Цю дискусію ми поки що пропонуємо форматувати за кількома напрямками:

1.Що є фундаментом існування політичної цензури, політичного тиску на ЗМІ, залежності ЗМІ від держвлади в Україні? 2. Як можна довести факт цензури?

3. Як протистояти цензурі та тиску на власному робочому місці журналіста?

4. Якими можуть бути корпоративні дії щодо цензури та тиску (журналістів та власників ЗМІ)?

5. Якою має бути профспілка працівників ЗМІ?

6. Хто з боку влади може бути союзником журналістів у боротьбі проти цензури?

Дискусія про профспілку вже розпочалася на нашому Форумі, ми даємо (1)і (2) посилання на неї, і пропонуємо ії продовжити на головній сторінці „Детектор медіа” всім зацікавленим сторонам.

Що ж до інших заявлених тем для полеміки, то ми чекаємо грунтовних думок від наших колег, експертів та читачів.

Сьогодні ж „для затравки” публікуємо кілька тезисів відомого експерта у сфері ЗМІ, постійного автора „Детектор медіа” Сергія Дацюка.

Як змінити відносини у трикутнику влада-журналіст-власник ЗМІ?

Чи можливий діалог журналістів з владою?

Пропоную базовий загальний підхід до можливої угоди журналістів і інших учасників медіа-ринку. Цей підхід – участь у врегулюванні відносин на медіа-ринку не двох сторін (влади та журналістів), а трьох сторін: влади, журналістів та власників ЗМІ. Це необхідно зробити з огляду на можливу ситуацію „кивку”, який уже намітився в деяких словах політиків та буде розгортатися як схема оправдання на парламентських слуханнях. Цей „кивок” такий – влада збирається кивати на власників ЗМІ, ніби-то це не вона цензурує, а саме власники ЗМІ цензурують, а вона, навпаки, журналістів захищає від власників ЗМІ. Тобто розмова може відбутися тільки за участі так званого трикутника медіа-ринку: влада (держава) – журналісти – власники ЗМІ. Потрібно не дати можливості владі перекласти відповідальність на власників ЗМІ. Потрібно не дати можливості власникам ЗМІ уникнути зустрічі в трьохсторонньому форматі. Якщо це вдасться зробити, то є шанс змінити ситуацію. А якщо цього не вдасться зробити, то Тетяна Коробова дійсно права – з владою нема сенсу говорити про цензуру.

Як боротися з цензурою в теленовинах?

Разом з тим діалог з владою ніяк не суперечить можливості вести фронтальну боротьбу проти цензури. Зосередити роботу на рівні доказовості наявності цензури - шлях потрібний, але довгий. Парламентські слухання - це шлях до дійсно важливих змін у законодавстві та якісний піар самої проблеми - існування політичної цензури в українських ЗМІ. Але потрібні й більш конкретні, оперативні речі.

Однією з таких конкретних речей є обстоювання тележурналістами права на власне управління стандартними форматами теленовин.

Отже, фіксуємо нинішній стан речей:

1) В ефірі теленовин надмір дикторського та “закадрового” формату.

2) З теленовин майже зникли експертні оцінки;

3) В теленовинах політики виступають як експерти, а рідкісні експерти — як політики.

4) Телерепортажі не дають знімати тележурналістам каналу, а змушують використовувати телерепортажі ТРК “Альтернатива”. Або озвучують відзняті журналістами кадри „правильними” тестами, які частіше всього пишуть самі топ-менеджери інформаційних програм.

5) Критиковані особи не мають змоги прокоментувати критику в тій же передачі теленовин (як це робиться у всьому світі).

Останній приклад – ситуація з обвинуваченнями М. Томенко у програмі „Епіцентр” („1+1”). Коли останній публічно заявив про те, що він вимагає ефіру на телеканалі „1+1” для спростування, В. Піховшек удавано наївно запитав у наступній програмі: навіщо треба було галас здіймати? Зателефонував би мені Миколо, я б надав би йому ефір... Насправді це не Томенко мав би телефонувати Піховшеку, а Піховшек – Томенко, щоб останній дав коментарі на звинувачення його з боку С.Васильєва, причому, у тій же (!) програмі.

Що можна робити для того, щоб унеможливлювати подібні речі?

Давайте будемо відстоювати прості речі:

1. Саме дикторський та “закадровий” формати дають можливості для смислових маніпуляцій. Отже, потрібно відстоювати право на авторський телерепортаж тележурналіста як рівноправний продукт теленовин.

2. Вся інформація складного для розуміння глядача плану (юридична, політична, економічна, спеціальна) має супроводжуватися двома коментарями експертів — протилежних позицій.(Якщо когось арештовують, скажімо, чи випускають з-під варти, то точно повинен бути коментар двох юристів і т.д.)

3. Політики в теленовинах не можуть виступати як експерти, вони мають розповідати як очевидці політичних подій та заявляти позиції. Це зробить необхідним для експертних оцінок запрошувати експертів. А експерти, у свою чергу, не повинні заявляти політичних позицій чи власних переконань. І тоді все стане на своє місце.

4. Телерепортажі мають знімати тележурналісти телеканалу, а, отже, в кінці репортажу великими літерами треба писати авторство телерепортажу. Якщо це ТРК “Альтернатива”, то так і писати, нехай глядачі бачать. При цьому розглядати використання чужих телерепортажів як виняток, коли немає технічної змоги зробити свій силами телеканалу. Відсутність технічної можливості для зйомок повідомляти у вигляді окремої процедури — “зйомка телеканалом не велась через відсутність дозволу такого-то державного органу”.

5. Ввести чітку і зрозумілу процедуру критики в теленовинах. Критиковані особи повинні мати змогу коментувати критику НЕ В НАСТУПНІЙ ПЕРЕДАЧІ, А В ТІЙ ЖЕ.

Давайте почне з того, що заявимо про рішучість відстоювати хоча б для початку ці прості речі і домовимося між собою в тому, що тележурналісти телеканалів, які не дотримуються цих правил, розглядаються як непрофесійні тележурналісти. Тобто ми підписуємо угоду між журналістами про дотримання цих правил, публікуємо їх і змушуємо рахуватися з ними всі інші сторони.

Що відстоювати журналістам перед власниками ЗМІ?

(Тобто, чим займатися профспілці на перших порах?)

1. Право журналістів брати участь у формуванні тематичних планів видань не може бути обмежено.

2. Переведення відносин журналістів і їх ЗМІ на контрактну форму.

3. Наявність у контрактах журналістів з власниками таких норм:

- право змінювати (дописувати) особливі умови у контракті на етапі його заключення (не допускати в принципі заключення так званого „стандартного” контракту, як це завжди пропонують власники ЗМІ).

- виписану у контракті неможливість втручатися у зміст роботи журналіста і, відповідно, значні фінансові неустойки для власників, якщо вони втручаються у роботу журналіста;

- право журналіста знати власника ЗМІ та спосіб фінансування ЗМІ;

- право бути захищеним перед форс-мажорними обставинами: звільнення через зовнішній тиск, звільнення при зміні власника, звільнення через зміну редакційної політики, яка робить неможливою роботу журналіста.

- виплата неустойки при затримці зарплати.

4. Загальнонаціональні ЗМІ повинні бути прибутковими і проходити зовнішній аудит, результати якого публікуються.

Зрештою, головне завдання профспілки - започаткувати зміну схеми функціонування ЗМІ на медіа-ринку від фінансування збиткових ЗМІ з боку власників до прибуткових ЗМІ.

Читайте також:

Форум1

Форум2