Уже два роки минуло відтоді, як під час подій Євромайдану в Києві було вбито журналіста газети «Вести» В’ячеслава Веремія. Йому присвоєно звання Героя України, занесено до «Небесної сотні», на його честь відкрито меморіальну дошку. Але винних у його смерті – досі не покарано.

Нагадаємо: В’ячеслава було вбито у ніч на 19 лютого 2014 року. Це відбулося на фоні зіткнень майданівців і представників силових структур. Таксі, у якому їхав В’ячеслав, зупинили «тітушки» з битами, у масках і камуфляжі. Журналіст намагався зняти все це на телефон, і це коштувало йому життя. Злочинці витягли з машини водія і пасажирів, жорстоко побили. А коли В’ячеслав намагався вирватися, йому вистрілили в спину. Від отриманих поранень журналіст загинув у ту ж ніч у лікарні.

Слідство у справі вбивства журналіста тягнеться дуже повільно. Один із двох звинувачених – керівник охоронної фірми Юрій Крисін – під слідством. Другий (який, як встановило слідство, і вистрілив у В’ячеслава) – Джалал Алієв – нібито був убитий на сході України влітку 2015 року. Але варто нагадати, що невдовзі після вбивства Веремія у редакцію газети «Вести» зателефонував невідомий, який представився Джалалом Алієвим і запевняв, що він не причетний до злочину…

Газета «Вести» проводила власне розслідування і навіть оголосила про нагороду у 500 тис. грн. за допомогу в його проведенні. Потім усі матеріали, зібрані газетою, було передано в прокуратуру. Глава МВС Арсен Аваков заявляв, що встановлено як замовників, так і виконавців злочину, їх оголошено в міжнародний розшук.

«Славі судилося бути журналістом, Він був ще школярем, коли в київських газетах почали з`являтися його перші замітки. Він умів зробити новину прямо з повітря і помічав щось цікаве там, де всі просто проходять повз…» (З матеріалів газети «Вести»)

Дружина В’ячеслава Світлана розчарована в такому правосудді. Каже: інформація про загибель Алієва не підтверджена, слідство тягнеться дуже довго. «Ніхто не знає, що насправді сталося з Алієвим і що там відбулося. Я не вірю в це. Судовий розгляд справи затягується, засідання постійно переносяться, тож не варто сподіватися, що скоро якийсь буде результат», – коментує Світлана.

Нагадаємо: вона залишилася з маленьким сином, якому на момент смерті В’ячеслава було всього 4 роки. З подання Національної спілки журналістів України указом Президента сину загиблого журналіста було присвоєно стипендію. «Він росте, радує мене. З ним, слава Богу, все нормально. Ми з ним постійно говоримо про тата, так, ніби він завжди з нами, поруч…» – каже жінка.

Розповідає: відвідує Майдан, вулицю Героїв Небесної сотні, місце, де її чоловікові встановлено меморіальну дошку. Хоч це і надзвичайно важко. «Я там буваю. Спілкуюся з родинами інших загиблих. Разом збираємося, прибираємо, підтримуємо одне одного», – розповідає Світлана.

«В`ячеслав був на рідкість світлою і доброю людиною. Цим він і притягував до себе людей. У нього було багато друзів… Він дивовижно легко знаходив до людей підхід, тому у нього завжди все виходило. У нього ніколи не було ворогів…» (З матеріалів газети «Вести»)

Рідні й колеги В’ячеслава ініціюють, аби на його честь було перейменовано одну з вулиць у Києві.

Леся Карлова, Національна спілка журналістів України, матеріал буде опубліковано в наступному числі журналу «Журналіст України»