працювати над собою, щоб стати таким як він. Кохати треба просто так, але ми усі хочемо розвиватися, не застоюватися і тому шукаємо гідних себе і своїх уявлень про світ. А ще грає роль сексуальність – саме той запах (жоден інший), саме той колір волосся, саме ті звички і нікому іншому непритаманні слова. Він ніколи не скаже: „киця”, „зайчик”, „сонечко”. Він знає особливі ласкаві звертання, які вигадав сам.

4. - На якесь 14-те лютого мого коханого не було поруч. Із самого ранку почалися романтичні збіги. Такі, начебто ВІН є тут і таємно дає мені про це знати. Я купила йому в подарунок книгу і парфуми, про які ми дуже давно говорили. Коли купувала, побачила його фото в журналі і  послала  смс – слово в слово такий, як він прислав у ту ж саму мить мені. А коли ми уже ввечері говорили по телефону, магія розгорілася у повну силу.  Мій коханий сам розказав мені усі подробиці мого дня, а я вгадувала дрібниці, про які теж, здається,  не могла знати. Хм... важко розказати комусь звичайними словами про чудо. 

Олександр Бондарчук (НТН, „Свідок”):

1. - Так, я вважаю День Валентина справжнім свтом кохання, а чому ні? Якщо подивитися на календар країн пост Радянського Союзу, то в них, що не день, то свято – релігійні свята чергуються із професійними, національними, тому те, що ми раз на рік вшановуємо кохання –абсолютно нормально. Це почуття цього варте того, можливо для когось – цей день дійсно раз на рік нагадування про те, що потрібно щось подарувати своїй коханій людині, а для когось – це свято тягнеться весь рік.

2. - Останній раз казав своїй коханій „люблю” трохи більше року тому, у той день, коли ми з нею розішлися. Так  що поки моє сердце вільне, проте не знаю чи на довго, тому що будь-якої миті можна зустріти дівчину та зрозуміти, що це дійсно та, котру шукав усе життя й сказати – „Я тебе люблю”...

3. - Як на мене, єдиного смислу слова „кохання” нема. Хтось кохає за розрахунком, хтось за красу, хтось за щось інше... Для мене, кохання – це повне порозуміння між чоловіком та жінкою, коли воно є, то жодна „позаштатна ситуація” не розіб`є пару.

4. - Так, у моєму житті була одна романтична історія пов`язана саме з цим Днем. Саме 14 лютого я зустрів своє перше кохання, це було тоді, коли я ще навчався в школі в 9-му класі. Коли побачив цю дівчину, то „втюрився” як кажуть – із першого погляду.

Євген Міхін (НТН, „Вчасно”):

1. - Свято, бо кожен день свято. Якщо підходити до цього питання якось інакше – зкотимося до радянської традиції на 8 березня дарувати жінкам квіти, а на 23 лютого – воякам – одеколон, шкарпетки і книжку про війну. Кожен день свято і день Святого Валентина лише один з днів. Відтак – чому б не вигадати яку-небудь романтичну халепу. Але кажу це зараз – за тиждень до власне 14 лютого. А вже 15-го лютого, якщо запитати, зауважу: це не свято а файна нагода отримати ляпаса, за те що до піздна сидів на роботі. От і все. Відсвяткували.

3. - У мені, як у будь-якій іншій людині,  живе щось жіноче і щось чоловіче. Буває так, що якась половинка прокидається вчасно. Наприклад, під час бійки в тобі прокидається чоловіче. За це я свою першу половину люблю. Коли вона прокидається коли треба. А другу свою половинку я люблю за те що вона прокидаєтсья потрібно зрозуміти щось складне. Запровадити якусь інтригу. Сказати щось між рядків, але вагоме. Тут жінки неперевершені. Тому я свою другу половинку люблю саме за вчасність.

4. - Кожен день зі мною трапляються якісь романтичні історії. Тому не виключено, що шось подібне колись сталося саме 14 лютого. Можливо, це була якась строката історія кохання. Чи ненависті. Але краще – кохання. Бо якось важко собі уявити собі романтичну історію ненависті. Щось на кшталт: запросити незнайому дівчину на розбірки, подарувати їй ніж і почервонівши прошепотіти „Я тебе ненавиджу”. Хм, це ідея...

