Держава має бути зацікавлена в здоровому економічному стані приватних каналів і ця місія, в тому числі, лежить на її уповноваженому органові − Нацраді з питань телебачення та радіомовлення, яка видає ліцензії на мовлення та регулює ринок. Це важливо, адже фінансове здоров'я телеканалу є обов'язковою передумовою його незалежності. Кодування сигналу телеканалів на супутнику − це величезний крок вперед у цьому процесі.

Два члени Нацради – Костинський та Ільяшенко – заявили останніми днями, що кодування українських каналів несе загрозу нацбезпеці. Залишимо осторонь питання, що такі заяви виходять за межі компетенції очільників Нацради, бо є втручанням у господарську діяльність приватних телеканалів. Нас бентежить інше. Завдання інформування населення мають нести на собі, в першу чергу, Суспільне мовлення, яке утримується за рахунок платників податків, державні канали типу «Рада», і це без численних інформаційних мовників, які не збираються вводити кодування.

Абсолютно на всіх розвинених ринках великі розважальні канали є закодованими і їх дистрибуція є багатовекторною, щоразу з розвитком технологій вона тільки ускладнюється. При цьому правовласники мають контролювати контент, який створюють та дистрибутують. Зазвичай права на нього мають чітко визначену географію мовлення, і враховуючи покриття супутників (яке виходить далеко за межі України), єдиним інструментом обмеження такого сигналу є кодування.

Натомість, ми очікуємо від Нацради підтримку в боротьбі з піратством (для супутника це кардшарінг). За останні 10 років у цьому сегменті нічого не було зроблено! Адже саме цей сегмент дистрибуції є найбільш ризикованим і саме в ньому український глядач має можливість дивитись російський контент (за який ще й гроші платить неофіційно). А ті українці, які не мають можливості платити за телебачення, повинні мати можливість доступу до ефірного мовлення, яке стрімко переходить у цифрову еру. Позиція останніх років «1+1 медіа» і полягала в тому, що «цифра» має бути реальною, а не номінальною. І тут, в першу чергу, регулятора повинні хвилювати питання заявлених 95% покриття та бенефіціарних кіпріотів. Натомість Нацрада нічого конкретного щодо дотримання компанією «Зеонбуд» умов ліцензії так і не зробила. І саме вона (цифра) повинна давати доступ до телебачення для соціально незахищених верств населення. Що стосується територій до яких тимчасово «ускладнений» доступ, то для таких речей, власне, і був створений канал UATV, який знову ж таки фінансується платниками податків.

І на кінець, ще раз про загрози інформаційній та національній безпеці. Безумовно, на супутнику залишаються чимало відкритих російських телеканалів, однак що й де дивитися − це власний вибір кожного глядача. Не можна вирішити за нього, що йому обрати до перегляду. Ці ж російські канали і програмний продукт (який транслюється на цих каналах) є доступним в інтернеті. І при бажанні, а саме воно є рушійною силою пошуку контенту, глядач/користувач легко отримує доступ до нього. Дуже складно вплинути на такого глядача та спонукати його відмовитися від якісного російського контенту. Саме тому давно вже назріло питання ліцензування провайдерів ОТТ-сервісів. Крім того, що і як дивитися − це все ж особистий вибір кожного. Саме тому держава повинна займати проактивну позицію в цьому питанні, і більше того, створювати сприятливі передумови для розвитку української медіаіндустрії. Ми як завжди відкриті до конструктивного діалогу.