11:18
Вівторок, 30 Червня 2020

«МедіаЧек»: «Оглядач», «Антикор» і «Високий замок» порушили приватність жінки, яка просила не палити їй хату

754
Видання могли висвітлити історію з буковинського села, не називаючи імені героїні та не публікуючи її фотографії з соцмереж.
«МедіаЧек»: «Оглядач», «Антикор» і «Високий замок» порушили приватність жінки, яка просила не палити їй хату
«МедіаЧек»: «Оглядач», «Антикор» і «Високий замок» порушили приватність жінки, яка просила не палити їй хату

«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили  механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок № 63 

щодо матеріалів низки веб-сайтів, у яких опубліковане звернення Єлизавети Тимко до односельців

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

1. 16 квітня 2020 року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянки на низку матеріалів, мотивована тим, що медіа поширили звернення без згоди Єлизавети Тимко.  

2.Перелік розглядуваних матеріалів:

2.1. Онлайн-видання «Оглядач»:

- матеріал «Жінка, яка заразила коронавірусом села на Буковині, звинуватила у всьому чоловіка: "Розплата Божа попереду!"» було опубліковано 30 березня 2020 року, авторка – Марина Петік;

- матеріал «Скандал із жінкою, яка рознесла коронавірус на Буковині, отримав продовження» було опубліковано 16 квітня 2020 року за тим же авторством;

2.2. Матеріал онлайн-видання «Антикор» під заголовком «Женщина, заразившая коронавирусом села на Буковине, обвинила во всем мужчину» було опубліковано 30 березня 2020 року без зазначення авторства;

2.3. Матеріал онлайн-версії газети «Високий замок» під заголовком «Спочатку просила вибачення, а тепер кляне: заробітчанка з Італії звинуватила у зараженні сіл свого знайомого» було опубліковано також 30 березня 2020 року без зазначення авторства.

3. Матеріали містять відеозапис та фото текстового звернення пані Тимко, в яких ідеться про можливе зараження односільців коронавірусом та наслідки такої підозри, включаючи реакцію пані Єлизавети та поліції на нібито погрози спалити будинок, а також інформацію про те, ким є Єлизавета Тимко.  

4. «Високий замок» та «Антикор» запозичили матеріали з «Оглядача». «Високий замок» послався на першоджерело, а «Антикор» повідомив про походження матеріалів у відповідь на запитання ініціативи. На звернення із запитанням, чи редакція онлайн-видання «Оглядач» отримувала від пані Тимко дозвіл на публікацію її повідомлень, редакція не відповіла, що ініціатива розцінює як підтвердження відсутності такого дозволу.

ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавство, які регулюють цю сферу суспільних відносин

  1. Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом є вищою, ніж приватні інтереси особи.» (п. 3).

2.                  Законодавство

2.1.             Закон України «Про інформацію» (в ред. 2011 р., 2657-XII):

«Конфіденційною є інформація про фізичну особу,.. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.» (ч. 2 ст. 21);

«Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.» (абзац 1 ч. 2 ст. 11).

2.2.            Закон України «Про захист персональних даних» (№ 2297-VI):

«Дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється:

виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів.» (п. 2 ч. 2 ст. 25);

Стаття 1:

«персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована

«згода суб’єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди…;»

«обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення.., знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем».

«Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.» (ч. 6 ст. 6).

2.3.             Цивільний кодекс (№ 435-IV):

«Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи,..» (абзац 1 ч. 1 ст. 308).

 

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

  1. Повідомлення, надіслані однією людиною іншій, однозначно є конфіденційною інформацією. Що ж до публічних звернень, то ступінь конфіденційності інформації у цьому випадку зменшується, але конфіденційність не зникає зовсім, якщо не йдеться про відкриті листи і тому подібні звернення, оприлюднені для невизначеного кола читачів.
  2. У розглядуваних матеріалах (які по суті є одним і тим же, хоч і видозміненим матеріалом, окрім другого матеріалу сайту «Оглядач») є текстові повідомлення пані Тимко з месенджера, її відеоповідомлення та її фото з соцмереж, на яких вона зокрема зображена зі своїми підопічними, яких доглядала за кордоном.

У самих розглядуваних матеріалах та в повідомленні Єлизавети Тимко проглядається її негативна реакція на те, що її відеоповідомлення потрапили в ЗМІ. Навіть якщо вона сама поширювала звернення до односельців у їхній групі месенджера «Вайбер», це не робить її звернення загальнодоступним, адже коло адресатів у групі приблизно обмежене мешканцями села. Що є непорівнянним із аудиторією ЗМІ, яка може охоплювати мешканців області або й усієї України.

Щодо фотографій Єлизавети Тимко з її підопічними, то «Оглядач» на наше звернення не надав доказів того, що отримав дозвіл на їх публікацію. Крім того, не відомо, чи сама пані Тимко мала дозвіл на публікацію фото з людьми, яких доглядала, від них самих або їхніх законних представників. Зважаючи на те, що людина потребувала стороннього догляду, вона також могла і не усвідомлювати, що її фотографують або наслідків публікації цих фото. Тому медіа повинні були утриматись від публікації таких фотографій без дозволу зображених на них людей.

Для публікації фото, на яких зображена сама Єлизавета Тимко, медіа також очевидно не мали дозволу. Отже, їхні дії — втручання в приватне життя.

  1. Ініціатива вважає, медіа, вирішивши висвітлити цю історію, могли розповісти про неї в загальних рисах, не оприлюднюючи повідомлень людини, яку звинувачують у розповсюдженні коронавірусної інфекції, її імені й фото. Будь-яке повідомлення людини, яке не було поширене нею на загал, належить до її приватної сфери. Ступінь такої приватності може зводитися лише до самої цієї людини або охоплювати досить широке коло людей — сусідів, колег по роботі, друзів у соцмережах. Оприлюднення інформації в ширшому колі все ж не робить її загальнодоступною.
  2. Приватні дані Єлизавети Тимко не є предметом суспільного інтересу, що виправдовувало б їхнє оприлюднення. Висвітлити конфлікт та ставлення громади до людини, яку начебто звинувачують у поширенні інфекції, можна було й без розкриття особи цієї людини.

Отже, в цих публікаціях порушений професійний стандарт втручання в приватність лише за наявності переважного суспільного інтересу, а також відповідних норм законодавства.

Ініціатива «МедіаЧек» констатує, що редакції онлайн-видань «Оглядач», «Антикор» та «Високий замок», розкривши особу Єлизавети Тимко, порушили пункт 3 Кодексу етики українського журналіста та абзац 1 частини 1 статті 308 Цивільного кодексу, абзац 1 частини 2 статті 11 закону «Про інформацію», частину 6 статті 6 закону «Про захист персональних даних».

27 червня 2020 року

Читайте також

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
754
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду