Цього року Парасковію Дворянин визнали найвпливовішою жінкою львівського медійного простору. Авторитет шеф-редактора телерадіокомпанії «Люкс» серед колег не викликає сумніву: вона не лише керує найбільш рейтинговими (за її власними словами) новинами регіону, презентуючи водночас ці новини як ведуча в студії, але й виховує нове покоління журналістів як викладач факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Колишні підопічні Парасковії Дворянин працюють на багатьох львівських та загальнонаціональних телеканалах, а якість роботи ввіреної їй інформаційної служби не раз підтверджувалась галузевою премією «Телетріумф».

Почавши в 1993 році з регіонального радіо, телерадіокомпанія «Люкс» поступово розширилася до кількох структур: радіостанції «Люкс FM», регіонального телеканалу «Люкс» (орендує ефірний час на частоті Нового каналу), загальноукраїнського інформаційного каналу «24» та, віднедавна, інтернет-агенції «Zaxid.net». Медіагрупі, головним інвестором якої є щойно переобраний на другий термін мер Львова Андрій Садовий, часто закидають надмірну кількість піару міської влади. Парасковія Дворянин із цим  не погоджується.

- Парасковіє, перемогою на виборах мера Андрій Садовий, власник ТРК «Люкс», може завдячувати зокрема й позитивному іміджу, який створив йому ваш телеканал. Чи відповідає це вашим власним переконанням і переконанням ваших журналістів?

- Я не можу відповідати за весь колектив - кожен має свою думку й свої погляди. До того ж, мене дивує формулювання «канал створив імідж». Створіть імідж людині, яка нічого не робить! У вас нічого не вийде.

- Я не можу з вами погодитися.

- Тоді подискутуймо. Якби пан Садовий, як чинний мер, не проводив правильної політики й керував містом не так, як того хотіли мешканці, його б не обрали вдруге. Зрозумійте, людина дивиться телевізор, сприймає інформацію, потім виходить на вулицю й також дивиться, чи ремонтують дороги, чи відкривають садочки, чи є у школах дитячі майданчики, чи наводять лад у лікарнях, чи розвивається спорт, чи проводяться в місті фестивалі. Створіть хоч сотню сюжетів, але якщо в реальності цього не буде, ніщо не допоможе кандидату.

Журналісти мусять розуміти, що наші виборці, наші глядачі, читачі і слухачі - мудрі люди, до них треба ставитись із повагою. Жодна піар- чи медіатехнологія ще ніколи не вирішувала за людину. Й те, що Андрій Садовий переміг із таким великим відривом - його власна заслуга, заслуга його команди та, можливо, тих нікому не відомих людей, які кладуть плитку, о четвертій ранку замітають вулиці, працюють у дитячих садочках, добре організовують роботу мерії. Медіа - ретранслятор того, що є в реальності. Ми розповідали про те, що робить мер.

Ви спостерігали за рекламними роликами політичних партій. Тішусь як львів'янка, що Андрій Садовий не вів рекламної кампанії. Ми бачимо результат тих партій... Це означає, що наших виборців не можна обдурити. Якщо не робиш своєї роботи, не виконуєш поставлених перед тобою громадою завдань, до влади не пройдеш.

- Як ви особисто як редактор виходите з тих ситуацій, коли доводиться висвітлювати події, що можуть бути іміджево невигідними, незручними для власників телеканалу, зокрема Андрія Івановича як одного з акціонерів?

- Що значить «іміджево невигідними»?

- Якщо певні події показують роботу мера, міської влади, будь-якої іншої структури, дотичної до власників каналу, в негативному світлі.

- Якщо ви уважно дивитесь наші новини, могли бачити чимало критичних сюжетів про недолугість деяких жеків та їхніх керівників, про численні комунальні клопоти. Й мені приємно, що на кількох нарадах мер нагадав керівникам районних адміністрацій: «Учора в новинах показали сюжет, що у вашому районі в такому-то жеку є проблеми». Розумію, що такі критичні матеріали б'ють не лише по іміджу жеку, але передовсім по іміджу мера. Мешканці думають просто: якщо в місті щось не так, хто винен? Садовий! Якщо під'їзд неприбраний, то він є неприбраний, іміджеві мера це шкодить в усякому разі, а показали це в новинах чи ні, не має значення. Щойно мешканець виходить із квартири, він це бачить. Ми не можемо пригладити дійсність.

- Отже, ви все ж критикуєте міську владу?

- Редакційну політику свого відділу визначаю не тільки я, але й мій колектив. Збираємося щоранку, радимось, що показувати і як показувати. Коли семеро з десяти моїх журналістів кажуть: «Напевно, цього не варто давати. Цей сюжет нічого не дасть. Це може зашкодити людині», - сюжет не потрапляє в ефір. До прикладу, ми не повідомляємо про самогубців, бо така інформація може спонукати когось до подібного вчинку. Не показуємо людське горе, якщо демонстрація матеріалу може психологічно травмувати його героїв. Це вирішує колектив.

