Кабінет міністрів України 5 липня 2024 року дозволив не публікувати інформацію про закупівлі на потреби оборони під час воєнного стану. Згідно з рішенням уряду, закупівлі за нагальною потребою для Збройних Сил України, військових формувань, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, правоохоронних органів, а також закупівлі «Укрзалізниці», спрямовані на ремонт і відновлення техніки, можуть відбуватися без застосування відкритих торгів.

Замовникам також можна буде не вказувати населений пункт, де розташоване підприємство. В Мінекономіки пояснили, що це ускладнить пошук його розташування для ворога та покращить безпеку замовників, постачальників і виконавців.

Рішенню Кабміну передувала дискусія, розпочата публікацією «Економічної правди», про те, як російська армія використовує відкриту інформацію для атаки на оборонні структури України. 

Після рішення уряду «Детектор медіа» опитав журналістів-розслідувачів про те, як ці зміни вплинуть на роботу медійників і наскільки рішення Кабміну виправдане з погляду національної безпеки — з огляду на очевидне посилення ризиків приховування корупційних схем.

Богдан Мірошниченко, спецкор «Економічної правди», автор статті «Подарунок російській розвідці. Як Україна розкриває дані про власні оборонні заводи»:

— Ми мало знаємо, на основі чого росіяни формують своє уявлення про життя українського оборонного комплексу. Це може бути й відкрита інформація, й інформація митниці, яка якимось чином зараз доступна за підпискою на Import Genius, це можуть бути «зливи» закритої інформації від українських державних структур або інформація від шпигунів на самих військових об’єктах.

У відкритому доступі справді сьогодні є публічна інформація, яка може бути цінною для ворога. Наприклад, якщо оборонне підприємство кілька років стагнувало, а у 2023-му показало зростання доходів удвічі, то це вже говорить про його залученість до оборонного замовлення та приблизні масштаби контрактів. Чи значить це, що потрібно закрити реєстри? Абсолютно точно ні.

Але, можливо, потрібна дискусія, яку частину «небезпечної» інформації про виробників зброї можна тимчасово закрити, щоб це було і безболісно для нашої політики відкритих даних, і не давало б простору компаніям чи замовникам для різних маніпуляцій. У будь-якому випадку рішення про закриття інформації повинні бути зваженими та враховувати всі плюси й мінуси наслідків.

Анастасія Станко, головна редакторка «Слідство інфо»:

— Я бачу в цьому багато корупційних ризиків. Ми й так були дуже обережні щодо інформації, яка стосувалася будь-яких закупівель для оборони. Наприклад, фортифікацій, які робили не тільки в Міноборони, а й у військово-цивільних адміністраціях. Ми завжди йдемо назустріч, не вказуючи населений пункт. Ми розуміємо, що є певні ризики, але все одно те, наскільки зараз закрито все, що стосується оборони, де насправді великі гроші витрачають і ми не можемо нічого докупи скласти — це не є нормальним і прозорим у плані використання грошей.

Звісно, для журналістів-розслідувачів буде суперскладно знайти інформацію, нам доведеться отримувати подібні документи від наших джерел, і потім з’явиться питання, як ми будемо їх опрацьовувати та взагалі публікувати, бо нас у таких випадках можуть ще звинуватити в тому, що ми відкриваємо таємницю, і притягнути до відповідальності.

Мені здається, що завжди можна знайти компроміс у тому, де безпека, де наші гроші та гроші наших західних партнерів, як їх витратили та які компанії виграли тендери. Зараз це складно порахувати, а з цією ініціативою уряду буде ще складніше.

Олег Онисько, головний редактор NGL.media:

— Очевидно, що ця постанова уряду ускладнить проведення журналістських розслідувань, оскільки ще більше обмежує вже й так обмежену публічну інформацію. В умовах війни виправдано закривати певну інформацію, однак за минулі два роки ми бачили багато прикладів, коли під приводом воєнного стану влада закривала доступ до будь-якої незручної для неї, але важливої для суспільства інформації. Особливо цим зловживають місцеві влади. Наприклад, ми так і не змогли отримати від Волинської ОВА інформацію про земельну ділянку, де представники УПЦ МП збудували собі приватний вертолітний майданчик — нам відмовили з огляду на воєнний стан, хоча це і безглузда відмовка.

