Сфотографували нас фотографи на весіллі, отримали гроші, розпрощалися ми в радощах і благодаті після кількох міцних коктейлів.

За два місяців вони надіслали знімки на дерев'яній флешці у дерев'яній коробочці зі своїми вирізьбленими ініціалами на цьому всьому добрі.

«Дарма дерево вмерло», — подумав я, але була в цьому і дрібка чогось олдскульного.

Перед тим скинули нам посилання, на їхній сайт, де були штук 20 наших фото в «історії». Ніхто нас не питав, чи хочемо ми «висіти» у них на сайті, але бог з ним, то їхній сайт, для портфоліо підійде і все таке.

Далі вони (там було 2 фотографа з Кропивницького) почали постити ці фото у соціальних мережах.

Гаразд, шість гарних фотографій — не біда.

І тут вжух: вони на гора видають ще альбом з 60-ма нашими фото у всіх деталях. Навіть не ті, що в них на сайті.

На мої протести і прохання видалити: «Ви контракт читали вообщєто?! — сказали. — Ви у нас авторские права на фото не покупали, а ето +40% к стоимости».

Як у суп плюнули.

До цього мені ніхто про такі умови не говорив. І про те, що десятки наших фото будуть надбанням інтернет-громадськості, теж не казав.

Коротше, будьте обачні з цими фотографами і все уточнюйте. Особливо, де вони будуть використовувати фото з вами.

А то станете, як та Брітні, — «звєздой з папараці».