Саморегуляція медіа — найвищий ступінь усвідомлення відповідальності перед аудиторією
Саморегуляція медіа — найвищий ступінь усвідомлення відповідальності перед аудиторією
Учасники конференції говорили про різницю між саморегуляцією та співрегуляцією в медіа, ділилися міжнародним досвідом і підбили підсумки першого року втілення новації закону про медіа — створення органів співрегулювання в Україні.
«Саморегуляція медіа — найвищий ступінь усвідомлення відповідальності перед аудиторією, ніколи співрегуляція не зможе повністю замінити саморегуляцію», — сказала членкиня Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення України Олена Ніцко.
За її словами, Нацрада заохочує медіа до саморегулівних практик. Десять років тому Нацрада за прикладом британського регулятора Ofcom ініціювала створення кодексів мовлення, але тоді медіа не сприйняли цю ідею. «Пізніше ми намагалися об’єднати медіа, щоб напрацювати правила протидії дезінформації, мові ворожнечі. На жаль, створити такий документ нам теж не вдалося. Законодавча база не давала нам можливості адекватно відреагувати, наприклад, на антидержавну діяльність медвечуківських каналів. Тепер ми маємо закон про медіа, який прямо зобов’язує і регулятора, і медіа розробити правила створення і поширення інформації. Вже зареєстровано чотири спілки. Аудіовізуальна спілка вже визначила головні теми, над якими починає працювати й створювати мовні кодекси: це захист національної безпеки й протидія тоталітаризму, класифікація програм, вікові критерії попередження для дитячої аудиторії, реклама алкогольних напоїв, спонсорства, мовлення в дні трауру та скорботи тощо», — сказала вона.
Олена Ніцко
Нагадаємо, третину в робочих групах із напрацювання кодексів мають складати представники Нацради. Олена Ніцко розповіла, що Нацрада вже делегувала своїх фахівців і незалежних експертів в аудіовізуальну співрегулівну спілку.
«Ми провели низку круглих столів із представниками громадських організацій, медіа, дискусії на різні гарячі теми, які хвилюють людей. І під час цих зустрічей ми дізналися, що практично кожне медіа має хороші приклади саморегуляції. Про це розповідали й представники Суспільного мовника, й “1+1 медіа”, і “Старлайт медіа”. Це і робота в напрямі інклюзії, захисту прав національних спільнот, створення контенту для дитячої аудиторії з фокусом на воєнний час».
Олена Ніцко розповіла, що Нацрада у своїй роботі дотримується одного важливого правила: перед запровадженням змін мають бути проведені консультації з громадськістю, галузевими організаціями, незалежними експертами. Саме так регулятор планує співпрацювати й із органами співрегулювання.
Генеральний секретар Європейської федерації журналістів (EFJ) Рікардо Гутьєррес під час свого виступу сказав, що ми живемо у ворожому світі, в якому дуже багато популістів, де журналістів дискредитують, а частина людей більше не довіряє медіа.
«40% європейців уникає новин. Така ситуація дуже хвилює. Як тільки обрали Трампа, Маск проголосив смерть медіа. А це означає і смерть журналістики. І зараз журналісти мають показати суспільству, що вони працюють заради людей, заради правди. Тому маємо працювати відповідальніше, чесніше, чіткіше, ще більше поважати професійну етику», — сказав він.
Голова Ради етичної журналістики Le Conseil de déontologie journalistique (CDJ)/Бельгійської пресради (франкомовні медіа) Мюріель Ано поділилася досвідом саморегуляції та співрегуляції у франкомовній частині Бельгії. Як виявилося, орган співрегуляції існує тільки у франкомовній частині Бельгії. Це частина регуляторного органу — і тільки для аудіовізуального сектору. Іноді орган співрегуляції розглядає етичні питання.
«Він напрацьовує правила мовлення щодо реклами, захисту дітей тощо. Він налічує 20 членів і 7 спостерігачів. Під час роботи над конкретною темою створюється робоча група і залучаються зовнішні експерти. Правила (рекомендації) обов’язкові до виконання, якщо вони затверджені урядом. Є рекомендації щодо електоральних кампаній, які контролюються регулятором. Наприклад, медіа мають дотримуватися балансу під час проведення передвиборчих дебатів. Деякі норми є й у кодексі саморегуляції», — сказала вона.
Мюріель Ано
За її словами, розподіл повноважень між співрегуляцією та регуляцією дуже чіткий. Співрегуляція — не тільки спосіб обмежити занадто широку регуляцію, а й можливість представникам галузі зустрічатися й обговорювати важливі питання.
