Яку картину уявлятимуть ті, хто не стежив за перебігом подій у фіналі нацвідбору й знає про нього лише з публікацій? А от яку: за поїздку на конкурс змагалися Джамала та СанСей; перша була абсолютним добром, а другий — абсолютним злом. Протистояння добра та зла, їхній двобій набув мало не біблійного масштабу. У підсумку добро перемогло зло — алілуйя, товариші! Отака чорно-біла картинка є тут, у деяких цитатах тут і далі скрізь. Хай живе чорно-білий світ, і геть півтони! Навіть коли цей чорно-білий світ не має нічого спільного з реальним.

Бо писати про велике протистояння Джамали та СанСея можна було рівно до вечора 21 лютого, до фіналу. Бо в фіналі СанСей здувся. Здувся! Блякло виступив — порівняно з півфіналом, це вже точно. Третє місце як за оцінками журі, так і за результатами глядацького смс-голосування стало цілком заслуженою оцінкою. Третє місце — й жодних шансів на перемогу. Реальним конкурентом Джамалі, реальним претендентом на поїздку до Стокгольма СанСей так і не став. Поруч із гуртами «ПурПур» та «Брунеттс Шут Блондз», а також дуетом «НюЕйнджелз» він виявився аутсайдером.    

Натомість друге місце (а за оцінками журі — перше) посів гурт «Хардкісс» із його неймовірним виступом — от саме він був реальним конкурентом Джамалі. Саме між гуртом «Хардкісс» та Джамалою точилася інтрига. Але про «Хардкісс» практично ніхто не згадує, ніби й не було їх на конкурсі. На роль абсолютного зла вони не годяться, навіть попри сценічний імідж, жодних скандалів довкола них не вирує — то й справді, хіба ж вони варті згадування? Тільки біблійний сценарій своїм другим місцем зіпсували!

Але яке діло палким публіцистам до правди? Вони й далі пишуть про перемогу добра над злом, вони й далі, вже після факту, витягують СанСея вгору, на місце й роль, яких він просто не заслужив.

Андрій Данилко взагалі присудив СанСеєві один бал, тобто останнє місце. Інша річ, що на перше місце він поставив «НюЕйнджелз» - і подив від цього ніяк не може вщухнути. Артист із геніальним почуттям оригінальності й індивідуальності на сцені віддав перевагу абсолютній стандартності. Член журі, що повсякчас міркував про «годиться як для там» і «годиться лише як для тут», віддав перше місце конкурсантам, які у фіналі найбільше — та практично єдині — були «як для тут», які уособлювали оце «як для тут». Ні, не вірю. Не вірю, що це був щирий вибір Данилка. І навіть його зізнання, що він давно знайомий із «НюЕйнджелз» - ну, не став би ж він так відверто виставляти бали «по блату»! Зрештою, міг же він просто не сказати, кому віддав шість балів.

Цілком може бути, журі затіяло хитромудру комбінацію — щоб і лідерству Джамали не завадити, й самим при цьому залишитися в позі «не виноватая я». Щоб і до Росії шлях не перекрили, й докори сумління потім не замучили. Таке от “як для тут” і “як для там” в одній склянці.

Та хоч би як, а реальність від того не змінилася: великого протистояння Джамали та СанСея не було. Після 21 лютого альтернатива: «Почему Джамала с песней о 1944 годе может и должна представлять Украину на Евровидении, а Сан — нет» є вигаданою, домисленою. Не адекватною реальним фактам. Вона є підтягуванням фактів до заздалегідь виробленої концепції — спрощеної й викривленої, але «сенсаціозної».        

Яка з усього того випливає мораль? СанСей зібрав величезний піарівський врожай і здобув славу «зацькованого вишиватниками» - саме ту славу, яка, ймовірно, найкраще подіє на його цільову аудиторію. «Хардкісс», блискуче виступивши, ніякого особливого піару не отримали: надміру патріотичні (а чи псевдопатріотичні) критики їх просто не помітили, зробили вигляд, ніби їх і не було. Висновок? Не треба чудових виступів, нікому вони не потрібні, головне для артиста — провокувати довкола себе скандали. І після цього хай живе український шоу-бізнес.