У липні цього року черкаські громадські активісти виступили з ініціативою заснувати Конкурс журналістських розслідувань імені Василя Сергієнка – журналіста та активіста з Корсунь-Шевченківського, вбитого в 2014 році.

Колеги та друзі Сергієнка, котрий отримав звання героя Небесної сотні посмертно, впевнені, що причиною жорстокого вбивства стала його громадська та професійна діяльність. Аби вшанувати пам'ять про колегу, було вирішено запровадити конкурс для українських розслідувачів, які працюють у регіонах, адже саме місцеві ЗМІ зазнають найбільшого тиску в боротьбі з корупцією та порушеннями прав людини. Попри те, що ініціатори не розраховували на особливий розголос, до оргкомітету конкурсу надійшло 282 роботи з усієї країни. Оскільки до розгляду подавалися матеріали не лише від місцевих ЗМІ, але й від загальнонаціональних, було прийнято рішення розширити конкурс і дати можливість узяти в ньому участь усім охочим, а також підсилити підтримку регіональних журналістів гучними іменами. Так, серед учасників з’явилися відомі в Україні розслідувачі, зокрема, з проектів «Слідство. Інфо», «Схеми: корупція в деталях», «Ні корупції» тощо. Також участь у конкурсі взяли блогери та громадські діячі, роботи яких були опубліковані в ЗМІ.

6 жовтня в Києві відбулася церемонія нагородження переможців Конкурсу, про результати якого «Детектор медіа» повідомляв окремо. На урочистому заході експерти та журналісти говорили про виклики, що стоять перед вітчизняними розслідувачами; про те, чи мають вплив їхні роботи на владу й суспільство в Україні; та про те, для чого потрібен ще один професійний конкурс.

Один із ініціаторів конкурсу, стрімер і активіст Олександр Аронець у вступному слові наголосив на важливості проведення подібних заходів задля підтримки журналістів-розслідувачів та надання їм додаткової мотивації у непростій професійній діяльності. Він також додав, що значна кількість із поданих до розгляду конкурсних робіт мала реальні позитивні результати: відкриття кримінальних проваджень, звільнення відповідальних за правопорушення осіб, відставки чиновників, зупинення незаконних забудов тощо.

«Я особисто перечитав усі 282 роботи й упевнився, що журналісти в Україні дійсно є четвертою владою і реально впливають на хід історії», – сказав він.

На думку публіциста Віталія Портнікова, який увійшов до експертної ради, запровадження конкурсів для розслідувачів важливе ще й тому, що в недалекому майбутньому залишиться лише аналітична та розслідувальна журналістика, будь-яка інша – помре: «Той факт, що в нас в країні журналістика розслідувань існує і що її представники змагаються за премії, є підтвердженням того, що ми на правильному шляху і що в нашій журналістиці досі панує небайдужість».

Віталій Портніков

Також він наголосив, що розслідувальна журналістика не має бути імітованою: недостатньо поставити камери біля урядової установи та спостерігати, хто туди зайшов або звідти вийшов, потрібно розслідувати реальні злочини. Учасники цих злочинів, як правило, готові розправлятися з журналістами, так відбувається в усьому світі, і коли розслідувачі гинуть, це означає, що розслідувальна журналістика існує – як існує війна, коли є ті, хто загинув, бо якщо всі залишаються живими, це означає, що немає ніякого походу проти ворогів.

«Люди роблять вибір, який рано чи пізно приводить одних – до успіху, а інших – до могили. Але все це і складає сенс цієї важкої професії, тому вона має бути такою шанованою, і ми маємо поважати тих, хто займається справжньою розслідувальною журналістикою», – додав він.

Ольга Шалайська (ІМІ), Сергій Сарафанюк

Олег Перетяка, «Дзеркало тижня», переможець у номінації «Найкраще розслідування в загальнонаціональних друкованих ЗМІ», матеріал «Оренда у військовому відомстві: корупція чи шахрайство»

Володарка Гран-прі Тетяна Заровна (ОРД) та один із ініціаторів проведення конкурсу Олег Собченко (Корсунь-Шевченківський)

Член журі конкурсу, редактор інтернет-видання «Новинарня» Дмитро Лиховій поділився своїми враженнями від вивчених робіт учасників. Він зазначив,що в Україні існує забагато приводів займатися розслідувальною журналістикою, але якість її помітно зросла з 1990-х років, коли поштовхом до розвитку цього жанру стала справа про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. До речі, Дмитро Лиховій був не першим, хто згадав цього вечора про Гонгадзе: експерти порівнювали справу його загибелі зі справою Василя Сергієнка.

Відзначаючи важливість Конкурсу журналістських розслідувань імені Василя Сергієнка, Дмитро Лиховій наголосив на тому, що подібні премії в Україні здебільшого засновуються грантовими іноземними структурами, а цей конкурс – український, де українські експерти оцінюють своїх журналістів. Тому він має всі шанси стати одним із найбільших і значущих в країні.

Дмитро Лиховій

«Українська журналістика не може зосереджуватися в одному місці – в Києві. У цивілізованому світі вона існує в регіонах, і саме журналісти регіональних видань є популярними та авторитетними серед своїх читачів, глядачів і слухачів», – сказав Віталій Портніков.

