Юрій Кобзар, для „Детектор медіа” „Детектор медіа” продовжує дискусію стосовно механізмів захисту права журналістів на роботу за професійними стандартами. Нагадаємо, що „ТК” ще з 2002 року вбачає дієвими інструментами такого захисту, по-перше, впровадження угод щодо редакційної політики між власниками та творчими колективами конкретних ЗМІ, в яких би зазначалися професійні стандарти. По-друге, запровадження публічного декларування всіма ЗМІ Відкритої інформаційної політики видання – що може стати механізмом громадського тиску на ті медіа, які у своїй практиці не будуть дотримуватися цих засад, а також механізмом моніторингу за редакційною політикою з боку Нацради з питань ТБ та РМ, якщо наявність такої задекларованої Відкритої інформаційної політики зробити обов’язковою для отримання ліцензії. По-третє, створення Громадського стандарту теленовин, який міг би бути прикладом, матрицею для телеканалів.

Зараз тема не тільки набула актуальності, а й уже на кількох телеканалах журналісти ведуть з власниками та топ-менеджери переговори стосовно запровадження угод про редакційну політику.

На круглому столі, який провела за участю представників іноземних медіа-профспілок Українська незалежна медіа-профспілка 19 грудня, його учасники визначили два можливих підходи для вирішення цієї проблеми: або через внесення змін до медійного законодавства, якими б ЗМІ зобов’язувалися мати задекларовану редакційну політику та угоди між власниками та творчими співробітниками. Або через внесення відповідних змін до практики колективних угод.

А вже у понеділок, 20 грудня, Громадська рада з питань свободи слова та інформації заслухала робочу групу з підготовки проекту нової редакції Закону України „Про телебачення та радіомовлення”, яка до другого читання цього документу підготувала ряд пропозицій щодо захисту права журналістів на професію.

„Детектор медіа” сьогодні публікує статтю члена робочої групи, радника заступника Голови Верховної Ради Юрія Кобзаря, який і представив Громадській раді ці пропозиції. Також ми друкуємо сам проект змін, які пропонуються у Закон „Про телебачення та радіомовлення”. І розпочинаємо предметну дискусію щодо доцільності і ефективності саме такого шляху вирішення проблеми тиску власників та політиків на ЗМІ.

Проблематика цензури у ЗМІ, особливо в електронних, давно вже стала однією з головних тем обговорення української журналістської громади. І зараз, коли після подій “помаранчевої революції” телерадіоорганізації позбулися тягаря “темників” та прямого адміністрування з боку державної влади, ця тема, однак, залишається актуальною. Перш за все тому, що вона стосується не лише прямого та брутального адміністративного тиску, а досить тонких взаємовідносин, як “внутрішніх” – між журналістським колективом, власниками і менеджментом компаній, так і “зовнішніх” – між компаніями, що виробляють інформаційний продукт. та громадянським суспільством, яке змушене його споживати.

Згадаймо трохи недавньої історії. Парламентські слухання з питань свободи слова та цензури в Україні 4 грудня 2002 року – саме там чи не вперше саме журналісти відкрито заявили про абсолютно неприйнятну ситуацію із забезпеченням свободи слова і висловили вимогу щодо законодавчого захисту від цензури. Певні “ескізи” таких механізмів запропонував тоді у своїй доповіді журналіст Андрій Шевченко. “Колективний договір”, “редакційний статут” та “етичний кодекс журналіста” – ось так тезово можна сформулювати сутність його пропозицій.

Парламентські слухання щодо цензури мали позитивний результат – Верховна Рада ухвалила комплекс змін до законодавства, який передбачив як чітке визначення самого поняття “цензура”, так і врегулювання питань правової відповідальності за порушення прав на вільний доступ до інформації. Але! До врегулювання складних і тонких відносин у чотирикутнику власник ЗМІ – менеджмент – творчий колектив – споживач руки у законодавців тоді не дійшли.

