Спільний акт узгодження № 2 «Висвітлення засобами масової інформації теми суїциду»
Спільний акт узгодження № 2 «Висвітлення засобами масової інформації теми суїциду»
Спільний акт узгодження № 2 «Висвітлення засобами масової інформації теми суїциду»
м. Київ, 22 листопада 2017 р.
Зважаючи на те, що у сучасному світі самогубства перетворилися на важливу суспільну проблему, яка потребує превентивних дій,
розуміючи вплив медіа на суспільство, зокрема на дитячу аудиторію,
телерадіоорганізації, що підписують цей акт, добровільно беруть на себе зобов’язання під час висвітлення теми суїциду в передачах дотримуватися наступних принципів та правил:
1. Висвітлення теми суїциду можливе та необхідне з метою надання суспільству повної, об’єктивної та достовірної інформації про наявність важливої суспільної проблеми, напрями та стан її вирішення, ризики, які ця проблема створює безпосередньо для аудиторії відповідного ЗМІ, а також з наміром убезпечення від самогубства людей, схильних до цього.
Водночас, повідомлення про випадок суїциду в засобах масової інформації може спричинювати такі суспільно небезпечні наслідки, як наслідування суїцидальних дій іншими особами, додаткова травматизація рідних і близьких осіб, що вчинили суїцид, та осіб, що вчинили спробу суїциду, а також травматизація аудиторії засобів масової інформації, особливо дитячої. З метою недопущення таких наслідків, телерадіоорганізації, що підписали цей акт, погоджують наведені нижче принципи та правила висвітлення теми суїциду.
2. Важливими правилами, які забезпечать повноту, об’єктивність і достовірність висвітлення інформації про проблему суїцидів, є:
а) до офіційного висновку слідства називати самогубство як одну з версій слідства, повідомляючи також інші версії за їх наявності;
б) без попередньої кваліфікації органами досудового слідства факту доведення до самогубства не допускати власних припущень доведення до самогубства, окрім подачі думки осіб (прямою мовою), які висувають таку версію на власний розсуд;
в) уникати власних оцінок і припущень журналіста про можливі причини самогубства, а надавати їх у коментарях спікерів (за винятком передач журналістських розслідувань);
г) надавати коментарі експертів, наприклад: представників правоохоронних органів, соціальних служб, психологів тощо (за умови їх згоди); повідомляти, якщо не вдалося отримати такі коментарі;
д) за можливості інформувати про зв’язок суїцидів із психічними розладами та надавати інформацію про можливість їх лікування.
3. Основним принципом висвітлення теми суїциду є поширення такої інформації у формах та в способах, що не допускають:
а) заохочення або спонукання до нових суїцидів з мотивів наслідування (відповідно до положень, передбачених пунктом 4 цього акту);
б) додаткової психічної травматизації рідних і близьких осіб, що вчинили суїцид, та осіб, що вчинили спробу суїциду (відповідно до положень, передбачених пунктом 5 цього акту);
в) травматизації, шокування та залякування аудиторії, особливо, дитячої (відповідно до положень, передбачених пунктом 6 цього акту).
З огляду на зазначене вище, положення цього акту не поширюються на суїциди, які не створюють загроз, передбачених частиною першою цього пункту, а саме на суїциди, вчинені з вагомих підстав, зокрема, задля того, щоб уникнути тяжких тілесних страждань (внаслідок катувань, болісних невиліковних хвороб тощо) або не припустити страждань та смерті інших осіб (внаслідок розкриття військової таємниці тощо). Але в цих випадках бажано не використовувати слова «суїцид», «самогубство» та подібні означення, щоб уникнути нормалізації цього явища.
