Вони були певні: досить їм прийти зі зброєю, як їх зустрінуть квітами. А якщо хтось наважиться опиратися, то здолають вони цей опір легко і невимушено. Вони або забули про УПА і Холодний Яр, або сприймали це як непорозуміння. Або й взагалі нічого про це не чули.

Власне, з самого початку було майже так, як вони прогнозували. Ми просто психологічно не було готові воювати, бо ніби ж брати. А хіба брати можуть ось так загнати ножа в спину? А потім ми зрозуміли, що це серйозно, що вони прийшли нас вбивати. І ми уперлися. Тисячі добровольців створили свої загони. Тисячі волонтерів почали забезпечувати військо всім необхідним. В процентному відношенні таке забезпечення було значно меншим, ніж державне, але воно показало воїнам, що народ їх підтримує - воно піднесло дух воїнства. Та й неоковирна державна машина теж заворушилася і таки налагодила підтримку армії. Ми добряче заїхали їм по пиці, показавши, що без бою свою країну не здамо.

Тепер песиголовці продовжують з нас іронізувати, правда, виходить не дуже переконливо - з-за іронії вигулькує зненависть. Власне. і ненависть у чистому вигляді вже кипить-шкварчить на їхніх отруйних язиках. Вони лютують, а зробити нічого не можуть. Україна вистояла. Коштувало це нам тисячі загиблих і перетворення добродушної, не злої спільноти у войовничий народ, який навчився ненавидіти і не дозволяє себе ображати. Наша мова, співуча і солов'їна, стала мовою воїнів. І рано чи пізно ми виженемо їх к бісовій матері. 

Тож, честь нашим Захисникам, честь всім причетним, які забезпечили решті країни мирне життя. Забезпечели наше існування. 

Зі святом вас, дорогі наші. 

Слава Україні!!!