Підтримав вітчизняного кіновиробника переглядом кінокомедії «Свінгери» на великому екрані. Зрадів такий собі відносній вдачі наших кіновиробників, поки не дізнався, що «Свінгери» — це українська кіноадаптація однойменного латвійського фільму. Після цього бажання висловити свої думки трохи здулося... Але! Кому набридли кінокомедії, ситкоми та різноманітні шоу від «95-го кварталу», раджу сходити на цю кіношку. Бо головна перевага українського варіанту «Свінгерів» — відсутність акторів «95-го кварталу», які вже, вибачте, всі очі намозолили зі своїм мерехтінням на ТБ й кіноекранах.

Інше відкриття, як на мене — це саме українське трактування всіляких еротично-сексуальних жартів, які російською були б занадто вульгарними та різали би слух. А так усе в рамках: чемно, смішно та без зайвої вуличної грубості.

Кілька вдалих фраз узагалі змушують зал реготати, там є й про «безвіз» (тільки в сексуальному сенсі), про «жити по-новому», а кінцівка й узагалі наче з українського сегменту Фейсбуку вийшла, коли один із героїв риторично запитує: «Так це що було — зрада чи перемога?!». Врешті-решт, кожен із глядачів сам зможе відповісти на це непросте запитання.

Про виконавців головних ролей писати багато не буду, їх всього по сюжету сім. Але зіркам жіночого складу цього кінодійства — Олі Поляковій і Даші Астафьєвій — у ролі вживатися, на мій погляд, було не дуже складно. Одна приїхала з Хмельницького базару підкорювати столицю й шукати багатенького «папіка», а інша взагалі була на своєму улюбленому «конику» — в більшості епізодів демонструвала сідниці й напівоголені груди. Отже, зіпсувати загальний позитивно-смішливий настрій їм своєю грою таки не вдалося.

А ось хто своєю грою справді витягнув «Свінгерів» на тверду четвірку за п'ятибальною шкалою — то це Анна Саліванчук та Михайло Кукуюк, які грали ініціаторів «свінгерства» у своїх парах. Ну і, звісно, Олексій Вертинський був неперевершений у ролі метра-продюсера нетрадиційної орієнтації. Він був ну ду-у-уже переконливим у своїй ролі.

Підсумовуючи, скажу так: я не пошкодував, що підтримав своєю трудовою гривнею вітчизняних кіномитців. А якщо вирішите переглянути «Свінгерів» у кінотеатрі, раджу сходити зі своєю половинкою (якщо така у вас, звісно, є), причому незалежно від того, якої статі ця ваша половинка. Після перегляду ви зможете обговорити делікатні моменти фільму, поділитися враженнями та і взагалі, суто психологічно «Свінгери» зможуть допомогти поглянути збоку на деякі проблеми вашого сімейного життя. Ну а якщо у вас є почуття гумору, то ви просто добре проведете півтори години свого вільного часу.