«Детектор медіа» продовжує дискусію про ситуацію в НМПУ. Нагадаємо, розгорнуту інформацію про конфлікт між головою НМПУ Юрієм Лукановим та членами Комітету й Ради викладено тут. У своєму блозі «Прекратите грызню» шеф-редакторка «ДМ» Наталя Лигачова закликала колег почати серйозну дискусію про те, як подолати кризу й актуалізувати діяльність медіапрофспілки. Зі своїми думками на сторінках «ДМ» виступив один із засновників профспілкового руху в українському медіапросторі Сергій Гузь. Продовжили дискусію у статтях та блогах фрілансер, відомий політолог, член НМПУ Євген Жеребецький, знову Сергій Гузь (дивись тут і тут) та член НМПУ, старший науковий співробітник Канадського інституту українських студій Тарас Кузьо.

Щоб систематизувати позицію з приводу ключових питань, які може бути розглянуто під час позачергового з’їзду НМПУ, «Детектор медіа» провів опитування. Ми поставили колегам такі запитання:

1. На фоні відсторонення від виконання обов’язків голови НМПУ Юрія Луканова, чи вважаєте за доцільне повне перезавантаження керівних органів НМПУ під час позачергового з’їзду організації?
2. Чи потрібно вносити зміни до статуту в розділах, що регулюють організацію роботи штату? Зокрема, щодо розмежування представницьких та виконавчих функцій керівних органів (ради й комітету)?
3. Які першочергові завдання повинна поставити перед собою оновлена профспілка?
4. За яким принципом повинні будуватися стосунки між штатними представниками організації та виконавцями грантових проектів?
5. Якою повинна бути діяльність організації в рамках співпраці з донорськими організаціями?
6. Як повернути мотивацію до профспілкового членства?

Мирослав Ватащук, член НМПУ, власкор IA ZIK у Луцьку:

1. На мою думку, слід почути обидві сторони у відкритій дискусії. Адже наразі доводилося лише все читати у ЗМІ та на сторінках соціальних мереж. Лише після цього слід оцінити всі аргументи та приймати виважене рішення, спираючись на факти, а не емоції.
2. Про потреби внесення змін до статуту НМПУ кажуть усі. Очевидно, на з’їзді відповідні рішення таки буде прийнято.
3. Такі, які передбачено статутом. Насамперед, захист трудових прав членів профспілки.
4. За правовим. Нам не потрібно вигадувати велосипеда, адже законодавство вносить власні корективи в ситуацію.
5. На мою думку, співпраця НМПУ з донорськими організаціями має бути зваженою. Але нинішній скандал, як і його переростання в публічну площину, завдає профспілці репутаційної шкоди. А це і є найбільші втрати.
6. Повернути мотивацію до профспілкового членства можливо лише дієвістю спілки. Люди повинні розуміти, що членство в НМПУ надає певні преференції. Наприклад, захист. Якщо спілка буде аморфною й недієвою, то перфектності у статусі члена профспілки люди не вбачатимуть.

Ганна Прокаева, членкиня НМПУ, м. Харків:

1. Через відсторонення Луканова вважаю за необхідне повністю оновити склад керівних органів ВНМП.
2. Зміни до статуту вносити потрібно.
3. Першочерговим, як на мене, для керівних органів має бути питання не особистої значущості, а колективу. Ідеологічне питання: навіщо існує спілка? Керівні органи мають своїми діями відповідати на це запитання. Також у світлі останніх подій (як було усунуто Луканова), вважаю, необхідно впровадити запобіжні заходи — таке рішення має ухвалюватися прозоро із публічним обговоренням, принаймні із залученням максимуму членів ради. На питання, які буде винесено на голосування, члени ради повинні мати достатній час, аби ознайомитися попередньо, дослідити повноцінно та всебічно ситуацію, щоби прийняти виважене рішення. Якщо є конфлікт, який не вирішується між керівними органами, має бути обговорення цього конфлікту в ширшому колі, можливо, із залученням професійного фасилітатора-конфліктолога. Оскільки життя спілки та її інтереси мають бути вищими за амбіції її членів чи інші особистісні характеристики.

Політикою має займатися голова спілки (на підставі довіри членами організації). Робота голови має бути прозорою та відкритою. Таким чином ця людина зобов'язана мати відповідний досвід та дипломатичні якості, знати поточну ситуацію в Україні та за її межами, представляти інтереси журналістської спільноти, мати відповідні погляди (не радикальні), стратегічне мислення.

4. Прозорість, відкритість, стабільність. У профспілці має бути окрема людина чи навіть дві, які постійно шукають гранти на проекти й таким чином сприяють розвитку спілки. Бо це велика частина бюджету організації. Також залучаються активно до проектів регіональні первинні організації. Спілка має займатися також і вирішенням проблем та питань журналістів на рівні регіону — одночасно це сприятиме і популяризації спілки. На участь у грантових проектах має бути публічно оголошено конкурс.
5. Професійною, етичною, дипломатичною та представляти, відстоювати інтереси українських журналістів. Залучати регіональні первинки та їхні ресурси.
6. Чесність та стабільність самої профспілки, власний офіс, популяризація своєї діяльності, лікбез у регіони, де зневіра часто перевищує надію. Більше представників у керівних органах спілки з регіонів, щоб вони відчували профспілку своєю та представляли її на своєму локальному рівні.

Юлія Фомічева, журналістка, м.Черкаси:

1. Думаю, що слід приймати рішення по кожній персоналії окремо.
2. Потрібно організувати роботу керівних органів так, щоби звичайним профспілковцям не доводилося думати про розмежування роботи ради й комітету, а вирішувати більш значущі професійні питання. Багато членів навіть не знають різниці між комітетом і радою. Й це нормально. Їх не повинно турбувати, хто яку посаду ділить. Важлива саме профспілкова робота.
3. Вона повинна почати працювати як профспілка.
4. Кожен повинен виконувати свою роботу. А дружити їм чи ні — їхня справа.
5. Організація не може обходитися без донорського фінансування. Тому слід зробити все можливе, щоби ця співпраця була максимально ефективною й обслуговувала не інтереси окремих членів спілки, а максимальної кількості її членів.
6. Повторюся, профспілка повинна почати працювати як профспілка.

Тетяна Ігнатченко, власна кореспондентка 5 каналу, м. Маріуполь:

1. Вважаю за доцільне на черговому з’їзді профспілки повернути повноваження Юрію Луканову та оновити склад ради НМПУ.
2. Щодо цього питання маріупольський осередок НМПУ, який я очолюю, ще не має узгодженої консолідованої позиції. До з’їзду визначимося.
3. Більше практичних дій. Зокрема, спрямованих на розвиток та підтримку розвитку регіональної журналістики та допомогу журналістам. (Тренінги, консультації юридичні та щодо пошуку грантів тощо). Активніше залучення регіональних представників до діяльності НМПУ.
4. За принципом функціонування підприємства: НМПУ залучає до виконання робіт фахівців (юристів, економістів тощо), які виконують свою роботу та отримують за це гроші. Політику організації залучені робітники не визначають.
5. Головне, на мою думку, що донори не мають впливати на політику організації, визначену журналістами — членами профспілки. Фінансова підтримка не має обмежувати права та свободу ні окремого журналіста, ні організації в цілому.
6. Реальними справами, про які написала, відповідаючи на запитання пункту 3.

Сергій Штурхецький, в. о. голови НМПУ:

1. Перевибори керівних органів (голови, заступників, комітету, ревізійної комісії) мають відбуватися не рідше ніж раз на два роки. Тому позачерговий з’їзд — чудова нагода такі перевибори зробити. З’їзд міг би вирішити й низку нагальних питань із приводу змін до статуту. А якщо вносяться зміни до статуту, то змінюються функціонали й керівних органів, отже, їх потрібно переобирати. Це другий «плюс» у колонку за перевибори.
2. У статуті й тепер міститься розмежування повноважень між керівними органами (комітетом і радою, наприклад). Член комітету НМПУ, наприклад, не може бути членом ради. Робота апарату (чи «штату» — як ви його називаєте) регулюється відповідними положеннями, приймати чи змінювати які може не лише з’їзд, а й комітет. Безпосередню відповідальність за організацію роботи апарату профспілки несе голова комітету НМПУ— «формує та здійснює управління виконавчим апаратом Комітету, розробляє штатний розклад Профспілки, кошторис витрат на утримання апарату, має право прийому та звільнення працівників».

Нині апарат профспілки — це бухгалтер, виконавчий секретар, секретар і піар-менеджер, хоча більша частина коштів на їхнє утримання — це залучені грантові кошти, а не гроші з профспілкових внесків. Якщо потрібно про їхню діяльність говорити в статуті — поговорімо. Але на моїй пам’яті конфігурація апарату профспілки була різноманітною й диктувалася актуальними на той час завданнями та фінансовими можливостями. Тож детально такі речі прописувати в статуті, на мою думку, не варто. При потребі регулювання тих чи інших відносин керівні органи НМПУ мають статутні повноваження приймати відповідні положення.

3. Остаточно ми все почуємо на з’їзді від делегатів, але вже тепер, під час спілкування з первинками, ми бачимо очевидні речі, на які тривалий час не звертали уваги. По-перше, це організаційні питання — становлення, розвитку, функціонування місцевих організацій, по-друге — системного підходу до викликів, які постають перед журналістами — від небезпек на передовій до небезпек порушення трудових прав, або переслідувань зі сторони криміналітету. По-третє, отримання необхідних знань, які би допомогли й роботу зберегти, й стати більш конкурентноспроможними на ринку праці. Це все — мій суб’єктивний погляд. Завдань набагато більше і їхня пріоритетність — це теж питання для дискусії. В одному впевнений: серед головних завдань профспілки немає визначення повноважень голови, комітету, ради, взаємин між працівниками апарату тощо.
4. За принципом функціональності. Тобто, виконання завдань. Не може бути грантової діяльності, яка би не відповідала статутним завданням організації. Тому люди, які працюють на виконання проектів, працюють і на профспілку. При цьому на сьогодні вони можуть поєднувати посади профспілкові (ці посади неоплачувані) й посади проектні (оплачувані), функціонал яких збігається на 95–100 % Так працює багато організацій, і це дозволяє розширити свої можливості там, де не вистачає власних коштів.

У майбутньому, якщо ми кажемо про можливе залучення нечленів профспілки, нежурналістів до проектної роботи, то, можливо, ми прийдемо до того, що члени профспілки, які займаються професійною журналістською діяльністю, отримуватимуть єдину національну прес-карту, а члени профспілки, котрі здійснюють юридичний захист, працюють за різними програмами, матимуть картку члена профспілки. Наразі в нас два в одному — кожен член профспілки має членський квиток, який є одночасно і прес-картою.

5. Активною, прозорою й відповідальною. Як перед грантодавцями, так і, насамперед, перед своїми спілчанами. Якщо це відповідає інтересам спілчан, то чому не використати грантову допомогу й провести, наприклад, навчання з безпеки журналістів? Або забезпечити юридичну підтримку журналістам?

Водночас серед членів профспілки є чимало фахівців, котрі можуть надавати якісні фахові послуги і зазвичай для членів профспілки вони це роблять безкоштовно. Але, знову ж таки, коли є можливість отримати відшкодування за свій затрачений час, — то чому б і ні?

На мою думку, дискусія в стилі, що потрібно робити організації — розраховувати тільки на власні внески чи залучати грантові кошти — безперспективна й давно застаріла. Вже багато успішних прикладів переконують — досягнути мети можна на основі власних потужностей із залученням грантових коштів.

Медіа-профспілка давно має заслужений авторитет серед міжнародних організацій і партнерів-донорів. Ми нині працюємо над проектом створення спостережної ради НМПУ, який би нам допоміг чути голос міжнародного та національного експертного середовища.

6. Щодо мотивації — хороше питання. Це якраз у контексті попереднього запитання про завдання профспілки. Профспілка набагато якісніше може надавати сервіси своїм членам, коли чисельність зростає організації. Це такий соціальний ефект, при якому 1+1 завжди більше двох. Бо збільшення кількості членів профспілки — це не арифметичне збільшення потужності організації. Це значно більше.

