Головне завдання журналіста-розслідувача - інформувати, а не ходити до прокуратури. Однак можна впливати на корупцію на рівні законодавчих ініціатив, експертних оцінок та активним висвітленням злочинних схем. Такі думки під час дискусії на Львівському медіафорумі 14 листопада висловили журналісти-розслідувачі Севгіль Мусаєва, Денис Бігус, Юрій Ніколов та Федір Сидорук, а також новообраний народний депутат, екс-журналіст Сергій Лещенко.

«Не завдання медіа чи журналістів боротися з корупцією, - вважає Денис Бігус, ведучий проекту «Наші гроші» на телеканалі ZIK. - Хочете це робити - йдіть у прокуратуру чи громадські організації. Головне завдання журналіста - інформувати. Як тільки ви починаєте боротися свідомо своїми матеріалами з корупцією, починаєте розкопувати по якомусь чиновнику, знаходите. А потім вам кажуть: якщо ви це випустите, прийде ще гірший... І тоді ви починаєте думати: "Так, справді, може, не варто цього робити". Завдання розслідувача - знайти і розповісти».

Журналіст інтернет-проекту «Наші гроші» Юрій Ніколов згадує, як дуже часто читає на сайті коментарі: «Ну, написали і що? Ідіть у прокуратуру». «Люди апелюють до журналістів як до борців з корупцією, делегуючи цим нам повноваження», - зауважує він.

Новообраний нардеп, екс-журналіст «Української правди» Сергій Лещенко переконує, що журналісти насправді борються з корупцією. «Ви кажете, що не боретеся з корупцією. Але насправді ви боретеся з нею, - звернувся він до колег. - Якщо не журналісти, то хто просуватиме ці законодавчі зміни? Суспільство цього робити не буде, їм не потрібно. Закон про доступ до публічної інформації суспільству до лампочки. Це пролобіювали журналісти! І вони ним користуються. Та сама ситуація буде з відкритими реєстрами, бо депутати будуть казати, що це посягання на їхній приватний простір».

Сергій Лещенко згадав, як написав статтю про корупцію у Washington Post, і в редакції йому сказали: «А які ви рішення пропонуєте? Що робити?». «Насправді журналістика не тільки інформує, але й робить якісь пропозиції», - резюмує екс-журналіст.

Йому заперечив Денис Бігус: «Я не знаю про таку функцію журналістики, як формування громадської думки. Я не впевнений, що маю достатньо знань, щоб це робити».

Журналіст проекту «Слідство.інфо» Федір Сидорук нагадав про те, що корупція панує і в самій журналістиці: «Досвід показує, що журналістика - це частина корупції. Тому важко корупціонеру боротися проти корупції. До "Слідство.інфо" я працював в Незалежній асоціації банків України. До моїх обов'язків входила співпраця з журналістами. Спочатку я з подивом слухав історії банкірів про співпрацю з медіа, потім сам співпрацював, і досвід показав, що гучні видання, гучні імена, гучні заяви, розсипаються перед проблемами корупції. Недавно у процесі зйомки нової програми наш герой (чи антигерой) почав згадувати деяких колег. Я з подивом чую цю інформацію. Досвід показує, що я можу знову розчаруватись і знову піти з професії».

На розчарування в професії з-поміж колег звернула увагу і нещодавно призначена головним редактором «Української правди» Севгіль Мусаєва: «Останнім часом я бачу багато розчарування серед своїх колег, адже важко усвідомлювати, що чиновники змінюються не так швидко, як громадяни».

Зі слів пані Мусаєвої, їй бракує в розслідувальній журналістиці спеціальних проектів. Також вона звернула увагу на проблему спеціалізації журналістів: «Немає проблем з класними журналістами - бракує спеціалізації журналістики, щоб люди поглиблювались у конкретні проблеми та більше аналізували».

Однак, незважаючи на розчарування, «це стає модно - бути журналістом-розслідувачем», вважає Сергій Лещенко.

Ірина Андрейців, для «Детектор медіа»

Фото Аліни Смутко