Андрухович нагороджений престижною європейською літературною премією «Віленіца»
Андрухович нагороджений престижною європейською літературною премією «Віленіца»
Одразу два українських письменники і публіцисти стали лауреатами цьогорічної літературної премії «Віленіца»: першу премію здобув Юрій Андрухович, творчою стипендією Центральноєвропейської ініціативи нагороджено молодого ужгородця Андрія Любку.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Назва літературного фестивалю походить від назви карстової печери Віленіца, що на південному заході Словенії, там же відбудеться і церемонія вручення нагород. Упродовж минулих 32 років лауреатами «Віленіци» були зокрема Петер Естерхазі, Збіґнєв Герберт, Мілан Кундера, Адам Загаєвський, Клаудіо Маґріс, Анджей Стасюк. Крім головної нагороди, вручають також «Кришталеву премію Вілениці», за яку голосують усі учасники фестивалю. Серед її лауреатів у минулому були українські письменниці Наталка Білоцерківець, Таня Малярчук і Катерина Калитко.
Цього року фестиваль відбувається з 5 до 10 вересня під гаслом «Література, що змінює світ. Світ, що змінює літературу». Письменники з двадцяти країн дискутують про те, чи в постмодерністському 21-му столітті взагалі можна говорити про заангажовану літературу.
Журі на чолі з македонською письменницею Лідією Дімковською, визнало лауреатом премії Юрія Андруховича за його «повнокровну, мужню й вільнодумну літературу, що повертає нам, середньоєвропейцям, власне та спільне минуле й майбутнє».
Андрій Любка, який здобув ступінь магістра балканських студій у Варшавському університеті, надрукував чимало есе й репортажів про країни й людей цього багатонаціонального регіону.
Андрій Любка
«Те, що цього року особлива увага присвячена саме Україні, означає, що Україну почали бачити не як якусь із країн постсовєтського простору, не як східноєвропейську країну, але Україну починають відкривати як центральноєвропейську країну, яка має багато спільного із Центральною Європою. – каже пан Андрій. - Від Словенії через Чехію й закінчуючи Україною, це один регіон, який має цікаву, багату й спільну культуру й вочевидь теж має спільні небезпеки й загрози, які зараз ми всі переживаємо».