Навесні 2020 року почав діяти мораторій на проведення конкурсів для отримання ліцензій на мовлення. Але ухвалений влітку 2021-го закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення незалежності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення» зняв це обмеження — і на початку серпня Нацрада оголосила конкурс на місцеве цифрове мовлення. На нього виставили 43 частоти, з них п’ять — в обласних центрах. Конкурс повинен задовольнити потреби місцевих мовників, які ще не встигли перейти з аналогового мовлення на цифрове.

Можна було сподіватися, що після півторарічної перерви конкурс на частоти викличе неабиякий ажіотаж. Та минуло вже двадцять днів із моменту, коли дозволили подавати документи на конкурс, й ажіотажу немає. У кабінетах відповідальних за розгляд документів від нудьги мухи засинають на льоту.

По суті «конкурс» у прямому сенсі цього слова відбудеться тільки у двох містах: Одесі і Львові. Це єдині міста, де на сьогодні кількість компаній, які братимуть участь у конкурсі, перевищує кількість доступних каналів.

В інших містах рідко де є два претенденти, здебільшого по одному. У двадцяти містах ще немає жодного.

Чому склалася така ситуація? Відповідь у конкурсних умовах: «Вимоги до програмної концепції (відповідно до вимог статей 8, 9, 27, 28, 43 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”):

- обсяг ведення програм українською мовою згідно з чинним законодавством;

- обов’язкове розміщення інформаційних, інформаційно-аналітичних та публіцистичних програм місцевої тематики тривалістю не менше двох годин;

- здійснювати мовлення без ретрансляції програм інших мовників».

Тобто місцевому мовнику потрібно буде виготовляти не менше ДВОХ ГОДИН НОВИН щодоби. Крім того, він має заповнювати ефір чимось — невідомо чим, адже будь-яка ретрансляція заборонена.

До речі, чому вона заборонена? Закон не забороняє ретрансляцію. Бланк ліцензії на мовлення навіть передбачає відповідну графу. А ось умови конкурсу — забороняють; навіщо? Аби захистити місцевих мовників і не дати ліцензій «псевдомісцевим»? Так ніхто не забороняє Національній раді видати ліцензії справді місцевим мовникам, передусім тим із них, що працюють на своїх ринках багато років. Я не сумніваюся, що професійний досвід членів і працівників апарату Нацради дозволить безпомилково визначити їх і прийняти рішення на їхню користь.

До речі, місцеві компанії, які вже працюють і, згідно з ліцензією, мають право ретранслювати загальнонаціональні або супутникові канали, мають конкурентну перевагу над тими каналами, яким ретрансляція заборонена. Сподіваюся, члени Нацради публічно пояснять причини цього обмеження. («Детектор медіа» готовий надати слово представникам Національної ради з питань телебачення і радіомовлення з цього питання. — «ДМ».)

Та в будь-якому разі після підбиття підсумків цього конкурсу на нас чекає оголошення нового — з менш суворими вимогами щодо кількості місцевого продукту та без обмежень щодо ретрансляції. Такі ліцензії будуть привабливішими й ціннішими для претендентів.

Також готується сюрприз для тих, хто має намір заробити на перепродажу частот. На конкурс прорахована модуляція QPSK, яка передбачає трансляцію не більше трьох каналів на кожній із частот. Але вже є попереднє погодження з центром «Укрчастотнагляд» щодо зміни модуляції на 16 QAM, що дозволить збільшити кількість каналів на частоті до п’яти. Тож на наступному конкурсі можуть з’явитися по два додаткові канали в Одесі та Львові. «Заробити в коротку» спекулянтам від телебачення не вдасться.

Фото: IPTV.com.ua