На «Детектор медіа» з'явилася хороша стаття Вікторії Сюмар про українсько-російські взаємини, в якій авторка апріорі пророкує поразку України в інформаційній війні з Росією, мовляв, «українській владі сьогодні нічого протиставити добре вишколеній російській пропагандистській машині». Одначе пані Сюмар, здається, помиляється, коли стверджує, що головною причиною «війни» стали позаминулорічні газові угоди, підписані «Газпромом» та «Нафтогазом». А ще - небажання України вступити до Митного союзу.

А головне, висновки шановної авторки, на жаль, дещо хибні, й ось чому: Україна вже давно програла всі попередні «війни», коли підписала ганебні для нас харківські угоди (які вельми незграбно виправдовує прем'єр-міністр Азаров, обумовлюючи їх якоюсь неіснуючою в природі об'єктивною безвихіддю, в якій начебто опинилася Україна), в т. ч. і перманентну інформаційну війну, розв'язану одразу ж після здобуття нами формальної незалежності.

Росіяни аж ніяк не втратили статусу імперії. І геополітично Кремль намагається втримати попередні позиції, з якими змушений ще рахуватися Вашингтон, у якого є й свої проблеми, а також Євросоюз, сповнений внутрішніх протиріч, і їм не до нас. Тож зовсім навпаки, Росія - вкрай небезпечно сильна й непередбачувана, бо залишається поки що імперією, незважаючи на певні територіальні втрати в Прибалтиці, почасти в Середній Азії та на Закавказзі.

Україна ж як була в орбіті потужного впливу Росії, так і досі залишається, попри здобутий формальний статус незалежної держави (єдине, що нас може тішити - ми на даному етапі опинилися не на короткому, а на довгому ланцюжку). І політично, й економічно, й інформаційно, і релігійно. По-перше, ганебно-принизливе мавпування майже в усьому з точки зору політичної, по-друге, засилля російського капіталу свідчить про значну залежність, по-третє, весь український інформаційний простір уже давно опинився фактично в руках росіян і, по-четверте, глава Російської церкви Кірілл до нас уже їздить як до себе додому, що зайвий раз свідчить про майже тотальну залежність від церкви, яка повністю підконтрольна кремлівським правителям.

Хибні висновки й щодо невигідних угод, «які підписала Юлія Тимошенко у розпал попередньої війни». Адже як український прем'єр-міністр Тимошенко цілком свідомо пішла на підписання «невигідного контракту», переслідуючи дві важливі для неї мети: заздалегідь заладнати із Заходом імовірні перебої в постачанні газу в зимовий період, а головне - примусити власників металургійної, хімічної та вугільної промисловості розпочати кардинальну реконструкцію основного вітчизняного виробництва, що роками й десятиріччями не проводилася і яку не вдалося проштовхнути за першого прем'єрства, прибравши заодно посередників-нахлібників на газовій «трубі», що злочинно наживалися, не приносячи ані шеляга для української скарбниці. Щоправда, за однієї суттєвої умови: вона сподівалася отримати перемогу над Януковичем, проігнорувавши ймовірно існуючий під час президентських перегонів «тандем Янукович-Ющенко», одначе програла...

Насамкінець зазначу, що слабкий Янукович добровільно загнав себе в глухий кут тими заздалегідь бездарними прорахунками, завдячуючи своєму оточенню, й до того ж цинічним судилищем над опозицією в особі Тимошенко та Луценка.

Віднині, на наш погляд, слід парламентській опозиції виробити такий безпрограшно тактичний хід, який би неухильно компрометував чинну владу і призвів до неминучої поразки більшості в парламенті. Хоча в нас щодо цього є певний скепсис. Та є ще потужна «вулична» опозиція, яка вже набула певного досвіду в 2004 році. Залишається лише на неї надія...

P.S. від «Детектор медіа». Інформаційна війна, яку знову розгортає Росія проти України, торкається інтересів усього суспільства. На сторінках «Детектор медіа» ми продовжимо досліджувати проблему та дискутувати з приводу можливих шляхів протидії російській пропаганді. Закликаємо всіх, кому є що сказати або запропонувати експертному середовищу, надсилати свої думки на адресу info@detector.media.

Тим часом «Детектор медіа» пропонує своїм читачам-експертам відповісти на кілька запитань:

1. Чи вважаєте ви, що нині спостерігаємо черговий виток російсько-української інформаційної війни?

Якщо так, то

2. Наскільки модифікується арсенал для протистояння?

3. Чи вбачаєте ви позитивну/негативну тенденцію здатності українського інформаційного простору протистояти недружнім інформаційним впливам РФ?

Ілюстрація - glavred.infо