Та ось минуло два роки – і Верховна Рада, нарешті, підійшла до розгляду у другому читанні нової редакції базового Закону “Про телебачення і радіомовлення”. Саме у цьому проекті авторський колектив, який я маю честь представляти, запропонував більш-менш конкретні механізми правового розв’язання зазначеної проблеми. Хочу зауважити, що після парламентських слухань ми опрацювали чималий масив як вітчизняних досліджень, так і юридичної практики країн розвиненої демократії. На жаль, досвід цих країн показує, що головним чинником забезпечення свободи інформації і захисту від цензури є не безпосередні механізми правового регулювання, а політична традиція та вплив інституцій громадянського суспільства. На суто законодавчому ж рівні, здебільшого, лише декларуються загальнодемократичні принципи вільної преси, заборони цензури, права на інформацію тощо.

Тому при підготовці відповідних пропозицій ми не мали певної “кальки” і виходили, перш за все, із логіки загальнодемократичного розвитку, практики роботи вітчизняних ЗМІ та реалій розвитку інформаційного ринку. У підготовленому до другого читання проекті нової редакції Закону “Про телебачення і радіомовлення” передбачається запровадити наступні правові механізми впливу журналістів і творчого колективу на управління телерадіоорганізаціями та громадського контролю за діяльністю телерадіоорганізацій.

Перше. Створення у складі органів управління ТРК спеціального наглядового органу, третина складу якого призначається засновниками або власниками, третина обирається творчим колективом, а третина делегується всеукраїнськими громадськими організаціями журналістів. Проект вичерпно визначає контрольні та управлінські функції такого органу (зокрема, затвердження рішень про призначення та надання згоди на звільнення керівника телерадіоорганізації, а також затвердження редакційного статуту і внесення змін до нього) і процедурні моменти його роботи (періодичність засідань, порядок їх скликання і порядок прийняття рішень з різних питань).

Друге. Правове визначення редакційного статуту як обов’язкового нормативного документу, що регламентує редакційну політику телерадіоорганізації та порядок її здійснення, відносини між керівництвом та творчим колективом телерадіоорганізації, права і обов’язки творчих працівників та вимоги до їхнього професійного рівня. Проект визначає вимоги до змісту редакційного статуту, терміни та порядок його затвердження і санкції у разі їх порушення.

Третє. Визначення творчого колективу організації як суб’єкта права щодо участі в управлінні компанією та контролі за дотриманням прав журналістів та вимог щодо свободи слова.

Пропоную ознайомитися з повними текстами відповідних статей проекту:

“Стаття 12 Заснування телерадіоорганізацій та вимоги до їхніх установчих і статутних документів

<…>

Установчі та/або статутні документи телерадіоорганізації, яка має ліцензію на мовлення або претендує на отримання такої ліцензії, повинні передбачати створення у складі органів її управління спеціального наглядового органу (спостережної ради, редакційної ради тощо), третина складу якого призначається засновниками або власниками телерадіоорганізації, третина обирається творчим колективом телерадіоорганізації, а третина делегується всеукраїнськими громадськими організаціями журналістів. До повноважень цього наглядового органу повинно бути віднесено:

а) затвердження рішення про призначення керівника телерадіоорганізації та надання згоди на його звільнення;

б) затвердження редакційного статуту телерадіоорганізації та внесення змін до редакційного статуту;

в) контроль за здійсненням редакційної політики, за дотриманням прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури та втручання у творчу діяльність телерадіоорганізації;

г) відсторонення від керівництва телерадіоорганізацією та її окремими підрозділами осіб, які порушували редакційний статут та/або вимоги законодавства щодо прав телерадіожурналістів, заборони цензури і втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій, винесення на розгляд відповідних органів управління телерадіоорганізацією питання про звільнення вищезазначених осіб.

Установчі та/або статутні документи телерадіоорганізації повинні передбачати щодо вищезазначеного наглядового органу наступне:

– його засідання проводяться регулярно не рідше одного разу на місяць;

– позачергові засідання скликаються у триденний термін за письмовою вимогою не менше третини членів наглядового органу;

– засідання є повноважним, якщо у ньому беруть участь більше половини членів від загального складу наглядового органу;

– рішення стосовно визначених цією статтею пунктів а) і б) повноважень наглядового органу ухвалюються більшістю голосів від його загального складу;

– рішення стосовно здійснення контрольних функцій, визначених цією статтею у пункті в) повноважень наглядового органу, ухвалюються простою більшістю голосів від присутніх на засіданні членів;

– рішення стосовно визначеного цією статтею пункту г) повноважень наглядового органу ухвалюються двома третинами голосів від його загального складу.

