Я постійно чую від багатьох британців та французів, що ми не політично, а емоційно реагуємо на всі події, що кояться в нас і в світі по відношенню до України. Одне не виключає іншого, але за першим емоційним сприйняттям має бути адекватна оцінка та реакція. Для системи координат, в якій формуються адекватні оцінки людство виробило систему ПРАВА.

Ця вся прилюдія мого вступу для того, аби сказати, що в Мюнхені на очах збентеженої спільноти високого рівня відбулася феєрична маніпуляція свідомістю у вигляді славнозвісних «12-ти пунктів». Але ж дійсно, Україна знаходиться під захистом вищого провидіння. Нам весь час підкидають рятівні інструменти. От і зараз, добрі сили підкинули нам цей кейс в Мюнхені,  в епіцентрі уваги до питань безпеки, щоби продемонструвати всьому світові масштаби зазіхань на нашу незалежність і на нашу ідентичність в інформаційному світовому просторі. І якщо би в Україні,  яка стала першою жертвою фантастичних маніпуляцій історією та фактами, був хоча б один закон на кшталт французького закону про боротьбу з маніпуляцією інформацією, то ми б могли по-інакшому розібратися із цією енігматичною заявою, яка то з'являлася, то зникала на офіційному публічному майданчику поважної міжнародної інституції безпеки.  

Політична зрілість вимірюється здатністю давати оперативні правові оцінки подіям, тоді це дає можливість швидкого реагування на міжнародному рівні. А ми на все реагуємо охами і ахами, не даючи оцінки події з точки зору як українського так і міжнародного права. Тобто подію треба назвати, для того, щоби на неї адекватно реагувати. Тобто треба нарешті навчитися називати речі своїми іменами, щоби почати жити в полі права, а не стихійного емоційного україньського лиха.

Іноді в своєму прагненні слави та великих гонорарів будь якою ціною, деякі відчайдушні українські, так звані, «експертики», не помічають своєї зради національним інтересам...мене особисто  в ціх 12 –ти пунктах більш за все обурило питання про ідентичність... Не зупиняючись навіть на риторичному питанні «з якого переляку ми маємо обговорювати свою ідентичність в міжнародних платформах з іншими державами», варто зазначити, що вислів «розробити нову українську ідентичність», по-перше свідчить про невігластво українських підписантів, тому що ідентичність не розробляється, це данність, об'єктивна реальність. А по-друге тягне на відверту гебельсовщину. Так хто кому «фашисти" в цій історії? Намагання штучно розробляти ідентичність є ознакою нацизму, і той «сміливець", який говорить про це в Мюнхені (!), Мюнхені, Карл, на мій погляд, мав би понести за такий ляп серьйозну відповідальність...принаймні в межах України. Хоча, оприлюднення цього документу на офіційній сторінці Міжнародної конференції із закликом "розробляти нову українську ідентичність з урахуванням інтересів іншої держави", вибачте, але цьому треба дати юридичну кваліфікацію із відповідними судовими провадженнями.

Україна не має це так просто ковтати! Зараз це питання треба винести на широке міжнародне обговорення як красномовний приклад зазіхань на наш суверенітет! Це прецендент публічної загрози національним інтересам України і авторів цього опусу треба притягнути до відповідальності. Тільки так нас почнуть поважати наші міжнародні партнери, тільки таким чином створюється суб'єктність в міжнародних відносинах, інакше не зрозуміло за що гинуть наші кращі мужі на сході України ! Важко навіть собі уявити публікацію подібних пропозицій по відношенню до США, Франції чи Німеччини, якщо тільки вони не узгоджені з керівництвом держави.  То чому тоді по відношенню до України поублікується подібний матеріал ? Чи не тому, що всі знають, що Україна не має зубів, щоби дати політичну відсіч, або запропонувати свою власну ініціативу ? Ця вся 6-ти річна  тягомотина із Мінськом і Нормандським форматом пов'язана лише з одним чинником: нікому в свті непотрібна сильна незалежна політичноспроможна держава крім самої цієї держави. В політиці немає друзів. Особливо в міжнародній політиці. Є лише тільки ситуативні союзники на той період часу, коли їхні інтереси збігаються з нашими інтересами.

Тож поки ми не навчимося задавати тон, виходити з ініціативами та власними планами миру на наших умовах, поки ми очікуємо, що захід нам поможе, доти нас будуть принижувати подібними мюнхенськими викрутасами. Нам потрібні дієві ефективні закони, їхня синхронізація з міжнародним правом, політична воля та сміливість, ми друга країна в Європі за своїми розмірами! То ж станемо першою за розумом і врятуємо вже цю Європу від безсилля, яке вони самі собі проголосили в Мюнхені. Досить вже бігати по європейських столицях, доленосні переговори та рішення для України мають прийматися в Україні, в Києві, на його освячених історією пагорбах!