Як писати у жанрі журналістики рішень, де шукати теми й героїв та чи може журналіст пропонувати свої власні рішення — цим та іншим питанням був присвячений вебінар «Журналістика рішень: новий інструмент для висвітлення COVID-19». Тренерами на вебінарі виступили медіаексперти Тетяна Матичак та Анатолій Марциновський.

Публікуємо вісім корисних порад для тих, хто хоче опанувати журналістику рішень і не знає, з чого почати.

1. Проблема — не основний елемент у жанрі журналістики рішень. Проте, звичайно, її необхідно якимось чином позначити. Вона може бути як маленькою, так і глобальною — тобто стосуватися як усього суспільства, так і його окремих груп, як району, так і міста або цілої країни.

Згадати про проблему можна й на початку матеріалу, і наприкінці, і посередині — залежно від того, яким чином це найкраще «ляже» у матеріал.

2. Рішення — ключовий елемент матеріалу. Найголовніше запитання, яке ми ставимо в журналістиці рішень: «Як?» Завдання журналіста — поширити ті рішення, які успішно впровадили інші. Журналіст може й сам долучитися до вирішення проблеми. Тобто — може бути співавтором того чи іншого рішення.

Рішення має бути інноваційним, ефективним. Що цікавішим і оригінальнішим воно буде, то цікавішим буде й ваш матеріал.

3. Пропонуйте такі рішення, які легко можуть повторити інші. Але не забудьте також указати про можливі ризики, з якими можна стикнутися на шляху реалізації цих рішень, і недоліки, які слід взяти до уваги в процесі роботи. Ви можете написати про помилки, яких припустилися інші люди під час реалізації рішення, але обов’язково при цьому зазначити, що необхідно зробити іншим, щоб не повторювати цих помилок.

Опис того, як вдалося добитися цього рішення, дуже важливий. Додайте якомога більше деталей, аби ваші читачі розуміли, що саме необхідно робити для успішної реалізації цього рішення.

Буває, що теоретично рішення є, але реалізувати їх на практиці — складно. Навряд чи варто наводити такі приклади у своїх матеріалах.

4. Що більш ефективний та інноваційний результат — то більше він заохотить інших. Результат має кілька характеристик. Одна з найголовніших — завершеність справи.

Також важливо давати оцінки, наводити статистичні дані тощо для того, щоби виміряти ефективність упроваджених рішень. Це можуть бути оцінки від тих, на кого саме було спрямоване рішення.

Наприклад, якщо ви пишете про інклюзивні проєкти в місті, попросіть оцінити успішні кейси людей з інвалідністю, маломобільних людей — як саме ці зміни позначилися особисто на них.

5. Не забувайте, що між піаром і журналістикою рішень є чітка межа. У своїх матеріалах ви не повинні піарити представників влади, конкретні організації, державні, громадські структури. Ви можете згадати про їхній внесок у впровадження рішення. Але не хваліть когось одного і не пропагуйте ідеї конкретних осіб. Краще зробити акцент на успішній кооперації між, наприклад, громадським і державним сектором.

6. Розрізняйте матеріали в жанрі журналістики рішень із матеріалами, які просто на неї схожі. Є кілька типів матеріалів, які можуть віддалено нагадувати журналістику рішень, та насправді не є нею.

Так, наприклад, це аналітичні тексти. Історії успіху, в яких конкретні особи розповідають про свій життєвий шлях і діляться порадами, як досягти вершин. Матеріали про волонтерів і волонтерські організації. Корисні практичні буденні поради на зразок, як замаринувати огірки. Не варто висвітлювати також і проблеми, вирішення для яких є очевидними.

7. Журналістика рішень та розслідувальна журналістика — не одне й те саме. У розслідувальній журналістиці репортери звертають увагу на те, що вже відбулося — припустимо, на чиновника, який украв гроші. Це дія, яка вже відбулася, і цього не змінити. Розслідувачі працюють задля того, щоб надати ситуації якомога більшого розголосу, покарати винних, притягнути до відповідальності.

Що ж до журналістики рішень, то вона дивиться в майбутнє й говорить про позитивні приклади, які потім можна використовувати іншим. Її завдання — не карати, а надихати.

У журналістських розслідуваннях журналіст — це свого роду суддя, поліцейський. У журналістиці рішень він — посередник.

8. Журналістика рішень надихає на дію та на позитивні рішення. Часто у ЗМІ публікують засилля негативної інформації. Чим більше це бачать люди, тим більше ховаються в соцмережі, де «зливають» свою агресію, відсторонюються від медіа все далі. Через це частішають випадки кібербулінгу, конфлікти тощо.

Журналістика рішень же допомагає вирішувати конкретні проблеми, а тому вона несе трохи «світла» та позитиву завдяки своєму конструктиву.

Фото: Newswire