Недотримання визначених цією статтею вимог щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному фонді телерадіоорганізації, а також вимог до установчих і статутних документів телерадіоорганізації є підставою для недопущення відповідної телерадіоорганізації до конкурсу на видачу ліцензії на мовлення, відмови їй у видачі ліцензії на мовлення (при позаконкурсному розгляді заяви) та для відмови у продовженні ліцензії на мовлення”.

“Стаття 56. Редакційний статут телерадіоорганізації

Редакційний статут телерадіоорганізації є обов’язковим документом, який регламентує редакційну політику телерадіоорганізації та порядок її здійснення, відносини між керівництвом та творчим колективом телерадіоорганізації, права і обов’язки творчих працівників організації та вимоги щодо їхнього професійного рівня.

Редакційний статут визначає:

– основні положення редакційної політики щодо вимог до порядку збору і обробки інформації, підготовки та випуску передач, змісту інформаційної продукції телерадіоорганізації;

– порядок підпорядкованості структурних підрозділів та порядок контролю за їхньою роботою з боку керівництва телерадіоорганізацією;

– порядок скликання та ведення чергових і позачергових загальних зборів творчого колективу телерадіоорганізації, періодичність проведення чергових загальних зборів творчого колективу телерадіоорганізації;

– права творчого колективу організації, права та обов’язки творчих працівників телерадіоорганізації відповідно до вимог цього закону і порядок участі творчого колективу у визначенні та здійсненні редакційної політики телерадіоорганізації;

– порядок та механізми контролю за дотриманням прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури та втручання у творчу діяльність телерадіоорганізації;

– основні посадові обов’язки творчих працівників телерадіоорганізації, відповідні вимоги до їхнього фахового рівня, критерії оцінки роботи творчих працівників телерадіоорганізації.

Редакційний статут затверджується та зміни до нього вносяться спеціальним наглядовим органом телерадіоорганізації відповідно до вимог статті 12 цього Закону. Протягом тижня після затвердження редакційного статуту або змін нотаріально завірена копія редакційного статуту надсилається до Національної ради.

Редакційний статут повинен бути затверджений у місячний термін з моменту початку телерадіоорганізацією мовлення. У разі незатвердження редакційного статуту у визначений термін або неподання до Національної ради відповідної інформації про затвердження статуту або змін до нього Національна рада вживає до телерадіоорганізації передбачені цим Законом санкції”.

“Стаття 57. Права творчого колективу та творчих працівників телерадіоорганізацій

Творчий колектив організації складається з усіх творчих працівників організації – телерадіожурналістів та телерадіопрацівників. Творчий колектив організації має право відстоювати інтереси творчих працівників організації у їхніх відносинах з представниками керівництва телерадіоорганізації та здійснювати контроль за дотриманням прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури і втручання у творчу діяльність телерадіоорганізації. Творчий колектив телерадіоорганізації на загальних зборах обирає третину складу спеціального наглядового органу телерадіоорганізації відповідно до вимог статті 12 цього Закону. Порядок скликання і ведення загальних зборів творчого колективу телерадіоорганізації визначається Редакційним статутом. Чергові загальні збори творчого колективу телерадіоорганізації проводяться не рідше одного разу на три місяці.

Творчий працівник телерадіоорганізації має право:

а) брати участь у загальних зборах творчого колективу організації та у виборах до складу спеціального наглядового органу телерадіоорганізації, передбаченого вимогами до її установчих та статутних документів відповідно до статті 12 цього Закону;

б) пропонувати кандидатури до складу спеціального наглядового органу телерадіоорганізації, бути обраним до складу цього органу;

в) звертатися до спеціального наглядового органу телерадіоорганізації щодо порушень прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури та втручання у творчу діяльність телерадіоорганізації, порушень редакційного статуту телерадіоорганізації;

г) брати участь у розробці редакційного статуту телерадіоорганізації, вносити до спеціального наглядового органу телерадіоорганізації пропозиції щодо змін до редакційному статуту телерадіоорганізації.