Було б примітивно вважати, що хтось із акціонерів компанії телефонує мені зранку й каже: «Параско, оце даємо, а це ні». Ми не маємо такої практики. Власники ставлять переді мною одне завдання: наші новини мають бути рейтинговими.

- Чи траплялись у вас конфліктні ситуації, коли ви вирішували не пускати сюжет в ефір?

- Траплялося, що я не пускала сюжету в ефір, бо він був написаний халтурно, однобоко, якщо в ньому не було всіх сторін конфлікту, або цей конфлікт не було розкрито. Журналісти часом на мене ображаються, але я дуже категорична в цих питаннях. Якщо хтось звинувачує, мусить висловитись і звинувачений. Ми шукаємо цю людину, записуємо її телефоном, якщо ж вона відмовляється від коментарів, кажемо про це. Під час виборчої кампанії засади та принципи редакційної політики не змінюються: не виходять недопрацьовані матеріали або ті, що їх неморально було б випустити в ефір.

- П'ять місяців тому інформаційне агентство Zaxid.net увійшло в медіагрупу «Люкс». Як буде виглядати майбутня співпраця ТРК «Люкс» і Zaxid.net?

- Ми вже співпрацюємо. На Zaxid.net з'являються наші медійні продукти. Там уже є сюжети каналу «24», будемо надавати їм відео до всіх наявних інформаційних матеріалів. А Zaxid.net подає нам цікаві факти. Все ж інтернет-агенція оновлює новини щохвилини. Розкривати всіх карт, звісно, не можемо, бо не хочемо давати підказки своїм конкурентам.

- Під час виборчої кампанії ви запустили «Головні новини Львова». Чи не маєте ви наміру на базі ефірної частоти «24» у Львові розвивати повноцінний цілодобовий ефірний канал?

- Я очолюю відділ львівських новин на «24», тож про можливості переформатування каналу варто говорити з генеральним директором. Що ж до «Головних новин Львова», то я б не пов'язувала їхній запуск із виборчою кампанією. Просто прийшов час на такі новини. Ми довго йшли до цього проекту. В нашій компанії перед запуском програми відбувається тривала й плідна дискусія. Й ось нарешті генеральний директор компанії Роман Андрейко прийняв остаточне рішення запустити такі новини. Як на мене, рішення слушне і вчасне. А згодом такі новини можуть з'явитись і в інших містах України.

На загальноукраїнському каналі ми зайняли нішу регіональних новин. Дотепер львів'яни могли дізнаватися новини міста на чотирьох телеканалах (ОДТРК, ZIK, НТА і ТРК «Люкс». - ТК), тепер їхні можливості розширилися. Спробували втілити ще один проект: незалежні журналісти приходять до студії нашого каналу поставити запитання відомому гостю. Таким чином, наша студія стає майданчиком для інших медіа.

- Які ще нові проекти ви готуєте?

- Як на регіональні медіа, ми створюємо доволі багато нових продуктів, але важливо, щоб вони були якісними. Колектив редакції не женеться за кількістю. Можна запускати по десять нових програм на місяць, питання тільки - заради чого?

- Формат із ведучим у студії є незвичним для каналу «24». Чому ви обрали саме його?

- Наші глядачі мають право знати, хто створює для них новини, й бачити людину, яка ці новини презентує. На певному етапі розвитку каналу «24» в ефірі з'явилися стендапи. Логічним продовженням цього процесу була ідея запровадження студії з ведучими. Є версія, що ми відреагували на новації наших конкурентів. Але ми не конкуруємо з каналами чи журналістами, ми змагаємося за інтерес глядача. За наявними в нас даними замірів, «Головні новини Львова» витримують цю конкуренцію досить успішно. Та й людям стало цікавіше працювати не лише для «Нашого репортера» на ТРК «Люкс», але й у новинах на «24». Додалося роботи, журналісти стали більше заробляти, а глядачі отримали ще один медійний продукт про своє місто. Хіба це зле? Мабуть, ні.

-- Із вересня на львівському ринку з'явився новий телеканал ZIK, який певною мірою опонує ТРК «Люкс» (під час виборчої кампанії ZIK «просував» головного конкурента Садового Петра Писарчука. - ТК). Якої ви думки про цей телеканал і чи бачите в ньому конкурента на ринку регіональних новин?

-- Не впевнена, що мені, шеф-редакторові іншого каналу, буде коректно висловлювати свою думку. Якщо хвалити чи критикувати колег, це слід робити особисто, а не через інші медіа. Знаєте, так часом роблять політики - щоб одне одного критикувати, йдуть до телевізійних студій, замість сісти й поговорити між собою. Це не в моїх правилах. Маю свою думку й щодо новин, і щодо кожної програми, але готова висловити її лише тим, хто ці програми роблять.

