11:10
Вівторок, 10 Січня 2017

Закон і медіа: підсумки 2016 року

Резонансний закон про квоти на українські пісні та мову на радіо, закон про скорочення універсальної програмної послуги, наслідки якого відчули деякі глядачі в новорічну ніч, ветований Президентом закон про державну підтримку кінематографії та інші — «Детектор медіа» нагадує читачам основні закони щодо галузі медіа, ухвалені в Україні у 2016 році
Закон і медіа: підсумки 2016 року
Закон і медіа: підсумки 2016 року

2016 рік планувався роком закону «Про аудіовізуальні послуги», але парламентарі вирішили піти іншим шляхом і продовжили роботу над законопроектами, які вносили точкові зміни до чинного законодавства. Згідно з офіційною статистикою, станом на початок 2017 року профільний Комітет із питань свободи слова та інформаційної політики є головним із опрацювання 57 законопроектів і має подати свої пропозиції ще до 61 законопроекту. Ми ж у цьому підсумковому огляді зосередимося не на проектах, а на вже ухвалених Верховною Радою в 2016 році законах. Більшість із них уже набули чинності, окрім ветованого Президентом законодавчого «довгобуду» — закону «Про державну підтримку кінематографії», який учасники процесу планують заново внести до парламенту з пропозиціями Президента. Що ж до згаданого вище закону «Про аудіовізуальні послуги» — роботу над ним перенесено на 2017 рік.

1. Закон про уточнення заборони показу нових російських серіалів

5 лютого 2015 року Верховна Рада законом заборонила транслювати фільми РФ, вироблені після 1 січня 2014 року. Але недосконалість формулювання закону дозволяла телеканалам обходити заборону за допомогою сфальшованих документів про час виробництва серіалу чи фільму.

Тому народні депутати Вікторія Сюмар, Микола Княжицький, Ірина Геращенко, Андрій Павелко та Єгор Соболєв у новому законопроекті запропонували поширити заборону трансляції російських фільмів із творів, вироблених після 1 січня 2014 року, на твори, вироблені та (або) вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року.

Законопроект №3359 «Про внесення змін до Закону України "Про кінематографію" (щодо фільмів держави-агресора)» було прийнято Верховною Радою за основу та в цілому 29 березня 2016 року. За нього проголосували 237 народних депутатів. Президент підписав цей закон 20 квітня 2016 року. Нова норма почала діяти з 22 квітня 2016 року.

Із моменту набуття законом чинності тривають регулярні перевірки телеканалів Національною радою з питань телебачення і радіомовлення щодо трансляції забороненого російського продукту, а Державне агентство з питань кіно вже анулювало близько десяти прокатних посвідчень на серіали, що демонстрували у своєму ефірі українські канали, переважно — телеканал «Україна» (у жовтні 2016 року громадські активісти нарахували 34 російські фільми та серіали, що транслювалися на «Україні» з порушенням закону).

У цілому ж за останні три роки Держкіно заборонило для показу в Україні понад 500 стрічок. Перелік станом на 30.11.2016 можна завантажити на сайті Нацради.

2. Закон про вилучення російських передач із квоти європейського продукту

Ще одна норма, що стосувалася трансляції російського контенту, — ухвалений Верховною Радою 17 травня 2016 року законопроект № 2766 «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (щодо визначення передач європейського виробництва)», покликаний вилучити російський аудіовізуальний продукт із квоти європейського продукту на телебаченні та радіо (крім супутникового мовлення).

Закон, авторами якого є члени Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар, Дмитро Стеценко, Олександр Опанасенко та Сергій Висоцький, відзначився тим, що глава держави майже чотири місяці не підписував його, хоча мав зробити це протягом 15 днів. Його було нарешті підписано аж 12 вересня 2016 року. Нові положення набули чинності 15 вересня 2016 року.

