Висновок Незалежної медійної ради щодо трансляції телеканалом ICTV розгрому табору ромів у програмі «Надзвичайні новини» від 9 червня 2018 року
Висновок Незалежної медійної ради щодо трансляції телеканалом ICTV розгрому табору ромів у програмі «Надзвичайні новини» від 9 червня 2018 року
І. Обставини справи
1. 11 червня 2018 року до Незалежної медійної ради надійшла пропозиція від Комісії з журналістської етики відреагувати на потенційне порушення законодавства в демонструванні телеканалом ICTV розгрому табору ромів у рамках передачі «Надзвичайні новини» від 9 червня 2018 року.
2. 18 червня 2018 року Незалежна медійна рада, відповідно до пункту 12 Положення про Незалежну медійну раду, визнала звернення в цій справі прийнятним з огляду на факт неприпустимості використання телерадіоорганізацій для розпалювання ворожнечі та підбурювання до насильства.
3. У передачі «Надзвичайні новини», що транслювалася телеканалом ICTV 9 червня 2018 року, було показано сюжет про табір ромів у Святошинському районі Києва — а саме в Національному природному парку «Голосіївський». Ведуча програми Вікторія Сеник показує травневий лист до керівництва Національної поліції України, в якому керівництво парку скаржилося на самовільне зайняття частини ділянки природоохоронної території та її перетворення на «жахливий смітник» (див. 19:36). Стверджується, що «днями там ще й закидали камінням працівника служби державної охорони природно-заповідного фонду України та двох активістів, що прийшли хоча би зафіксувати, скільки дерев зрізано і чи відреагувала поліція на звернення» (див. 19:38–19:50).
4. Після вставки відео, де показують погрози ромів одному з активістів, кидання в нього пакету з невідомим вмістом, а також втечу активіста, ведуча передачі розповідає про те, як журналісти разом із представниками Національних дружин та Олександром (лісником) вирішили навідатися до табору. На думку ведучого Костянтина Стогнія, саме дізнавшись про приїзд журналістів, туди приїхали й посилені наряди Національної поліції, які, мовляв, до того не реагували на листи та виклики. Після показу відео з тим, як самосели виходять із лісу, «в якому будь-кому заборонено смітити, палити багаття, нищити дерева; неначе все як закон каже?» (20:36–20:44). Після запису розмови ромів із представниками громадськості та людьми, яких не можна ідентифікувати як представників правоохоронних органів, представники ромів стверджують, що покинуть територію заповідника (і частина з них покидає його на таксі, «без жодних конфліктів та агресії»). Далі Костянтин Стогній каже: «Натомість по собі лишили десятки шатрів, сміття, непотребу. Хто це усе має прибирати? Лісники. А якщо робочих рук не вистачає? То попросіть якихось добровольців про допомогу» (21:15–21:27). Далі показуються кадри того, як нацдружинники проводять «лісове прибирання»; при цьому поліцейські, як стверджує Вікторія Сеник, їм допомагали.
5. В той же час ведучі програми акцентують увагу на тому, що Національна поліція порушила кримінальне провадження за фактом хуліганства проти нацдружинників. Після цього транслюється коментар лісника Олександра Соколенка, який також висловлює свій подив із приводу того, хто «і для чого спекулює на темі ромів та видає прибирання сміття за стихійним поселенням у лісі за погром» (цитата Костянтина Стогнія). Сам пан Соколенко стверджує, що вийшов на нацдружинників через особисті зв’язки та на прохання працівників парку, які боялися, що не впораються з табором, а також називає те, що відбулося, толокою.
6. Сюжет закінчується тезами ведучих Костянтина Стогнія та Вікторії Сеник відповідно: «Висновки нехай кожен робить самостійно. Від себе скажу: м’яко кажучи, непереливки, коли одні за багаття в парку мають сплатити штраф, а інші можуть дуби рубати на дрова і спорожнюватися ледь не посеред Києва. А поліція ходитиме і робитиме вигляд, що так і треба»; «М’яко кажучи, непереливки, коли копи спостерігають, як лісники з нацдружинниками вивозять після ромів сміття, але потім чомусь порушують справу за хуліганство. То припиняли б і одразу затримували б, якщо закон і дійсно, як нам кажуть, один для усіх».
ІІ. Регулювання
1. Конституція України
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя.
2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
Стаття 20
2. Будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом.
3. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини)
Стаття 10. Свобода вираження поглядів
1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати й передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
4. Закон України «Про телебачення і радіомовлення»:
Стаття 6. Неприпустимість зловживання свободою діяльності телерадіоорганізацій
2. Не допускається використання телерадіоорганізацій для:
закликів до розв’язування агресивної війни або її пропаганди та / або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті;
здійснення інших вчинків, за якими наступає кримінальна відповідальність.