Власта Шовковська (СТБ, „Вікна-спорт”):

1. - Кохання то не є свято лише одного дня. Для мене кохання взагалі Велике Свято. Так довго чекаєш на справжнє почуття, а коли знаходиш то душа святкує щоденно і щоденно дякуєш Господу за подароване. А подарунки взагалі не обов"язково дарувати лише "з приводу". Я роблю їх коханому коли завгодно і це більш ніж  приємно.

2. - Щодня і покілька разів..я не можу приховувати своїх почуттів, хоча й  цим єдиним словом їх не передати..
   
4. - Дивно, проте цього дня  мене вітають першими суцільні "Містери икс".  Дуже багато привітань та традиційних "валентинок". Може "незнайомці"розцінюють це свято як привід нагадати про себе, натякнути про свої почуття та подарувати собі надію на можливе кохання? Хто знає.. але ж освідчень у коханні цього дня аж забагато. Прикро, що цього вони  не роблять в наступні 364 дні, а лише 14 лютого. А було б дуже приємно, чорт забирай.

Ілля Віноградов (М1, „Хорошоу”):

1. - Існує поширена думка, що це свято не для слов`янських народів, і що цого навязав нам Захід, так само як Хелоуін ін. Я з цим цілком погоджуюся, до того ж,  не дуже приємно спостерігати,  як ці „свята” використовують різні ЗМІ та інші установи. Особисто я до таких свят ставлюся байдуже... вони безнадійно романтичні.

4.  - Ще в школі нам багато розповідали про це свято, змушували, нав`язували робити якісь жести у сторону тих дівчат, котрі нам подобалися. Ось така скоріш сумна, аніж романтична історія.

Христина Маковій (М1, „Хорошоу”):

1. - К сожалению, все,  что происходит и имеет массовую популярность в 19 веке, создано профессиональным пи-аром и стоит на коммерческой основе, благодаря чему теряет основу духовную. Любовь и благодарность за все – вот праздник каждой секунды жизни!

3. - Любви, о которой все мечтают, не существует. Есть готовность пожертвовать своей жизнью, своими амбициями, своим самолюбием и гордыней. В человеке, прежде всего, нужно любить его недостатки. И помогать  ему с ними бороться.

Ірина Волкова ( Новий канал, „СпортРепортер”):

1. - Великим святом День Святого Валентина я не вважаю, але думаю, що це непоганий привід нагадати коханій людині про свої почуття, про те, що вона дійсно кохана. Хоча, насправді, говорити  «я тебе люблю» необхідно щодня. Але святкова атмосфера тут надзвичайно важлива. Ми можемо хоч кожного дня  святкувати Новий рік, ставити ялинку, робити салат “Олів’є”, але радощів від цього не буде.  День Святого Валентина – це обов’язково валентинки, шоколад, червоний колір, і якісь приємні невеличкі подарунки, від яких віє теплом і ніжністю.

4. - Не можу виділити, щось романтичне, щоб трапилось зі мною у цей день, але пам’ятаю  свою першу валентинку, яку дарувала ще студенткою першого курсу. Мабуть, я  не вирізняюсь оригінальністю, не пишу валентинки усім своїм  знайомим, я пишу тільки своєму коханому чоловіку.

Катерина Кельбус ( Новий канал, „БізнесРепортер”):

1. - День Святого Валентина, звичайно, вважаю святом. Щоправда, воно з тих свят, коли про жінок згадують раз на рік.  Але все одно приємно, коли тобі кожен день дарують, наприклад, цукерочки, а на День Валентина - парфуми. Найчастіше у цей день я дарую валентинки та іграшки. Взагалі, свято кохання має бути.
        
4. -  Романтична пригода пов’язана з днем Святого Валентина у мене одного разу була. Мені подарували цілу купу листівок, запакованих у конвертики і на кожному конвертику був написаний час, коли її треба відкривати. Там їх було штук 15. Щогодини відкриваєш і там якесь нове освічення у коханні. І виходить ніби цілий день, людина дбає про тебе, хоч у  цей час вона не була зі мною поруч.