Закон встановив таке:

  1. Збережено встановлену попередньою редакцією закону квоту передач українського виробництва 50 %. Також українські передачі, як і раніше, зараховуються до європейської квоти.
  2. Знижено квоту передач європейського виробництва, яка є загальною європейською практикою, з 80 % до 70 %.
  3. До квоти європейського продукту додано ще й передачі виробництва США та Канади.
  4. Квоти вираховуються із загального тижневого обсягу мовлення, а не добового, що дає більшу гнучкість у програмуванні.
  5. Російські передачі виведено з квоти європейського та українського продукту.
  6. Тимчасово (до 8 листопада 2016 року — набуття чинності закону проквоти на радіо) збережено квоту 50% музичних творів українських авторів і виконавців від загального щотижневого обсягу мовлення радіостанцій. Згодом ця норма зникла, натомість для радіо з’явилася квота пісень українською мовою.
  7. Усі ці квоти, як і раніше, не поширюються на супутникове мовлення.

3. Закон, що розблокував реформу суспільного мовлення

Ще одна норма, яку було ухвалено Верховною Радо того ж дня, що й нові квоти європейського продукту (17 травня 2016 року) — «Про внесення змін до Закону України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення” (щодо порядку приєднання ДП "Українська студія телевізійних фільмів “Укртелефільм”)».

Цей закон виключив державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів “Укртелефільм”» із першого етапу реформування державних мовників на суспільне, щоби приєднати його на другому етапі вже до утвореної юридичної особи ПАТ НСТУ у формі публічного акціонерного товариства «Укртелефільм», 100 % акцій якого належать державі. Таким чином, були усунені певні перешкоди у створенні Національної суспільної телерадіокомпанії України. Адже за попереднім законодавством, «Укретелефільм», Національна радіокомпанія України, державна телерадіокомпанія «Культура» та всі обласні й регіональні державні телерадіокомпанії повинні були спершу приєднатися до Національної телекомпанії України (НТКУ), після чого на їхній базі мало створюватися НСТУ.

Але фактичний саботаж «Укртелефільмом» процесу приєднання до НТКУ унеможливив створення ПАТ НСТУ. Щоби подолати цю перепону, 15 березня 2016 року народні депутати з Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики зареєстрували законопроект №4232. Президент підписав ухвалений 17 травня закон 6 червня 2016 року. Зміни набули чинності 9 червня 2016 року.

4. Закон про квоти на пісні та ведення ефіру українською мовою на радіо

Законопроект №3822-д «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)» із подачі «Детектора медіа» було названо «компромісним». Адже саме під час його підготовки члени профільного комітету спробували збалансувати інтереси громадських активістів, які вимагали жорсткіших квот, і радіохолдингів, які пропонували безліч винятків, аби мінімізувати вплив квот на індустрію.

Під законопроектом підписалися аж 12 народних депутатів: Вікторія Сюмар, Андрій Парубій, Ольга Червакова, Юрій Павленко, Владислав Севрюков, Олександр Абдуллін, Сергій Висоцький, Олена Кондратюк, Богдан Онуфрик, Олександр Опанасенко, Олександр Сочка та Дмитро Стеценко. А Верховна Рада консолідовано ухвалила «компромісний» законопроект одразу за основу та в цілому прямо в день його реєстрації — 16 червня 2016 року. Петро Порошенко підписав закон 6 липня 2016 року, але набув чинності він через чотири місяці — 8 листопада 2016 року, тому що таким був перехідний період для підготовки радійників.

Закон встановив таке:

  1. Квоти запроваджуються поступово, протягом трьох років:
  • з 8 листопада 2016 року радіостанції зобов’язані транслювати в часових проміжках із 7:00 до 14:00 та з 15:00 до 22:00 щонайменше 25 % пісень українською мовою та вести протягом доби щонайменше 50 % програм українською мовою;
  • з 8 листопада 2017 року частка пісень українською мовою має зрости до 30 %, а української мови ведення ефіру — до 55 %;
  • з 8 листопада 2018 року — до 35 % і 60 % відповідно.
  1. Для радіостанцій, у яких ліцензією передбачено, що вони більше 60 % пісень транслюють мовами ЄС, встановлюється пільгова квота на пісні українською мовою — 25 %.
  2. За невиконання цих вимог законодавства радіоорганізації мають сплачувати штраф у розмірі 5 % ліцензійного збору.