Тому, звісно, потрібно говорити з журналістами. Наводити приклади. Розповідати, що робити. Повертати віру в себе.

Юрій Луканов, колишній голова НМПУ:

1. Нинішній комітет НМПУ зруйнував стосунки з нашими міжнародними партнерами. Першим індикатором є те, що представників НМПУ не було запрошено на вже традиційний круглий стіл у рамках ОБСЄ у Відні. Заступник генерального секретаря МФЖ Джеремі Діар приїхав на зустріч із активом НМПУ й поїхав розчарований. На кожну наявну проблему він отримав по три варіанти відповідей. Це сталося після неадекватних міжнародних ініціатив комітету.

Комітет також уславився скандалом із Юрієм Шеляженком та ініціюванням усунення голови організації. Я не проти, щоб моє місце посів хтось інший. Але такому комітету точно немає чого робити на чолі профспілки. Він її якщо не розвалить, то перетворить на збіговисько.

2. Однозначно потрібно. Треба чітко розподілити функції: рада є політичним органом, а комітет суто виконавчим. Треба ще й зафіксувати на папері певні принципи, які би передбачали колективне ухвалення стратегічних рішень і індивідуальну відповідальність за втілення цих рішень у життя. Інакше вийде те, що тепер вийшло: всі будуть встромляти носа у справи інших і намагатимуться заважати їм працювати. Такий собі колгосп, коли існує індивідуальна безвідповідальність.
3. Вона має стати не вертикальною організацією, а організацією з горизонтальними зв'язками. Як саме цього досягти — тема окремої розмови.
4. Якщо член керівного органу профспілки стає керівником грантового проекту, він має вийти з керівних органів профспілки. Інакше є конфлікт інтересів. Він звітує сам собі. Мало того, можливо, навіть рядові виконавці, якщо працюють на повну ставку в грантовому проекті, не мають бути в керівниках. Інакше вони перетворять профспілку на додаток до себе. Ну й грантові проекти повинні затверджуватися радою й до них набиратися люди мають на конкурсній основі.
5. «Покажи мені, що ти можеш без грантів і я скажу, що ти зробиш з грантом». У деяких нинішніх керівних діячів уявлення, що винятково на грантах можна будувати діяльність. Тим часом, коли довелося витягувати профспілку з кризи, то чимало було зроблено без грантів. Та й нині є проекти без грантів. Тож треба намагатися позбавитися психологічної залежності від грантів. З іншого боку, усвідомити, що гранти важлива річ. Але спершу ідеї, а потім гранти, а не навпаки.
6. Мотивація не зникала. Криза не в організації. В неї купа проектів. Зростає кількість членів. Криза в комітеті. Просто треба ліквідувати причину кризи, яка полягає в тому, що бюрократичний апарат прагне домінувати в організації.

Василь Бедзір, член Ревізійної комісії ВПС НМПУ, голова Ужгородської первинної організації:

1. Так, іншого варіанту бути просто не може, адже є велика група людей, які й надалі бачать Юрія Луканова головою НМПУ, вважаючи неправомірним його дострокове відсторонення з посади керівника організації. Слід якнайшвидше вирішити питання «легітимізації» керівництва спілкою, щоб зняти в ній нинішнє напруження, яке виникло після останнього засідання ради НМПУ та її суворого рішення. На мій погляд, не зовсім правомірного.

Відверто кажучи, засідання ради скидалося на «бунт на кораблі». Проти «капітана» виступали його «помічники», які в суперечці не наводили достатніх аргументів, а лише демонстрували втомленість і роздратованість від «невдалого» управління «кораблем». Підвищений градус емоцій і відверта неприязнь до Луканова з боку «бунтівників» перешкоджали обом сторонам вести конструктивний діалог, а всім присутнім членам ради — осягнути глобальну провину «капітана», через яку він повинен позбутися свого «містка». Сподіваюся, з’їзд зможе розставити крапки над «і», адже на ньому ситуація буде бачитися виразніше, аргументи стануть переконливішими і буде дана об’єктивна оцінка ситуації в профспілці.