Членкиня КЖЕ, голова Наглядової ради Суспільного, заступниця шеф-редактора «Детектор медіа» Світлана Остапа спочатку надала учасникам конференції коротку довідку про органи співрегулювання та саморегулювання в Україні. А потім розповіла про розвиток взаємодії між органами співрегулювання та саморегулювання.
Органи співрегулювання — це новація євроінтеграційного Закону «Про медіа», який набув чинності 31 березня 2023 року. Відповідно до закону, в Україні має бути створено п’ять органів спільного регулювання в різних сферах: аудіовізуальні медіасервіси (телевізійне мовлення та медіасервіси на замовлення), аудіальні медіасервіси (радіо й аудіальні медіасервіси на замовлення), друковані медіа, онлайн-медіа та платформи спільного доступу.
Їхнє створення розпочалося у жовтні 2023 року. Цього року було зареєстровано органи співрегулювання в аудіальній, аудіовізуальній, онлайн-сферах і друкованих медіа. Усі у формі громадських спілок. Орган співрегулювання з телебачення уже оголосив набір експертів із розробки кодексів у сфері аудіовізуальних медіасервісів і набір до спілки.
«Тобто зараз існує чотири з п’яти органів співрегулювання, але жоден із них поки що не запрацював на повну силу. Найактивніша спілка — аудіовізуальна. Щодо саморегулювання, то в Україні з 2002 року діє громадська організація “Комісія з журналістської етики”. Є ще кілька ініціатив, які декларують просування високих професійних стандартів журналістики та саморегулювання в українському медіа. Але офіційно юридично зареєстрована тільки Комісія з журналістської етики.
Члени Комісії за понад 20 років роботи напрацювали не тільки Кодекс етики українського журналіста та розглянули сотні скарг на порушення норм цього кодексу. А ще й розробили десятки рекомендацій і заяв. Наприклад, уже під час повномасштабної війни Комісія ухвалила:
- Рекомендації щодо інтерв’ю з російськими військовополоненими в українських ЗМІ;
- Рекомендації щодо словника воєнного часу;
- Рекомендації щодо висвітлення загибелі людей під час війни;
- Заяву щодо меж оприлюднення приватних даних осіб, які постраждали від війни
та багато інших», — сказала вона.
Світлана Остапа припустила, якою могла би бути взаємодія між органами саморегулювання і співрегулювання після того, як останні запрацюють на повну силу.
«Співрегуляція і саморегуляція за недопущення цензури та проти зловживання свободою слова. У КЖЕ всього один кодекс — Кодекс етики українського журналіста. У органів співрегулювання їх може бути кілька. У законі прописано 14 предметів відання сфери спільного регулювання. Наприклад, визначення критеріїв віднесення інформації до такої, що може заподіяти шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку дітей; затвердження правил мовлення у дні пам’яті; визначення критеріїв віднесення рекламної інформації (комерційних повідомлень) до такої, що може вважатися шкідливою згідно з вимогами законодавства про рекламу; затвердження плану дій щодо забезпечення доступності сервісів для осіб з інвалідністю та інші. Думаю, що коли органи співрегулювання запрацюють, КЖЕ може укласти з ними меморандуми про співпрацю. Крім того, члени КЖЕ як експерти в медіагалузі можуть стати експертами з розробки кодексів. Про набір таких експертів органи співрегулювання повідомляють на сайті Нацради. Або як представники того чи того медіа увійти до органу співрегулювання», — додала Світлана Остапа.
Світлана Остапа
Вона також сказала, що великі гравці на ринку, особливо великі телеканали, не дуже охоче помічають саморегуляцію в медіа. Для них більш авторитетним є регулятор. Але в демократичних країнах правила, напрацьовані в галузі, стандарти професії однакові як для великих, так і для дрібних гравців.
«І якщо великі медіакорпорації дбають насамперед про бізнес, то тут органи співрегулювання і саморегуляції — спільники, бо дбають передусім про інтереси аудиторії», — сказала членкиня КЖЕ.
Членкиня правління в аудіовізуальній спілці співрегулювання, заступниця директора з правових питань ТОВ «Старлайт медіа» Оксана Остапко розповіла, що для них це великий досвід, хоча раніше їхня компанія вже долучалася до розробки співрегулівних документів. «Участю в спілці ми показуємо свою активну позицію», — сказала вона.
