2022 рік — найтрагічніший у новітній історії України і рік найсуворіших викликів для українських медіа. «Детектор медіа» докладно аналізує й описує виклики, проблеми і втрати у підсумках 2022 року. Але є й здобутки, зміни на краще, перемоги. Ми запитали керівників найрізноманітніших українських медіа — великих, малих, традиційних, онлайнових, всеукраїнських, регіональних: «Що доброго дав вашій редакції 2022 рік? [Наприклад, організаційні зміни, нові проєкти, навички, досягнення, вміння адаптуватись до умов війни, розуміння важливих речей або цінностей, просто щось у відчуттях, що додає оптимізму.]»

У першій частині відповідають Марічка Паплаускайте (The Ukrainians Media), Сергій Сидоренко («Європейська правда»), Анастасія Равва («Еспресо»), Христина Гаврилюк («Суспільне Новини»), Ігор Кужик (ІРТ, Полтава), Ярослав Журавель («Полтавська думка») і Ганна Шерман («Антиквар»).

Марічка Паплаускайте, головна редакторка онлайн-видання Reporters, The Ukrainians Media:

— Складно вести відлік 2022 року від січня — в нашій спільній пам’яті він радше почався в лютому, разом із брутальним і відкритим вторгненням Росії. Страх і заціпеніння перших днів війни швидко витіснило бажання боротися й докладати всіх можливих зусиль для спільної мети — аби наша країна встояла. Існування незалежних медіа є невід’ємною складовою творення сильної, незалежної, демократичної держави. Тож, попри всі виклики воєнного часу, ми продовжили свою роботу.

І нам багато що вдалося. На основному сайті The Ukrainians ми випустили кількадесят довгих розмов — говорили з Наріманом Алієвим, Оксаною Забужко, Ігорем Калинецем, Віктором Ющенком, Ірмою Вітовською та іншими. Запустили також нові для нас формати: колонки і великі портрети. Одним із перших текстів у форматі фічера стала історія першої української нобеліатки Олександри Матвійчук.

На сайті Reporters ми опублікували понад 130 репортажів та фотоісторій — здебільшого всі вони стосувалися документування подій війни. Ми вагалися, чи варто видавати паперовий журнал під час війни. Але вирішили ризикнути — і не помилилися. Третє число друкованого Reporters з історичною світлиною Дмитра Козацького з «Азовсталі» на обкладинці отримало такий потужний відгук від читачів, що ми мали додрукувати додатковий тираж. Над четвертим номером, присвяченим культурі пам’яті, наша команда буквально працювала при свічках — його очікуємо з друкарні з дня на день.

У вересні в партнерстві з видавництвом «Лабораторія» вийшла друком книжка Reporters «77 днів лютого», до якої увійшли репортажі, що написала наша команда в період між 23 лютого і 9 травня — двома символічними датами в російській мілітарній ідеології. Видавництво підписало договір з американським літературним агентством The Wylie Agency на продаж ліцензії на переклад, тож у новому році ми очікуємо на вихід книжки іноземними мовами.

Не менш продуктивним рік видався і для нашого аудіовідділу — 1,7 мільйона прослуховувань, записи наживо з глядачами і найкращий подкаст про культуру в аудіопремії «Слушно-2022». Протягом року ми запустили чотири нові подкасти. Серед них — проєкт про журналістів на війні «Тут-і-тепер» із ведучою Ольгою Сніцарчук і подкаст про культуру «Наразі без назви» з Богданою Неборак і Настасією Євдокимовою, епізоди якого ми наживо записували в Києві, Львові та Івано-Франківську. З вересня по грудень наша команда разом зі сценаристкою Яною Супоровською працювала над іще одним великим проєктом — «Культурним трибуналом». Це наративний подкаст, який у жанрі аудіоприсутності проводить трибунал над крадіжками росіян в українській культурі.

2022-й став роком зростання і для нашого проєкту «Новини здорової людини». За рік до нашого інстаграма додалося 43 тисячі нових підписників. За рік редакція НЗЛ згенерувала близько чотирьох тисяч новин і текстів, занурила в роботу медіа понад 60 студентів із трьох університетів, створила колаборації з понад 20 українськими інстаграм-пабліками.

