Похмурий ранок 20 липня. Близько 8-ї на розі вулиць Богдана Хмельницького та Івана Франка в Києві лунає зі спеціально встановлених колонок музика, стоять десятки телекамер, потроху збираються люди з квітами і беруть до рук плакати «20.07.2016. Київ. Павло Шеремет. 2 роки. Вбивці досі не знайдені». Так розпочинається акція пам’яті журналіста Павла Шеремета, якого підірвали в авто на цьому місці два роки тому.

Адвокат Масі Найєм

Севгіль Мусаєва, головна редакторка «Української правди», кладе букет соняхів під ліхтарним стовпом, до якого прикріплено портрет Павла Шеремета. «Він був журналістом 24 години на добу, – згадує Севгіль про Павла. – Шукав інформаційні приводи всюди, до останнього моменту ходив на прес-конференції, ставив запитання. Був репортером з великої літери “Р”. У 45 років можна було втратити такий інтерес до професії. Але це не про Павла. Він завжди цю професію дуже любив. І водночас він передавав цей інтерес молодому поколінню, створив школу журналістики».

Севгіль Мусаєва, «Українська правда»

Доки Севгіль дає інтерв’ю, на перехресті збираються люди. Серед учасників акції – переважно медійники та громадські діячі, декілька народних депутатів. З букетом білих квітів прийшла посол США Марі Йованович у супроводі кількох охоронців.

Посол США Марі Йованович (ліворуч)

Головний редактор Kyiv Post Браян Боннер і народна депутатка Вікторія Войціцька

Народний депутат Олексій Рябчин, президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков, Крістофер Міллер («Радіо Свобода»)

Донька Павла Шеремета Єлизавета (праворуч). Фото Геннадія Чижикова

Не всі знали особисто Павла Шеремета і не для всіх це просто акція його пам’яті. «Я прийшов підтримати колег, для яких це велика втрата. І нагадати владі, що такі справи потрібно розслідувати. За два роки практично немає ніяких результатів розслідування, а найабсурдніше, що справу повністю засекретили», – каже продюсер «Громадського ТБ» Гайгисиз Гелдієв.

Справа Павла Шеремета не є особистою трагедією редакції «Української правди» – це питання безпеки всієї журналістської спільноти. Про це говорили учасники акції, про це йдеться і в колективній заяві медійних та громадських організацій, які вимагають від правоохоронців публічного звіту про результати розслідування. Після вбивства Павла Шеремета в журналістській спільноті стало більше страху, вважає Севгіль Мусаєва.

«Для нас важливо, щоб не лише ми відправляли запити і вимагали відповідей від правоохоронних органів, – наголошує головна редакторка «Української правди». – Важливо не спускати це на гальма і змусити правоохоронців публічно відзвітувати про те, що було зроблено за два роки. Тому що останній публічний звіт був у лютому 2017 року, у день представлення Сергія Князєва головою Нацполіції. Тобто з моменту призначення Сергія Князєва ніяких просувань у справі немає. Ті ж версії, що були на початку (головна версія – професійна діяльність. – ДМ), немає жодного підозрюваного. Фотороботи досі не опубліковані, хоча всі бачили відео, з якого можна було ідентифікувати цих людей. Це викликає безліч запитань – зокрема, чому справу вирішили засекретити через рік після вбивства?»

Журналісти «Української правди»

Сергій Андрушко, «Радіо Свобода» (праворуч). Фото Світлани Остапи

Богдан Кутєпов, «Громадське ТБ»

Роман Романюк і Роман Кравець («Українська правда»), Марія Себова (Новий канал)

Роман Романюк («Українська правда»), Марія Себова (Новий канал), Роман Кравець («Українська правда»), Михайло Ткач («Радіо Свобода»), Христина Бердинських («Новое время»)

Євген Заславський (Media Development Foundation), Гайгисиз Гелдієв («Громадське ТБ»), Михайло Ткач («Радіо Свобода»)

Віталій Шабунін (Центр протидії корупції) та Гайгисиз Гелдієв («Громадське ТБ»)

Христина Бердинських («Новое время»), Христина Бондаренко (ATR)

Серед учасників акції, які прийшов вшанувати пам’ять Павла Шеремета і вимагати розслідування його вбивства, знайшлися й ті, хто скористався можливістю для політичного «перфомансу». Віра Андріюк, головна редакторка газети «Нова республіка» (орган партії «Республіка»), намалювала хрест на своєму роті. Журналістам вона розказала, що це її відповідь на заяви влади про «нечувану свободу слова», що в Україні журналісти працюють за темниками і зростає рівень цензури, що журналістам потрібно солідаризуватися і не ділитися на «правильних» і «неправильних». Ці ж тези часто лунають від представників «Страна.ua», «Вести», NewsOne, Національної спілки журналістів України.

Віра Андріюк, газета «Нова республіка»

Руслан Коцаба, NewsOne (ліворуч)

Приблизно через півгодини після початку акції на місце зустрічі прийшла Світлана Крюкова, заступниця головного редактора видання «Страна.ua». Її одразу оточили три телекамери без опізнавальних знаків. Пізніше компанію пані Крюковій склав бізнесмен Гарік Корогодський.

