Заручники військового бекґраунду

Заручники військового бекґраунду

29 Листопада 2017
1260
29 Листопада 2017
11:30

Заручники військового бекґраунду

1260
Українські ЗМІ, які мають акредитацію в Білорусі та Росії, повинні дуже ретельно підходити до відбору спецкорів у цих країнах, аби виключити (чи принаймні звести до мінімуму) можливість бути звинуваченими у шпигунстві на користь України.
Заручники військового бекґраунду
Заручники військового бекґраунду

Мій висновок, можливо, комусь і не сподобається, але, на мій погляд, неприпустимо під час неоголошеної війни з Росією ризикувати свободою своїх співробітників із числа офіцерів запасу, знаючи, що ворог (мається на увазі країна-агресор) не спить. Навряд чи сталися би подібні арешти, якби Росія не анексувала Крим та не вела би бойових дій на Донбасі.

Саме такою є ситуація із заарештованими за кордоном українськими журналістами — спецкором «Укрінформу» у Франції Русланом Сущенком, який уже більше року перебуває під слідством у Росії та акредитованим у Білорусі кореспондентом «Українського радіо» Павлом Шаройком. Обом журналістам висунуті абсурдні, на перший погляд, звинувачення у шпигунстві на користь України. Звісно ж, це «шпигунство» (або по-доброму «розвідка») спрямовано проти Росії, тому головним замовником цих арештів є ФСБ.

У випадку з Романом Сущенком ефесбешники дочекалися його приватного візиту до Москви, де й провели арешт. Формально «прокол» проглядається в біографії журналіста, який, виявилося, має військове минуле та відповідне військове звання. Кремлівським жандармам це тільки на руку для виправдовування своїх дій, також це дуже добре підходить для трафарету звинувачення у шпигунській діяльності. Вони навіть заявили, що журналіст є полковником Головного управління розвідки (ГУР), тому й вирок може бути чималеньким — 20 років позбавлення волі. Чи була в Сущенка така вже необхідність пертися прямісінько в лігво московського звіра, — наразі вже не так і важливо. Україна має шукати вихід для його звільнення. Але чи знайде?..

А ось що стосується Павла Шаройка, то тут уже формальний привід для арешту та звинувачення лежить на поверхні: він, на відміну від Сущенка, справді проходив свого часу службу в головному управлінні розвідки та мав звання полковника! Яка в нього була посада — керівник прес-служби чи якась інша, то вже справа десята. Для сторони звинувачення — білоруського КДБ — це справжня знахідка та 100 %-ве потрапляння «під ковпак» ретельного спостереження. Що з часом і призвело до його арешту.

Українська сторона може доводити скільки завгодно, що Шаройко вже давно у військовому запасі, тому працює як цивільний журналіст, але це жодним чином не вплине на слідство. Ми можемо та будемо писати численні петиції про звільнення колеги, звертатися до Європейського суду з прав людини, проте Мінськ навряд чи добровільно звільнить кореспондента «Українського радіо». Не для того він був заарештований. Цю брудну гру веде Москва, а там своя стратегія щодо заручників-журналістів із українським громадянством.

Тому постає риторичне питання: а чи була вже така необхідність під час неоголошеної війни з Росією направляти колишнього полковника ГУРу працювати кореспондентом до Мінська? Не було інших варіантів чи кандидатур? Сумніваюся. Ми самі спровокували агресора, направивши у відрядження людину з серйозним військовим бекґраундом. А тепер чухаємо потилицю й колективно думаємо, яким чином його звільнити.

Ці два арешти українських журналістів іще раз доводять істину, що гратися в «козаків-розбійників» із путінським режимом не можна. Він не прощає жодної помилки. Тому українські ЗМІ, які мають акредитацію в Білорусі та Росії, повинні дуже ретельно підходити до відбору спеціальних кореспондентів у цих країнах, щоби виключити (чи принаймні звести до мінімуму) можливість бути звинуваченими у шпигунстві на користь України.

І ще. Змагатися з ФСБ на рівних СБУ поки ще не по зубах. В іншому випадку вже давно в Україні за неписаним «дзеркальним правилом», яким керуються дипломати та розвідники в усьому світі, були б заарештовані російські журналісти за аналогічним звинуваченням у шпигунстві. І тоді б ми мали не тільки привід, але й можливість для рівнозначного потенційного обміну «їхніх» на «наших».

Фото: gardareview.ie

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1260
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду