Харківська область розділена лінією фронту, тут щодня точаться бої й гинуть українці — військові та цивільні. Частину території українська армія вже звільнила, однак про повернення області до мирного життя ще не йдеться. Нещодавно з інтерв’ю керівника Харківського прес-клубу Олександра Швеця «Детектор медіа» довідався, що в області припинила роботу більшість місцевих телекомпаній. Далі працює лише одна — «Медіа-Зміїв». (Уже після публікації ми довідались, що є ще одна телекомпанія, яка досі працює — «Надія» у місті Первомайському Лозівського району). 

Зміїв — це колишній районний центр на південь від Харкова, в центрі області. Російські війська сюди не дійшли, але бої точилися в кількох десятках кілометрів від Змієва. «Медіа-Зміїв» після вторгнення не припиняв роботу ані на день.

Лариса Бодарева працює на телебачення вже тридцять років. Вона стояла біля витоків створення першого районного ефірного телеканалу у Харківській області — «Зміїв-ТБ». Працює сама як операторка, журналістка й відеоінженерка; тільки нещодавно в неї з’явилась помічниця.

Коли російські війська пішли у наступ, інші медійники, знаючи про досвід колег на окупованих вісім років тому частинах Донеччини та Луганщини, здебільшого готувались до евакуації. Лариса Бодарева натомість вирішила, що зараз найважливіше, що може робити медіа — постачати людей місцевою інформацією, яка їм дуже потрібна. І не лише в ефірі кабельного телеканалу, а й у соцмережах та на сайті.

— Складно було в перші кілька днів, поки налагоджувала роботу й визначалася з форматом, — розповідає Лариса Бодарева. — Фокус змінився кардинально, це зрозуміло. Окрім зміни теми, ми свідомо прагнули запобігати можливим конфліктам і непорозумінням, які час від часу намагаються розбурхати в регіоні свідомо чи несвідомо.

Після 24 лютого газети перестали виходити, локальні телеканали припинили робити новини, а в місцевих групах у соцмережах і месенджерах поширювалась паніка. В сусідніх районах Харківщини місцева влада пішла на співпрацю з окупантами, і у Змієві поширювали інформацію, що мешканців району «покинули», мер утік, міськрада не працює.  Тому з першого дня Лариса Бодарева щоранку записувала звернення міського голови Павла Голоднікова. Це було своєрідне заспокійливе для громади — «якщо Голодніков вийшов зі зверненням, можна видихнути».

Звернення 24 лютого і 2 березня

Після 24 лютого редакція «Медіа-Зміїв» почала вироблять більше власного контенту. У перші тижні ворог просувався територією Харківщини, і всі готувались до найгіршого. Крамниці й аптеки зачинилися, виник дефіцит ліків і пального. «Медіа-Зміїв» розповідав, що й де можна купити, де є бомбосховища, пояснював, як працює система оповіщення, тощо. Потім додалися сюжети про акції місцевих підприємців, які роздавали людям їжу безкоштовно. Згодом Лариса Бодарева почала робити матеріали про роботу гуманітарних штабів і волонтерських організацій.

 — Шістдесят відсотків нашого контенту стосується воєнних дій та гуманітарної сфери, — говорить керівниця «Медіа-Зміїв». — Систематично почали висвітлювати роботу місцевих волонтерів, які з початку війни допомагають бійцям. Це герої тилу, які роблять дуже багато, як і всі, хто долучається до акцій, перераховує гроші, ділиться тим, що має.

Зміївська громада прийняла чимало переселенців, тому «Медіа-Зміїв» робить матеріали і про них.Найважче ж, каже Лариса Бодарева, розповідати про загиблих земляків.

Рекламний ринок у час великої війни практично зник. Власники місцевих телеграм-каналів та груп у месенджерах публікують рекламу, однак телеканалу отримати рекламне замовлення практично нереально. Каналу «Медіа-Зміїв» пощастило — компанія є не тільки медіа, але й провайдером інтернету та кабельного телебачення у Зміївській та Слобожанській громаді. Лариса каже, що це стало одним із головних аргументів, аби не припиняти роботу навіть у найважчі дні. Адже людям був потрібен доступ до інформації — інтернету та телебачення, й цю насущну потребу потрібно було задовольняти. Завдяки команді і технічному директору компанії Валерію Бодареву провайдер працював стабільно в критичних умовах.  

— У перші дні, коли Україну почали бомбити та обстрілювати ракетами, навантаження на мережу зросло в півтора рази, — розповідає Лариса Бодарева. — І це зрозуміло: люди почали більше переглядати відео, читати новини, спілкуватися в соцмережах. Довелося встановлювати додаткове обладнання та розширювати резервні лінії зв’язку, щоб стабілізувати швидкість інтернету. Для нашого підприємства це великі витрати, втім тарифи ми не підвищували.

Компанія, каже вона, навіть узяла на себе волонтерську місію — підключила до інтернету державні установи безкоштовно. А абонентську плату за кабельне телебачення знизили вдвічі; воно стало збитковим, адже половина користувачів не платить за послуги.

Команда «Медіа-Зміїв»

До початку великої війни проблема «зник інтернет» виникала в людей переважно через крадіжки кабелю. Зараз — через будівництво захисних споруд, влучання ракет і артилерійські обстріли.

Телеканал «Медіа-Зміїв» живе за рахунок доходів від інтернет-провайдера, а якщо вдається заробити щось на рекламі, — допомагає армії. Грошей від місцевої влади канал не отримує — і, як каже Лариса Бодарева, не отримував ніколи за півтора десятиліття своєї роботи.

— Тому ми вважаємо себе незалежними і намагаємося бути об’єктивними, — каже вона.

Сюжети, які знімає Лариса та її колеги, виходять в ефірі кабельного телеканалу, публікуються на сайті й у соцмережах. Канал не лише не зупиняється, а й запускає нові проєкти, зокрема на підтримку місцевого малого та середнього бізнесу — кафе, крамниць, підприємств.

Також планують робити більше матеріалів про роботу місцевих волонтерів та кампанії зі збору грошей на потреби українських військових. І кажуть, що сподіваються на краще.