Ігор Кондратюк персона відома. Ставлення до Кондратюка – не однозначне. Хтось любить його, як ведучого, практично, «з народу», з такою ж «народною» мовою, херсонським суржиком, а хтось роздратовано вимикає телевізор, коли бачить саму лиш заставку програми «Караоке на майдані». Остання в ефірі, практично, 9 років. Це – один з рекордів українського телебачення. Факт незаперечний. У низці скандалів, які супроводжують переформатування «Інтера» опинився і Кондратюк. 30 липня він назвав канал, на якому виходитиме тепер «Караоке на майдані». Таємниця полішинеля: таким каналом виявився «1+1». Розмова відбулася вже після прес-конференції, на якій це було оголошено. Далі – бесіда, практично, без купюр.

- Ігоре, багато сказано вже про причини, через які «Караоке на майдані» йде з «Інтера». Але які у тебе відчуття від спілкування з керівництвом цього телеканалу?

- Знаєш, ми люди різних виховань, різних шкіл телевізійних. Під час спілкування з начальством телевізійним немає сенсу занурюватися у його особисті якості. Навіть якщо це добре знайома тобі людина. В мене ж є приклади подібних взаємин з тим же Владом Ряшиним чи Володею Орловим, де ми всі починали там на Святошині. Як тільки людина стає твоїм начальником, в мене ставлення стає іншим. Все просто і конкретно: «ось тобі касета, мені гроші». Якщо ви хочете лізти в творчість, беріть інших людей.

- Я розумію, що ти придумав красиву дипломатичну відповідь.

- Я на особисте не хочу переходити! Мені взагалі не цікаво хто така Аня Безлюдна! Яка в неї сім’я, чим вона живе. Це просто те, до чого я опускатися не буду.

- Я тебе й не питав хто така Ганна Безлюдна і чим вона живе. Я тебе питав про відчуття. Все ж просто: або тебе хочуть бачити на «Інтері», або шукають будь-який спосіб, щоби позбутися.

- В моєму випадку, може, був третій варіант якийсь. Який називається пофігізм. Мені здалося, що зацікавленості у тому, що я виробляв і виробляю – не існує. Я можу їм закинути, і я їм це в очі казав, що вони не розібралися просто у тому які програми ми робимо. Вони не розуміють технології виробництва, складової частини успіху чи не успіху. Це так само їм не зрозуміло як для мене квантова теорія відносності у викладенні Поля Дірака. Я цього не розумію. От і ви цього не розумієте!

- А Созановський?

- А Созановський голова правління, завданням якого є не втручатися у творчість Ганни Безлюдної.

- А ти спілкувався тільки з Безлюдною?

- Ні, якраз я спілкувався і з Созановським. І він у розмовах зі мною сказав: «Ігор, мене з фінансової точки зору все влаштовує. Але творчі питання треба узгоджувати з Ганною Безлюдною». Я прихожу до неї, й моє враження, що їй однаково про що ми говоримо. Про творчість, про футбол, про що завгодно.

- А не було, скажімо, такої тези: «Ваша програма жлобська. Вона нам не підходить. Ми хочемо встановити вищу планку»?

- Ти знаєш, мені таке казали, і неодноразово, про жлобство. Але я не можу сказати що це була теза. Вони просто декілька разів вживали це слово.

- Це говорили люди з «Інтера»?

- Так. Декілька людей.

- Які мають відношення до ухвалення рішень?

- Так. І на мій погляд, слово «жлобство» має право на існування, так само як і слово «жопа». Але його краще не використовувати. І не тому що воно мене ображає, тому що … футболіст не може образити боксера. Нехай вийдуть на поле і пограють, правда ж? А справа в тому, що хочуть рафінованого продукту з «Караоке на майдані». Секундочку, а ви хіба не знаєте, що програма знімається не в студії? В курсі! А ви в курсі, що у ній беруть участь люди з вулиці? В курсі! І на усі 17 питань – вони в курсі. Так купуйте тоді касету. «А шо вы сделаете нового в «Шансі»?». Я кажу – що зробимо, те й покажемо. Щоб там було щось нове зацікавлений найбільше не ви, а я! Від мене вимагають гарантувати долю. А я не дам таких гарантій. Тому що мені не гарантують контр програмування, мені не гарантують анонсування у тому обсязі, який виведе програму на потрібну долю. Скажімо, спецпроект на 1 квітня, де співають Діма Коляденко та балет «Квест» не анонсується? Чому? В цей день паряться «Подробиці тижня» як «головна програма країни» - а це фігня! Тому що не може бути головної програми країни. Це в радянські часи такою була програма, яка називалася «Время». Але часи вже інші. Це зараз вони змінили на «головну програму новин країни». «Подобиці тижня» - Ека нєвідаль!

