– По-перше, організації колективного управління створила не держава, а самі творці – композитори, поети, виконавці – і тільки вони. Держава йде назустріч, ставить на облік організації, потім ці організації не збирають і не віддають своїм авторам гроші. Державу звинувачують, що вона не створила механізми. А що, держава повинна ходити і збирати з мільйонів компаній роялті?

 

От уявіть: два підприємства не можуть вирішити спірні питання, знайти спільну мову, а в суд іти не хочуть. Так у цьому теж держава винна?

 

Що ж до виплати винагороди користувачами, зокрема кафе, барами, ресторанами іншими подібними закладами, думаю, вихід може бути дуже простий. У Європі скрізь починає діяти система чіпів. Наприклад, у ресторані до музичного блоку приєднується чіп, який зчитує всю інформацію. Потім чітко можна відстежити, що півтори години на місяць, приміром, звучали пісні у виконанні Руслани, в інший час – музика та виконання інших виконавців. Тоді власники ресторану не зможуть відмовитися заплатити винагороду, бо є відповідні докази використання, які можуть застосовуватися у разі порушення справи в суді.

 

Я думаю, що ситуація значно зміниться на краще, коли буде прийнято розроблений проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань авторського права і суміжних прав», згідно з яким з-поміж чотирнадцяти організацій буде визначено чотири-п’ять, уповноважених збирати винагороду. Ці організації збиратимуть кошти, розподілятимуть частину своїм авторам і передаватимуть іншим організаціям, які, у свою чергу, виплачуватимуть їх своїм авторам. Бо телеканали не знають, кому платити, адже приходять одні, потім інші і кожен каже: платіть. Кожна з 14 організацій представляє чиїсь права: одні – Руслани, інші – «Океану Ельзи», інших виконавців. Виберуть ті організації, які представляють найбільше авторів, які мають розгалужену структуру по Україні, і ми уповноважимо тільки їх на збирання і розподілення винагороди. Тоді не буде питань.

 

Одна збиратиме винагороду за авторські права, інша – за суміжні, окремо організація, яка збиратиме винагороду за «чисті носії» та обладнання для запису, право слідування і, можливо, окремо за репрографію. А потім вони передаватимуть зібрану винагороду іншим організаціям, які виплачуватимуть її авторам, виконавцям та іншим творцям.

Це не питання держави – як знайти механізм розподілу коштів. Ми створили умови для них. А самі автори повинні розібратися між собою, які організації повинні бути і скільки їх повинно бути. Спочатку була одна, казали, що це погано, тепер їх чотирнадцять – знову погано. Ми вчимося, і згодом знайдемо золоту середину. Й автори, і держава від цього виграють.

 

– Є доручення прем’єр-міністра України, але ми його ще не бачили. Координувати цю роботу доручено Мінекономіки.

 

– Деякі політики, щоб підтримати цього шановного артиста, якого я люблю і поважаю, починають, не розуміючи ані нормативно-правової бази, ані міжнародної практики, ані відносин між державним органом і автором, невідомо за що критикувати Державний департамент. Звинувачувати нас огульно в тому, що ми не забезпечили виплати коштів Єжи Гофману, – це абсолютний нонсенс. Є відповідні правові норми, на підставі яких можна щось говорити і вимагати в судовому порядку. А часи кричати на площах уже минули. Треба спробувати юридично захищати свої права, а не стверджувати, що у нас все погано. Я не кажу, що у нас все гаразд, але пройдіть цим шляхом, абсолютно прозорим законодавчим шляхом.

 

– Скільки скарг надійшло на адресу вашого департаменту щодо порушення авторського права протягом року?

– Скарги до нас, звичайно, надходять. Ми надаємо консультації, роз’яснення, поради – до якого суду чи державного органу звернутися – залежно від того, в якій площині є порушення. Крім того, скарги, які надходять до Держдепартаменту, розглядаються державними інспекторами, а в разі необхідності здійснюється позапланова перевірка осіб, відносно яких подано скаргу. Водночас державні інспектори відповідно до повноважень, встановленим законодавством, здійснюють планові перевірки осіб, наприклад телерадіокомпаній. Державніінспектори проводять десятки й сотні семінарів.

