Журналістські стандарти? Ні, не чули. - Це все, що можна сказати після перегляду політичного ток-шоу «Право на владу» на «1+1» за участю Юлії Тимошенко. І тут до самого політика жодних претензій. Вона йде до омріяної президентської посади тільки їй відомим новим курсом, і таки може вибороти для себе головний приз виборчих перегонів. У мене запитання лише до авторів програми та її ведучих: вам самим не соромно за такий відвертий «джинсовий» продукт?

Після переглянутого я навряд чи ще колись увімкну «Право на владу». Хоч там путін з Порошенком дебатуватимуть. Спочатку спіймався на Фейсбук-рекламу, яка сповіщала, про появу ЮВТ в «Праві на владу». Вона таки працює, мушу це визнати. При цьому було стійке відчуття, що потраплю на «театр одного актора». Навіть занотував у Фейсбуці такі рядки.

Нервно скрепя зубами и клацая по смартфону пальцем, новость себе сообщаю: Вона будет в «Праве на владу» бодаться сама с собою. С бочкой дерьма словесного небось на «плюсы» припрется. Давно Вону не было видно на всяких телеэфирах. Сейчас она нам расскажет, кто должен стать президентом и какой козёл этот «Порох». Так все предсказуемо, люди...

Так воно й вишло. Ведуча Наталка Мосейчук цього разу була така гостинна та поступлива, хоч до рани прикладай. А Сергій Іванов й взагалі майже за всю передачу жодного разу не перебив спікера і сидів мовчки за своїм ноутбуком, немов сторонній спостерігач. Проте ми прекрасно знаємо, якими злими (в професійному сенсі) може бути до запрошених в студії політиків ця «солоденька парочка». Але ні. Ні цього разу.

Я все чекав пояснень: як так сталося, що у студії одного з ведучих ток-шоу з політичним присмаком всього два спікери-жінки - від «Батьківщини» та «Самопомічі»? І тільки о 0.45 почув від пані Мосейчук вимушене зізнання, мовляв, ми запрошували всіх, але хто підтвердив свою участь на 18.00 12 грудня - той наразі тут і присутній. А БПП, що через сайт партії «Солідарність» розповсюджують усіляки заяви про начебто відмову на участь у «Праві на владу», просто бреше. Отакої.

В результати глядачи мали змогу постерігати гру в одні ворота, коли головний опонент влади раз за разом забивав голи, навіть не переймаючись справжністю наведених аргументів. Таких, наприклад, як шлях України до НАТО, який за чиєюсь злою волею був переваний у 2008-му, коли ЮВТ була прем'єром. Та вказати на цей відвертий «глюк» в студії нема було кому. Всі захопленно аплодували. Така собі вийшла "тепла ванна" для окремо взятого політика на очах у мільйонної аудиторії.

На мою думку, саме цей випуск «Права на владу» треба розбирати посекундно та вводити до курсу навчання молодих журналістів як приклад заангажованості та «джинсовості» політичного ток-шоу. І хоча пані Мосейчук робила спробу завдати "гостре" запитання, проте виглядало це навпаки, як підлабузництво.

От скажіть, на місці ЮВТ щоб ви відповіли на питання - чи не домовилися ви з паном Коломойським, власником каналу, про співпрацю? Звісно, політик і відповіла в своєму стилі,- я домовлятимуся тільки з народом України!

Відсутність іншої точки зору під час ефіру перетворило «Право на владу» в «Право на побиття влади». Так, владу мають критикувати. Причому жорстко. Проте не давати їй можливості відповісти на звинувачення - це вже за рамками журналістських стандартів. І від розуміння цього стає дуже сумно.