Андрій Твердак (ТЕТ, „Класне кіно”):

1. - Для мене День Cвятого Валентина не свято. Я не закоханий, а кохаю. Це не свято для одружених. Це можливість вперше сказати про свої почуття, в чому допомагає атмосфера саме цього свята. Утім, і як нагадування про кохання – це прекрасно. Нещодавно в одному радянському кіно почув фразу, з якою повністю згодний: “Світ на коханні тримається”. А подарунки коханій треба робити постійно, як я і не чекати спеціально виділених днів. Про таке забувати не слід.

3. - Моя половина – справжня жінка, в моєму розумінні. Це перше, що змусило мене подумати про майбутнє з нею. А пізніше виявилось, що вона прекрасна дружина і матір нашим двом діточкам. І тут до кохання додається ще й величезна вдячність.
- В моєму житті склалося так, що День Валентина ніяк не відзначився. Але я впевнений, що у світі безліч пар, які саме з цього свята почуваються щасливо.

Від себе: не забувайте про тих, кого кохаєте, кажіть їм про кохання щодня, це люди, які змінюють наше життя. І дай Бог усім взаємності.

Наталя Калатай (ТЕТ, „Дивись!”):

1. - Так, адже нічого поганого в тому, що ми маємо на одне свято більше. Може для когось і потрібне таке нагадування, щоб хоча б один раз на рік пригадати, що людина ще й кохати може. А подарунки – це завжди добре!

2. - Десь годину тому. Казати “Я тебе люблю” приносить мені величезне задоволення!

3. - Кохаю за те, що він такий, який він є. Вважаю, що за щось любити неможна, бо то вже не любов. Можна поважати за щось, а от любити... Певний період часу цей день асоціювався з самотністю. Але я щаслива, що цей період закінчився!

Іван Корнієнко (ТЕТ, „Дивись!”):

1. - День Валентина?.. Для мене це навряд чи свято. Масові зізнання у коханні, якось це... Так і уявляю собі хор хлопчиків навпроти хору дівчаток, які за рухом диригента кричать одне одному: „Я тебе кохаю!” А потім обмін плюшевими серцями. Хоча для того, хто лише наважується сказати коханій людині ніжні слова, можливо, кращого дня й не знайти.

2. - Я готовий казати коханій дружині „люблю” – кожної миті. І вона це знає. А ось вона мені про своє кохання каже рідше. Хоча для мене достатньо того, що вона поряд зі мною. Це найкращий доказ її почуттів до мене. 

3. - Ось за це і кохаю. За те, що поряд зі мною. За те, що багато чого мені пробачає. Та просто за те, що вона є.

Тетяна Даниленко (5 канал, „Час новин”):

1. - День святого Валентина швидко прижився в нас. Багатьом він подобається - єдиний день, коли не соромлячись можна запросто комусь освідчитися. Помітила, що навіть подружні пари зі стажем почали робити один одному подарунки 14-го лютого. Це вже ніби обов"язок такий - зробити щось приємнє для своєї половини цього дня. Чим не красивий замінник радянському 8-у березню? Але маю також чимало знайомих, які почуваються на день святого Валентина дуже самотньо, споглядаючи сердечка, валентинки та натовпи закоханих пар на вулиці. Бо кохання - не хронічний стан людини.

2. - Вважаю за ліпше щодня доводити своє кохання не словами, а ставленням. Сказати "люблю" - для мене серйозний крок. Я дуже щира й відверта людина, тому мені складно легковажити почуттями й розкидатися подібними висловами.

3. - Мені важливо знати, що я розмовляю з людиною однією мовою. Не в сенсі української чи англійської, а щось на кшталт спільної системи координат - приміром уявлення про добро і зло, спосіб життя, смак. Мабуть, мені було б складно покохати фана російської попси, совєтского шампанського та політики Кім Ір Сена :-). За все інше можна любити - за карі очі-чорні брови-тонкі уста, розум та талант, чуйне серце, чутливі руки etc.

