16 червня Верховна Рада прийняла за основу законопроект № 1831, покликаний забезпечити прозорість власності на засоби масової інформації, та проголосувала за скорочення терміну його підготовки до другого читання. Це означає, що голосування за цей законопроект може відбутися вже наступного пленарного тижня.

Законопроект наразі передбачає:

- зобов'язати суб'єктів інформаційної діяльності (телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги) розкривати на своєму сайті та надавати Національній раді з питань телебачення і радіомовлення інформацію про свою структуру власності та відомості про кінцевих вигодоодержувачів;

- надати Національній раді з питань телебачення і радіомовлення право запитувати додаткові відомості про структуру власності суб'єктів інформаційної діяльності;

- встановити, що відсутність порушень вимог щодо розкриття телерадіоорганізаціями інформації про кінцевих вигодоодержувачів є перевагою під час проведення конкурсів на отримання ліцензій;

- встановити, що за ненадання інформації про структуру власності, невчасне її надання або надання неправдивої інформації телерадіоорганізація або провайдер програмної послуги сплачує штраф у розмірі 25% загальної суми ліцензійного збору за всіма ліцензіями, власниками яких є порушник;

- зобов'язати Національну раду надавати детальне обґрунтування всім своїм рішенням щодо видачі, відмови у видачі та відмови у продовженні ліцензій;

- заборонити телерадіоорганізаціям-переможцям конкурсів на отримання ліцензій на мовлення впродовж п'яти років з моменту отримання ліцензії істотно змінювати програмну концепцію мовлення, а також зменшувати частку соціально важливих програм (інформаційних, соціально-політичних, дитячих тощо), які зазначались у поданій заяві на отримання ліцензії;

- заборонити Національній раді введення будь-яких не передбачених законами України обмежень ретранслювати програми, які походять із країн - учасниць Європейської конвенції про транскордонне телебачення тощо.

Проект закону ініціювали народні депутати Микола Княжицький і Вадим Денисенко, але текст документу був кардинально змінений робочою групою при профільному парламентському комітеті й фактично внесений авторами на заміну.

«Детектор медіа» вже детально проаналізувала прогалини законопроекту, які поки що не дозволять вирішити проблему непрозорості медіавласності в Україні. А без запровадження справжньої фінансової прозорості ЗМІ український медіаринок ніколи не зможе повністю уникнути існування номінальних власників.

Низку прогалин можна усунути під час підготовки законопроекту до другого читання, на що є тиждень у Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики. Відтак, «Детектор медіа» поцікавилася в народних депутатів - членів комітету, а також у медіаюристів та медіаекспертів їхньою думкою щодо дієвості норм проекту та поправок, необхідних для його вдосконалення. Учасники опитування відповідають на такі запитання:

1. Чи дасть можливість проект про прозорість медіавласності, ухвалений парламентом у першому читанні, відкрити кінцевих бенефіціарів? Настільки реальний механізм, виписаний у проекті?

2. Які поправки, на вашу думку, варто було би внести до другого читання, щоби покращити цей проект?

На запитання «Детектор медіа» відповідають: Олександр Абдуллін, Олександр Опанасенко, Олена Кондратюк, Сергій Висоцький, Богдан Онуфрик, Юрій Павленко, Григорій Шверк, Ольга Большакова, Дарія Опришко, Павло Моісеєв.

І народні депутати, й експерти вважають необхідним ухвалення закону. Водночас практично всі переконані, що він потребує доопрацювання в частині повноважень Нацради щодо перевірки достовірності наданої інформації про кінцевих вигодоодержувачів. А також більшість вважає, що треба зменшити розмір штрафу (25 % від вартості ліцензії) за ненадання інформації про структуру власності, невчасне її надання або надання неправдивої інформації.

