18 квітня наглядова рада конкурсу професійної журналістики «Честь професії» більшістю голосів проголосувала за збереження за Романом Скрипіним статусу члена журі конкурсу 2016 року. Не погоджуючись із таким рішенням, про свій вихід з наглядової ради заявила голова ГО «Громадське телебачення» Наталя Гуменюк, яка, власне, й ініціювала розгляд питання про присутність пана Скрипіна в журі конкурсу.

Тим часом журналіст «Громадського телебачення» та один з номінантів конкурсу «Честь професії» Богдан Кутєпов у своїй колонці на «Детекторі медіа» 19 квітня оголосив, що офіційно знімає свою роботу з фіналу «Честі професії» через присутність Романа Скрипіна в журі конкурсу. Услід за ним так вчинили й деякі інші номінанти.

Станом на середину дня 20 квітня офіційно свої кандидатури з конкурсу зняли семеро журналістів: Богдан Кутєпов, Анна Цигима, Христина Бондаренко, Андрій Сайчук та Наталія Тарасовська (усі – «Громадське ТБ»), Сергій Андрушко та Михайло Ткач (обидва – «Радіо Свобода»).

Сама церемонія нагородження «Честі професії 2016» відбудеться вже 22 квітня.

Публікуючи резонансну колонку Богдана Кутєпова, «Детектор медіа» запропонував і Роману Скрипіну, і членам наглядової ради висловитися щодо ситуації, що склалася. 20 квітня ми отримали відгук пана Скрипіна, який пропонуємо до уваги наших читачів.

Що робити з «Честю професії»?

Берегти. Не ґвалтувати. Не розмінювати на емоції.

Мені щиро прикро, що через скандал, який вирішила розв’язати команда «Громадського телебачення», мої колеги знімають свої роботи з конкурсу. Я можу запропонувати просте рішення: мої оцінки зберігаються, я сам можу вийти з журі, якщо це комусь так сильно муляє очі. Річ для мене не принципова. Врешті-решт, я в журі не напрошувався, мене туди запросили. Або є інше рішення, більш справедливе: усунути всіх учасників конфлікту і з наглядової ради, і журі. І зняти роботи учасників конфлікту. Вуаля.

Ніколи до конкурсів і винагород не ставився з пієтетом. Я завжди розумів, що будь-яке рішення журі – сукупність суб’єктивізму. І не більше. Навіть жартував, що можна створити свій конкурс і роздавати «переможцям» різноманітні призи: від килима на стіну, до бонга. Килим, між іншим, можна дивитися замість телевізора. Знавець якості «честі професії», який спричинив скандал на рівному місці, знає про це, як ніхто інший. Мало того, Богдан наполегливо писав номінантам з вимогою знятися з конкурсу – комусь добрим словом, комусь погрозами. За все, написане в угарі, Богдане, доведеться відповідати у різний спосіб.

Тож, я не перетворюватиму конкурс на фетиш. Кожен ухвалює своє доросле рішення. З рештою, Наталя Гуменюк, як справжня унтер-офіцерська вдова, сама себе висікла й… вийшла з членів наглядової ради. Бо… сама ж і профукала той момент, коли мене обрали в журі. З ким не бува? Утім, це в стилі Наталі. Це, зрештою, не перший постріл в ноги собі самим цілим «Громадським».

Кожен подібний крок до скандальності не робить честі, в першу чергу, вам. Я теж зазнаю серйозних репутаційних втрат. Але чи ви не бачите, як шкодити самі собі? Отямтеся.

Коли в заручники, навіть моральні, беруть не одну людину, а цілу групу, до яких я відношу номінантів, це називається вже не шантажем, а тероризмом.

У своєму прагненні «розрахуватися зі Скрипіним» по сумнівних рахунках «Громадське» на повному ходу прямує до статусу «святої інквізиції української журналістики». Амен.