Але саме журналісти з регіонів України, на відміну від столичних колег, постійно перебувають під тиском з боку місцевої влади, а будь-яке розслідування призводить до погроз, інколи – до фізичної розправи. Наприклад, 16-річний школяр Сергій Чагаров із Гатного Київської області за свій матеріал «Дерибан у Гатному: “Озерний гай” привчає інвесторів до септика на болоті» отримував погрози від місцевого депутата, та все ж довів справу до суду.

Євгена Лісічкина з Харкова (переможець у номінації «Найкраще розслідування громадськими активістами, блогерами» за матеріал «Тендерний покер: Як у Кернеса грають з ProZorro») нещодавно побили просто посеред вулиці. Євген не знає, за що саме отримав синці, але зізнається, що вони його не лякають. «Психологічно це важко, перебираєш у голові, які самі розслідування могли стати причиною нападу, але це не зупиняє», - сказав він.

Про побиття та погрози розповів також блогер із Миколаєва Денис Жело, який розслідував корупцію на Одеській залізниці. Він розповів, що за два дні до передачі документів справи до прокуратури вночі до його дому увірвалися невідомі в масках і побили родича, переплутавши його з автором матеріалу. Після того щотижня на ворота його дому вішали похоронні вінки. Національна поліція в Миколаївській області відкрила два кримінальних провадження: перше – за фактом нападу на одного з членів сім'ї Дениса Жело, друге – по факту розкрадання бюджетних коштів Миколаївської філії «Одеської залізниці». Нині тривають слідчі дії. 

Сергій Чагаров

Олександр Волошин (ще один переможець у номінації «Найкраще розслідування громадськими активістами, блогерами» за роботу «Хто купив Україну») та Євген Лісічкін

Денис Жело

Та інколи захищати потрібно не лише самих журналістів, а й людей, які допомагають їм у розслідуваннях. Після оприлюднення фільму «Зеки-раби» Дарини Отченашенко («Більше, ніж правда», ICTV) про зловживання, катування та корупцію в українських тюрмах команда проекту спромоглася переселити до інших в’язниць деяких учасників передачі, котрі давали свідчення про правопорушення щодо них. Юрист Тарас Боровський, який отримував нагороду для Дарини в номінації «Найкраще телевізійне розслідування», розповів, що попри намагання команди захистити свідків, декількох із них було закатовано, вони загинули.

Валерія Єгошина («Схеми: корупція в деталях»), переможець у номінації «Найкраще розслідування в загальнонаціональних інтернет-ЗМІ», проект «Київ: Спадок у руїнах», та Олександр Аронець

Тарас Боровський (юрист, ICTV) і Олександр Аронець

Гран-прі від організаторів конкурсу отримала Тетяна Заровна (ОРД) за розслідування вбивства Василя Сергієнка «Безкарність “Панди”, як дзеркало контрреволюції, що перемогла».

Олег Перетяка, Олег Собченко, Тетяна Заровня

Ще одне розслідування смерті Сергієнка було показано одразу після вручення премії. У документальному фільмі зібрано докази причетності до вбивства народного депутата Геннадія Бобова, якого називають ворогом журналіста, адже саме його корупційні схеми викривав у своїх розслідуваннях Сергієнко, вимагав позбавити Бобова звання Героя України та збирався конкурувати з ним на місцевих виборах.

Як писав «Детектор медіа», Сергієнка було викрадено з власного подвір’я в Корсунь-Шевченківському навесні 2014 року. Його тіло зі слідами катувань та численними ножовими пораненнями було знайдено наступного ж дня за 15 км від міста у Виграївському лісі. Наразі тривають слідчі дії, в результаті яких до відповідальності притягнуто підозрюваних в організації викрадення та вбивства, але замовника досі не покарано.

Наприкінці заходу присутні мали можливість на прохання дружини вбитого журналіста Валентини Сергієнко підписати відкритого листа до Генеральної прокуратури України із проханням позбавити «регіонала» Геннадія Бобова недоторканості, аби слідство могло повноцінно здійснювати розслідування та в разі необхідності притягнути його до відповідальності.

Нагадаємо, до оргкомітету конкурсу ввійшли журналіст, шеф-редактор черкаського інтернет-видання «Дзвін» Леонід Даценко; ветеран АТО, розслідувач із м.Корсунь-Шевченківський Олег Собченко; народний депутат України Микола Княжицький; народний депутат України Ігор Луценко; активіст Революції гідності, стрімер Олександр Аронець.

Роботи оцінювало експертне журі, до складу якого ввійшли публіцист Віталій Портніков, шеф-редакторка LB.ua та телеведуча Соня Кошкіна, професори Сергій Квіт, Микита Василенко та Валерій Іванов, шеф-редакторка інтернет-видання «Детектор медіа» Наталія Лигачова, журналісти Володимир Мостовий, Юрій Бондар, Дмитро Лиховій, Михайло Шаманов, Ростислав Мартинюк, представники регіональних ЗМІ Тетяна Воронцова, Юрій Грицик.

Організатори планують проводити конкурс щороку.

Фото: Павло Шевчук