Олександр Опанасенко, народний депутат (фракція «Самопоміч»), заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

1. По-перше, він прийнятий майже в тій редакції, яка була підтримана комітетом, фактично зробленій нашою робочою групою. Будемо дивитись поправки. Але ж, знаєте, поточне законодавство дозволяє робити будь-які речі, і в кожного власника є можливість не бути розкритим. У будь-якому випадку я бачу одну лише ваду, що Нацрада з телебачення та радіомовлення не має жодних інструментів, як перевірити правдивість інформації. Тому була моя пропозиція надати цю можливість чи відповідальність Службі безпеки України, бо там є відділ, який відповідає за інформаційну безпеку, в них є всі важелі й інструменти, щоби дізнатися, хто є хто, чи це інформація достовірна чи недостовірна.

2. Щодо поправок я ще не думав. Але ми знаємо, як члени робочої групи поставилися до СБУ як органу перевірки й контролю (негативно. - Ред.). Я не думаю, що це мине, але можемо спробувати. В мене лише ця єдина правка, бо Нацрада не зможе сама цього робити. Можливо, це регламентувати в такий спосіб, що Нацрада має у триденний строк надати цю інформацію СБУ, СБУ в камеральний спосіб, тобто без виїзду, без прослухувань, просто проаналізувавши документи, надати відповідь, чи інформація достовірна, протягом п'яти робочих днів. Якщо недостовірна, то треба краще прописати, як Нацрада має реагувати.

Головна проблема, що в Нацради немає важелів впливу. Навіщо дублювати функції,  наприклад, створювати в Нацраді спеціальний відділ, який би мав досліджувати інформацію про власників, якщо в нас є служби в державі, які мають цим займатися, і це їхня відповідальність?

Щодо того, що серед авторів є засновник телеканалу і що йому не вигідно розкривати кінцевих бенефіціарів, то я, звісно, не знаю достеменно, які в нього цілі, але в будь-якому випадку ми розуміємо, що Микола на цьому ринку досить давно, і в будь-кому випадку, я думаю, йому професійно важливо й цікаво, щоб на медіаринку був порядок. А порядок буде лише через прозорість власності, прозорість фінансів. Я думаю, це наступний крок. І третє, найважливіше, - це конкуренція. Бо не має бути так, як із «Зеонбудом», коли він 100%-й монополіст. А фактично, якщо ми подивимося на ринок телебачення, в нас олігополістичний ринок, тобто 4-5 гравців, усі інші дрібні, нічого не важать.

Олена Кондратюк, народний депутат (фракція «Батьківщина»), секретар Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

1. У законопроекті є реальні важелі й реальні механізми, я думаю, все ж таки дізнатися кінцевих бенефіціарів. Тішить те, що все це буде здійснювати один регуляторний орган - Нацрада. Сподіваємося, вона буде мати реальні важелі потім для оприлюднення таких даних і буде мати можливість краще перевіряти кінцевих бенефіціарів.

2. По-перше, я спробую все-таки розширити можливість визначення кінцевих бенефіціарів не тільки електронних, але й друкованих ЗМІ, це теж важливо, як на мене, тобто я буду подавати відповідні поправки.

По-друге, я передивлюся, де більше ввійшло якихось норм, не пов'язаних із прозорістю власності, то їх треба прибрати. Там, наприклад, є питання ліцензування, збільшення повноважень Нацради. Треба просто переглянути проект у цій площині. В тому числі, наприклад, там є щось пов'язане з ретрансляцією.

І третє. Звісно, буде дискусія важлива стосовно розміру покарання. Бо 25 % ліцензійного збору, це реально дуже великий штраф, занадто великий. Як на мене, це неспівмірно щодо решти юридичних осіб. Будь-яке підприємство в іншій галузі, навіть велике - буде платити 5-7 тисяч гривень, а канал... Це питання до дискусії теж.

Насправді ще дискусія може щодо того, що ні телеканал, ні його менеджмент може не знати про зміну бенефіціарів абощо, а постраждати може саме канал, аж до закриття.