Стаття 59. 1. Телерадіоорганізація зобов’язана:
в) поширювати об'єктивну інформацію.
Стаття 60. 1. Творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний:
б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації;
ґ) виконувати інші вимоги, які випливають із цього Закону і статуту телерадіоорганізації та укладеного ним з телерадіоорганізацією трудового договору.
4. Кодекс етики українського журналіста
9. Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.
10. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.
III. Оцінка дотримання законодавства та професійних стандартів діяльності журналіста
1. Україна є достатньо толерантною до представників національних меншин: якщо брати безпосередню ознаку етнічності, то за часів незалежності на її теренах не виникало гучних етнічних суперечок, як, приміром, на Балканах. Однак маргінальні політичні сили та рухи намагаються використовувати тематику національних меншин і транскордонних народів для втілення своїх прагнень до насильства. Одними з основних жертв насильства, як фізичного, так і емоційного, з боку радикальних сил є роми.
2. Роми зазнавали нападів та дискримінації протягом досить тривалого часу на території Європи. Через кочовий спосіб життя, нетипову для Європи зовнішність, а також мову ромів стереотипно сприймали як безхатьків, крадіїв та злочинців. Також продовжує існувати проблема коректності використання назви етносу — поруч із прийнятим та прийнятним «роми» використовуються такі форми, як «цигани», а за кордоном — gypsies. Не в останню чергу через це роми постійно ставали етнічною групою, на яку було спрямовано мову ворожнечі та підбурювання до насильства.
Європейський суд з прав людини у п. 182 рішення у справі D.H. and Others v the Czech Republic наголосив, що з огляду на їхню турбулентну історію, роми є специфічною категорією вразливої меншини, що потребує особливого захисту. У справі Aksu v Turkey суд також заявив, що незважаючи на відсутність мови ворожнечі в науковій книжці, що була предметом розгляду справи, одним із обов’язків турецького уряду щодо ромів є вжиття заходів щодо протидії негативній стереотипізації ромів.
3. Мова ворожнечі є однією з небагатьох прямо заборонених правом форм вираження поглядів; заборона виступів на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, передбачена статтею 20 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права.
У Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № 97(20) згадано таку дефініцію мови ворожнечі: «Всі види висловлювань, котрі поширюють, розпалюють, підтримують або виправдовують різноманітні форми ненависті, викликані нетерпимістю, зокрема нетерпимістю, що виявляється у формі дискримінації меншин і ворожого ставлення до них».
Так само «Артикль 19» у Кемденських принципах щодо свободи вираження поглядів та рівності також визначає, що забороненою може бути мова ворожнечі, що спричиняє неминучий ризик дискримінації, ворожого ставлення чи насильства щодо осіб, які належать до груп, щодо яких спрямована мова ненависті.
Варто зважити й на позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні у справі Zana vs Turkey, в якій було зазначено, що слід зважати на контекст ситуації в певному географічному регіоні, в якому було озвучено те чи інше висловлювання.
4. Основна загроза в поширенні мови ворожнечі полягає в тому, що її легко не помітити через неочевидність словесних форм, які використовують для розпалювання ворожнечі. Як уже зазначала Незалежна медійна рада у своєму висновку щодо випуску передачі «Відкритий мікрофон» на радіо «АКС» від 25 квітня 2016 року (№9 від 26 вересня 2016 року), тези можуть подаватися ведучими м’яко та неагресивно; крім того, вони часто набувають форми, подібної до оцінних суджень, через вживання зворотів «це тільки версія», «я так вважаю» тощо; втім, це не виключає можливості кваліфікації їх як мови ворожнечі.
5. Якщо аналізувати сюжет, присвячений тематиці ромів у передачі «Надзвичайні новини» від 9 червня 2018 року, то на перший погляд може скластися враження, що сюжет не містить порушень законодавства. Так, ромів називають коректним етнонімом, у сюжеті немає ані закликів до жорстокості щодо представників етносу, ані безпосереднього насильства щодо них. Однак варто звернути увагу на атмосферу самого сюжету та поведінку ведучих — Костянтина Стогнія та Вікторії Сеник. Так, на окреслення ситуації з поселенням ромів у Голосіївському парку вони використовують такі фрази: «перетворилося на жахливий смітник», «лишили по собі купу непотребу», «спорожнюватися в межах Києва». Контекстуально в сюжеті також показується й агресивна поведінка окремих представників ромів. Окремо варто зауважити, що зі слів ведучих випливає й те, що саме вони запросили, разом із лісником, парамілітарні групи для проведення «толоки» у парку.