Якщо конкретніше, то державними інспекторами за 9 місяців поточного року проведено 568 перевірок, складено та направлено до суду 302 протоколи про адміністративні правопорушення для прийняття рішення відповідно до законодавства. Крім цього, за матеріалами перевірок, проведених держінспекторами, органами МВС України порушено 91 кримінальну справу.

 

– Чи часто надходять скарги на адресу українських телеканалів чи друкованих ЗМІ?

– Скарги на адресу українських телеканалів та друкованих ЗМІ надходять переважно від виконавців, авторів, виробників фонограм, організацій колективного управління на те, що канали не платять. Так, на жаль, державні канали, починаючи з Першого, практично за всі роки незалежності не сплатили жодної копійки за використання творів авторів. Комерційні телеканали кажуть, мовляв, чого ми повинні платити, якщо державні теж не платять. Тому ми щороку звертаємося до Нацради з питань телебачення і радіомовлення, Держкомтелебачення з проханням повідомити всі державні телерадіокомпанії, щоб у бюджеті державних телерадіокомпаній було закладено кошти на виплату винагороди авторам, виконавцям та іншим творцям. Нещодавно на нараді у прем’єр-міністра України було порушено питання про включення до проекту бюджету на наступний рік видатків для виплати авторської винагороди державними телерадіокомпаніями (планується сума 24 млн грн.).Це була би перша ластівка. Держава повинна першою показати приклад.

 

На мою думку, даремно автори й виконавціне піднімають питання про сплату коштів за використання їх прав. У тій же Угорщині та інших європейських країнахуряд змусив державні телерадіоканали це зробити. Це великі кошти, хоча не такі й великі, як стверджують деякі «знавці», які абсурдно зазначають, що в Україні можна збирати мільярди гривень. Я вам скажу, що ніхто точно не знає цієї цифри, бо ніякі експерти її не прораховували. І говорити про незібрані мільярди – провокація.

 

– Як вже зазначалося, скарги на адресу українських телеканалів чи друкованих ЗМІ надходять переважно від авторів, виконавців, виробників фонограм, організацій колективного управління та інших осіб щодо невиконання зазначеними компаніями вимог законодавства, зокрема невиплати винагороди за використання прав зазначених суб’єктів.

 

На жаль, не всі телерадіокомпанії дотримуються вимог законодавства у сфері авторського і суміжних прав, здійснюючи трансляцію і ретрансляцію творів, виконань, фонограм, відеограм без виплати винагороди їх авторам. На пропозиції організацій колективного управління укласти з ними угоди і виплачувати винагороду, деякі телеканали відмовляються, оскільки, за їх підрахунками, витрати на судові процеси менші за виплату винагороди авторам. А телеканали мають сплачувати як винагороду відсоток від своїх доходів.

 

Протягом минулого року у судовому провадженні ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав»було 15 судових справ, серед яких особливе місце посідають справи щодо таких телекомпаній, як АТЗТ «Незалежна ТВ-корпорація» (телеканал «Інтер»), телеканал «1+1», Національна телекомпанія України.

 

Цього року спрямовано вісім претензій до провайдерів програмної послуги, телекомпаній тощо. Ведеться 12 судових справ за позовами до користувачів об’єктів авторського права, зокрема до НТКУ, «1+1», ТОВ «Рікона», ТРК «Балаклавія». Проте, слід зазначити, судові справи щодо виплати роялті вирішуються переважно в досудовому порядку.

 

Рішення судів щодо бездоговірного використання об’єктів авторського права шляхом їх публічного сповіщення свідчить про сформованість єдиного підходу суддів до обов’язку телерадіомовників виплачувати роялті за використання авторського права.

– Я вже казав, що в Україні таких організацій чотирнадцять. Серед них – уповноваженими організаціями є об’єднання підприємств «Український музичний альянс», «Українська ліга музичних прав», ВГО «Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав». Держдепартамент веде облік організацій колективного управління. Організації кожні півроку надають звіти про свою діяльність, на підставі яких можна визначити, наскільки ефективно здійснює свої функції та чи інша організація колективного управління. Держава не має права контролювати їхню діяльність, тому Держдепартамент здійснює лише нагляд за ними. У разі порушення такою організацією законодавства у сфері авторського і суміжних прав Держдепартамент може застосовувати санкції. Так було зі Всеукраїнським об’єднанням суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг». Це об’єднання було виключено з реєстру уповноважених організацій за невиплату зібраної винагороди іноземним виконавцям, виробникам фонограм за використання їх виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою. Справа з цього питання розглядається в суді. Було вже декілька судів, наразі ми їх виграємо.