Поважаю Романа Вінтоніва, який запускав новини на цьому каналі. Знайома з генеральним продюсером Дмитром Добродомовим, який колись переконував мене йти на роботу в одну зі львівських газет. Під моїм керівництвом працювали журналісти Сергій Барашевський і Катерина Рибій, оператор Вадим Дмитриченко. Це люди, яких, дозволю собі це сказати, я вчила.

Я не вважаю ZIK нашим конкурентом: вони щойно з'явилися на ринку, ми працюємо давно. Справді, з'явилися досить яскраво, з великими амбіціями. Як їм піде далі - побачимо. Добре, що у Львові з'являються нові медіа, бо випускники факультету, на якому я працюю, мають роботу.

Проте я закликала б усіх журналістів, не тільки каналу ZIK, дотримуватися правил і моральних принципів у журналістиці. Тоді вона буде професією, яку схочуть здобувати абітурієнти, а не знівельованою професією.

- Ви згадали про тих журналістів, які працювали у вас, але перейшли на інший канал. Як ви до цього ставитеся?

- Спокійно. Хіба що шкода вкладених у них зусиль, але, з іншого боку, тішуся, що принципи й засади ТРК «Люкс» поширюються на інші медіа. А це хороші принципи. Певна, що ті, хто вийшов із «Люкса», все ж мають моральний підхід до фаху. А ротації відбуваються скрізь - на «Люкс» теж приходить багато людей з інших телеканалів.

- У блоґосфері (а це середовище людей, які перейшли в інтернет, оскільки не відчувають потрібного масиву інформації від телебачення загалом чи в регіональних новинах і намагаються отримати цю інформацію в інтернеті) побутує думка: коли переглянути новини ТРК «Люкс», а після цього переглянути новини ZIK, то правду потрібно шукати десь посередині. Особливо перед виборами. Чи згідні ви з такою думкою?

- Журналіст у принципі мислить суб'єктивно, чи це журналіст ZIKа, чи «Люкса». Один журналіст приходить із позитивним настроєм, і каже: «Хороший фестиваль у місті організували. Мені подобається!». Інший прийшов агресивно налаштований: «Тут такий шум стоїть на Площі Ринок! Що тут відбувається? Чому стільки людей? Чому тут накидано?».

Але є певні засади журналістики, яких ми мусимо дотримуватися. Журналістів налаштовую на те, що свою внутрішню агресію і свої амбіції ми мусимо заховати й побачити насправді позитивне зерно. Негативу сьогодні достатньо, особливо на телебаченні. Перед виборами чимало глядачів просто вимикали телевізор через надмір «чорнухи». Мене як споживача телепродукту це втомлювало, я не могла заснути...

Журналісти ТРК «Люкс» налаштовані на соціально відповідальне телебачення. Тому «Люкс» сповідує позитивні людські принципи. Де правда? Її мусить шукати глядач. Телебачення не для того, щоб затовкти. Ми не кілери. Ми - журналісти, ретранслятори. Якщо посадовець зробив щось погане або, навпаки, не зробив того, що повинен був, треба поставити йому пряме запитання, аргументуючи свою критику, і дати шанс виправдатись. А не кричати: «Чому його досі не звільнено!? Чому він досі не за ґратами!? Він злодій!». Хіба ми маємо право бути істиною в останній інстанції?

- Ви зараз говорите про позицію ZIKа?

- Я говорю як викладач факультету журналістики. Ми з колегами думаємо, як студентів навчити так, щоб вони розуміли: в журналістиці є правила, не можна вважати себе священними коровами і відкривати ногами двері тільки тому, що ти журналіст. Кожна людина має право на приватне життя, на приватну думку. Тим паче, що журналісти часом ігнорують закони. Згідно з чинним законодавством, кожен сюжет і кожен матеріал має бути узгоджено з людиною, в якої брали коментар. Тому ми стоїмо перед очевидною загрозою нівелювання правил і засад журналістики.

- Яким ви бачите на львівському ринку реклами місце ТРК «Люкс»? Чи є ТРК «Люкс» сьогодні лідером?

- Про це вам краще скажуть генеральний директор, фінансовий директор, директор рекламного агентства «Люкс». Як працівник компанії скажу однозначно: так.

- Чи збережете ви це лідерство в ситуації, коли з'явився новий амбітний канал ZIK?

- Я не можу цього аналізувати як фахівець іншого профілю, але в рекламному агентстві «Люкс» працюють дуже професійні люди. По-перше, ми маємо справу з доволі крупними клієнтами, по-друге, ми працюємо по всій Україні. Не знаю, чи ми можемо ставити ці медіа на однакові шальки - ZIK охоплює Львів, рекламне агентство «Люкс» охоплює Україну.

- Чи може регіональний телеканал бути самоокупним?

- Я займаюся творчими питаннями. З теоретичних знань і з мого досвіду - регіональний канал може конкурувати новинним продуктом. Якщо центральні канали, зазвичай, конкурують ток-шоу, серіалами й кінофільмами, то регіональні мовники не можуть собі дозволити дорогого розважального продукту, а тим паче серіалів чи кіно. Натомість львів'яни, вибираючи між новинами центрального і регіонального телеканалу, завжди оберуть друге, «бо це близьке», «бо це те, що відбувається на моїй вулиці».

- Процитую фразу вашого колеги Ігоря Балинського: «Серед кожного типу ЗМІ ми маємо два медіа, які є на місцевому рівні успішними та впливовими. Усі решта - це масовка. Дві газети, два радіо, півтора телебачення... Все». Чи згідні ви з такою думкою?

- Якщо брати рейтинги, то так воно і є. Й мені б хотілося, щоб ми були серед цих двох медіа.

- Що має відбутися, щоб ситуація змінилась, і чи взагалі вона має змінюватися? Чи потрібно збільшувати цей зовнішній плюралізм на ринку тих же регіональних новин?

- Ми всі хочемо бути лідерами, всі хочемо на ринку бути першими або другими. А як воно буде? Напевно, буде так, як у Європі. Свого часу я стажувалася на польських телеканалах. Наприклад, у Вроцлаві є лише два регіональні канали, бо поляки задовольняються центральними каналами. Так само з газетами. Ми до цього прийдемо, медійний ринок доволі жорсткий і конкурувати в ньому не так просто.

Як розвиватиметься ситуація в Україні, залежить від точки зору медіамагнатів і від цілі, яку вони перед собою ставлять: розвиток чи боротьба? Наразі в Україні створюють медіа для того, щоби прийти в політику, для того, щоб задушити опонента. Такі медіа не можуть жити довго, бо не мають шансу розвиватись. А нові телеканали, радіостанції, газети повинні створюватися заради розвитку, зрештою, заради отримання прибутку, реалізації творчих намірів журналістів. Впливу на суспільство - але впливу, який також сприяв би розвитку. Є відомий вислів: «Газетою можна вбити не тільки муху». Телебачення й радіо за невмілого менеджменту та агресивних намірів також можуть стати кілерськими. Тому журналісти мають відповідати за своє слово.

- Свого часу на круглому столі, організованому «Детектор медіаю», ви говорили про те, що факультету журналістики не вистачає практиків. Чи змінилася ситуація за понад два роки? Чи є якісь позитивні тенденції?

- Дуже тішуся, що на кожному засіданні нашої кафедри радіо і телебачення завідувач кафедри говорить про стажування наших студентів. У яких студіях вони мають працювати щодня? Як облаштувати студію в університеті? Тобто, як журналіста навчити не просто писати ручкою, а ще й тримати в руках навушники і працювати перед мікрофоном. Кафедра просто уклінно мене, зокрема, просить пускати студентів до нас у студію. І щоп'ятниці студенти приходять до нас і дотикаються до тої реальної журналістики, в яку вони прийдуть після закінчення факультету.

Практиків бракує, але тільки практиків мало - потрібна ще й матеріальна база. Думаю, що університет мав би про це подбати. Тим паче, що ми зараз маємо досить великий відсоток студентів-контрактників. А хороших викладачів достатньо. У нас, наприклад, на кафедрі є Андрій Калинів, який працює в обласній державній телерадіокомпанії, Ігор Балинський, який заснував інтернет-агенцію Zaxid.net, Борис Потятиник, який створив «Медіакритику», поважний академік-професор Олександра Сербенська, професор Василь Лизанчук. Та слід також мати на увазі, що Україна переживає кризу освіти як такої, й ця криза стосується всіх факультетів.

- Якщо є криза освіти як такої, то очевидно потерпає від цього підготовка журналістів. Але як виходити з цієї ситуації? Запрошувати їх працювати в медіа, щоб вони ставали практиками?

- Думаю, що треба запрошувати роботодавців на факультет журналістики і пояснювати, які вимоги ставить роботодавець до студента або випускника, який прийде до нього найматися. Коли набираю людей, чую через одного: «Що ти вмієш робити?» - «А я думаю, що мене навчать», «А яку ти зарплату хочеш?» - «500 доларів», «А за що?» - «Ну, за те, що я прийшов». Ви розумієте абсурдність ситуації? І факультет у тому не винен. Люди, випускники університетів, не тільки факультету журналістики, маючи невеликий ресурс, невелику базу й невеликий досвід, мають невиправдано великі амбіції. Треба співставляти: що я вмію, що я можу, що я можу пропонувати роботодавцю.