вітова громадськість сьогодні особливо активно слідкує за подіями, що розгортаються на сході нашої країни. Її очі та вуха - журналісти. Медійникам доводиться працювати за дуже непростих умов. Викрадення і побиття журналістів трапляються тут чи не щодня. Так ще з 25 квітня перебуває в заручниках у Слов'янську львівський журналіст, позаштатний кореспондент телеканалу ZIK Юрій Лелявський. У понеділок невідомі обстріляли з вогнепальної зброї дачу головного редактора донецького інтернет-видання «ОстроВ» Сергія Гармаша. Задля власної безпеки він змушений був залишити межі області. В інформаційній блокаді перебувають місцеві мешканці. Телевізійні ретранслятори стали чи не найбільш стратегічними об'єктами інфраструктури й постійно переходять із рук терористів до силовиків і навпаки. У Краматорську перестала виходити друком низка видань - журналісти не можуть потрапити на робочі місця, виникають проблеми з доставкою газети читачам. Чи отримують сьогодні медійники належну підтримку від української влади та силовиків? Чи усвідомлює медіаспільнота рівень відповідальності, який лягає на її плечі? Адже нині не лише від об'єктивного і своєчасного висвітлення останніх події, а й від зовсім, здавалося б, «деталей» залежить дуже багато. Чому  терористів і бандитів не можна називати в ефірах «активістами» і «самообороною»? Як боротися зі звеличенням окупантів, що його досі можемо бачити на вітчизняному телебаченні в російських серіалах про армію і «ментів»? Про це «День» запитав у провідних українських журналістів та експертів.

Дмитро ТИМЧУК, координатор групи «Інформаційний опір», керівник Центру військово-політичних досліджень:

- Вважаю, що українські ЗМІ висвітлюють події на сході та проведення АТО об'єктивно. Недоліки є в роботі державних структур, які займаються питаннями організації роботи журналістів. Так у зоні проведення АТО вільно пересуваються представники російських медіа, які є скоріше пропагандистами та ворожою агентурою, ніж журналістами. Вони безперешкодно контактують із терористами і навіть фактично беруть участь в допитах захоплених бандитами українських силовиків! Важко собі уявити, щоб, наприклад, в Росії під час проведення операції на Кавказі іноземні журналісти не просто вільно пересувалися, але ще й робили все, що їм заманеться.

Силовики повинні проводити акредитацію журналістів в зоні АТО. Лише тоді можна було б покласти на них відповідальність за фізичну безпеку представників ЗМІ. Сьогодні, наскільки я знаю, цим ніхто не займається. Крім того, має бути складено список людей, які транслюють упереджену інформацію для іноземних медіа і розкривають розвіддані щодо боєздатності, пересування українських силовиків тощо. Щодо них слід провести відповідні заходи.

Українське законодавство чітко визначає поняття «терористична діяльність», «терористичний акт» тощо. Люди, які зі зброєю в руках здійснюють агресію щодо державної влади, повністю підпадають під визначення терористів. Не можна називати їх «самообороною» чи «ополченням». Сьогодні ми діємо в умовах мирного часу. Інша справа, якщо б був запроваджений надзвичайний стан - тоді можна було застосувати певні елементи цензури. В будь-якій країні світу за подібних умов влада саме так би й вчинила - це нормальна практика. В Україні ж із політичних мотивів цього вирішили робити.

Група «Інформаційний опір» займається суто оперативним інформуванням. Для ЗМІ ж важливо не лише надати аудиторії останні новин, а й продемонструвати якусь «картинку», передати атмосферу і дух цих подій - для цього потрібно зустрічатися з місцевим населенням, спілкуватися з силовиками тощо. Все це вимагає роботи кореспондентів на місцях. На жаль, не всі медіа можуть собі їх дозволити, часто покладаючись лише на повідомлення інформаційних агентств. Але тут є відповідальність і силовиків. Ви чули щось про організацію журналістських пулів для висвітлення проведення операції? Я - ні. Наскільки мені відомо, при штабі АТО немає жодної спеціальної структури для роботи зі ЗМІ та громадськістю. Принаймні керівник операції повинен мати свого прес-секретаря. Зараз же всю інформацію озвучують представники СБУ або МВС у Києві.

