Російський телеканал «Дождь» останнім часом неприємно дивує українських глядачів. Інтерв'ю з Олександром Бородаєм, Олегом Царьовим, Геннадієм Кернесом та запитання Ксенії Собчак реперу Тіматі про те, чи збирається він іти воювати в Україну, викликають певні підозри у бажанні сподобатися Кремлю. Минулого тижня на запрошення Вільної школи журналістики до Києва завітав головний редактор «Дождя» Михайло Зигарь і всі охочі отримали можливість почути від нього, чому насправді «Дождь» є таким, яким є, і чому він не становить загрози для Путіна.

Зупинимося на тих відповідях Михайла, які, на наш погляд, особливо яскраво передають атмосферу існування російських ЗМІ.

Символом попередньої епохи російських теленовин була Катерина Андреєва - жінка з кам'яним обличчям, яка вела програму «Время». Вона виглядала так, наче їй нецікаво усе, про що вона говорить, і було дивно, чому це може ще когось зацікавити. То був дивний час для російського телебачення, і зараз він закінчився. Російські ЗМІ перейшли до нового етапу, який загалом є у світовому тренді і розпочався на американському телебаченні. Новинне телебачення перестало бути інформаційним і стало емоційним. І телеканал CNN повністю програв у конкурентній боротьбі телеканалам Fox News і MSNBC. Останні відрізняються від нейтрального і доволі спокійного CNN тим, що подають новини з максимальною пристрастю: Fox News - з максимально консервативною пристрастю, а MSNBC - з максимально ліберальною. Те саме сталося зараз на російському телебаченні: на зміну сумуючій Катерині Андреєвій прийшов полум'яний Дмитро Кисельов, у якого ненависть виривається з очей. Але топові ведучі американських теленовин зараз виглядають так само: замініть у їх словах «аборти» на «бандерівці» - і ви отримаєте той самий текст.

Прийнято вважати, що ситуація з незалежними ЗМІ в Росії є дуже поганою і вони вмирають. Але все навпаки. Минулий рік, як не дивно, був доволі хорошим. Стало зрозуміло, що холдинг РБК, куди прийшла нова команда з «Ведомостей» і Forbes, - це не спроба платити хорошим журналістам гідну «пенсію», щоб вони нічого не робили. Адже чим насправді займалися «РИА Новости» - ті старі «РИА Новости», за якими в Росії часто тужать? Жодних журналістських проривів вони не здійснювали. «РИА Новости» платили великі гроші великій кількості дуже хороших журналістів за те, щоб ті нічого не робили. Зараз багато хто з тих журналістів перейшли в ТАРС і тепер там отримують «почесну пенсію». А от у РБК не так. За останній рік сайт РБК, газета РБК та інформагенція РБК дуже виросли. Зараз газета РБК - найкраща газета в Росії. Це фантастичний прорив, якого не було дуже багато років.

ЗМІ мало, але журналістську функцію часто виконують не журналісти. Наприклад, Фонд боротьби з корупцією Олексія Навального не є ЗМІ, але регулярно випускає хороші журналістські розслідування.

Проблема російської опозиції і багатьох російських опозиційних ЗМІ в тому, що вони звучать так, наче сумують через те, що важливі для них цінності вже не в моді. І вони з цього приводу глибоко нещасливі. Але заразити власним нещастям неможливо. Ті новини, які нас оточують, викликають жах. Не дивлячись на це, важливо якимось чином зберігати світлі нотки у голосі. Непотрібно, щоб у образі ведучого царювала безвихідь.

«Дождь» ні в якому разі не є опозиційним телеканалом. Це нормальний телеканал, який просто робить свою роботу. Він не є незручним для Путіна. З того моменту, коли «Дождь» перейшов на платну модель і зробив свій прямий ефір доступним лише для передплатників, він став максимально зручним телеканалом. «Дождь» добровільно загнав себе в резервацію. Він ніколи більше не стане масовим.

«Дождь» міг бути небезпечним, коли мав аудиторію 20 млн чоловік, включаючи далекі дагестанські села, і перспективу вийти на самоокупність у серпні 2014 року.

Два роки тому, коли «Дождь» вперше почав вводити платний контент, усі сміялися і говорили, що в Росії ніхто ніколи не платитиме за телебачення. Ми відповідали: у крані вода є безкоштовною, але вона брудна, а за чисту воду люди платять. Врешті-решт ми привчили росіян платити за телебачення.

Зараз стало зрозуміло, що підписна модель - єдина, яка працює. Рекламний ринок дуже впав. Телеканал НТВ звільнив у повному складі редакцію суспільно-правового мовлення - це та частина НТВ, яка знімала усі одіозні фільми на кшталт «Анатомии протеста». Зараз добре лише тим ЗМІ, які можуть існувати без реклами.

Глядачі готові платити за своєчасні якісні новини, цікаві інтерв'ю, але в першу чергу - за репортажі, розслідування.

Зараз аудиторія «Дождя» - приблизно 12 млн чоловік, переважно мешканців великих міст. Це накопичена місячна аудиторія, яка дивиться канал на різних платформах: в інтернеті, кабельних мережах, Smart TV. Тиждень у грудні минулого року, коли рубль дуже сильно впав, був найуспішнішим для «Дождя» з точки зору продажу передплат: коли ситуація стала непередбачувано поганою, люди захотіли розібратися у тому, що відбувається. Вони захотіли якісної інформації про те, що буде далі. Так що є два припущення стосовно того, як вплине економічна криза на рівень російської пропаганди: її вплив може зрости через те, що більше людей сядуть вдома перед своїми телевізорами, а може і зменшитися, оскільки люди розпочнуть шукати якіснішу інформацію.

«Дождь» - російський телеканал, зареєстрований в Росії як ЗМІ. Тому він зобов'язаний дотримуватися російських законів, навіть якщо якісь із них здаються дивними. Наприклад, у Росії головний редактор може понести кримінальну відповідальність у випадку, якщо хтось у нього у прямому ефірі закликатиме до сепаратизму. Тобто, наприклад, піддасть сумніву той факт, що Крим є частиною РФ. Це заборонено згідно доволі свіжого російського закону.

За російськими законами не можна давати ефір терористам. За цими ж законами Олександр Бородай не є терористом, так само як і Олег Царьов. А Ахмед Закаєв, чеченський громадський діяч, який зараз живе в Лондоні, є терористом, і жодне російське ЗМІ не може з ним спілкуватися.

Будь-яке обмеження - це мінус. Якщо є можливість дізнатися про щось нове, краще дізнатися. Це вибір глядача: дивитися чи ні. Умовне інтерв'ю з умовним Бородаєм є корисним, тому що з цього інтерв'ю можна глибше зрозуміти, що це за людина і що взагалі там відбувається. Це може бути неприємним, але це корисно.

Президент Порошенко був у студії «Дождя», він чудово нас знає, але інтерв'ю давати відмовляється. Хоча дав уже п'ять інтерв'ю CNN.

Позаминулого тижня «Дождь» умовляв усі можливі українські телеканали зробити телеміст. «Інтер» відмовився одразу. А 5 канал спочатку погодився, а потім передумав за десять годин до ефіру.