Партнерства та спільні проєкти з бізнесами, громадськими ініціативами та міжнародними організаціями — це те, завдяки чому медіа заробляють на життя. Цього року ми переживали: чи потрібні комусь спецпроєкти під час війни? На щастя, ці страхи не справдились. Ми працювали з Центральною виборчою комісією, «Дарницею», Центром демократії та верховенства права, Британською Радою, UNICEF, Центром сучасної культури у Дніпрі, Центром сімейного бізнесу Українського католицького університету, Львівським медіафорумом, Inventor School, IREX, Українським ПЕН, українсько-швейцарським проєктом «Розвиток медичної освіти».

Весь цей час ми постійно казали одне одному триматися, не завжди знаючи, за що саме. Для The Ukrainians Media відповіддю цього року стала Спільнота: наші читачі й читачки, які підтримують наші медіа щомісячними пожертвами. Навесні ми завагалися, чи закликати людей долучатися й підтримувати наші медіа щомісячними внесками: пріоритетом є пожертви для війська. Натомість читацька підтримка вражає: вже у грудні вдалося досягти першої великої цілі — 3000 людей системно підтримують нашу роботу і дають можливість творити якісну людиноорієнтовану журналістику. Йдучи у рік 2023-й, ми ставимо перед собою наступну велику ціль — 6000 амбасадорів і амбасадорок.

Сергій Сидоренко, головний редактор «Європейської правди»:

— Про позитиви 2022 року, як на мене, можна говорити лише в контексті стратегічних змін для країни — дуже болючих, просякнутих кров’ю, втраченими життями та скаліченими долями, карколомних. «Європейська правда», як профільне видання, що опікується тематикою євроінтеграції, опинилася в новій реальності. Тепер ми пишемо не про мрії та стратегічні плани щодо абстрактного зближення України з Євросоюзом, а про процес нашого вступу, який юридично розпочався. Йдеться не про мрію отримати «європейську перспективу», а про дату відкриття переговорів про умови вступу.

Подібний, хоча поки що й менш амбітний і менш помітний процес відбувається в питанні інтеграції України до НАТО.

Висвітлення цих процесів та адвокація реформ уже стали якісно новим викликом для редакції, який лише посилиться після нашої перемоги у війні. Це важливий і навіть приємний виклик, який рік тому неможливо було навіть уявити.

Крім того, ми робимо перші кроки в комунікації для англомовної аудиторії.

Ярослав Журавель, головний редактор газети «Полтавська думка»:

— У 2022 році ми більше працювали віддалено, що вплинуло на всю організацію роботи видання. Перебої в електропостачанні навчили нас працювати максимально оперативно. Кожен почав цінувати ті короткі моменти живого спілкування колективу.

Також цей рік змусив наше видання дещо переосмислити свій контент. Попри повномасштабну війну, ми свідомо більше уваги намагаємося приділяти саме позитивним матеріалам.

І попри всі негаразди в державі, ми й надалі щотижня виходимо друком. Адже маємо робити свою роботу гідно й не підвести наших читачів.

Христина Гаврилюк, головна редакторка «Суспільного. Новин»:

— Війна дозволила нам чітко відокремити головне від другорядного. З перших днів ми ставимо собі запитання: «А це точно те, що зараз потрібно нашим читачам та глядачам?» Також нам було важливо зберегти мовлення на всіх платформах, щоб нас могли знайти без зайвих зусиль. Мовнику вдалось наростити аудиторію, тобто у критичний момент люди обрали нас, і здебільшого залишаються з нами — це те хороше, що трапилось із Суспільним у 2022 році.

З першого дня великої війни ми налагодили роботу в полі в кожному куточку України, напрацювали протоколи безпеки в зоні бойових дій та на окупованих територіях. Навчили людей працювати в небезпеці та документувати злочини російської армії. Закономірно й тема порушення прав люди стала наскрізною в нашій роботі.

Нам було важливо зберегти виваженість і професійність, розмовляти мовою фактів і називати речі своїми іменами. А також обережно й відповідально працювати з героями, нашими співгромадянами. Розповідати не лише про жахи війни, а й про спротив українців, те, що зараз прийнято називати «українським духом». Здається, нам це вдалося.

