Шефредакторка інформаційного мовлення Суспільного зі стратегічного планування, співзасновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу Наталя Гуменюк повернулася з відрядження до США. Вона три тижні висвітлювала виборчий процес як спеціальна кореспондентка українського Суспільного мовника. У рамках проєкту «Дедлайн. Розмови про медіа наживо» Наталя розповіла про роботу журналістів на виборах. Розмовляв Андрій Яніцький, директор Центру журналістики Київської школи економіки. Відеоверсія інтерв’ю доступна за посиланням на ютубі. «Детектор медіа» ексклюзивно публікує скорочену текстову версію розмови.

— Наталю, як потрапити на вибори у США в ролі журналіста, а не туриста? Що для цього потрібно?

— Щоби працювати у США як журналіст, потрібно отримати журналістську візу — вона відрізняється від туристичної. Її не так уже й складно отримати. Так ви зможете приїхати у Штати, але все решта — це ваше розуміння ситуації й того, що треба показувати.

Американські президентські вибори кардинально відрізняються від європейських. В останні тижні кандидати фактично не бувають у столиці, їх немає ані у Вашингтоні, ані в Нью-Йорку. Вони їздять по штатах-гойдалках, де найбільша конкуренція. Це штати, де вони намагаються схилити виборців на свій бік. Скажімо, Трамп навряд чи буде десь у Кентуккі агітувати за себе, а Байдену немає сенсу їхати в Каліфорнію чи у Вашингтон, де за нього й так усі голосують.

Більше того, зустрічі відбуваються в маленьких містечках, навіть не у великих містах. Крім того, штаб-квартири кандидатів знаходяться переважно в їхніх рідних містах. Скажімо, в Обами це було місто Чикаго.

Тому вибори у США — це великий логістичний виклик для журналіста.

— Тобто бажано працювати вдвох, бо може не пощастити і ключові події будуть у різних штатах проходити?

— Так, але в нас немає такої можливості. Я працюю одна, в мене немає другої команди. Більше того, кандидати переміщуються на приватних літаках, на президентських літаках, а ви — ні.

— Цікаво, але технічне уточнення: чи треба акредитуватися десь у штабах кандидатів, щоби тебе пропускали на події кандидатів?

— Звісно. Ти маєш стежити, куди їдуть кандидати, але вони не говорять про це сильно заздалегідь. Це пов’язано з тим, що вони приїжджають до сіл чи до містечок, де, на думку їхніх соціологів, у них немає переваги в голосах. І це дуже тонка історія, бо у штаті Огайо вони можуть вирішити їхати спочатку до села Б, потім до села З.

Десь за два-три дні до цієї події стає відомим графік. Але якщо раніше на виборах можна було зареєструватися в республіканців та в демократів, то у 2016 році Дональд Трамп не акредитовував іноземних журналістів. Тобто тобі просто відмовляли в акредитації, але ти міг зареєструватися як учасник зустрічі — й це накладає на тебе деякі обмеження. Ти просто приходиш зі своїм телефоном, навіть селфі-палки не можеш мати, і можеш бути на заході.

— Якраз ми підійшли до технічної частини. Чи треба брати із собою у Штати професійну камеру, штатив?

— Залежно від формату. Але технічний бік — не головне, потрібно дуже швидко рухатися. Цього року Дональд Трамп за три дні провів, здається, 14 мітингів. А Джо Байдена я шукала. Через коронавірус він вирішив не проводити кампанію, але були зустрічі у форматі драйв-ін, коли люди приїздять на парковку на авто та слухають кандидата. Байден проводив дуже мало таких зустрічей, навіть не щодня, й тільки для обмеженого кола преси та його прихильників. Тому дуже обмежене коло людей знало його графік, інформація не розголошувалася. Але якщо ти український журналіст, ти не можеш висвітлювати кампанію Трампа та не висвітлювати кампанію Байдена.