Слід пам'ятати, що навіть якщо журналіст прагне бути винятково нейтральним і об'єктивним, сторона, яка гарантуватиме йому особисту безпеку, викликатиме додаткові симпатії. Західні й зокрема американські військові давно зрозуміли - щоб здобути прихильність ЗМІ, потрібно їм допомагати. У нас силові структури у цьому напрямку взагалі нічого не роблять. Трапляються лише поодинокі випадки співпраці на рівні особистих зв'язків з командирами окремих підрозділів. Необхідно створити відпрацьований механізм акредитації і забезпечення роботи журналістів.

Марічка ПАДАЛКО, ведуча каналу «1+1»:

- Українським журналістам сьогодні надзвичайно складно працювати в східних регіонах - вони роблять це з ризиком для власного життя. Зараз навіть йдеться про евакуацію наших місцевих кореспондентів - вони постійно отримують погрози на свою адресу. В Криму кореспонденти «1+1» вже давно не працюють під своїми іменами. На Луганщині та Донеччині зараз схожа ситуація - в прямий ефір звідти виходять київські кореспонденти, місцеві лише надають інформацію. Про велику небезпеку для журналістів постійно повідомляє СБУ. Але, попри всі ці умови, мені здається, нам вдається більш-менш адекватно висвітлювати ситуацію.

В умовах АТО журналісти повинні дотримуватися балансу - з одного боку, інформувати глядача, а з другого - не видавати тієї інформації, яка може зашкодити силовикам. Сьогодні вони дуже допомагають нам у нашій роботі - нещодавно Збройні сили навіть надали знімальній групі вертоліт. Більшість своїх сюжетів ми знімаємо з тилу силовиків й основний хронометраж присвячуємо висвітленню їхньої діяльності.  Терористи з'являться на екрані значно рідше.

На жаль, канали сьогодні не готові повністю відмовитись від російського контенту, що прославляє ФСБ, «ментів» і російську армію (нещодавно з такою ініціативою виступив генеральний директор «1+1 Медіа» Олександр Ткаченко. - Ред.) Планування сезону з урахуванням вартості та рейтингів відбувається приблизно на півроку вперед, тому миттєво відреагувати жоден канал сьогодні не в змозі. На «1+1» поступово відбувається переорієнтація на інші ринки і контент. У сітці мовлення каналу сьогодні присутня зокрема турецька продукція, хоча її поява тут не пов'язана безпосередньо з нинішньою ситуацією. Можливо ми залучатимемо також польський ринок. Раніше у нас вже були спроби використовувати румунський контент. Думаю, зараз канал почне активно шукати інші ринки, які будуть привабливі для українського глядача. «Роксолана» свого часу «вистрілила» зовсім несподівано - ми тоді потрапили пальцем в небо. Впевнена, що й сьогодні ми знайдемо, чим заповнити ефір, зважаючи на політичні умови, настрої глядачів та економічну ситуацію. Остання зараз зовсім непроста - зокрема, ми на каналі вже отримали попередження про те, що зарплати підвищувати не будуть, премії скоротять тощо. Європейський контент значно дорожчий і про це також потрібно пам'ятати. Але я впевнена, що тамтешні виробники розуміють, що сьогодні в них є можливість вийти на новий ринок, і тому вони будуть йти назустріч. Не маю сумніву, що й росіяни в майбутньому адаптуватимуть свій контент таким чином, щоб він міг потрапити на український ринок. Адже сьогодні антиукраїнська пропаганда проскакує в них навіть у серіалах «для домогосподарок», в яких не йдеться про армію чи міліцію. Сподіваюсь, що менеджери каналів будуть значно ретельніше переглядати будь-які російські серіали перед тим, як ставити їх у ефір.