4. - Зазвичай день Валентина в мене не стільки інтимно-романтичний, скільки кумедний і божевільний. Торік 14-го лютого чоловік, почуттями якого я знехтувала, подарував мені просто гігантський букет жовтих троянд. Добираючись через пів-міста із цим красивим оберемком з клубу, де ввечері ми з друзями веселилися і кепкували з епідемії кохання, я загубила мобільного телефона. І лихо було навіть не в тому, що свого часу я на нього кілька місяців заощаджувала гроші. Там був телефонний записник з різними важливими номерами - урядовців, чиновників, депутатів, зірок  та просто гарних людей. Для мене як журналіста ця втрата була ледве чи не особистою трагедією. Зі сльозами в очах я сама собі казала, що це кармічне прокляття за усі мої кпини з бідолашних закоханих.

Лідія Таран ( 5 канал, „Час новин”):

1. - Не те щоб свято, але день приємний. Проте мені особисто воно ні про що не нагадує. Подарунки я роблю в будь-які інші дні. Щось навмисне на день св. Валентина  купувати навряд чи буду. Офіційне свято у кохання – щодня. Тому що на цьому почутті світ тримається, і ми на ньому. Що тут ще можна додати?
 
2. - Години дві тому, можливо,  навіть менше. 

3. - Звичайно, за «щось» любити можна. Правда, більшість людей «когось» за «щось» любить. Політиків, письменників, фільми. Той розумний, той книгу написав фантастично талановиту, той кіно зняв прикольне. Тільки за це одне можна вже любити і поважати.  Але кохану людину люблять, тому що вона саме така, і ніяка інша, саме тому, що вона є, і є поруч.. Це метафізика, поєднана з  лірикою, яка не піддається жодним законам, і жодному розщепленню на окремі складники.  

Єгор Соболєв (5 канал, „Чи на 5?”):

1. - Святом вважаю безперечно. І воно є гарним приводом замислитися, чи ти робиш усе правильно в інші 364 дні року. Я намагаюся, чесно.
 
2. - Сьогодні. Упевнений, що якщо це відчуваєш, мудро казати про це щодня. І може це допоможе відчувати завжди?
 
3. - За те, що вона Жінка з великої літери. Вміє робити мене сильнішим і допомагати коли я слабкий. Я це надзвичайно ціную. На додаток до великої кількості її особистих чеснот. Сам собі заздрю!

Наталія Якимович (5 канал, „Час новин”):

1. - Для мене це свято десь одного штибу з 8 березня (його я вже давно принципово не святкую). Подібні дати є хорошим приводом для промо-акцій та розпродажів усіляких дурничок. Вважаю, що це свято у всьому світі розкручують маркетологи. Любиш – купи, хочеш закохати - вдягни, хочеш полюбити - зайди… Як результат, за статистикою у Європі величезна кількість людей накладає на себе руки саме 14 лютого.

2. - Роблю це доволі часто, тому не запам’ятовую. Сьогодні по-телефону, на вихідних за вечерею... Не думаю, що для цього повинен бути якийсь спеціально відведений день. Як, зрештою, і для взаємних подарунків. Я не чекаю свята для шампанського, квітів, хороших слів чи листівок. Говорю тости, пишу любовні записки і купую презенти коли маю час та натхнення.

3. - Доволі складно так чітко проаналізувати. Кохання ж іраціональне.  Та за все, за ті дні та ночі, що ми разом, за синочка, за ранкову каву... Точно, що привернув мою увагу почуттям гумору, з Володею завжди був хороший настрій.

4. - У шкільні роки пригадую було багато розчарувань саме у цей день. Чекала, що саме на вечірці 14 має з’явитись принц, а не якась «загальнокласна» валентинка з пробитими стрілою серцями.  У студентські роки це був хороший привід зібратись з друзями та випити вина. Романтичних не пригадую - точно не моє свято! Хоча от кілька років тому зібрались повечеряти у ресторані. Та, як з’ясувалось, у День Валентина у Києві  без резерву нікуди не потрапиш. Після кількох невдалих спроб десь присісти, зайшли у магазин – купили вино, дрова, свіжі фрукти і поїхали у ліс. Було гарно. Сніг, вогонь, полуниці та поцілунки на морозі.