Довелося докласти зусиль, щоби спіймати Байдена. Я попросила всіх своїх контактних осіб, друзів, приятелів, американських журналістів, відшукати, де буде зустріч із Байденом. І тут уже самі американські журналісти виявили для себе, що дізнатися про подію з Байденом майже нереально.

Історія з Байденом для мене була окремим журналістським викликом. Я навіть домовилася із кореспондентом однієї великої американської радіокомпанії, щоб він дивився у своє внутрішнє редакційне планування, де буде Байден. Він мені казав вранці: «Байден буде ось там». І я думала: «Боже, це 1000 миль, і я зараз не там».

Я вирішила, що буду чекати на кандидатів у Флориді та Пенсильванії. Зрештою, я їх там і зустріла. І ось я дочекалася, коли у Флориді водночас були і Трамп, і Байден. Але в різних містах, між якими 500 кілометрів. І я намагалася дізнатися, де саме будуть зустрічі, бо часу на пошуки в мене не буде. І ось одна людина, яка працювала кореспондентом New Yorker, робила для них величезний матеріал про сина Байдена, і яка зі мною також спілкувалася, мала хороші зв’язки зі штабом Байдена.

Мої листи цій людині спрацювали: вона перекинула мене на штаб Байдена, і мене нарешті пропустили в цій драв-ін. Там було сім американських каналів, зокрема, CNN, NBC, Fox. І я.

Ще додам, що на мітингах Дональда Трампа теж дуже мало журналістів, але з іншої причини. Тому що він постійно говорить про фейкові новини, постійно є заклики «CNN sucks», постійно їх принижують, тому журналісти центральних мейнстрим-медіа вважають, що їм небезпечно бувати на мітингах Дональда Трампа.

— Де простіше на виборах працювати — у США чи в Україні?

— У Сполучених Штатах штаби кандидатів дуже закриті до журналістів. Вони оцінюють свій час дуже жорстко. Їх не цікавить іноземна преса, тому там головний французький канал чи головний німецький канал є винятком. На цих конкретних виборах штаб Байдена максимально робив усе — й це були цілеспрямовані дії — щоб журналісти не знали, де перебуває Джо Байден. З іншого боку, Дональд Трамп висловлював свою недовіру до всіх медіа, окрім Fox і ще деяких своїх. Тому на його зустрічах люди не довіряють медіа в принципі. Ти працюєш із телефоном «у полі», як блогер, тому що виборці дуже підозріло ставляться до людини, особливо якщо ця людина в масці.

— Тобто медіа в Штатах вже практично партійні?

— Можна сказати, що медіа підтримують партії, але це не значить, що той самий CNN робить те, що кажуть демократи. Але якщо дивитися десять хвилин Fox, десять хвилин CNN, то розумієш, що це два паралельні дискурси. Дивишся один канал, і розумієш, що ось-ось буде імпічмент Трампу. Дивишся другий, і здається, що Байден — найкорумпованіша особа у світі.

В Америці є практика, коли медіа підтримують кандидатів. Але віддам належне CNN — вони не вигадують новини. А на Fox я бачила, як один впливовий політик-республіканець буквально розповідав, що в Сієтл приїхали китайські цензори, що планують запроваджувати якусь китайську цензуру… Тобто ти розумієш, що це маячня.

Дуже цікава історія, що CNN чекав, коли Fox першим оголосить про перемогу Байдена в Арізоні. Просто щоб його не звинуватили в тому, що він підіграє Байдену. І кажуть, що Дональд Трамп незадоволений тим, як канал Fox висвітлював пандемію, епідемію, вибори, незадоволений власником Рупертом Мердоком. Була розмова Мердока з редакторами перед виборами про те, що результати телеканал висвітлює чесно. Тобто поки триває кампанія, вони підтримують Трампа, але коли оголошують результати, то кажуть, як є. І що якщо Трамп говорить про фальсифікації, то Fox не ведеться. І це, напевно, найбільший приклад того, як медіа можуть зняти політичну напругу. Тобто розпалювати історії з фальсифікаціями республіканські ЗМІ фактично відмовилися.

Фото: Фейсбук Наталі Гуменюк