Світлана Крюкова, «Страна.ua»

Гарік Корогодський і Світлана Крюкова

Віддаючи шану Павлу Шеремету, його колеги нагадують про безрезультатність розслідування. Севгіль Мусаєва розповіла, що редакція «Української правди» на чолі з Оленою Притулою добивається перекваліфікації справи про вбивство Павла Шеремета за статтею «теракт». «Ми вважаємо, що це дозволить додати до групи слідчих нових професіоналів, змінити підслідність», – пояснює вона.

У вересні минулого року слідство засекретило всі рішення судів у справі Павла Шеремета. Відтоді журналісти не мають доступу не лише до матеріалів справи, а й до судових рішень. «Коли були відкриті судові реєстри, ми могли стежити, що відбувається зі слідством, яка робота ведеться. Зараз, коли справу засекречено, у нас такої можливості немає», – зауважує головна редакторка «Української правди».

Журналістка «Слідства.інфо» Анна Бабінець, співавторка резонансного фільму «Вбивство Павла», припускає, що доступ до судових рішень засекретили в тому числі через вихід їхнього фільму. Водночас слідчі взяли в розробку всі знахідки журналістів-розслідувачів, каже Анна: «Поліція заявляла, що оновила розслідування після нашого фільму, долучила наші знахідки до розслідування. Вони взяли в розробку знайдене нами авто з відеозаписів камер спостереження та колишнього працівника СБУ Ігоря Устименка, який був у цьому авто. Вони його допитували, наскільки нам відомо, але деталей допиту ми не знаємо».

Анна Бабінець, «Слідство.інфо»

Автори розслідування «Вбивство Павла» мали декілька зустрічей зі слідством після виходу фільму, востаннє – близько 4-5 місяців тому. «Це неформальні зустрічі, ми обмінюємося інформацією. Ми бачимо бажання співпрацювати. Слідчі хотіли знати технології, за якими ми працювали, якою була цифрова експертиза відеозаписів», – розповіла журналістка. За її спостереженнями, найактивнішу роль у слідстві наразі відіграє поліція, хоча в розслідуванні задіяні три органи – поліція, СБУ та ГПУ.

Журналісти «Слідства.інфо» продовжують своє журналістське розслідування – опрацьовують інші знахідки, які не увійшли до фільму «Вбивство Павла». Та чим більше минає часу – тим складніше журналістам знаходити нові зачіпки, вважає Севгіль Мусаєва.

Редакції «Української правди» та «Слідства.інфо» мають два пояснення того, чому розслідування вбивства Павла Шеремета не має результату. «Перший варіант – некомпетентність і непрофесіоналізм слідчих. Дійсно, бувають справи, які дуже складно розкрити. Артем Шевченко, радник міністра внутрішніх справ, говорив, що справа Шеремета входить у 5% справ, які не розкриваються. Другий варіант – що владі просто невигідно її розслідувати, тому що замовники і вбивці пов’язані з найвищими посадовцями України. Я допускаю цей момент, враховуючи минулу історію України», – каже Севгіль Мусаєва.

Анна Бабінець звертає увагу й на конкуренцію між трьома учасниками розслідування – СБУ, ГПУ та Нацполіцією – які приховували одне від одного свої знахідки. «Думаю, суміш некомпетентності, конкуренції та певних намірів навмисно не рухати цю справу дало результат, що ми маємо зараз», – вважає журналістка.

Співрозмовники «Детектора медіа» нагадують про справу Георгія Гонгадзе, яка засвідчила: українські правоохоронні органи можуть знайти принаймні виконавців убивства журналіста, але для цього потрібно, щоб минув час і змінилися політичні обставини.

Севгіль Мусаєва і Крістофер Міллер («Радіо Свобода»)

А тим часом «Українська правда» планує розвивати справу Павла Шеремета – школу журналістики його пам’яті. «Ми довго не знали, як далі цю школу робити без нього, бо він був ідейним натхненником. Але я вважаю, що така школа імені Павла Шеремета дуже потрібна українській журналістиці», – каже Севгіль Мусаєва. Вона особисто хоче зайнятися цим благодійним проектом після свого повернення з навчання з-за кордону у 2019 році. Також минулого року засновано міжнародний Фонд пам’яті Павла Шеремета, який підтримуватиме молодих журналістів у різних країнах СНД. Пам’ять про Павла Шеремета увіковічено і в премії його імені, першим лауреатом якої у 2017 році став кримський журналіст Микола Семена, якого переслідує окупаційна російська влада. Цього року премію планують вручати в листопаді до дня народження Павла Шеремета.

О 9:30 перехрестя на розі Хмельницького та Франка потроху порожніє. Розходячись по роботах і справах, колеги та друзі Павла Шеремета домовляються сьогодні ж зустрітися знову і пом’янути Павла о 7-й вечора у сквері Небесної сотні.

Фото: Олексій Чумаченко