Олена Затолокіна (Тоніс, „Модна погода”):

1. - Звісно, для мене це свято. 365 разів на рік. Було б краще, щоб День Святого Валентина офіційно святкували щодня, але добре хоч 14 лютого є таке свято. Що ж поганого у тому, що всі дарують одне одному валентинки, говорять приємні слова, посміхаються? Цього дня навіть дівчата дівчатам дарують сердечки та листівки – це ж теж позитивно.

4. - Минулого року на День Валентина я була в Бодхгая (Непал), а там не ловлять мобільні телефони. Коханий був у Києві і ніяк не міг зі мною зв»язатися. Тож з самого ранку я побігла на телеграф дзвонити йому. Скільки було радості! Він уже думав, що я досягнула просвітлення і про свято забула.

Ганна Єресько (Тоніс, „ЕкстреМікс”):

1. - День святого Валентина – найважливіше свято в моєму житті. Я святкую його з трьох років. Я заздалегідь до нього готуюся: накручую волосся на бігуді, фарбую нігті червоним лаком, одягаю нову фіолетову білизну, купую моїй коханій людині листіву у вигляді серця із віршиком романтичного характеру (це така давня традиція), виготовляю кулінарну продукцію у вигляді серця: пироги, пельмені, вермішель, навіть із лікарської  ковбаси ми з моєю коханою людиною декілька годин поспіль вирізаємо рожеві сердечки. Можна з любительської, це навіть більше відповідає загальній тональності свята (адже „любительська” від слова „любити”). Я обурена тим фактом, що День Кохання ще й досі не є офіційним національним святом, як, наприклад, День міліції чи День космонавтів. Адже міліція є, і свято є. Космонавти є, і свято є. Кохання є, і Свято має бути. У цей день я хочу, щоб мене теж привітав мій Президент. У цей день усі закохані нашої країни мають об’єднатися в урочисту колону та здійснити святкову ходу до Майдану Незалежності – Серцю нашого міста, по Хрещатику – головній його артерії. Вулиці чисті й святкові, прикрашені срічками, повітряними кульками, транспорантами і (обов’язково!) плюшевими ведмедиками, адже саме ці унікальні створіння є тим лакмусовим папірцем, за яким ми, звичайні смертні, можемо визначити силу нашого кохання. Нехай цей день червоною ниткою проходить крізь наші сірі будні, круговерть нашого життя, що змушує нас забувати про наших коханих людей! І нехай це свято увінчається урочистим салютом, під час якого всі закохані зіллються в єдиному пориві пристрасті. Це – нормально і корисно, підвищує настрій. Це – вихід із демографічної кризи. Як говорив ще наш незабутній Кобзар: „Кохайтеся, чорнобриві...”

2. - Востаннє я казала своїй коханій людині „люблю” буквально три секунди тому. Ми говоримо це одне одному постійно, щосекунди, іноді навіть забуваємо пообідати, а іноді навіть повечеряти. Особливо це проявляється в День Святого Валентина: ми цілий день говоримо виключно про кохання, не відволікаючись на жодні дріб’язкові речі. І це ще один привід зробити цей день офіційним вихідним, який кожен із нас, давайте це визнаємо, мав би присвятити своїй половинці.

3. - Я кохаю свою другу половинку за: розум, красу, сміливість, мужність, золоті руки і серце, за те що він завжди мене розуміє і підтримує, за спокій і мирне небо над головою, за те, що він дає мені гроші на солярій, за те, що я тільки з ним почуваюся справжньою Жінкою з Великої Літери Же. Хіба можна його не любити? Хіба ви б його не полюбили за таке? Як я тільки-но продемонструвала, людину люблять виключно за чесноти, які їй властиві.

4. - Саме в цей день, 14 лютого, зі мною відбувається ціла низка різноманітних пригод. Одного разу я виграла в лютерею 72 гривні. А ще якось чарівний незнайомець подарував мені просто на вулиці троянду, загорнену в целофан із стрічечками і бантиками. Як ви здогадується, саме він і став моєю коханою на довгі-довгі роки. А ще саме в цей день мені як правило пропонують руку і серце, і я зазвичай погоджуюся.

Завершити наше  романтичне опитування,  певно,  треба  словами вельми шановного пана Данила Яневського – „КОХАЙТЕСЯ!”. А в