Як вас сприйматимуть люди, залежні від рейтингів? За одягом чи за розумом? Очевидно, що за одягом. А ще — за маркою автомобіля, шиком вашого помешканням, зачіскою тощо. Вони впевнені, що й їх саме так сприймають. Але гасло «Пустити пил в очі, й електорат твій» спрацьовує на короткі дистанції. Тому, хоч би як добре ставилися в нас до новообраної влади, через кілька років ті, хто за неї голосував, починають її ж критикувати. Бо період «папєрєдніки винні» закінчується. Люди не хочуть «пилу в очі», хочуть результатів і розумних рішень.

Прийшовши до влади, команда Зеленського декларувала підтримку демократичних реформ. Однією з них є реформа суспільного мовлення. Україна зобов’язувалася позбутися державних медіа як рудимента совка. І яке ж ставлення зразу відчула команда «Суспільного», яка робила реформу, від переважної більшості представників нової влади? Нерозуміння місії «Суспільного», суті реформи та проблем її втілення. Все це команду Зеленського не цікавило. З самого початку, з червня 2019-го її цікавили тільки рейтинги флагманського телеканалу «UA:Перший». Зневага до «Суспільного» лунала у виступах президента, глави офісу президента, його заступників, народних депутатів монобільшості. Глава держави, розповідаючи міжнародним партнерам, що підтримує реформи в Україні, жодного (!!!) разу за 2,5 року не завітав на компанію, не дав журналістам ексклюзивного інтерв’ю. На прохання представників компанії це зробити від його оточення лунала одна й та сама відповідь: «У вас рейтинги маленькі, він до вас не прийде».

Що таке «Суспільне мовлення» в Україні?

Старт реформі дала Революція Гідності. Державний «Перший національний» (раніше УТ-1), який повністю зганьбив себе під час революції, висвітлюючи події однобоко на користь злочинної влади Януковича, однозначно мав бути реформований. Після ухвалення відповідного закону в 2014 році (2015-го — нова редакція) в січні 2017-го було створено Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (АТ НСТУ).

«Суспільне» — це велика корпорація: два загальнонаціональних канали («UA:Перший» та «UA:Культура»), три канали радіо «UA:Українське радіо» (УР-1, «Промінь» і «Культура»), 23 регіональні філії в областях та «UA:Крим», потужна діджитал-платформа, оркестр, ансамблі, хор і Будинок звукозапису. Докладніше можна ознайомитися на корпоративному сайті. Тобто разом із державним «Першим національним» вирішили реформувати ще майже 30 державних телерадіокомпаній.

«Суспільне» має найбільше покриття з-поміж усіх українських мовників. А саме загальнонаціональний канал «UA:Перший» та «Українське радіо», яке тільки останніми роками змогло створити загальнонаціональні FM-мережі для трьох каналів.

У вітчизняному законодавстві немає суспільної форми власності. Тому в законі про «Суспільне» прописали, що 100% акцій АТ НСТУ належать державі, але продати їх не можна, як і майно.

Реформа суспільного мовлення — паралельно кілька «важковагових» напрямів

Створити «Суспільне» з нуля, або на базі 1–2 каналів, було би, звісно, легше й швидше. Але Україна вибрала інший шлях, важчий і довший.

По-перше, треба було об’єднати в одну корпорацію 30 раніше окремих юридичних суб’єктів (для цього розробити й ухвалити величезний перелік документів: нові політики, концепції, стратегія). Частина колишніх державних компаній не мала навіть оформлених належним чином майна та землі. У спадок НСТУ дісталися здебільшого давно не ремонтовані приміщення, застаріла техніка. Загальна площа будівель, споруд у статутному капіталі АТ НСТУ — 208 065 м²; в господарському віданні — 7 824 м². Загальна площа земельних ділянок — 34,6 га.

По-друге — це оновлення контенту відразу і на загальнонаціональних, і на регіональних телеканалах та радіо. Програм на кшталт «Година з губернатором», де губернатор не чув жодного гострого запитання, а лишень піарився, на «Суспільному» не мало бути. Працівників доводилося вчити виробляти принципово інший контент, який би відповідав журналістським стандартам і місії мовника.