Сергій Висоцький, народний депутат (фракція «Народний фронт»), заступник Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

1. У нас есть общая проблема относительно проекта № 1831. Его выполнение надо увязывать с пакетом усиления полномочий Нацрады, потому что невозможно, как показывает практика, улучшать «Запорожец» с помощью колеса от «Мерседеса». Любое решение Нацрады и любые ее полномочия утыкаются по нынешнему законодательству в суд. Поэтому, конечно же, если кардинально не меняется судебная система, если она не становится безкоррупционной, то что может сделать Нацрада в случае, если телеканал не открывает бенефициара? Вынести предупреждение и потом подать в суд? Через суд это все снимается, и мы не добьемся правды.

Проект, который мы предлагали, - об усилении полномочий Нацсовета, - был успешно провален Верховной Радой. Тоже понятно почему. Потому что любой телеканал заинтересован в том, чтобы его собственность не была прозрачной, чтоб регулятор имел на него поменьше влияния, и можно было всегда урегулировать все, в том числе и финансовые вопросы, через судебную систему. Поэтому я надеюсь, что этот вопрос по нынешнему закону, если он будет принят во втором чтении (в чем тоже есть повод сомневаться, зная нашу Раду), даст возможность открыть собственников, станет имиджевым, репутационным. Условно говоря, все телеканалы откроют бенефициаров, а, к примеру, три телеканала не откроют, и соответственно, будут вызывать подозрения, политическую критику. То есть, в общем-то, обеспечить некий негативный репутационный фон для телеканала закон, конечно, сможет. А если они совсем не захотят показать бенефициаров, то применить к ним санкции нереально: к сожалению, для этого полномочий у Нацсовета слишком мало.

2. Будем пытаться усилить эти полномочия ко второму чтению, но я уверен, что не пройдет. Потому что не прошел уже в первом чтении закон об увеличении полномочий Нацсовета. Нужно хотя бы нормально выписать механизм, как Нацсовету проверять достоверность информации. Была попытка с СБУ, я лично являлся сторонником этой поправки. Но из текста ее убрали.

В принципе, закон был бы нормальным, если бы нормально работала госсистема, если бы суды работали, это могло бы уже многое обеспечить. Но поскольку у нас вся остальная государственная система пока работает, мягко говоря, плохо, и мы надеемся, что она будет когда-то работать лучше, в том числе благодаря нашим усилиям, то, конечно, этот закон даст результат, по крайней мере, обеспечит некий негативный репутационный фон для тех, кто не захочет показывать собственников.

Богдан Онуфрик, народний депутат (фракція «Блок Петра Порошенка»), член Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

1. Я вважаю, що в проекті закладені механізми і є можливості для розкриття бенефіціарів. Але в Україні все, що відбувається або не відбувається, відбувається не тому, що погане законодавство, а тому що є політична воля або немає політичної волі на те, щоб дотримуватися законодавства. І крапка.

Ми ж домовилися, що до другого читання знизимо розмір штрафу. Але це просто деталі, які будуть внесені, бо їх було прийнято на комітеті. Справді, 25 % - це забагато.

Є чимало нюансів, неузгодженостей цього закону з виконавцями. Наприклад, у Національної ради мало повноважень. Приміром, зникли з ефіру російські серіали, які були заборонені, чи ні? Деякі зникли, але деякі серіали, які не повинні йти в ефірі, йдуть, наскільки мені відомо. Серіали - це інша історія, але я просто провів аналогію. Тобто як воно буде працювати - невідомо.

Чи зміниться щось, чи ні після цього закону - мені важко сказати, бо залежить це не від якості закону, а від того, як він буде виконуватися. Чим цей закон хороший? Я не думаю, що він змінить контент, але глядачі мають розуміти, що це не журналісти того чи іншого каналу між собою чубляться, а власники, які мають свої інтереси. Оце позитив, можливо єдиний, від цього закону. Він не вирішить проблеми, щоби ви розуміли. Ми так багато на нього покладаємо сподівань, але він проблеми не вирішить, він вирішить лише її частину.