– Як правило, юристи – фахівці у сфері інтелектуальної власності працюють з міжнародними експертами. Це представники Міжнародній конфедерації товариств авторів та композиторів (CISAC), Всесвітньої організації інтелектуальної власності, також фахівці з інших організацій та країн, які допомагають нам удосконалювати законодавство. Тому можу стверджувати абсолютно офіційно, що законодавство України у сфері авторського і суміжних прав відповідає нормам міжнародних договорів, приведено у повну відповідність до вимог Угоди ТРІПС, що діє в рамках СОТ.

 

Але процес адаптації, мабуть, не завершиться ніколи. Життя не стоїть на місці, все розвивається, тому ми вже підготували зміни до деяких законодавчих актів із питань авторського і суміжних прав. Наразі, відповідно до чинного законодавства, законопроект проходить правову експертизу в Міністерстві юстиції України, після чого буде переданий до Кабміну.

 

В цілому законодавство відповідає нормам міжнародного права. Все є, механізми є. Інше питання, що воно не працює. Це як, скажімо, є красивий дріт, але якщо не ввімкнути рубильник, по ньому не піде електрика.

 

Вісімроків працює наш Департамент, все відпрацьоване і в європейському, і в національному плані. Але хіба тільки наше законодавство не виконується? В загальній правовій плутанині є проблеми з виконанням і нашого законодавства. Не хочуть користувачі музики платити. Ми радимо артистам, щоб вони зверталися до суду. Вони, звичайно, не можуть подати до суду одночасно на всі підприємства, але ж можуть подати на одне-два найбільших. Це непроста справа. Ми готуємо суддів, щоб вони могли адекватно приймати рішення. Але ситуація не зміниться за один рік. Приміром, сусідні країни Європи йшли до цього десятки років. Британія – 100 років, США – понад 100 років. Нам тільки 17 років і в нас дитячі хвороби, які треба пережити. Інколи їх можна пережити під вакциною, не дуже важко, швидко перебудуватися, отримати імунітет і йти далі. Але у нас все не так легко і швидко.

 

– Порівняйте, будь ласка, застосування міжнародних угод із питань авторського права в Україні та за її межами.

– Міжнародні угоди, до яких приєдналася Україна, є частиною українського законодавства. Україна – член 18 міжнародних договорів, з них шість у сфері авторського і суміжних прав. Кожна країна, що приєдналася до міжнародних договорів, зобов’язана виконувати їх положення. Відповідно, у тих країнах, де становлення системи авторського і суміжних прав уже відбулося, рівень дотримання національного та міжнародного законодавства досить високий, зокрема у європейських країнах.

 

Положення міжнародних угод мають пріоритет у застосуванні, якщо ними встановлено інші правила, ніж передбачені у законодавчих актах України у сфері авторського і суміжних прав. Таким чином, на сьогодні автори, художники, композитори, виконавці та інші творці для охорони своїх прав мають повний арсенал нормативної бази – як національної, так і міжнародної – у сфері авторського та суміжних прав. Вони можуть захищати себе за допомогою законодавства, в судах. У цьому плані у нас так само, як, приміром, в Угорщині, Польщі та інших європейських країнах. Але повторюся: ми «хворіємо» важче, ніж та ж Угорщина чи Польща.

 

– По-перше, є Закон України «Про авторське право і суміжні права». Крім нього є Закони України «Про розпорядження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та «Про особливості державного регулювання суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць». Держдепартамент забезпечує реалізацію державної політики у сфері авторського і суміжних прав. Ми розробляємо зміни та доповнення до чинного законодавства, ведемо облік організацій колективного управління та здійснюємо нагляд за їх діяльністю.

 

Але ми тільки уповноважуємо їх на збирання винагороди та її розподілення. Тобто ми даємо ліцензію на цю роботу. Створювати такі організації – приватне право авторів. Вони їх створюють, щоби представляти власні інтереси на ринку. Так що час від часу виникають проблеми. Якщо не платять, треба йти до суду, воювати на ринку, відстоювати свої права, передбачені законодавством. Багато людей звикли діяти як у Радянському Союзі: давай напишемо президенту чи прем’єр-міністру листа (як колись генсеку), а він дасть вказівку, і всі будуть платити. На щастя, живемо не в радянський час. Якщо порушуються права – звертайтеся до суду.