По-третє, кардинальне скорочення штату. Державні мовники страждали на роздуті штати (загалом 7 500 працівників). Уже на жовтень 2021 року на НСТУ налічувалося 4148 працівників. Це болісний процес. І вартісний: щоб звільнити людину, треба виплатити їй компенсацію. Крім того, у спадок НСТУ дісталося 400 років невикористаних відпусток. На кінець жовтня працівників, котрі мають 400+ днів невикористаної відпустки, залишилося двоє, від 300 до 399 днів — троє.

По-четверте, треба було щось робити з низькими зарплатами. 2021 року почався перехід на грейдингову систему оплати праці. Кількість посад, де підвищилася зарплатня, в АТ НСТУ — 2832, в тому числі в центральній дирекції — 1421, у філіях — 1411. Ще 250 посад поки що не отримали підвищення. Решта посад виявилися в межах запропонованих вилок. Останнім на грейдинг перейде керівництво компанії до кінця нинішнього року.

Навіщо Україні суспільне мовлення, і чим воно відрізняється від державного та комерційного

Україна не встигла вчасно створити суспільне мовлення. Після розвалу СРСР треба було це робити швидко. Але, очевидно, завадили інші справи, та й забракнуло політичної волі. Відтак, у нас залишилося державне мовлення, яке прославляло владу, а також виросли і зміцніли комерційні мовники, левова частка яких опинилася в руках олігархів. Саме вони захопили рекламний ринок і створили комерційну панель вимірювання рейтингів. Звісно, вони обслуговували насамперед інтереси своїх власників.

Тому Україні як повітря потрібен був суспільний мовник, який би не залежав від олігархів чи політиків, не обслуговував інтереси бізнес-структур і органів влади. Суспільний мовник — один із важливих елементів демократичної держави. Про це минулого тижня також заявили посли G7 в Україні.

Один із принципів діяльності НСТУ, прописаний у законі, — пріоритет суспільних інтересів над комерційними та політичними. «Суспільне» належить суспільству і дбає передовсім про його інтереси. Що ми бачимо на комерційних каналах? Дорогі розважальні однотипні шоу, на які власники не шкодують коштів, аби розширити аудиторію. Жоден із комерційних каналів не покаже концерт класичної музики чи національний мистецький проєкт «Я — віртуоз», де юні віртуози на одній сцені із заслуженим академічним симфонічним оркестром Українського радіо виконують твори світових класиків. Їм це невигідно, бо такі проєкти не рейтингові. А «Суспільне» зобов’язане забезпечувати інтереси навіть невеликих груп населення, тому покаже.

Колишні державні фінансувалися з державного та обласних бюджетів. «Суспільне» теж фінансується з держбюджету. То в чому різниця, запитаєте ви. Так, наразі НСТУ фінансується, відповідно до закону, з держбюджету, і це має бути не менше, ніж 0,2% від загального фонду держбюджету за попередній рік. На 2021 рік у держбюджеті на «Суспільне» виділили 2,2 млрд грн. А саме із загального фонду — 1 874 158 грн та 400 млн було заплановано у спеціальному фонді, який наповнюється податками з лотерейного бізнесу. Чи отримає компанія ці 400 мільйонів до кінця року, невідомо, поки що надійшло близько 68 мільйонів. Проєкт бюджету на 2022 рік після першого читання передбачає для НСТУ 76% від передбаченої в законі суми.

А різниця в тому, хто наразі призначає керівництво компанії. Раніше це робили в різні роки президент, парламент, уряд. Зазвичай змінювався президент країни — змінювався керівник УТ-1/«Першого національного». Тепер це робить наглядова рада на конкурсній основі раз на чотири роки.