Юрій Павленко, народний депутат (фракція «Опозиційний блок»), член Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

1. По цьому законопроекту найголовніша проблема в тому, що його ухвалено з порушенням закону «Про регламент Верховної Ради», практично незаконно. Сфальсифіковано рішення комітету Верховної Ради, повністю порушено процедуру розгляду у Верховній Раді, більше того, ще й кнопкодавили представники «Народного фронту» за ухвалення цього закону, що є підтвердженим фактом. Не можна навіть найкращі речі приймати в незаконний спосіб, бо вже в самому процесі ухвалення є сумніви щодо того, що він досягне прозорості.

2. Ми достатньо серйозно попрацювали над доопрацьованим варіантом, багато зауважень, зокрема моїх, як народного депутата, в робочій групі було внесено в частині досягнення прозорості, і я особисто й «Опозиційний блок» щодо досягнення прозорості медіавласності, отримання інформації про кінцевого бенефіціара - ми підтримуємо. Разом із тим, під цим красивим словом «прозорість медіавласності» закладено цілий ряд моментів, які, на наш погляд, можуть бути використані органами влади як цензура, тиск на засоби масової інформації, як наступ на свободу слова. Чому наша вимога була, щоб він ішов по процедурі? Бо в умовах процедури можна було би побачити всі ці небезпеки й ризики, а такі ризики цей закон, на жаль, має, тому до другого читання ми зараз його детально аналізуємо. Я думаю, що ми внесемо якісь поправки.

Олександр Абдуллін, народний депутат (фракція «Батьківщина»), член Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

1. Я вже казав, що не впевнений, що в цьому законопроекті є реальний механізм, який допоможе виявити остаточно кінцевого власника. Тому скажу відверто: законопроект сам по собі хороший, але я вважаю, що він потребує дуже детального доопрацювання.

По-перше, там було питання про штраф 25 % від вартості ліцензії, це безумство. Якщо ми для інших установ робимо штраф 7-8 тисяч, то для телеканалів він може сягати 2,5-3 мільйонів. Це неприпустимо, це вже якась дискримінація.

2. Щодо пропозицій до другого читання, то ми будемо працювати разом. Там багато що потребує вдосконалення. Питання ж не в тому, хто внесе цю поправку.

Григорій Шверк, заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України:

1. Ми вважаємо, що цей законопроект потрібен. Але ми сформулювали деякі зауваження, на які ніхто не звернув уваги. Тому ми вважаємо, що його треба трохи доопрацювати. Щодо деяких технічних моментів, які повинні надати нам реальну можливість отримувати інформацію щодо кінцевих бенефіціарів, причому таку інформацію, якій можна було би довіряти. Тому в нас є низка пропозицій, що треба змінити, і ми їх плануємо сьогодні надіслати до Комітету, щоби він їх розглянув.

2. По-перше, там є заборона на створення телерадіоорганізацій політичними партіями, але немає жодної заборони, якщо особисто пан Симоненко створить телеканал і це буде телеканал пана Симоненка, а не КПУ. Треба внести уточнення про заборону не тільки партіям, але й керівникам, членам.

Також там є заборона створення в офшорних зонах, але є офшорні зони, не визнані Кабміном, які мають можливість сховати остаточного бенефіціара (Кіпр. - Ред.). Тому, може, в цьому законі потрібно описати, що таке офшорна зона з погляду саме цього закону, аби розширити цей список. Бо коли я бачу документи, наприклад, каналу «112», де є кінцевий власник, затверджений документами, але в мене є сумніви, що це людина, яка є справді реальним кінцевим бенефіціаром цього телеканалу. Тому я дещо уточнюю з цього питання.

В законі є теза про те, що Нацрада має керуватися в тому числі рішеннями Європейського суду. Хто в нас буде це відстежувати? Чи є в нас достатньо кваліфіковані люди, що працюють у нас у юридичному відділі, щоб вони постійно відстежували й аналізували рішення Європейського суду з цього приводу?

