Розпочався бюджетний процес 2022 року. Серед недоторканних статей державного та місцевих бюджетів — кошти на утримання структур влади та піар посадовців. Тут і соціологія, і рекламні послуги, і, звісно, фінансування засобів масової інформації.

Перед веде «європейський» Київ. У бюджеті коронавірусного 2021 року на утримання телеканалу і радіо «Київ», а також газети «Вечірній Київ» та інтернет-ресурсів, було передбачено 178 мільйонів гривень.

Саме в останні роки, коли йшов процес роздержавлення друкованих засобів масової інформації, команда Кличка навпаки, збільшувала фінансування комунальних ЗМІ:

2016 рік — 37,6 мільйонів гривень

2017 рік — 56,6 мільйонів гривень

2018 рік — 75,5 мільйонів гривень

2019 рік — 105,1 мільйонів гривень

2020 — 144,4 мільйонів гривень із бюджету.

Згідно з проєктом місцевої цільової програми розвитку інформаційно-комунікаційної сфери Києва на 2022—2024 роки пропонують виділити 765 мільйонів гривень на фінансування засобів масової інформації. З них майже 600 мільйонів — на утримання телеканалу «Київ».

Сьогодні канал «Київ» — це комунальне підприємство, повністю підпорядковане Кличку і компанії. Тут немає ані наглядової ради, ані жодного реального впливу громади Києва. За таких обставин редакційна політика каналу — це піар міських посадовців і партії Кличка.

Подібна ситуація в багатьох інших містах України. Для прикладу, на утримання комунального каналу «Віта» у Вінниці заклали у 2021 році понад 20 мільйонів гривень із бюджету. Тут теж на гроші вінничан прославляють міського голову та партію Гройсмана, яка при владі у місті.

У бідній, охопленій епідемією коронавірусної хвороби країні сотні мільйонів гривень платників податків іде на примітивну рекламу та піар місцевих чиновників.

Невже цього не бачить Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, Міністерство культури та інформаційної політики, депутати місцевих рад?

Вимагаю розпочати процедуру роздержавлення комунальних медіа Києва та інших міст і зупинити фінансування з місцевих бюджетів тих засобів масової інформації, які формально є комунальними, а насправді — партійними.