6. У таких діях журналістів Незалежна медійна рада вбачає декілька загроз. По-перше, заохочення працівниками медіа використовувати неофіційні парамілітарні групи замість представників правоохоронних органів несе надзвичайну загрозу. Оскільки саме телеканали є найпулярнішими джерелами донесення інформації до широкого загалу та зважаючи на, як влучно зауважив Європейський суд з прав людини у справі Jersild v Denmark, потужнішу силу аудіовізуальних образів та більшу шкоду, якої можуть завдати аудіовізуальні медіа, такі медіа мають бути обережнішими у створенні своїх програм. Зокрема, вони не мають заохочувати порушення державної монополії на насильство та виконання функції охорони правопорядку. Таке заохочення в більш віддаленій перспективі може призвести до негативних наслідків та злочинів проти людяності, як це показав, зокрема, приклад нацистської Німеччини.
По-друге, відсутність будь-якого зважання на контекст, у якому виходить сюжет, не може толеруватися, особливо з огляду на те, що контекст ситуації є одним із елементів аналізу на предмет того, міститься чи ні у висловлюванні мова ворожнечі. Щодо контексту ситуації в Україні, то протягом першої половини 2018 року було повідомлено про декілька інцидентів щодо розгрому ромських таборів. Один із них, що стався вже після аналізованого сюжету, призвів до смерті однієї особи і травмування ще чотирьох представників ромів. З огляду на це, трансляція подібних сюжетів, у яких виправдовується діяльність, пов’язана з діями парамілітарних груп проти ромських таборів, лише додає емоцій та сприяє підбурюванню окремих громадян до подекуди насильницьких дій щодо представників ромів.
7. З огляду на це, Незалежна медійна рада вважає, що телеканал ICTV при трансляції знесення табору ромів у програмі «Надзвичайні новини» від 9 червня 2018 року припустився порушень заборони на використання телерадіоорганізацій для розпалювання національної ворожнечі та ненависті, передбаченої Законом України «Про телебачення і радіомовлення».
8. Що ж до дотримання журналістських стандартів, то цей матеріал є новинним та, безумовно, висвітлює суспільно важливу тему — ставлення до ромів та ромської меншини. Водночас, як зазначала Незалежна медійна рада, той факт, що матеріал може бути суспільно важливим, жодним чином не звільняє медіа при підготовці критичних матеріалів, що є частиною суспільних дебатів із певного питання, від дотримання професійних стандартів журналістики (п. 3 висновку щодо сюжету «Отбор судей в Верховный Суд: кто виноват в срыве процесса» у програмі «Подробности» на телеканалі «Інтер» 13 червня 2017 року (№ 17 від 5 липня 2017 року); п. 6 висновку щодо трансляції телеканалом «UA: Суми» випуску «Видавці коммайна» передачі «Під прицілом» (№ 22 від 18 січня 2018 року); п. 7 висновку щодо сюжетів про Аднана Ківана на одеських телеканалах (№ 23 від 12 лютого 2018 року)). Одним із основних таких стандартів є стандарт збалансованості подання інформації, що передбачає надання слова всім сторонам із конфліктного питання (п. 6 висновку щодо трансляції програми «Слідами грантоїдів: спеціальний репортаж» телеканалом «Україна» (№ 16 від 27 червня 2017 року); п. 2 висновку щодо сюжету «Отбор судей в Верховный Суд: кто виноват в срыве процесса» у програмі «Подробности» на телеканалі «Інтер» 13 червня 2017 року (№ 17 від 5 липня 2017 року)).
9. У цьому сюжеті важко стверджувати про дотримання балансу. Так, зокрема, ми бачимо зображення в медіа чітко позитивного образу однієї сторони конфлікту — нацдружинників та правоохоронних органів, та негативного образу іншої сторони конфлікту — ромів. Представникам ромів або ж будь-яких представників громадськості, які би були на їхній стороні, слово в сюжеті не надається, внаслідок чого залишається непоясненою їхня позиція щодо заселення Голосіївського лісу.
IV. Висновки
Незалежна медійна рада вважає, що при трансляції розгрому табору ромів у програмі «Надзвичайні новини» від 9 червня 2018 року телеканал ICTV припустився порушень заборони на використання телерадіоорганізацій для розпалювання національної ворожнечі та ненависті, передбаченої абзацом четвертим частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а також стандарту збалансованості подання інформації, відображеного у статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Результати голосування: «За» — 11;
«Проти» — 0;
«Утримуюсь» — 0.
Голова Незалежної медійної ради Наталія Лигачова
Секретар Незалежної медійної ради Ігор Розкладай