- З «плюсами» ти на пів-року. Принаймні це прозвучало на прес-конференції . Чому?

- Насправді на відміну від «Інтера» я не впевнений, що це на «плюсах» піде. Можливо, з метою перестраховки. Можно було сказати «Купуйте «Караоке» три роки!». Так мені каже Козлов себе вести. Але сам себе так не веде з начальством московським. Я розумію що у програми високі рейтингові показники. Але на «1+1» інша публіка, інша аудиторія.

- Телевізійники у розмовах все частіше говорять, що «Інтер» і «Плюси» помінялися місцями. І не лише місцями, але й певною мірою аудиторіями. «1+1» вже не такий як був раніше. Це тебе не лякає?

- Ні. Мене налякало б, якби я звертався на п’ятий – десятий канал, які мають набагато нижчі рейтинги.

- А чи є якісь особливості домовленості з «1+1»?

- Є. Вони такі, що наприкінці сезону «Шанс» ми дивимося а результат, оцінюємо, чим є проект для каналу. Ми зробимо ще два сезони «Шансу». Дев’ятий та десятий. 10 буде особливим. Але треба розуміти, що якщо «Фабрика зірок» піде круто,відіб’є аудиторію молодіжну, то я сам можу сказати «Все!».

- Чекай, ти ж людина, яка не перший день на телебаченнні. 8 років тому ти їздив на автомобілі «ИЖ» «пиріжок». От, наприклад, на якій ти машині сьогодні приїхав?

- Nissan Maxima. І це вже друга така машина.

- Явно, що тобі десь підфортило і ти з «Караоке» пішов вгору. Правда ж?

- Те, що ми з «Караоке» потрапили в десятку, ми зрозуміли.

- Абсолютно. Нашому народу хочеться не тільки дивитися на інших, а й себе показувати. Людям не вистачає власної присутності на екрані. А ви даєте таку можливість. Це певне ноу-гау. Не мусить лякати в такому випадку вибір каналу. Чи це «Інтер», чи «1+1».

- Справа в тому, що кілька каналів одночасно запускають схожі формати. І навіть в межах оного лише «1+1» таких не один. Є, щоправда, унікальність «Караоке» та «Шансу», які увібрали в себе риси багатьох інших проектів, але не вимушено.

- Якщо раптом через півроку з’ясується, що на «плюсах» цей проект не пішов. В такому випадку закривається «Караоке» і «Шанс»?

- Я не думав про це. Є резони які кажуть, що мені важко позбавитись «Караоке», а не навпаки. Якщо подивитися записи останніх програм. Дніпропетровськ - 5000 людей. І це при тому що одиниці стануть учасниками. В Донецьку – 3000 людей.

- І це незалежно від регіону?

- Незалежно. І на Заході приходять тисячі. Народ же розуміє, що це не обман. Що все реально. Що ніхто не підставляє. І голосування визначає результат. Бо ти даєш реальні 5 гривень в капелюх і твій голос буде враховано.

- Програму виробляє твій власний продакшн?

- Так. Називається «Студія В.І.К». Це мої ініціали, тільки переставлені. Бо на момент реєстрації, виявилося, що ІВК – є такий телеканал. І продакшн створено з легкої руки Ряшина та Созановського. І мені так добре, коли сам собі царьок.

- Ряшин не висловлював бажання купити «В.І.К.»?

- Скажімо так – купити ні, афіліювати – так.

- Тобто ти й надалі будеш собі царьком. А «1+1» окрім сплати за програму більше ніяких інвестицій не робитиме?

- Вони про інвестують анонсами, щоби досягти необхідної долі глядацької аудиторії.

- Яку поставили мету?

- Це десь 20 – 25%. На «Інтері» хотіли 25 – 30%.

- А за скільки ти продаєш одну програму?

- Я не скажу, розумієш. Набагато дорожче ніж «Інтеру».

- Так ти капіталізувався!

- Знаєш, що стосується «Караоке» - трошечки капіталізувався. А от «Шанс» набагато більше. Але ми все одно коштуємо дешевше ніж та ж «Фабрика». Вартість однієї передачі «Шанс» менше, ніж вартість роялті за один епізод «Фабрики».

- Бувало таке, що ти собі думав, як можна реформувати «Караоке», або зробити рестарт проекту?

- Та не можна його міняти в жодному разі. В Москві запустили «Караоке на Арбаті» на «ТВЦ». Єдине нововведення було, коли у нас запрошена зірка допомагала відібрати фіналістів та виконувала пісню під час паузи, поки рахують голоси.

- А чого в Росії проект не пішов?