Сам факт введення квот викликав обурення у багатьох гравців ринку. Радійники також нарікали на те, що в законі не прописано багато нюансів — конкретні правила квотування для нішевих радіостанцій, часові проміжки, методика підрахунку україномовного контенту тощо.

Натомість приводом до обурення активістів, які від початку виступали за жорсткіші квоти, стали підписаний радіогрупами Меморандум про застосування вимог законодавства щодо обсягу пісень державною мовою та обсягу ведення передач державною мовою й оприлюднені Нацрадою роз’яснення та коментарі, як буде здійснюватися нагляд за виконанням мовниками нових квот.

У цих документах радійники та Нацрада пояснили, яким чином вони тлумачать норми закону. Наприклад, піснею вважається музично-словесний твір тривалістю від 90 секунд, квота обраховується за кількістю пісень, а не хронометражем (у законі вживається слово «обсяг»), цитування україномовним ведучим тексту іншою мовою в межах однієї репліки українською мовою зараховується до репліки державною мовою тощо.

Зрештою, в Нацраді пообіцяли, що будуть моніторити радіоефір за всіма можливими параметрами, щоб унеможливити маніпуляції та невиконання закону мовниками. 17 листопада голова Нацради Юрій Артеменко оприлюднив дані моніторингу, котрий засвідчив: більшість українських радіостанцій транслюють необхідні 25 % україномовних пісень (як за хронометражем, так і за кількістю пісень).

Утім, протягом наступних кількох тижнів Нацрада призначила позапланові перевірки мережевих радіостанцій Kiss FM, MFM, «Шансон» і «Ретро ФМ», регіональних і місцевих радіостанцій «Ірта», «Радио Вести», «Європа плюс Дніпро», «Маяк», «104 ФМ», «Армянське радіо» та «106,6» щодо дотримання квот. У результаті 22 грудня Нацрада оголосила попередження радіо Kiss FM (замість штрафу). Результатів інших перевірок Нацрада поки не розглядала.

5. Закон про державну підтримку кінематографії

Багатостраждальний законопроект «Про державну підтримку кінематографії в Україні» № 3081-д, що передбачав державні субсидії, cash rebates та містив цілу низку антипіратських норм, був зареєстрований 27 листопада 2015 року народними депутатами Миколою Княжицьким, Іриною Подоляк, Віктором Єленським і Сергієм Тарутою. Він став результатом об’єднання законопроектів № 3081 від Миколи Княжицького та № 3081-1 від «#КіноКраїни» — спільної ініціативи великих вітчизняних виробників кіно і ТБ StarLightMedia, Inter Media Group, «Медіа Групи Україна», Film.ua Group, Star Media, Pro TV, студії «Квартал 95» та Одеської кіностудії. Над законопроектом працювали медіаюристи Анатолій Максимчук (група StarLightMedia) та Юрій Крайняк (компанія Jurimex).

28 січня 2016 року Верховна Рада прийняла законопроект у першому читанні за основу (234 голоси «за»). 22 вересня 2016 року в другому читанні за ухвалення закону в цілому проголосували 230 народних депутатів.

