Нарадив мені ТК Євген Булавка. Для мене робота на сайті тоді було щось абсолютно нове. До того п’ять років разом з Михайлом Горинем займалася закордонними українцями, написала десятки статей і навіть книгу. Тому довелося зануритися в нову тему «медіа про медіа».

Спочатку ми поговорили з Отаром Довженком, а потім з Nataliia Lygachova. Вона уяви не мала, як я зможу працювати в ТК з трьома дітьми (близнюки тільки-тільки пішли в садок), з місцевим депутатством, та ще й щодня їздити з Бучі на Позняки. Але вирішили спробувати. Зараз уже важко згадати, скільки разів хворіли мої малі за ту осінь. Ми навіть з Тарасом потрапили в Охматдит з важкою пневмонією. Думала, що співпраця з ТК на тому й закінчиться. Але Наталія Лигачова зателефонувала і сказала, що чекає на моє повернення, навіть не підозрюючи, що повернусь на 20 років)

Я не застала перші п’ять років ТК, у Помаранчеву революцію якраз народила близнюків. Але з 2006 року – це була нон-стоп робота. Єдине, що вдалося «відвоювати» у Лигачової, - це ніч). У ТК майже всі «сови», я жайворонок. І взагалі переконана, що вночі треба спати (якщо не заважає кончена рашка).

Дякуючи ТК, я захопилася темою медіареформ, зокрема створенням суспільного мовлення, а потім була обрана до наглядової ради НСТУ, яку зараз очолюю. ДМ завжди на всіх можливих майданчиках відстоював необхідність цих реформ: в громадських радах, на конференціях в Україні та Європі. Я і мої колеги завжди були практично на всіх журналістських заходах, акціях, революції, захищаючи права журналістів, відстоюючи свободу слова.

Скільки всього змінилося в Україні і медіагалузі за ці 20 років! Після Революції Гідності все ж вдалося втілити більшість медіареформ, зокрема створити Суспільне. З’явилися і зникли медведчуківські і мураєвський телеканали, Ахметов закрив свою медіагрупу, з’явилися сотні онлайн медіа, які тепер реєструє Нацрада, телеграм перемагає телебачення. Через війну релокувалися десятки медіа, загинули наші колеги.

Дивлюсь архів фото ТК/ДМ. «Стоп цензурі», Межигір’я, Революція гідності, безліч якихось заходів, виступів, купа відряджень, різних міст, ковід, війна. Нам дуже непросто зібратися редакцією на колективне фото. На тих, що є, є люди, яких уже немає. Влад Дзіковський загинув на війні, помер Сергій Черненко… Багато людей уже на інших роботах. Незмінною є авторка проєкту і шеф-редакторка Наталя Лигачова)

Коли я прийшла в ТК, виданню мало виповнитися п’ять років. Я записувала у парламенті на диктофон побажання народних депутатів, які дякували за роботу, за дотримання жу@налістських стандартів, і бажали ТК довгих років життя. Зараз редакція збирає відповіді журналістів, політиків, експертів на опитування до 25-річчя. Давно не читала скільки теплих слів. Ну, думаю, не дарма тут працювала стільки років.

Для когось 20 років – це все життя, для когось половина, для мене майже третина. Третина насиченого і цікавого професійного життя.

 Джерело: фейсбук-сторінка Світлани Остапа