- Публіка. Я як ведучий не розумію тієї публіки. Тут я вже – подія. А там дуже важко в’їхати. Дуже багато тем, яких я не розумію. У нас можна з політичним підтекстом жартувати. Наприклад, «Ви в блакитному, як прихильник «Партії регіонів». А там політичні жарти – табу. Або українці мене десь на Арбаті побачили: «О! І тут співаємо!». Підходять, як загублені вівці. Ніхто ж їх навмисно не запрошував. Мало в Москві приїжджих? А на ТВЦ кажуть, що як це можна так – у Москві й знову українці в програмі. Потім Ряшин розповідав, що на повному серйозі, на якихось нарадах внутрішніх ТВЦ говорили, що «Караоке» це експорт Помаранчевої революції. Або статтю хтось друкує, що там помаранчева сцена, ведучий в помаранчевому. А сцена – червона, бо це корпоративні кольори ТВЦ. Тобто повна маячня. Тобто факторів, які кажуть що щось не так – багато. І більше того, я можу сказати що я не в музичному матеріалі російському. Їхнє «Русское радио» та наше – дві різні речі. Воно в них не таке популярне давно.

- Слухай, може з «Інтером» Ви розійшлися, бо по фінансам щось не узгодили? Або комусь здалося, що ти заробляєш шалені гроші на цій програмі.

- Комусь здалося, що продакшн Кондратюка не має права бути продакшном на «Інтері», тому що він приносить рентабельність продакшну Кондратюка,а не іншим людям. Оце могло бути.

- Могло чи було?

- Могло бути. Це мені так явно ніхто не казав. Тому не можу стверджувати. І мене є позиція ніколи не спілкуватися з власником каналу стосовно моїх негараздів. Це його не повинно обходити. Це він найняв менеджмент дорогий. Надто дорогий. І не для того, щоби до нього ходили всякі Кондратюки, Горбачови і Коти і казали що «шось нам тут погано живеться».

- Уяви, Ігоре, настають чорні дні, закривається «Караоке» і «Шанс». Чим тоді Кондратюк займається?

- Я така людина, яка працювала комбайнером, різноробочим у колгоспі. Укладкою бетону займався. Кандидат наук. Я можу робити що завгодно. Головне, щоби це мені було цікаво. І це дійсно проблема для мене.

- Відповідь з розряду «я знайду собі чим займатися». Це всі так говорять. Але якщо з телебаченням ти зв’язався, то з нього ти не вилізеш. Є якісь ідеї стосовно інших телепроектів?

- Ні, ідей немає зовсім.

- Телевізор дивишся?

- Рідко. Футбол. І то не часто. І я не розумію тієї кількості серіалів, яка зараз іде. Це не реально. І не цікаво. Я не їхній глядач. Мене завжди цікавили програми пізнавальні. «Очевидное невероятное», «Клуб путешественников» і так далі. «Что? Где? Когда?» може. Хоча трошки охолов, ставши гравцем. Бо грати цікавіше ніж дивитися.

- А на перевиборах за кого голосуватимеш?

- Чесно кажучи не знаю. Мені сподобалось що «Наша Україна» переформатувалася. Хоча, ми ще не знаємо списку «Партії регіонів». Симпатії насправді ні до кого немаю. Антипатію – до всіх. Тому що фігньою займаються за великим рахунком. І це всім очевидно. І це їхня проблема. Вони ж навіть не можуть собі зробити позитивний PR.

- А тебе ніхто не кликав увійти в список політичної партії чи блоку?

- Ні. Але є пропозиція від однієї політичної сили їздити з «Караоке» містами України, співати. Але ми якщо працюватимемо так, то у нас є прості правила: ми ні за кого не агітуємо. Ми просто співаємо. Ми не висловлюємо підтримки політичним силам. І ми створювати концерти для будь-якої політичної сили. Окрім комуністів. Соціалсти все одно себе поховали вже.

- І для «Регіонів» теж співали б?

- Ні, я б для «Регіонів» не працював. А от Козловський співає для них. Але він їх не підтримує. Він не виголошує політичних гасел. І про це говориться відверто. Така установка для усіх наших артистів.

- А тобі не здається, що у такий спосіб ви нагадуєте лабухів, які грають на весіллях?

- Нагадуємо. А я їм відверто усім кажу: «Ви помиляєтеся, коли ви запрошуєте виконавців на концерт, думаючи, що заохотите хоча б одного виборця. Ви просто розважаєте народ».

- А ти сам би не пішов в Парламент?

- Ні. Там занадто багато справ вирішується, які не є парламентськими. Це очевидно, причому очевидно до мерзотності.

- Що робитимеш, якщо тобі даватимуть звання «Заслуженого артиста України»?

- Звання і нагороди мені не потрібні взагалі. Мені це просто не цікаво. Навіть на народного мене жартома висував один з колишніх губернаторів. Я йому сказав щоби так не жартував. Що мені дасть звання? Нічого, порівняно з тим, що мені дає «Караоке на майдані» і «Шанс».

Роман Скрипін, 5tv.com.ua