Історія питання

Міністр культури та комунікацій Франції Франсуаза Ніссен представила свій механізм для боротьби з розповсюдженням неправдивої інформації. Еммануель Макрон, який був мішенню під час президентської кампанії, зробив це пріоритетом.

Французька преса назвала цей крок «заточуванням зброї» проти неправдивої інформації в Інтернеті : "Підроблені новини", остерігайтесь!»

Законопроект про достовірність та довіру до інформації було розроблено з метою оновити існуючий юридичний арсенал Франції для його адаптації до епохи цифрових технологій.

Законопроект було представлено видавцям всієї наявної преси 13 лютого 2018 року з метою публічного обговорення законопроекту для його прийняття влітку 2018 року. Було розгорнуто публічні дебати , які широко транслювалися та обговорювалися у французькому медіа просторі протягом 5-ьох місяців.

В серпні 2018 побачив світ Аналітичний звіт «Маніпуляції інформацією. Виклики нашим демократіям», підготовлений Аналітичним центром стратегій та прогнозування Міністерства Європи та Міжнародних справ Франції (CAPS) та Інститутом стратегічних досліджень Вищої Військової школи Міністерства Армії Франції (IRSEM).

Результати представленої аналітичної роботи вплинули на появу міжнародної програми «Еразмус+» ЄС щодо академічного вивчення проблематики та пошуку глобальних рішень щодо запобігання маніпуляції інформацією.

Ключові акценти французького закону

Нові зобов’язання Facebook, Twitter та інших соц.мереж, посилення повноважень влади Вищої аудіо-візуальної ради Франції (CSA), можливість затримання судових проваджень у виборчий період.

Оцінка закону з боку медійного середовища

Президент Франції не хоче повторення кампанії дезінформації, яка була спрямована проти нього під час президентських виборів 2017 року.

Відправна точка закону

Фундаментальним законом про права преси у Франції є закон, датований 1881 роком, який, в свою чергу, грунтується на універсальній Декларації прав людини та громадянина щодо невід’ємного права громадянина на доступ до правдивої інформації.

Положень, успадкованих від Закону про пресу 1881 р., виявилося недостатньо станом на 2018 рік. У цьому засадничому тексті правопорушення неправдивих новин стосується публікації неправдивої інформації "в пресі або будь-яким іншим способом публікації". Таке формулювання в законі виявилося досить розпливчастим для сьогоднішньої ситуації за наявності інтернету, з його швидкістю розповсюдження щодо «вірусності» та оманливості фальсифікацій у твітері або ютюбі.

На думку розробників закону, закон 1881 "не пристосований до життя в соціальних мережах, які відзначаються швидкістю розповсюдження та простотою для будь кого стати мовником".

Завдання нового закону

Французькі юристи виходили з того, що зміни в законі від 1881 року повинні дозволити передбачати та санкціонувати, перш ніж це буде запізно, як "російських ботів" (автоматизований обліковий запис) в Twitter, так і статті, шо з’являються в Інтернеті. Особлива увага приділяється періодам виборів. "Новий закон націлений на два вектори: соціальні мережі, такі як Facebook та засоби масової інформації під впливом іноземної держави - фактично Росії" (маються на увазі працюючі у Франції російські телевізійні канали Супутник та RT).

Механізми передбачені новим законом

Для цього і за п’ять тижнів до голосування CSA (Вища Аудіовізуальна Рада Франції) може "призупинити дію засобу масової інформації, який діє під впливом", тобто скасувати свою ліцензію на сайт або телеканал, який вважається близьким до іноземного уряду, який транслюватиме інформацію неправильно.

Державний регулятор ЗМІ також матиме право вимагати від платформ (YouTube, Facebook тощо) публікувати імена спонсорів статей чи кампаній в Інтернеті, щоб впливати на голосування, використовуючи помилкові аргументи. Ці сайти також повинні будуть оприлюднити суми, витрачені на такі дезінформаційні кампанії.

З метою оперативного реагування, звинувачувана сторона може бути притягнута до відповідальності "будь-ким, хто зацікавлений діяти", щоб зупинити розповсюдження фейкових новин, що транслюються "масово та штучно". Однак ця процедура підлягає одній умові: "Суддя повинен не лише визначити, чи є новини помилковими, але й охарактеризувати недобросовісність людини, яка стоіть за розповсюдженням такої інформації та надати юридичну кваліфікацію щодо " порушення громадського спокою ". Французькі експерти з новітніх комунікаційних технологій вважають, що довести це «буде складним завданням ".

Ризики, викликані законопроектом

Законопроект було охарактеризовано медійною спільнотою, як такий, що намагається ввести санкції швидше ніж відбудеться саме порушення, що викликало дуже бурхливу дискусію в професійній спільноті.

Під час президентських виборів у США та референдуму щодо Brexit опитування потребували часу, щоб з впевненістю встановити, що були зроблені скоординовані зусилля, щоб спробувати вплинути на голосування з великою кількістю оманливої інформації. Французький законопроект підштовхує суддів та CSA до поспішних дій.

Ризик полягає в тому, що "надзвичайна ситуація, що реагує на надзвичайну ситуацію, відкладає на другий план пошук істини. Є велика спокуса спершу з поспіхом покарати медіа, щоб уникнути потенційно фальшивої інформації, а потім подумати».

До ексцесів може призвести не тільки тиск терміновості. Цей новий законопроект також давав CSA та суддям право на життя та смерть тієї чи іншої інформації. Саме вони вирішували би, чи зміст статті правдивий чи неправдивий. Безумовно, деякі прецеденти, наприклад статті під час виборів в США, які неправильно стверджували, що Хілларі Клінтон брала участь у сексуальному скандалі свідчать про те, що спроба маніпуляцій може бути грубою. Але коли кампанії є більш витонченими, рішення CSA про призупинення, наприклад, каналу може здатися проїзволом.

Визначивши всі приведені ризики, Міністр культури вирішила провести тісні консультації зі ЗМІ, щоби випрацювати фінальний текст закону, в якому були би враховані інтереси всіх зацікавлених сторін.

Станом на сьогодні в результаті консультацій із зацікавленими сторонами випрацьовано наступний текст «Закон про аудіовізуальну комунікацію та культурний суверенітет в епоху цифрових технологій», оцінку якого опубліковано Регулятором медійного простору Франції – Вищою Аудіовізуальною Радою (CSA).

Головний регулятор

Conseil Superieur de l`Audiovisuel (CSA) – Вища Аудіовізуальна Рада. Місія: інформувати, захищати, виступати арбітром.