4. Основними факторами, які впливають на вчинення нових суїцидів з мотивів наслідування та які небажані при поширенні інформації про суїцид, є:
а) романтизація, естетизація та/або героїзація суїциду та/або особи, яка його вчинила або намагалася вчинити, зокрема, зображення тіла особи, яка вчинила самогубство, цитування або показ чіткого зображення повного тексту емоційної передсмертної записки, схвалення факту самогубства тощо;
б) поширення деталізованої інформації про спосіб вчинення самогубства та наслідки суїциду в описовій формі або через демонстрацію місця вчинення самогубства (особливо, якщо в цьому місці було вчинено кілька самогубств), предметів, за допомогою яких було вчинено самогубство (наприклад: назва медичного препарату чи доза, характеристики інструменту вчинення самогубства), тіла особи, яка вчинила самогубство, та завданих цим пошкоджень (крім випадків, коли це необхідно для досягнення мети, передбаченої пунктом 1);
в) поширення інформації про те, що суїцид може стати способом вирішення проблеми ( зокрема, спекулювання на розкаянні близьких, звинуваченні ними себе в самогубстві іншої людини);
г) деталізоване обговорення вчинення суїциду популярними особами (за винятком розслідування обставин смерті); порівняння особи, яка вчинила самогубство, з героями літератури чи кінематографу (наприклад, Ромео чи Джульєттою), використання висловлювань на кшталт «епідемія самогубств», «місто з найвищим рівнем самогубств», «міст самогубців», «будинок самогубців» тощо;
д) поширення адрес інтернет-джерел, які пропагують або провокують суїцид (зокрема на скріншотах).
5. Основними факторами, які призводять до додаткової психічної травматизації рідних і близьких осіб, що вчинили суїцид, та осіб, що вчинили спробу суїциду, та які небажані при поширенні інформації про суїцид, є:
а) розкриття без свідомої згоди членів сім’ї особи, яка вчинила суїцид, інформації, що дозволяє ідентифікацію широкою громадськістю неповнолітньої особи, яка вчинила суїцид або спробу суїциду: прізвище дитини; демонстрація зображення (фото і відео) обличчя, а також ідентифікаційних частин обличчя (таких, як очі й вуха); назва населеного пункту (крім міст-мільйонників) без узагальнення до більших територіальних масштабів;
б) неповага до конфіденційності та приватного життя осіб, які вчинили спробу суїциду, або рідних і близьких особи, яка вчинила суїцид чи його спробу: показ їхніх зображень без свідомої згоди рідних і близьких; використання методів прихованого збору інформації; отримання обманним шляхом коментарів осіб, які перебувають у стані афекту чи стресу;
в) використання журналістами, ведучими іронічних (саркастичних), зневажливих (принизливих) чи стигматизуючих висловлювань і метафор щодо особи, яка вчинила самогубство або спробу самогубства, та її рідних.
6. З метою уникнення травматизації аудиторії, зокрема неповнолітніх, які особливо вразливі до інформації про суїцид, медіа повинні утримуватись від:
а) висвітлення фактів суїцидів неповнолітніх у час, коли дитина може здійснювати самостійний телеперегляд (у будні із 7.00 по 19.00) без поважного редакторського обґрунтування;
б) демонстрації крупним планом і без розмиття зображення тіла особи, яка вчинила самогубство;
в) використання в передачі візуального і звукового ряду, який підсилює емоційний вплив інформації про суїцид (наприклад: поїзд, що насувається, кадри падіння з висоти, сліди крові, зображення зашморгу, драматична музика, крики) у час, коли дитина може здійснювати самостійний телеперегляд (у будні із 7.00 по 19.00).
7. При поширенні деталізованої інформації про суїцид в аналітичних або публіцистичних передачах, журналістських розслідуваннях, ток-шоу, реаліті-шоу тощо доцільно поширювати також наступну інформацію, яка є корисною для аудиторії:
а) інформацію про ознаки, за якими можна виявити схильність особи до суїцидальної чи аутоагресивної поведінки та попередити вчинення нею суїциду;
б) контактні дані гарячих ліній, груп допомоги, кризових психологічних центрів тощо, де особи, які демонструють суїцидальну чи аутоагресивну поведінку, можуть отримувати допомогу;
в) коментарі ведучих або експертів про цінність життя, про те, що суїцид не є способом вирішення проблем тощо.
Директор ТОВ ТРК «Україна» Вікторія Корогод
Заступник генерального директора StarLightMedia Анатолій Максимчук
Член правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Юрій Макаров