Закон передбачав, що:

  1. Державна підтримка надається суб'єктам кінематографії незалежно від форм власності.
  2. Державна підтримка кінематографії здійснюється за рахунок коштів Державного фонду підтримки кінематографії України (далі — Фонд), яким управляє Держкіно. Держкіно розпоряджається цими коштами виключно на підставі рішення Ради з державної підтримки кінематографії.
  3. Основним джерелом формування Фонду є кошти загального фонду Держбюджету України у розмірі не менше 0,2 % його видатків за попередній рік — в розрахунку для 2017 року це сума в понад 1 млрд грн. 29 березня парламент прийнявза основу законопроект №3240, який, зокрема, відніс кошти Державного фонду підтримки кінематографії до захищених видатків держбюджету.
  4. Джерелом формування Фонду також можуть бути кошти, отримані відповідно до законодавства про лотереї.
  5. Виробництво ігрових та анімаційних фільмів може підтримуватися за рахунок безповоротної державної субсидії, обсяг якої не може перевищувати 80 % від загальної кошторисної вартості виробництва фільму. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності в нього коштів, необхідних для фінансування виробництва фільму, в сумі не менше 20 % від загальної кошторисної вартості виробництва фільму.
  6. Виробництво телесеріалів може підтримуватися за рахунок безповоротної державної субсидії, обсяг якої не може перевищувати 50 % від загальної кошторисної вартості виробництва телесеріалу. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності в нього коштів, необхідних для фінансування виробництва серіалу, в сумі не менше 50 % від загальної кошторисної вартості виробництва серіалу.
  7. Виробництво документальних, просвітницьких, анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії, авторських фільмів та фільмів-дебютів може здійснюватися в формі державних закупівель, в обсязі до 100 % (включно) від загальної кошторисної вартості виробництва фільму.
  8. За рахунок державної субсидії також може повертатися частина кваліфікованих витрат, понесених іноземними (крім держави-агресора) та українськими суб’єктами кінематографії при виробництві фільмів — 25 % витрат на виробництво та 10 % витрат на виплату винагороди акторам та членам знімальної групи, що є нерезидентами України. На повернення витрат можуть претендувати як художні, документальні й анімаційні фільми, так і рекламні ролики та музичні кліпи.
  9. Отримати субсидію на виробництво фільму та серіалу можуть лише національні фільми, а на повернення частини витрат можуть претендувати лише фільми, які пройшли культурний тест. При цьому під національними слід розуміти фільми, виробництво яких повністю або частково здійснено в Україні, основна (базова) версія мовної частини звукового ряду яких створена українською або кримськотатарською мовою, та які при цьому набрали необхідну кількість балів відповідно до оцінних елементів бальної системи, передбаченої цим законопроектом. За мотивованим рішенням Ради з державної підтримки кінематографії в основній (базовій) версії національного фільму (крім дитячих та анімаційних фільмів) допускається використання інших мов в обсязі, що не може перевищувати 10 % загальної тривалості всіх реплік учасників фільму. Під час демонстрування національного фільму в Україні такі репліки мають бути дубльовані або субтитровані українською мовою.
  10. Телерадіоорганізації та інші демонстратори фільмів зобов’язані здійснювати демонстрацію національних фільмів, інших фільмів, вироблених суб’єктами кінематографії України, та творів національної кінематографічної спадщини: до 1 січня 2022 року — щонайменше 15 % від загального щомісячного часу демонстрації фільмів, а після 1 січня 2022 року — щонайменше 30 % від загального щомісячного часу демонстрації фільмів.
  11. Права на 100-вісотково профінансовані у формі держзакупівель авторські, дебютні та інші подібні фільми належать державі. Права на фільми та серіали, для виробництва яких надавалася державна субсидія, належать суб’єкту кінематографії, який отримав субсидію, при цьому такий суб’єкт кінематографії протягом усього строку дії авторського права на фільм зобов’язаний виплачувати до Фонду 50 % від прибутків, отриманих від прокату та (чи) передачі прав на використання такого фільму, але не більше 50 % суми, отриманої в якості державної підтримки. Права на фільми та серіали, яким за рахунок держави відшкодовувалася частина витрат, належать суб’єкту кінематографії, який створив фільм і отримав субсидію. В подальшому такий суб’єкт кінематографії отримує всі доходи від використання таких прав.
  12. Реклама національних фільмів прирівнюється до соціальної, тобто може розміщуватися безкоштовно. Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (за винятком випадків, коли рекламодавцем є громадське об’єднання чи благодійна організація), на об'єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами, за винятком реклами національних фільмів.
  13. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав у інтернеті суб’єкт цього права може звернутися до власника веб-сайту та (або) веб-сторінки з заявою про припинення порушень. Заявник звертається з такою заявою виключно за посередництвом адвоката, який ідентифікує заявника та підтверджує факт наявності в нього відповідних прав. Власник веб-сайту зобов’язаний не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви унеможливити доступ до контенту, щодо якого подано таку заяву. В окремих випадках заявник має право звернутися безпосередньо до постачальника послуг хостингу з заявою про припинення порушень, допущених власником веб-сайту. Той, у свою чергу, має право самостійно унеможливити доступ до контенту, вказаного в заяві про припинення порушень. У відповідь власник сайту може звернутися до хостера з поясненням про причини відмови з його боку в блокуванні контенту. Якщо така відмова відповідає вимогам цього законопроекту, то хостер відновлює доступ до інформації на десятий робочий день із моменту надсилання заявнику копії повідомлення про відмову, якщо протягом цього часу заявник не надав йому документи, що підтверджують відкриття судового провадження про захист його прав на об’єкт (об’єкти) авторського права і (або) суміжних прав.
  14. Порядок захисту авторського права і (або) суміжних прав, визначений цим законопроектом, застосовується до відносин, пов’язаних з використанням аудіовізуальних творів, музичних творів, комп’ютерних програм, відеограм, фонограм, передач (програм) організацій мовлення.