2. Обов’язково. Мені здається, що нині конфлікт у профспілці продиктований багато в чому матеріальними інтересами виконавців грантів. Тож нам слід іти до того, щоб матеріальні інтереси не перешкоджали виконанню засадничих завдань профспілки. А для цього виконавці не повинні контролювати комітет НМПУ, який серед іншого займається й менеджментом. У цьому випадку не матимемо конфлікту інтересів, який є сьогодні і який роз’їдає профспілку зсередини.

Щодо розмежування повноважень ради і комітету, то їхні права і обов’язки слід, по-перше, максимально конкретизувати, а по-друге, дати змогу раді відчути себе цілим організмом. На сьогодні це різношерсна група людей, які здебільшого не знайомі один із одним. Можливо, в статуті слід передбачити обрання голови ради за аналогією голови комітету. Рада мала б представляти інтереси регіонів, оскільки комітет — це завжди інтереси центру.

3. 3. Оновлена профспілка повинна зосереджуватися не лише на зовнішніх питаннях (як от закордонні поїздки, намагання виглядати краще в міжнародних контактах, «мочити» росіян тощо), а й на внутрішніх — щоденній діяльності всередині організації. Спілка має розширюватися кількісно (бо за десять років чисельно не зросла), набувати авторитету й сили в нових регіонах, не втрачаючи його там, де він раніше був досягнутий (вплив НМПУ у регіонах не такий помітний, як був на початку). Звичайно, слід продовжувати захист членів профспілки в судах, чим займалися й раніше. Це вагомий аргумент на користь організації, але спектр її завдань, функцій більше і вони різноманітніші, якщо згадати статут. І вони повинні теж реалізовуватися вповні.
4. 4. Принцип має бути той, щоб виконавці проектів були кваліфікованими (і добре оплачуваними), однак не впливали на прийняття рішень комітетом чи головою. На останньому засіданні ради НМПУ я був свідком, коли буквально кожне рішення голови Луканова, прийняте ним у профспілці раніше, ревізувалося членами комітету і приймалося «в штики». Це ненормально. У чому ж тоді полягає керівна функція голови, незрозуміло. Чому подібне є можливим? Бо як виконавці проектів, так і члени комітету в нас у основному — одні й ті ж люди. Цього слід позбутися.
5. 5. Її потрібно переводити також на рівень регіонів. У цьому випадку помітніше заявлятимуть про себе організації на місцях. Зрозуміло, що в центру є готова відповідь: «Звертайтеся до фондів, пишіть проекти і виконуйте їх». Але для журналістів, які щодня зайняті практичною роботою (бо штатних осіб у профспілках регіонів немає), писати проекти на гранти й сподіватися, що колись якийсь із них буде виграним — це гра в рулетку. Хотілося б більшої впевненості, що ці гранти будуть виграні, і що робота з їх підготовки не марна. Вважаю, що керівні органи НМПУ повинні свої знайомства в донорських організаціях, досвід співпраці з ними використовувати і в інтересах регіональних організацій. Могли б лобіювати їхні інтереси, пропонувати виграшні теми тощо. Інакше регіональні профспілки залишатимуться «на задвірках» — без коштів для розвитку, без розширення сфери впливу.
6. Зацікавлювати людей вступом у профспілку — це те, чим і сьогодні займається НМПУ. Щоб досягати більшого ефекту, слід використовувати найменші можливості для поїздок керівника медіапрофспілки, найбільш авторитетних її діячів у регіони. Пригадую, в попередні часи Сергій Гузь принаймні раз на рік бував у організації в Ужгороді. Після нього з боку ні Скрипіна, ні Луканова такого не було жодного разу. Звичайно, слід враховувати і те, що ці голови НМПУ — працюючі журналісти, а Гузь був вільним від журналістських обов’язків, на той час не працював у мас-медіа. Можливо, до практики оплати роботи голови в самій профспілці слід повернутися.

При обранні нового голови цьому аспекту теж слід приділити увагу, відобразити його в статуті. Дана обставина, втім, не відміняє необхідності обрання в керівництво профспілкою саме журналіста. Бути в колі мас-медійників і самому бути поза цією професію — неправильно.

Фото - www.dbband.org