По-друге, там є необхідність досліджувати документи, які надаються. Раніше там була пропозиція про СБУ, і в нас хоч була б можливість до СБУ звертатися з цього приводу, а зараз цю статтю прибрали. Але ж ми не слідчі органи й не маємо ні кваліфікації, ні можливості процесуально досліджувати документи. Тобто технічні питання щодо його реальної імплементації треба ще доопрацьовувати.

Дарія Опришко, юрист Інституту медіа права:

1. Прийняття проекту закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики в сфері телебачення і радіомовлення» № 1831 є важливим кроком уперед на шляху до відкриття громадськості інформації про справжніх власників телерадіокомпаній та провайдерів програмних послуг. Наявний сьогодні механізм є недієвим, що, до речі, підкреслювалось і міжнародними експертами. Він не дозволяє дізнатися даних про учасників та/ або кінцевих власників ЗМІ, якщо вони зареєстровані в державах, де інформація не надається на запити і не вноситься до державних реєстрів (наприклад, про довірчих власників чи вигодонабувачів трасту в офшорних зонах).

У законопроекті фактично визначається, що отримання ліцензії на мовлення залежатиме, зокрема, і від повноти й достовірності інформації, наданої про кінцевого бенефіціара телерадіокомпанії або провайдера. Якщо останньої буде недостатньо для того, щоби структура власності визнавалася прозорою, відповідно до вимог закону, або якщо вона не відповідатиме дійсності, то в ліцензії може бути відмовлено. Окрім цього, визначається обов'язок телерадіокомпаній та провайдерів при щорічному поданні звіту до Нацради зазначати, серед іншого, відомості про будь-які зміні структури їхньої власності за звітній рік, а також про всіх їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та пов'язаних осіб. За неподання або невчасне подання такого звіту або якщо в ньому містяться недостовірні дані, регулятор буде мати право накласти на порушника штраф.

Вважаю, що механізми, прописані в проекті № 1831, є значно ефективнішими за чинні. Звісно, вони ще не є ідеальними й потребують доопрацювання. Так, одним із найбільш проблемних аспектів є визначення контрольних повноважень Національної ради в частині перевірки відомостей, поданих їй телерадіоорганізаціями та провайдерами, а саме: знаходження балансу між необхідністю надати регулятору відповідні повноваження та уникненням можливостей для зловживання Нацрадою такими повноваженнями. Вирішенням цього та інших питань ми будемо займатися при підготовці пропозицій до другого читання.

2. На думку Інституту медіа права, до основних пропозицій, які необхідно внести до другого читання, належать такі: заборона посадовим особам державних органів та органів місцевого самоврядування засновувати та брати участь у телерадіоорганізаціях; виключення з тексту проекту № 1831 словосполучення «у стандарті DVB-T або DVB-T2»; визначення повноважень Нацради в частині контролю за інформацією про осіб, які володіють телерадіоорганізацію або провайдером чи здійснюють контроль або вплив на діяльність вказаних осіб на усіх рівнях ланцюга володіння їхніми корпоративними правами, в тому числі про кінцевого бенефіціара, поданою регулятору.

Ольга Большакова, керівник центру адвокації та лобіювання Незалежної асоціації телерадіомовників, голова правління ГО «Східно-Європейський інститут права»:

1. У цьому законопроекті взагалі проігноровано ті легальні повноваження, які є чи яких немає, у керівника - юридичної особи, зокрема медіа, для того, щоб дізнатися про засновників своїх засновників і далі по всій структурі власності. Наразі законопроект виходить із того, що це проблема керівника медіаорганізації. А яким чином він буде збирати інформацію про свою структуру власності і яким чином підтверджувати її документами для того, щоб подати державним органам, незрозуміло. Фактично таких інструментів у нього немає, всі визнають, що керівник організації, керівник юридичної особи не має повноважень, не має важелів для того, щоб дізнатися про свою структуру власності, принаймні легальних важелів. Тому всі роблять вигляд, що проблеми не існує, він може це зробити, скажімо так, на дружніх неофіційних підставах, бо власники зацікавлені, аби заснована ними юридична особа працювала нормально і не створювати їй проблеми. Власне, на таких підходах побудовано закон.