При виконанні завдань відповідно до своїх посадових і професійних обов’язків творчий працівник телерадіоорганізації має право:

а) збирати і отримувати без перешкод інформацію, яка необхідна для підготовки передач;

б) проводити кіно-, відео-, звуко- та інші записи, фотозйомки, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України;

в) за завданням телерадіоорганізації відвідувати органи влади, підприємства, установи і організації та бути прийнятим їхніми посадовими особами;

г) за посвідченням працівника телерадіоорганізації перебувати в районах стихійного лиха і катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах, зборах, демонстраціях та інших масових заходах, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;

д) на доступ до документів та матеріалів, за винятком тих, що спеціально охороняються чинним законодавством України, здійснення при цьому зйомок та записів;

е) користуватися псевдонімом, застерігати від розголошення таємниці псевдоніму;

є) перед трансляцією знайомитися з остаточно готовою до випуску передачею, яку підготовлено з використанням зібраних ним матеріалів, і робити щодо неї свої зауваження;

ж) зняти з себе відповідальність за матеріали, зміст яких, на його думку, було змінено в процесі редакційної підготовки;

з) відмовитися від виконання доручення телерадіоорганізації, якщо воно суперечить чинному законодавству”.

20 грудня відбулося засідання Громадської ради при парламентському комітеті з питань свободи слова та інформації, де обговорювалися вищезазначені положення проекту і було висловлено чимало конструктивної критики. Це – абсолютно нормально. Адже автори у жодному разі не претендували на всеосяжність та вичерпність запропонованих шляхів розв’язання проблеми. Для того, щоб положення закону стали дієвими і не залишилися мертвонародженими, необхідно оживити їх духом практичної журналістики. І зробити це можуть лише самі журналісти.

Перш за все це стосується трьох найважливіших моментів.

Визначення змісту та вимог до редакційного статуту. Визначення порядку формування спеціального наглядового органу у складі органів управління компанією. Запропонований варіант “трискладового” призначення викликав сумніви у зв’язку з певною неконкретністю формулювання та відсутністю належної кількості “всеукраїнських громадських організацій журналістів”. Як на мене, це – не проблема законодавця, а проблема перш за все самоорганізації українських журналістів, їхньої здатності захищати професійні стандарти своєї роботи. Врешті, це проблема формування в Україні того ж самого громадянського суспільства, і я особисто вважаю, що саме законодавче закріплення обов’язкової присутності представників об’єднань журналістів у спеціальних наглядових органах телерадіокомпаній сприятиме розвиткові цих об’єднань, сприятиме самоорганізації української журналістської громади.

Нарешті, по-третє, визначення власне творчого колективу і кола працівників, які включені до його складу. Мається на увазі чітке розмежування між технічними працівниками, які захищають свої права в межах загального законодавства про працю, та творчим колективом, який є суб’єктом права у питаннях забезпечення стандартів журналістської діяльності, захисту від цензури тощо.

Автори законопроекту, як на мене, дали якісний матеріал для дискусії та подальшого доопрацювання. Запропоновані механізми правового регулювання в принципі були сприйняті позитивно. А от їх конкретизація, наповнення практичним змістом, забезпечення дієвості та ефективності реалізації – все це можливе лише на базі реальної практики роботи електронних ЗМІ. Авторський колектив і профільний парламентський комітет завжди відкриті до співпраці у цих питаннях.

Кобзар Юрій, радник заступника Голови ВР України, член робочої групи з підготовки проекту нової редакції Закону України „Про телебачення та радіомовлення”, для „Детектор медіа”

Витяг щодо прав творчих працівників телерадіоорганізацій

Читайте також:

Повестка дня для медиа

Как сделать все телеканалы – «каналами честных новостей»?

Конституція ньюзруму, або Якими можуть бути засади редакційної політики?

Можно ли противостоять политической зависимости СМИ в современной Украине?