«Переклад оригіналу з російської мови»

Журналісти потерпають від публічних та непублічних агресивних дій частіше за багатьох інших професіоналів. Журналісти потребують захисту більше, ніж представники низки інших професій, адже багато хто з нас не має можливостей для самозахисту, як, приміром, впливові політики чи бізнесмени. Єдина наша зброя — це солідарність.

Принцип «б’ють одного — встають усі» регулярно спрацьовує у випадках, коли хтось із колег зазнає погроз, переслідувань, цькування чи принижень. Багато разів ми задіювали цей принцип, щоб довести своє право на захист і допомогти тому/тій чи іншому/іншій колезі у кризовій ситуації.

Однак не можуть лише кризи створювати систему захисту. Так, солідарність — це добре, але зараз настав час закріпити цей принцип документально. Не лише кризи можуть нас об’єднувати; необхідно перейти до нового формату довіри у професійній спільноті. Я маю на увазі документально оформлений захист.

Таким механізмом може стати єдина прескарта, власник якої погоджується з принципами Кодексу журналістської етики та зобов’язується дотримуватися рекомендацій Комісії із журналістської етики. КЖЕ за багато років роботи в Україні виробила серйозний масив документів, який дозволяє і журналістам, і редакторам робити свою роботу професійніше та якісніше.

Єдина прескарта відкриє більше можливостей і для захисту своїх прав журналістам, які стикаються з переслідуваннями чи погрозами. Вона також дозволить нашим колегам самостійно звіряти свої матеріали зі стандартами й вимогами, які висувають редакційні та спільні документи, що регламентують етичні принципи якісної журналістики. Єдина прескарта — це шлях до нової форми довіри у професійній спільноті. Продемонструвавши цю довіру, ми підтвердимо свою повагу до аудиторії, цінність наших глядачів / слухачів / читачів для наших редакцій. Об’єднані зусилля українських журналістів, спрямовані на підвищення якості продукту, дозволять нам заслужити більшу довіру аудиторії. Єдина прескарта — надійний та дієвий механізм для досягнення цієї мети. Володіння єдиною прескартою може стати знаком якості журналіста для аудиторії — гарантією, що цій людині можна довіряти.

У спільноті українських журналістів давно тривають дискусії про цей механізм. Є голоси тих, хто не згоден з ідеєю єдиної прескарти й не має наміру її отримувати. Це право кожного й кожної: довіра не з’являється так швидко, як хотілося б.

Але хочеться вірити, що тих, хто має сумніви, поменшає не тільки тому, що нас об’єднують кризи чи війна. Що нас здатна об’єднати співпраця, основана на принципах дотримання стандартів журналістської етики, де немає місця мові ворожнечі, маніпуляціям, дезінформації, необґрунтованим звинуваченням.

P.S. 19 серпня з опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Комісії з журналістської етики та за підтримки IMS (International Media Support), стало відомо, що 40% українців довіряють ЗМІ в яких працюють професійні журналісти. 30% опитаних відповіли, що довіряють окремим журналістам, які довели якість своїх матеріалів. 12% респондентів віддають перевагу дописам блогерів та постам відомих людей у соцмережах. Такий розподіл відповідей дослідники отримали, запитавши в українців, інформації з яких джерел вони найбільше довіряють. Висока репутація журналіста (55%) і якість самого матеріалу (54%) для опитаних громадян є основними критеріями професійності журналіста. Дані загальнонаціонального опитування за посиланням. Результати опитування самих журналістів, в яких ми поцікавилися їхньою думкою щодо критеріїв належності до журналістики та ставленням до єдиної прескарти, дивіться за посиланням. Якщо спростити, то виходить, що аудиторія готова до того, щоб було введено єдину прес-карту.

Олексій Мацука, шефредактор українського іномовлення, член Комісії з журналістської етики