Механізм створення наглядової ради такий: дев’ять представників від громадських сфер, які прописані в законі: освіти та науки; забезпечення прав національних меншин; фізичного виховання та спорту; журналістики; правозахисної; захисту інтересів дітей та молоді; творчої; місцевого самоврядування; захисту прав осіб із особливими потребами. Решта делегуються парламентськими фракціями та групами. Членів від громадських сфер завжди має бути більше. І виконують свої обов’язки вони безоплатно, це їхній особистий внесок у розбудову демократії в Україні. Не можуть бути членами наглядової ради народні депутати, урядовці, держслужбовці, члени Нацради, військовослужбовці, нотаріуси, судді, прокурори, слідчі, працівники правоохоронних органів, які перебувають у штаті політичної партії, особи, котрі перебувають у штаті будь-якого підприємства, на якому частка державної власності перевищує 25%, тощо.

Що зроблено за чотири роки

Створено велику корпорацію. Ухвалено десятки необхідних документів, відповідно до яких тепер працює НСТУ. Запущено сотні нових проєктів. Наприклад, документальний серіал «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла» — це, без перебільшення, рівень ВВС. Новини компанії — одні з найякісніших на медіапросторі країни. Майже наполовину скорочено штат. Практично, оформлені майно та земля. Виплачено всі колишні борги, правонаступником яких стала компанія. Найбільший — 10-річний борг Euronews на суму 360 млн грн — виплачено торік. 21 листопада запустився величезний конвергентний ньюзрум на Хрещатику, 26. І це все за перші чотири роки, які компанія прожила в умовах значного хронічного недофінансування.

Суспільне мовлення

Нам є чим похвалитися. Ми робимо свої якісні журналістські розслідування і вже отримуємо нагороди за них. Ми робимо найкраще розмовне радіо в Україні, ми знімаємо свої українські мультфільми і цікаве документальне кіно.

Ребрендинг триває. Поки що ми об’єднали всі канали, які до 2017 року мали різні назви, додавши лого UA: «UA:Перший», «UA:Культура», «UA:Львів» і т.д. Правління планує завершити ребрединг навесні 2022 року.

Першим головою правління наглядова рада обрала Зураба Аласанію. Не думаю, що хтось упорався б краще за нього з тим, щоб зламати державну систему мовлення і зробити НСТУ максимально незалежною. Це йому коштувало втрати десятків друзів, бо він вважав, що ніхто не має права втручатися в редакційну політику, навіть друзі.

2021 року оновлена наглядова рада на прозорому конкурсі обрала нового голову правління — Миколу Чернотицького. Нинішнього року влада дала компанії найбільший бюджет, порівняно з усіма попередніми роками. Ми їм, звісно, дякували за підтримку. Але, аналізуючи публічне ставлення до «Суспільного», розуміємо, що це велике фінансування було виділене недарма. Очевидно, влада думала, що на конкурсі переможе їхній ставленик, який із великим бюджетом працюватиме на її інтереси. Планувалася участь у конкурсі заступника глави офісу президента Юрія Костюка, але він не встиг вчасно подати документи, тому взагалі участі в конкурсі не брав.

Є тиск чи немає?

Після того, як стало зрозуміло, що головою правління не буде ставленик влади, почалися ще активніші розмови про «неефективне використання бюджетних коштів: два мільярди на один канал, а рейтинги низькі». Це повторювалося, як мантра, на всіх зустрічах із нами, послами, представниками міжнародних організацій. А ми пояснювали, що немає 2 млрд грн на один канал. Якщо бути точним, то на чотири канали — «UA:Перший», «UA:Культура», «UA:Крим» та «UA:Київ», які розміщені в центральній дирекції в «олівці», — йде 449 мільйонів. Але це не завадило міністрові культури Олександру Ткаченку, що як профільний міністр знає достеменно обсяги фінансування і на телебачення, і на радіо, і на філії тощо, заявити в жовтні з парламентської трибуни ту ж саму мантру.

На мою думку, неадекватно оцінювати ефективність роботи «Суспільного» лише за рейтингом «UA:Перший». Бо його загальна аудиторія —13 мільйонів. Це люди, які отримують інформацію з різних платформ «Суспільного». Нагадаю, що телевізійна панель вимірювання рейтингів комерційна. Вона рахує всю аудиторію, але комерційні мовники багато років орієнтуються тільки на аудиторію в населених пунктах з 50+ тисяч мешканців.