Представників індустрії не в останню чергу цікавило введення системи cash rebate — повернення частини кваліфікованих витрат на виробництво, бо це дасть реальну можливість залучити до кінопроцесу в Україні закордонні продакшни. Але закон передбачав й інші переваги для галузі кіно, такі як державні субсидії та пільги для національних кіновиробників, боротьба з піратством, зміна вимог до передачі майнових прав тощо, тож на його прийняття чекали з нетерпінням. Хоча для того, щоб закон про підтримку кіно запрацював, необхідно було дочекатися внесення змін до Податкового, Митного та Бюджетного кодексів України. І, звісно, підпису Президента.

Але 17 листопада 2016 року (коли пройшло більше місяця з тих пір, як закон було надіслано на підпис главі держави) Петро Порошенко скористувався правом вето та повернув закон до парламенту зі своїми пропозиціями до опрацювання. Зокрема, рекомендував удосконалити механізм системи cash rebate з урахуванням принципів, визначених бюджетним і податковим законодавством, виклавши його в окремому законі.

В інтерв'ю «Детектору медіа» Анатолій Максимчук заявив, що підписання закону Президентом гальмувало лобі частини телеком-галузі. Індустріальний телевізійний комітет не знайшов у пропозиціях Президента покращень до закону.

На початку грудня Президент Петро Порошенко зустрівся з представниками «#КіноКраїни». 19 грудня Погоджувальна рада депутатських фракцій і груп Верховної Ради узгодила рішення розглянути законопроект №3081-д з пропозиціями Президента на останньому пленарному тижні року. Однак до порядку денного законопроект не потрапив. Отже, питання перенесено на 2017 рік.

6. Закон, який дозволяє карикатуристам використовувати чужі твори

5 жовтня Верховна Рада України внесла до закону «Про авторське право і суміжні права» зміни і дозволила використання літературних, художніх і музичних творів для створення пародій, попурі чи карикатур без згоди автора, але із зазначенням його імені і джерела запозичення.

Підтриманий парламентом законопроект № 3586 авторства депутата від «Народного фронту» Миколи Княжицького надав творцям дозвіл на вільне використання в своїх творах жанрів «пародія», «попурі», «карикатура» творів інших авторів у передбачених законом межах. Він закріпив на законодавчому рівні поняття «пародія», «попурі», «карикатура» на підставі правозастосовної практики Європейського Союзу.

Закон було підписано главою держави 24 жовтня 2016 року, і 27 жовтня він набув чинності.