Анастасія Равва, головна редакторка телеканалу «Еспресо»:

— На початку 2022 року команда «Еспресо» працювала над запуском нового телевізійного сезону. Ми розробили лінійку нових програм і токшоу. Але повномасштабне вторгнення Росії в Україну не дало нашим амбітним планам втілитися в життя.

В останні дні лютого ми оперативно повністю змінили свою сітку мовлення. Адаптували її під вимоги воєнного часу. Почали працювати в режимі власного телемарафону й суттєво збільшили кількість контенту власного виробництва. Нам довелося тимчасово закрити майже всі наші тематичні циклові програми. Автори й ведучі тематичних циклових програм швидко «перекваліфікувалися» — працюють над новинами й інформаційними програмами. Авторка й ведуча програми про здоровʼя зараз веде новини, редактори спортивних програм — випускові редактори інформаційних студій. А один із наших ведучих став воєнним кореспондентом.

Серед найбільших наших досягнень у 2022 році — суттєве збільшення аудиторії на ютуб-каналі «Еспресо». Рівно мільйон нових підписників за рік і лідерство серед інформаційних ютуб-каналів України. Щомісяця ми отримуємо понад 300 мільйонів переглядів.

Також протягом 2022 року ми розпочали дистрибуцію телеканалу «Еспресо» за кордоном і успішно її розвиваємо. На сьогодні телеканал «Еспресо» доступний для перегляду глядачів практично у всіх країнах Європи, в Канаді, Грузії, країнах Азії.

Ще одним важливим проєктом цього року є запуск англомовної версії нашого сайта Espreso Global та ютуб-каналу Spotlight Ukraine, на якому щотижня виходить англомовне токшоу із ведучим Володимиром Остапчуком та матеріали про події в Україні для іноземної аудиторії. Також ми посилили співпрацю з нашими міжнародними партнерами «Радіо Свободою», «ВВС News Україна», «Голосом Америки» і France 24.

Попри всі труднощі цього року, нам удалося зберегти нашу команду. Це професійні люди, які люблять свою країну, виробляють якісний контент і повністю віддаються роботі задля нашої перемоги. Безумовно, це наше найбільше досягнення. Ми з нетерпінням чекаємо часу, коли журналісти «Еспресо» одними з перших повідомлять українцям про капітуляцію Росії.

Ігор Кужик, директор телеканалів «ІРТ», «Місто+»:

— Доброго, скажемо так, мало чого. Але 2022 рік дав розуміння того, що в колективі є люди, на яких можна покластися і які будуть «тягнути» роботу за трьох-чотирьох колег, незважаючи на повітряні тривоги, відсутність належних умов і відповідних виплат. Загалом 2022 рік — це ефективний стрес-тест для редакцій, якого, втім, нікому не бажаю!

Ганна Шерман, головна редакторка журналу «Антиквар»:

— Цей рік, попри те, що він найбільш страшний, складний і жахливий з того всього, що ми могли уявити, приніс багато доброго, дивовижного і прекрасного. Він дав нам зрозуміти безмежність власної стійкості. Тепер стійкість — це такий собі синонім України й історичного часу, який ми переживаємо. Кожен із членів нашого невеличкого редакційного колективу, кожен із наших партнерів відчув це бажання вистояти. Не лише як країна, не лише в політичному, воєнному, історичному, а навіть у побутовому, емоційному і психологічному сенсах. Тобто не просто зберегти своє життя, але й завдяки Богу та нашій армії зберегти своє життя в тих формах і виявах, у яких воно нам цінне. Зберегти душевний спокій, гармонію, рівновагу, зберегти затишок у власних домівках, попри відключення води, світла й опалення. Зберегти редакційний процес; це виявилося непростим завданням в умовах, коли хтось виїхав, коли хтось почувається не дуже включеним у роботу. Все це і є виявами нашої стійкості.

Що стосується нашого редакційного колективу: ми зберегли редакційний і видавничий процеси, впевнилися у своїх подальших масштабних і амбітних намірах і все це втілюємо. Що найдивніше — втілюємо ми все це у доброму гуморі. Ми не просто з оптимізмом дивимось у майбутнє, ми зберігаємо позитивний настрій, добрий і душевний настрій у повсякденні. І це найдивовижніше, що з нами сталося.

Колаж: Микола Шиманський/«Детектор медіа»