Крім того, варто уточнити, що «Суспільне» отримує всі передбачені кошти не на початку року, а приблизно рівними частинами щомісячно. І має діяти в рамках одного бюджетного року. Тобто не може згенерувати кошти 2021-го для зйомок фільму у 2022-му. Ці кошти доведеться просто повернути до бюджету. В комерційних мовників таких обмежень немає. А щодо слів міністра культури, що «за такі гроші інші канали добиваються набагато більших рейтингів», — ось тільки один приклад обсягів фінансування інших каналів: Ахметов інвестував 560 млн дол. у свою медіагрупу. Це понад 15 млрд грн! Звісно, з такими коштами можна добитися більших рейтингів.

Припускаю, що мантра про неефективне використання коштів та низький рейтинг «UA:Першого» може стати приводом до зміщення чинної наглядової ради. Перша ластівка була в червні, коли заступник глави ОПУ Кирило Тимошенко в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна», зазначив, що, на його думку, «Суспільне» працює неефективно, і треба, аби наглядову раду та голову наглядової призначав Кабмін. Тоді була заява компанії, що це наступ на незалежність суспільного мовника. У вересні уряд України відповів на скаргу на платформі Ради Європи з приводу загрози незалежності НСТУ через слова Кирила Тимошенка, зауваживши, що той «висловив свою думку у відповідь на запитання журналістів, що ставилися під час інтерв'ю, але він не робив окремої заяви».

Думаю, ця ідея в ОПУ сподобалася і її можуть реалізувати через внесення змін до закону про «Суспільне». А коли оберуть підконтрольну наглядову раду, як уже траплялося в багатьох інституціях, тоді поставлять і свого голову правління. Особливо загострилося це питання зараз, коли влада втратила медіамайданчики Ахметова. Їй дуже потрібен свій медіаресурс, тому й розбудовують канал «Дом». І ще не проти повернути контроль над «державним каналом», як недавно назвав «UA:Перший» президент Зеленський. А заява про тиск із боку Банкової ведучої ток-шоу Мирослави Барчук тільки докинула хмизу у вогнище критики «Суспільного».

З червня ми зіштовхнулися з різними фактами спроб дискредитації «Суспільного»: звернення до НАЗК народного депутата Павла Сушка про те, що в голови і секретаря наглядової ради НСТУ конфлікт інтересів, бо вони працюють у громадській організації. НАЗК не знайшло конфлікту інтересів. Порушення ДБР кримінальних проваджень проти нового голови правління за тими самими звинуваченнями, які колись висували Зурабу Аласанії. Спроба звинуватити «Суспільне» в порушенні авторських прав і заблокувати вихід нового соціального ток-шоу. Спроба провести свою людину в члени наглядової ради від правозахисної сфери, яку правозахисники назвали рейдерським захопленням. Плюс нескінченні звинувачення народних депутатів та міністрів у низьких рейтингах «UA:Першого». І наполегливі пропозиції закрити філії, бо це «гроші на вітер».

Телеведучий Юрій Макаров, обурений тим, що «Суспільне» заганяють у глухий кут, написав: у гонитві за рейтингом ми забули про головну мету, якою з ранку до вечора мали би бути наповнені наші мізки, — про які цінності, проблеми, конфлікти, перемоги, поразки ми маємо розповісти саме сьогодні.

У вересні нинішнього року на National Media Talk представницю партії «Слуга народу» запитали, чи дивиться вона канал «UA:Перший» і чи робить це президент. Вона сказала, що так, але через гаджети. Тобто через Інтернет. Теледивлення традиційного лінійного телебачення об’єктивно падає. Люди, особливо молодь, дивляться контент через Інтернет. Ми не проти вищих телерейтингів, і вони зростають. Просто нам у спадок дісталася ще й аудиторія «UA:Першого», яка завжди була 65+. Її неможливо омолодити зразу. І ніхто не зможе зробити це швидко та без коштів. Але в нас тепер при владі багато телеменеджерів і кінопродюсерів, які впевнені, що знають, як робити високорейтингове телебачення. Та це комерційне, а не cуспільне мовлення. І вони прийшли до влади не для того, аби робити телебачення та знімати ролики.

Джерело: Zn.ua