Ситуація з головредкою Vogue, яка спокійно зізнається, що за неї редакторські колонки писали інші люди (і відомо про це стало лише тому, що інша людина підсунула їй текст із старого російського журналу і цей текст вийшов), для мене є історією про зловживання довірою. Шкода, що про довіру і чесність із читачами говорять мало, а переважно дискусія в ФБ ведеться в площині «Оля, вішайся» — «відчепіться від Олі, ви теж не святі».

Довіра аудиторії — це головне пальне, на якому їздять медіа. Ну, крім зливних бачків і агрегаторів. Формулювання «віддати на аутсорс» (=доручити іншій людині написати текст за тебе) звучить цинічно й дико, коли йдеться про текст, написаний так відверто. Який має пройняти читача і зрезонувати: о, це ж і я отак почуваюся, значить, це журнал про мене.

Ще більше вражає те, що сама редакторка, здається, не бачить у цьому нічого поганого: перепрошує вона не за те, що писала свої тексти не сама, а за те, що не виловила в колонці плагіат. І ще страшніше те, як багато людей цього навіть не зауважують. А деякі ще й підсміюються: а ти шо, не знав про існування ґострайтерів? Не знав, учора почув уперше. Ну і взагалі, те, що «так роблять», не значить, що це нормально.

Моралі не буде, я просто почуваюсь із цією історією розпачливо саме через те, що стільком людям це норм, або що вони готові відмахнутись від проблеми з формулюванням «а чого ви чекали від українських медіа». Дуже низька планка вимог до чистоплотності й порядності журналістів поєднана з нульовою готовністю їм довіряти. Комбо.

Джерело: Facebook