Ми вважаємо, що це абсолютно суперечить підставам, підходам правової держави, бо відповідальність без вини в публічному праві - це нонсенс, це грубо порушує принцип справедливості юридичної відповідальності. Не може юридична особа і так само не можуть інші співвласники нести відповідальність за те, що один із співвласників, наприклад, відмовиться надавати інформацію чи дасть якусь неправдиву інформацію, тому що перевірити її неможливо.

2. На жаль, я вважаю, що наші поправки не пройдуть і не влаштують більшість депутатів. Зокрема, ми думаємо, що для того, щоби ввести всі новації в правове поле, в законі необхідно визначити чітку процедуру, за якою юридична особа, засіб масової інформації та її керівник будуть збирати інформацію про свою структуру власності, і вже в разі недотримання цих процедур, він буде нести відповідальність, там, де буде його вина.

Проблема в тому, що таких процедур є лише дві: одна - це та, яка доступна всім, у тому числі нашим державним органам, тобто подання запитів до державних реєстрів, як українських, так і зарубіжних, тобто до державних реєстрів юридичних осіб. Другий - теж офіційний, це те, що можна перевірити - надсилання письмових офіційних запитів до власників із тим, аби вони повідомили про своїх власників, потім надсилання таких самих запитів до власників і так далі до кінцевих бенефіціарів. І подання цієї інформації до Національної ради, або неподання в разі, якщо власники не дали. І відповідальність у даному випадку нести за неправдивість цієї інформації неможливо, бо перевірити таку інформацію не можна.

Особливо це буде складно в частині пов'язаних осіб, бо надати недостовірну інформацію дуже легко, перевірити достовірність інформації про відсутність пов'язаних осіб практично неможливо. Це можуть бути цивільні дружини, цивільні чоловіки, позашлюбні діти, брати, сестри, про яких ніде ніякої інформації немає в жодних реєстрах. І як це можна перевірити? Ніяк.

Павло Моісеєв, директор із правових питань ГО «Інтерньюз Україна»:

1. Питання прозорості володіння та управляння юридичною особою є одним зі складних питань корпоративного права. Простий шлях - це шлях заборон. Це означає, що можна було записати норму, що забороняє мати в структурі власності та управління телерадіоорганізацією офшорні компанії і компанії з певною юрисдикцією (наприклад, Кіпр, Ліхтенштейн, Менн тощо).

Але автори законопроекту пішли більш демократичним шляхом - відсутності прямих заборон. Закон вимагає розкрити систему власності на сьогодні. Тобто, від ліцензіатів вимагається надання повної та вичерпної інформації щодо системи власності й кінцевих бенефіціарів. Відповідальність за невиконання - штраф, а не позбавлення ліцензії, що говорить про бажання відкрити інформацію про власників, а не закривати ТРО.

Текст закону є збалансований, із чіткою та зрозумілою процедурою. Як зазначалося, питання володіння та управляння юридичною особою є одним зі складних питань корпоративного права ще й тому, що крім законодавства України застосовується корпоративне законодавство інших країн. Це є певною небезпекою щодо застосування цього закону. Подолати такі корпоративні колізії можливо тільки прийнявши закон. І в разі його невиконання або перекручення змісту його норм вносити відповідні зміни.

2. Можливо, прибрати назви DVB-T, DVB-T2, але це не є принциповим, оскільки до побудови нових мереж у новому стандарті буде прийнято новий закон про аудіовізуальні послуги.

Фото - Максима Лісового, Facebook, dtvforum.org.ua, internews.ua, ілюстрація -
elijahconsulting.com