Проблеми – артикульовані, дехто з можливих претендентів – вже названий, ілюзій щодо особливої уваги держави до підтримки національної культури, навіть масової – навряд чи в когось з нас багато. То ж – що далі? Запитання до тих, хто вже висловлював свою думку щодо проблеми участі українських виконавців у міжнародних конкурсах, і до тих, хто поки що промовчав.



Ну а поки що – слово відомому журналісту Миколі Княжицькому.



Я уважно читав усі дискусійні матеріали, які з'являлися на „Детектор медіа” ще під час підготовки українців до першої участі у „Євробаченні”, і по закінченні конкурсу. Більшість з авторів цих матеріалів є знаними фахівцями у телебаченні або журналістиці. Їхні думки і критика вчасно привертала увагу до того, яким саме повинно бути обличчя України серед європейців і чи має Україна це обличчя. Багато в чому погоджувався і з блискучим телевізійним режисером Олександром Зиріним, і з відомим мистецьким критиком Олегом Вергелесом. І все ж вирішив, все ж таки, написати цю репліку, не маючи бажання нікого образити, а лише поставити низку запитань, відповіді на які, з моєї точки зору, є очевидними, але чомусь критики їх обходять.

Загальний тон дискусії нагадав мені старий анекдот, з якого я запам'ятав лише частину. “Хто себе як веде у пеклі? - запитали у диявола. Найбільше проблем з євреями, - відповів диявол. Вони допомагають одне одному вилізти з казана і тому біля них треба ставити найбільше охорони. А українців взагалі охороняти не треба. Як тільки хтось із них намагається вилізти з казана, інші затягують його назад.”

Як людина, вихована на рок-музиці, я не є фанатом Олександра Пономарьова. Хоча його блискуче виконання народних пісень, або старих пісень Мозгового викликає у мене зачарування, а деколи, навіть, сльозу. Пісні “ВВ” або “Піккардійської терції” чи навіть Віктора Морозова чи Тараса Чубая, які співають у зовсім іншому жанрі, є ближчими мені. Мені приємно також бачити українських тінейджерів, які розкуповують альбоми “Океана Ельзи”. Моєму синові, якому одинадцять років, подобається “Скрябін”.

Але “Євробачення” - конкурс естрадної пісні. Пономарьов справді має один з найсильніших голосів серед естрадників і є одним із небагатьох українців-чоловіків, хто, працюючи у цьому жанрі, здобув дійсно всенародну популярність. Під час виборів у Львові я замовляв соціологічне опитування, у якому було питання: “Кого з українських виконавців Ви любите найбільше?” На першому місці була Оксана Білозір, а на другому – Олександр Пономарьов. Уже за ними йшли всі ті, кого я перерахував вище і інші наші зірки.

Звичайно, загальноукраїнське опитування дало б зовсім інші результати, але переконаний, що і там Сашко був би одним з лідерів. Зрозуміло, що у більшості українського населення, незалежно від віку та регіонів, популярними є, все ж таки, не українські, а російські виконавці. Це є результатом відсутності у нас культурної політики і переваг російської масової культури в українських мас-медіа. Українські музиканти, які існують поза індустрією, на відміну від більшості російських або європейських колег, самими нашими державними інститутами і суспільством поставлені в умови, коли про ріст професіоналізму годі говорити. Кожен з них уже є більшим патріотом і альтруїстом, аніж більшість політиків і журналістів, які їх критикують..

Що зробили Пономарьов і його дружина Олена Мозгова, яка допомагала Сашкові у продюсерстві? Вони вдалися до відчайдушного кроку. Самостійно підняли усю цю величезну неповоротку машину минулого під назвою УТ-1, щоб подати заявку на участь у конкурсі. Рік свого життя вони присвятили пошуку композиторів, репетиціям, бюрократичній переписці. Вони шукали самостійно спонсорів і витрачали власні кошти для того, щоб поїхати у Ригу. Державне телебачення заплатило лише за право трансляції конкурсу.

З мізерною державною підтримкою Пономарьов потрапив таки до Риги. За його виступ не було соромно. Мільйони людей вперше за українську історію припали до екранів, вболіваючи за свого. Декілька днів назад одна з українських радіостанцій безкоштовно з'єднала київську сім'ю із родичами у Швеції. Єдине, про що говорили мама і донька під час цього радіомосту – про Пономарьова і його “Hasta la Vista”. Вони разом співали цю пісню в ефірі і розповідали про свої враження.

Якби я був Пономарьовим і вмів співати, то обрав би для себе іншу пісню, як, мабуть, і більшість критиків, що друкуються на цьому сайті. Але Пономарьов вирішив діяти так, як він діяв. Які можуть бути претензії до Пономарьова? Хіба він є державним чиновником, який повинен був ініціювати конкурс в Україні і виділити на це кошти? Якби такий конкурс був, думаю, він би із задоволенням взяв у ньому участь. Але він не чекав конкурсу. Він самостійно зробив все, щоб поїхати на “Євробачення” і завдяки йому Україну після усіх цих “кольчужних скандалів” і падінь літаків побачили країною із нормальним європейським обличчям серед інших європейських облич. Він відкрив дорогу для інших. Тепер кожен із його критиків може без європейського конкурсу поїхати до Анкари власним коштом і заспівати, оскільки країни, що зайняли від першого до п'ятнадцятого місця, мають право брати участь у наступній імпрезі без відбіркових турів.. Пономарьов не міг змінити української державної неуваги до нашої масової культури. Думаю, авторам “Детектор медіа” вдасться це краще.

Ала Пугачова, яка свого часу виступила на “Євробаченні” не краще від Сашка, не стала меншою особистістю. Вона залишилася великою співачкою свого народу. Це велика честь, коли тебе люблять громадяни твоєї країни, які теж є європейцями. Пугачова не боялася ризикувати і не боялася поразки. Сашко – теж. Тому, після цього конкурсу до нас повернувся не просто талановитий співак Пономарьов, а сильна особистість в українській культурі, яких після нього з кожним роком повинно ставати все більше.

Читайте також:

Олександр Пономарьов сприймає свою участь у „Євробаченні-2003” як затратну місію?

Олександр Пономарьов представлятиме Україну на “Євробаченні-2003”



Запитання „Детектор медіа”: - Як ви вважаєте, чи потрібно було проводити відкритий загальнонаціональний конкурс для того, щоб визначити учасника від України на конкурсі „Євробачення-2003”, що пройде цього року в Литві?

Україна “підспівуватиме” учасникам “Eurovision” разом із усією Європою.

Радість!.. Чия? За скільки?

Украинская песня в ЕВРОвалюте: курс упал… на восток

„Україна на Євробаченні-2003: аста з лавістою бєйбі. До того ж – двадцять разів”.

Славянский базар в Европе не в моде

«Евровидение»: даешь свой устав для чужого монастыря!