7. Закон про скорочення складу універсальної програмної послуги

У черговий скандал в індустрії вилився ухвалений Верховною Радою 6 жовтня 2016 року закон «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” щодо уточнення умов розповсюдження програм телерадіоорганізацій у складі універсальної програмної послуги» (законопроект № 3504 Вікторії Сюмар, Богдана Онуфрика та Сергія Висоцького). Закон був підписаний Президентом 3 листопада 2016 року й набув чинності з 1 січня 2017 року.

Закон змінив принцип формування універсальної програмної послуги (УПП) — переліку телеканалів (і радіостанцій), обов’язкових для ретрансляції в мережах провайдерів у всіх пакетах. Відтепер до складу УПП увійшли телерадіопрограми ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (два телеканали: «UA: Перший», «Культура» і три радіостанції: «Українське радіо», «Промінь» та «Культура»), парламентський телеканал «Рада», а також місцеві та регіональні ефірні аналогові й цифрові телеканали, що мовлять у межах не більш як однієї області та не здійснюють ретрансляції програм інших мовників і не володіють іншими ліцензіями на ефірне мовлення в інших областях.

Натомість загальнонаціональні комерційні телеканали були вилучені зі складу УПП та перейшли до договірних відносин із провайдерами. Приватні й публічні торги щодо подальшої співпраці між телегрупами і провайдерами тривають досі. Адже телеканали зажадали від провайдерів плати за свій контент, тоді як провайдери — навпаки — вважали, що це канали мають їм платити за поширення у кабельних мережах.

Медіагрупи назвали таку вартість свого контенту для мереж платного ТБ: «1+1 медіа» і StarLightMedia — по 75 коп. із абонента за пакет усіх каналів групи; «Медіа Група Україна» — 45 коп. із абонента за пакет усіх каналів групи; Inter Media Group — 3 грн з абонента за пакет усіх каналів групи. Також у медіагруп є певні умови щодо ретрансляції їхніх каналів: продаж усіх каналів одним пакетом, а не поштучно, обов’язкове потрапляння в соціальний пакет тощо.

Не всі провайдери погодилися з такими умовами. Частина одеських провайдерів відмовилася підписувати угоди з медіагрупами і 1 січня відключила їхні телеканали у своїх мережах. Згодом одесити почали відновлювати ретрансляцію 5-го каналу, який запропонував їм свій контент безкоштовно.

А провайдер кабельного ТБ «Ланет», який надає свої послуги в Києві, Івано-Франківську та Калуші, заявив про припинення ретрансляції телеканалів групи «Інтер» з 11 січня 2017 року, оскільки відмовився підписувати угоду з цією телегрупою. Варто нагадати, що «Ланет» раніше погрожував вимкнути телеканали всіх медіагруп, але за день до Нового року оголосив, що підписав угоди з трьома медіагрупами з чотирьох (крім «Інтера»).

Тим часом українські медіагрупи запустили з 1 січня сайт TeleMaster, на якому можна знайти провайдерів по кожному місту, які підписали угоди з медіагрупами та продовжили ретрансляцію їхніх каналів. Щоправда, там начебто зібрані дані лише про тих провайдерів, які готові публічно повідомляти про підписання угод.

8. Закон про штрафи Нацради

Закон «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо удосконалення процедури застосування санкцій Національною радою)» виявився ледве не вистражданим Нацрадою.

Дискусія про те, чи повинна Національна рада з питань телебачення і радіомовлення застосовувати штрафні санкції і як саме, тривала не один рік. Раніше розміри штрафів встановлювалися Нацрадою та погоджувалися Кабінетом Міністрів, але фактично до 2015 року такий вид санкцій на практиці не застосовувався, оскільки штрафи залишалися не затвердженими урядом. За останні кілька років Нацрада неодноразово розробляла проекти розмірів штрафів, але Кабмін їх так і не погоджував, у тому числі — через блокування з боку індустрії. З 2015 року Нацрада отримала змогу застосовувати штрафи, нарешті погоджені урядом.