 

Крім того, Департамент здійснює посередництво у переговорах і при вирішенні конфліктів між організаціями колективного управління, а також між ними та суб’єктами авторського права. Ми також здійснюємо державну реєстрацію авторського права на твори.

 

При Держдепартаменті діють державні інспектори з питань інтелектуальної власності,загалом їх двадцять. Це невелика кількість. Хотілося, звичайно, мати хоча б 2-3 інспектори в кожній області, але, на жаль, поки що цього немає. Вони не тільки перевіряють користувачів, а й консультують. Держінспекторипрацюють спільно з міліцією, мають повноваження складати адміністративні протоколи, застосовувати штрафи.

 

На сьогодні сім осіб працюють у відділі з питань авторського і суміжних прав. Вони, зокрема, займаються підготовкою законодавства. Все, що може зробити держава в цьому плані, ми робимо.

 

Крім того Держдепартамент забезпечує видачу контрольних марок на всю аудіовідеопродукцію, програмне забезпечення. Дотримання вимог законодавства щодо обов’язкового маркування примірників контрольними марками у разі їх розповсюдження контролюють державні інспектори, міліція. Якщо вони беруть продукцію, на якій відсутня контрольна марка, то складають адмінпротокол та передають його до суду; у разі якщо суб’єкту авторського і суміжних прав завдано матеріальну шкоду у значному, великому або особливо великому розмірі, то порушується кримінальна справа.Відповідно до ККУ, за це можуть позбавити волі, залежно від порушення, на термін від двох років до шести років. Але якби сьогодні позбавляли й на 150 років, думаю, це не виправило б ситуацію. У наших людей чомусь така позиція, що вони не вважають за погане придбання піратської продукції. Тому ми хочемо створити телевізійну програму на одному із загальнонаціональних каналів, щоби розповідати людям, як виробляється піратська продукція, що це чорні гроші, які можуть іти на наркотики, зброю, тероризм тощо.

 

Ми співпрацюємо з Міністерством освіти і науки України, готуємо підручники для 10 класу, студентів. Вже близько 20 вишів готують фахівців у нашій сфері, хоча ще декілька років тому цього не було. Ми робимо великий акцент на освіту молоді, працюємо із середніми школами, маємо досить тісні стосунки з Асоціацією середніх шкіл України. Думаю, найближчі п’ять років наше основне завдання – це освітянська складова. Ми хочемо донести до українського народу розуміння того, що таке інтелектуальна власність, як її потрібно захищати, як до неї ставитися. Це така ж власність, як і авто, пальто або чоботи. Чому вкрасти авто чи пальто – це злочин, а інтелектуальну власність – ні? Адже, згідно із законодавством, за це передбачена адміністративна, кримінальна відповідальність.

 

– Без сумніву, за останні роки значно збільшилася кількість творців, які на підставі чинного законодавства захищають свої права. Люди стають більш обізнаними, тому прагнуть захистити свої права.

 

Судових рішень дуже багато, з кожним роком їх стає все більше. Сьогодні Департамент є стороною в 700 судових справах. Крім того, є справи, де судяться фізичні особи, загалом набереться близько 1500 справ у сфері інтелектуальної власності, в тому числі й авторського права. Отже, багато людей почали розуміти, що треба захищати свої авторські права, воювати за них і практично виграти справу, бо закон на їхньому боці.

 

– Як правило, за кордоном таких ситуацій майже не виникає, бо у них неможливо не платити. Якщо у вас є маленька кафешка або салон краси, де стоїть магнітофон і крутять диски, то ви мусите платити. Якщо цього не робити, після суду цю суму буде збільшено в кілька разів.

 

Щодо України, то питання порушення прав авторів за кордоном вирішуються у судовому порядку, тому в Держдепартаменті відсутня така інформація.

