Свою оцінку серіалу на сторінках «Детектор медіа» вже висловив голова НМПУ Юрій Луканов. Тепер пропонуємо вашій увазі враження від серіалу журналістки, експертки з питань PR-комунікацій, виборчих та політичних технологій Ольги Лень.

Для повноти враження передивилася весь серіал і можу сказати, що справа не лише в тому, що «відчувається дух канала Ахметова», як написала у Фейсбуці Наталія Лигачова. Якби було так, то все обмежилося б тільки тим, що основні позитивні персонажі підкреслюють власну аполітичність і невтручання. І, звичайно, в «дусі канала Ахметова», ви так і не зрозумієте по ходу серіала, з ким там воюють в зоні АТО. Складається враження, що це просто якась така аномальна зона, де стріляють одне в одного і ведуть кримінальний бізнес. І, до речі, цей кримінальний бізнес там ведуть виключно не місцеві донбаські персонажі, які одночасно «волонтерять» на українську армію і на «сепарів». Тобто, «київські» бізнесмени і кримінальники, типа, воюють самі проти себе.

Також стає зрозуміло, чому на серіал звернули увагу тільки зараз. Тому що в останніх 5-6-ти серіях елементи антиукраїнської пропаганди стали занадто помітними. Концентрація політичного в цих кількох серіях раптом стала більшою, ніж у всіх 60-ти серіях раніше. До цього вкраплення пропаганди робилися тонко, фрагментарно, як емоційний фон. Така собі побутова «ватність» - слідчий побідкається, що долюструвалися до краю, чи персонаж скаже, що раніше багато сиділо по тюрмах невинних, а тепер «республіка» все виправить. Або як українська символіка на негативних персонажах і присутність прапора фоном в негативних сценах, зокрема, показово по центру прапорець на столі у злобної начальниці тюрми в 1997 році в Криму (малореальна ситуація і нічим не виправдана). Вперті повтори в серіалі сусідства української символіки з негативними персонажами. Якщо слідчий військової прокуратури вибиває покази з безневинної ВПО, то він, чомусь, обов'язково повинен бути або з тризубом, або з українським прапорцем на лацкані піджака. І ще показово «патріотичні» промови з уст саме негативних персонажів, в той час як позитивні персонажі традиційно лають владу. Концентрація подібних випадків змушує думати, що це відбувається не випадково.

Отже, що відбулося такого в останніх кількох серіях, чого не було раніше? По-перше, з'явився мотив «і серед сепарів є хороші люди». Це нічого, що він у Мозгового воював, але ж який хороший батько. А вона може і переправляла людей «на органи», але в неї важко життя склалося, а вона така самовіддана мати. Зовсім не ясно, чому раптом український телеканал бере на себе місію відбілення бойовиків.

По-друге, автори серіалу раптом вирішили вдатися до схизматизації ВПО на прикладі родини бойовика - на них всі біди впали разом: ошукали, пограбували, на квартиру не пустили через донецьку прописку, та ще й стали жертвами кіднепінгу. В попередніх серіях, чомусь, переселенців через прописку не утискали. По-третє, всі раптом заголосили: «Як поїдете в АТО, то вас там точно повбивають!» Чомусь раніше по ходу серіалу великих драм з того, що хтось поїхав в АТО, не робилося, а тут прямо фаталізм всіх охопив.

І, нарешті, чому так негативно сприймається банальний в цілому монолог дружини бойовика щодо хотіли жити і рожати, і щоб «київські олігархи» відстали. Адже говорить вона звичайний для проросійського колаборанта набір слів, який і очікуєш почути від цієї публіки. Скажу навіть більше, будь-який художній твір на тему цієї війни навряд чи зможе бути достовірним без подібних пасажів. Але в випадку з цим серіалом примітне не сказане, а реакція на ці слова. Вона практично відсутня. Бо відповідь у стилі «я не втручаюся в політику», де-факто, звучить так, ніби на ці слова немає що відповісти. І саме це перетворює весь епізод в трансляцію антиукраїнської ідеології.

Якщо додати до всіх цих моментів ще й дрібні нюанси, коли то бойовик скаже, що українська сторона щось з обміном мутить, то пародійна сцена з палінням шин під Генеральним штабом, то загальне тло серіалу робиться досить таки гниленьке. Я вже не кажу, які рольові моделі демонструються, коли персонаж каже, що кілька місяців в'язниці стали для нього школою життя. Здається, когось з такою «школою» ми вже мали і до чого призводить романтизація зеків і зон вже бачили.

Фото: канал "Украина"