Загалом цю нову постанову варто проаналізувати з юристами, але вже очевидно, що вона навіть без таких ексцесів на місцях суттєво погіршить доступ до інформації. Наприклад, тепер ми не зможемо дізнатися навіть вартості матеріалів для будівництва фортифікаційних споруд, де обертаються десятки мільярдів. Розумієте — не кількість цих фортифікацій чи їхнє розташування, що безумовно є військовою таємницею, а навіть вартість кубометра бетону, використаного там. Або, наприклад, тепер «Закарпаттяобленерго» може засекретити закупівлю кондиціонерів для власних офісів у момент енергетичної кризи в країні (реальний приклад, до речі).

Валерій Болган, голова Центру публічних розслідувань (Одеса):

— Рішення про збільшення добросовісної конкуренції виглядає правильним, але на фоні іншої частини обмежень дуже погано прописаним. Закритість інформації є не тільки запобіжником для ворога, але й підвищенням корупційних ризиків. Особливо в частині проведення закупівель в обхід електронних систем.

Юрій Ніколов, редактор сайту «Наші гроші»:

— Ключовим у цій постанові є те, що уряд дозволяє закуповувати без відкритих торгів газопоршневі, газотурбінні когенераційні установки, газотурбінні установки та блочно-модульні котельні. Тобто все те, що необхідно для розбудови децентралізованих станцій газової генерації, які мають компенсувати знищені російськими обстрілами генерувальні потужності країни. І це якраз те, що зараз кинулися купувати органи місцевого самоврядування та що має шалений попит. Уряд практично виводить увесь цей величезний потік закупівель у тінь. Жодної конкуренції та прозорості при закупівлі товарів на десятки і сотні мільйонів гривень! Купуй у кого хочеш, по чому хочеш і як хочеш. І ніхто про це не буде знати. Це головне, що я бачу у цьому документі.

Євген Лісічкін, співзасновник Харківського антикорупційного центру:

— Вважаю, що тут усе ж таки має бути баланс між безпекою, захистом інформації та довірою суспільства до влади. Бо не секрет, що за час повномасштабної війни вже неодноразово у сфері закупівель для оборонного сектору й оборонних потреб було багато випадків із переплатами на десятки, сотні мільйонів гривень. Це було підтверджено. Були звільнення, кримінальні провадження. Це зменшило довіру суспільства до влади, розуміння, що ми всі разом і працюємо винятково на перемогу. А довіра мільйонів дуже важлива в такий час.

Тому, якщо це не має на меті закрити доступ розслідувачам, журналістам до інформації, а є лише бажання убезпечити підприємства та дати менше інформації ворогу — це одне.

Але можу сказати, що дуже часто цим зловживають, наприклад, не під час закупівель, а під час розслідувань справ щодо фортифікацій, їх будівництва. Коли ми опублікували з ухвал багато інформації про завищення цін на постачанні деревини для будівництва фортифікацій на Харківщині — ухвали просто перестали публікувати в реєстрі.

Усі закупівлі щодо будівництва фортифікацій (роботи, закупівля матеріалів, бетонних споруд, деревини) — вони й без того фактично є повністю зашифрованими. Суттєві обмеження є і без цього рішення Кабміну.

Віталій Шабунін, керівник Центру протидії корупції:

— Загальний висновок, який можна зробити з цієї постанови, — закупівлі стануть більш закритими. Уряд розширив список випадків, коли закупівлі можливі поза «Прозорро», додавши, що це на час війни та з оприлюдненням звіту про закупівлю. Втім, ці звіти можуть не оприлюднювати або оприлюднювати невчасно, це важко проконтролювати. Договір про закупівлю завантажується в «Прозорро» протягом десяти днів (санкції за незавантаження немає), а його оприлюднення відбудеться через 90 днів із дня скасування воєнного стану. Це гарантує мінімальну прозорість оборонних закупівель, а будівництво фортифікацій узагалі віднесли до закритих — таких, що ніколи не будуть оприлюднені.