– Ми просили, щоб її було створено на базі сайту Верховного суду України. На сьогодні при бажанні можна отримати інформацію по судових рішеннях у сфері інтелектуальної власності з Єдиного реєстру судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

 

– Це агентство належитьдо сфери управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковане Держдепартаменту. Організація працювала ще в радянський час. Це був центральний орган виконавчої влади до 2000 року, в якому працювало 133 державних чиновники. Потім його було ліквідовано, а правонаступником стало Міністерство освіти та науки. За новим законодавством, це вже організація колективного управління. З одного боку, держава не могла ліквідувати цю організацію, бо її створено авторами. З іншого боку, це був орган державної влади. Тому було створено державне підприємство, яке сьогодні працює. Організація представляє права понад чотирьох тисяч українських авторів, укладено понад 70 угод із організаціями колективного управління іноземних країн про взаємне представництво інтересів (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Росія, Італія, Іспанія та ін.) ДП УААСП – це єдина в Україні організація колективного управління авторськими правами, що набула членства у Міжнародній конфедерації товариств авторів та композиторів (CISAC).

 

– Тема використання об’єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет неодноразово розглядалася та обговорювалася. У нас є пропозиція, як урегулювати це питання. Практично ми запозичили її у європейських колег. Європа вирулює з ситуації щодо боротьби з піратством в інтернеті таким чином. Через програмне забезпечення вони дуже швидко відслідковують сервер, який дозволяє через інтернет скачувати піратську музику, фільми тощо, і за допомогою поліції ліквідують його. Ми думаємо, що треба йти тим самим шляхом. Наразі ми працюємо спільно з МВС. Хоча в Україні не так легко, як у Німеччині чи Великобританії. Це питання оперативно-розшукової діяльності МВС.

 

Тут потрібен жорсткий контроль. Є всі можливості, щоб навести лад. Але знаєте, це досить великий сегмент. Нині потроху відмирає ринок аудіовізуальної продукції на дисках. Вже практично не використовуються касети, думаю, що через 2-3 роки ви вже не знайдете й дисків. Наразі все вже можна скинути на малюсіньку флешку: і тисячіпісень, і десятки сотень кінофільмів. Я зустрічався з українською співачкою Русланою Лижичко, і вона сказала, що для них проблема номер один – це піратство в мережі Інтернет. Права авторів, виконавціву всесвітній мережі практично не захищені.

 

– Якщо ви знаєте, що ваші авторські права порушено, то напишіть лист, вказавши ваші права, а також обов’язки користувачащодо дотримання законодавства, посилаючись на законодавчі акти у сфері авторського і суміжних прав, і запропонуйте їх не порушувати. У Європі близько 30% проблем знімаються таким шляхом. Хтось недодивився, хтось помилився, а після листа проблема знімається.

 

Якщо проблема не вирішується таким чином, можна написати ще один лист із повідомленням, що ви звернетеся в суд і доведеться відшкодовувати набагато більше коштів. Якщо й це не допоможе, то йдіть до суду, виграйте його і змусьте зловмисника сплатити відшкодування. Такий шлях у всіх країнах Європи. В Україні захист прав суб’єктів авторського і суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством.

 

– Власних немає, ми не можемо бути засновниками. В цьому плані ми допомагаємо Міністерству освіти і науки України, яке є засновником декількох видань – «Інтелектуальна власність», «Винахідник і раціоналізатор», але ми думаємо над створенням власного видання. Ми би хотіли, щоб це було видання на кшталт «Наука и жизнь» або «Юный техник», які були в радянський час. Щоб це було цікаве видання, яке не залежувалось би на полицях. Ми ведемо переговори з деякими редакційними колективами щодо цього. Наступного року ми зробимо перші кроки до власного видання, бо це питання освітянського простору.

 

Слід зазначити, що Держдепартамент видає офіційний бюлетень «Авторське право і суміжні права». Цей бюлетень містить розділи щодо законодавства у сфері авторського і суміжних прав, відомості про державну реєстрацію авторського права, інформацію про організації колективного управління. Крім того, Держдепартамент видає офіційний бюлетень «Промислова власність».

 

– У цьому підручнику є і про авторське й суміжні права. Я думаю, наступного року ми більше уваги приділимо не підручнику, а буклетним матеріалам, невеличким збірочкам, які ми будемо поширювати по всій Україні через держінспекторів,вищі навчальні заклади. Є можливість, щоби про це дізналися студенти, абітурієнти, педагоги та інші зацікавлені особи.