«Скоро часи набуття, воскресінь…». Два роки тому загинув на війні поет Ілля Чернілевський
7 Травня 2024
«Скоро часи набуття, воскресінь…». Два роки тому загинув на війні поет Ілля Чернілевський
У Донецькому степу. За місяць до свого 31-ліття.
Ілля міг не йти на війну - не те здоров'я, відсутність якої б то не було військової підготовки. Одначе ж пішов. Один військкомат відмовив, другий… А третій - узяв.
Звісно, провідним, базовим мотивом Іллі було бажання захистити Вітчизну, свій рід і нарід. Одначе ж була, я думаю, і супутна мотивація, пов’язана з філософським і власне поетичним інтересом: яким є світ у дзеркалі війни? І чим, власне, є енергія спротиву ворожій навалі - яким чином вона видозмінює фрагментовані українські реалії?
От ся фрагментованість, от ся багатоголосність - перше, що фіксується словесним пензлем Іллі…
І бачимо ми, як життя наші Бог
В цю мить підганяє під розмір окопу
А я заряджаюсь і думаю "ох"
Як хочеться снікерса і кока-колу
Як хочеться тиші, без мін, без арти
Як хочеться просто її обійняти
Та мирні думки відсуваються в тил
І пальці засмоктує холод гранати
Віршів Іллі, написаних на війні, небагато. Це має вигляд щоденника поета, щоденника, зітканого з деталей, зі штрихів фронтового побуту. Деталей суто прозаїчних, які, одначе, набувають, у транскрипції Чернілевського, поетичних вимірів.
Тут дрібні деталі і детальки вставляються у раму космічну, раму, у якій є непроявлений на тому полотні Бог. Бог, що коректує вогневі траси і навіть розміри окопу: щоби помічним був, окреслював і підкреслював межі прихистку, тілесного і душевного.
А ще прихистком є тримання моральної планки, отого дива внутрішньої гармонії, конкуренцію з якою може виграти тільки зоряне небо (коли пригадати знамениту формулу Канта). І все то те, вся країна, постає в ореолі сонця вранішнього, яке промовляє до всіх і до кожного: «час набуття, воскресінь» попереду. Як і перемога у війні, де на кону сама Україна і українство…
І сонце встає
І говорить усім
Квітневу, палку і тремтливу промову
Що скоро часи набуття, воскресінь
Що вірити маємо ми в перемогу
І палець правиці кільце обійма
Так міцно, неначе дитину матуся
І чуючи залпи свинячих гармат
Кажу собі впевнено:
Я повернуся
Ці рядки написано Іллею Чернілевським 30 квітня 2022 року. За тиждень потому його душа одлетить посеред жорстокого бою за межу життя і смерті.
Одначе ж він повертається. Уже повернувся. У слові, у поетичному досвіді самопізнання, багато в чому унікальному для української поезії. Досвіді, що увібрав у себе так багато з набутків поетичної творчості останнього століття - у всьому огромі її філософського і власне поетичного виміру.
Першим кроком назустріч стала книжка поезій Іллі "Я птах між тенет" (Ужгород, 2023), упорядкована Ольгою Чернілевською, матір'ю письменника, співака, композитора.
Як тужно, одначе, як невимовно тужно. Та Ілля з нами - сьогодні і завжди.
Джерело: фейсбук-сторінка Сергія Тримбача
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