15 червня 2016 року народні депутати Григорій Шверк, Владислав Севрюков, Андрій Артеменко, Андрій Тетерук, Артем Ільюк, Олександр Опанасенко і Євген Рибчинський зареєстрували законопроект № 4815 «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо удосконалення процедури застосування санкцій Національною Радою)», яким запропонували внести розміри штрафів Нацради та порушення, за які вони накладаються на мовників і провайдерів, напряму до тексту закону.

8 вересня 2016 року Верховна Рада прийняла законопроект про штрафи Нацради в першому читанні за основу, а 1 листопада ухвалила в другому читанні та в цілому як закон. Це голосування відбулося у дві спроби, бо спершу не вдалося зібрати необхідний мінімум голосів. Врешті-решт, закон підтримали 236 народних депутатів.

25 листопада Президент України Петро Порошенко підписав закон про штрафи Нацради. Він набув чинності 30 листопада 2016 року.

Новий закон, зокрема, передбачає:

  1. Штрафи для мовників і провайдерів передбачені в розмірі 25 %, 10 % і 5 % розміру ліцензійного збору, залежно від тяжкості порушення. При цьому найбільший штраф (25 %) призначається за найтяжчі порушення та може стягуватися незалежно від того, чи застосовувалася до порушника санкція попередження. А менші штрафи за менші порушення можуть стягуватися тільки після попередження.
  2. Штраф не може накладатися, якщо з часу порушення минуло більше одного календарного року. Крім того, якщо протягом року ліцензіат не вчиняє повторно такого самого порушення, то застосований до нього штраф «списується», тобто ліцензіат вважається таким, що не притягався до відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
  3. Якщо ж порушення не були усунені після санкції штрафу, Нацрада звертається до суду з позовом про анулювання ліцензії порушника.

Детальніше про порушення, за які накладаються штрафи, та як розраховується сума штрафу — читайте тут.

А 22 грудня Нацрада вже застосувала нові повноваження й оштрафувала радіо «Шансон» на 300 тис грн. за пісню про російський флот, у якій вбачає пропаганду війни.

9. Закон щодо спрощення тендерних процедур для проведення «Євробачення-2017»

Невелика, але важлива для галузі зміна стосується проведення в Києві в травні 2017 року пісенного конкурсу «Євробачення». 17 листопада Верховна Рада ухвалила одразу в цілому як закон законопроект № 5319 про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення підготовки та проведення в Україні в 2017 році пісенного конкурсу «Євробачення», внесений народним депутатом Григорієм Шверком.

Петро Порошенко підписав закон 7 грудня 2016 року. Зміни набули чинності 10 грудня.

Закон дозволив проводити закупівлі товарів, робіт і послуг для проведення «Євробачення-2017» швидше і простіше — за пять днів за переговорною процедурою закупівель.

10. Закон, який обмежує ввезення книг з Росії

Внесений Кабінетом Міністрів законопроект № 5114 «Про внесення змін у деякі закони України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту» було ухвалено Верховною Радою 8 грудня, його підтримали 237 депутатів.

Закон було підписано Президентом України 30 грудня 2016 року. 1 січня 2017 року він набув чинності.

Закон запровадив дозвільний принцип ввезення в Україну книжок із Росії та тимчасово окупованої території України. Дозволи надаватиме Держкомтелерадіо на підставі аналізу й оцінки спеціально створеної при відомстві експертної ради. Розповсюдження російських книг без відповідного дозволу каратиметься штрафами. Водночас громадяни матимуть право ввозити російські книги без спеціального дозволу в кількості не більше 10 примірників на людину.

Додатково цей закон заборонив використання друкованих ЗМІ для «популяризації або пропаганди держави-агресора та її органів влади, представників органів влади держави-агресора та їхніх дій, що створюють позитивний образ держави-агресора, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України».

Фото: www.specialitalyweddings.com

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1372
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 Develop
Andrey Chulkov
Develop