Виконавча директорка Національної асоціації медіа (НАМ) Катерина М’ясникова розповіла про досвід створення співрегулівних органів і узагальнила найбільші виклики перед органами співрегулювання.
«Найбільший виклик на сьогодні — це інституційна сталість. Організації молоді, управляються правліннями, до яких входять переважно менеджери медіа. Відповідно, постійно приділяти багато уваги розвитку організацій їм досить складно. Один із викликів — пошук директора і команди, які працюватимуть на постійній основі. Думаю, як тільки це питання буде розв’язане, організації почнуть працювати швидше, бо будуть люди, які займатимуться цим 24 на 7.
Ще один виклик — фінансування. Вже зараз зрозуміло, що для багатьох організацій піднімною є підтримка тільки адміністративного бюджету. А для більшої роботи потрібно залучати більше учасників. Розширення мережі членства — це буде одне з найбільших завдань наступного року. Щоб організація могла представляти більше учасників», — сказала Катерина М’ясникова.
Катерина М’ясникова
За її словами, наступного року співрегулівні органи також працюватимуть над створенням кодексів і напрацюванням правил. Потрібно буде розробити 11—15 кодексів на одну організацію і потім їх впроваджувати. Необхідна буде велика освітня робота, щоб роз’яснити компаніям, як працювати відповідно до кодексів.
Після створення кодексів ще буде великий етап — створення експертних комісій, які працюватимуть за цими кодексами та провадитимуть експертну оцінку у випадку підозри, що медіа порушило законодавство. «Тому нас чекає багато роботи й багато новин від органів спільного регулювання. 2025 рік точно буде роком становлення системи спільного регулювання», — сказала Катерина М’ясникова.
Про налагодження повноцінної роботи співрегулівного органу онлайн-медіа розповіла директорка Інституту масової інформації (ІМІ), членкиня Комісії з журналістської етики Оксана Романюк.
«У нас орган співрегулювання трохи лежачий — може, через те, що ми всі дуже зайняті й у нас не вистачає рук зайнятися його становленням. Потрібні окремі люди, які б зайнялися оргроботою. Для онлайнів важливо, щоб не було втручання в журналістський контент. Друге, що особисто для мене важливе, щоб онлайни розробили спільне маркування реклами. Водночас мені не зрозуміло, для чого нам п’ять однакових кодексів для різних спілок? Мене про це запитували журналісти з мультиплатформного медіа, вони вважають, що це їх трохи перевантажить. Можливо, нам варто подумати, як полегшити цю конструкцію? Як ідея, можливо, ми розробимо один кодекс і всі його підпишемо?» — запитала вона.
Головний продюсер онлайн-видання Gazeta.ua та друкованого журналу «Країна» Олександр Харченко розповів про участь у роботі друкованих медіа. «Наша спілка — найменша, нас усього троє. Це свідчення того, що ринок друкованих медіа скалічений. Цьому є об’єктивні причини — і є певні дії влади. Локальні медіа — на межі виживання й не думають про співрегулювання. Завдання нашої маленької групи — переконати наших колег із регіонів, щоб вони, попри скруту, приєднувалися до нас. Об’єднавшись, ми зможемо розв’язати багато питань. І нам треба знайти інструмент компенсації їхньої участі у спілці, бо нині в них банально немає коштів на членські внески», — сказав Олександр (інтерв’ю «Детектора медіа» з ним читайте тут).
Перша секретарка НСЖУ, членкиня КЖЕ Ліна Кущ розповіла про практику співрегулювання в країнах Європи.
Загалом учасники були налаштовані на продовження налагодження співпраці між співрегулівними та саморегулівними органами. Тим самим підтвердивши норму, закріплену в законі «Про медіа»: «Наявність спільного регулювання у сфері медіа не обмежує свободи галузевого й іншого саморегулювання у сфері медіа та журналістики, яке діє на принципах добровільної участі, самоврядності та невтручання держави».
Модерували конференцію голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов і членкиня КЖЕ Тетяна Лебедєва. «Дуже важливо, що КЖЕ й інші медійні організації беруть участь у цій конференції. Це засвідчує, що галузь не просто жива, вона шукає та знаходить шляхи досконалішого життя та взаємодії. Це підкреслює, що між нами можлива співпраця. Немає нічого неможливого, чого б не зробили люди, які перейняті спільною ідеєю та розумінням того, що в нашій співпраці вибудовуються і зміцнюються ті гарантії, які й далі забезпечуватимуть в Україні свободу слова. У цьому цінність сьогоднішнього обговорення», — сказав Андрій Куликов.
